Рішення

від 30.10.2024 по справі 936/483/24

ВОЛОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 936/483/24

Провадження № 2/936/122/2024

30.10.2024 селище Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Павлюка С.С.

з участю секретаря судового засідання Щербей А.Є.,

представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1 ,

представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 ,

та відповідача за первісним позовом ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у селищі Воловець цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог Свалявський відділ державної виконавчої служби у Мукачівському районі Закарпатської області Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про звільнення від сплати заборгованості по аліментам,-

В С Т А Н О В И В:

представник позивача звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог Свалявський відділ державної виконавчої служби у Мукачівському районі Закарпатської області Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що 07.02.2008виконкомом Верб`язькоїсільської радиВоловецького районуЗакарпатської областібуло зареєстрованошлюб міжпозивачкою тавідповідачем ОСОБА_3 ,про щобуло складеноактовий запис№1.У шлюбіу нихнародилося двоєдітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Судовим наказом Воловецького районного суду Закарпатської області від 05.12.2019 вирішено стягувати з ОСОБА_3 на користь позивачки аліменти на утримання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 28.11.2019 і до досягнення найстаршою дитиною повнолітнього віку. Рішенням Воловецького районного суду Закарпатської області від 03.08.2023 шлюб між сторонами розірвано. Оскільки відповідач у добровільному порядку не сплачував аліменти, то 31.01.2024 позивачка звернулася до Свалявського відділу державної виконавчої служби у Мукачівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про примусове виконання судового наказу від 05.12.2019. 31.01.2024 старшим державним виконавцем Свалявського ВДВС Дозоровою А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №74008941 про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання двох дітей у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) боржника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 28.11.2019 і до досягнення найстаршою дитиною повнолітнього віку. За період з 28.11.2019 по 31.03.2024 включно з ОСОБА_3 у примусовому порядку було стягнуто коштів на погашення заборгованості зі сплати аліментів на загальну суму 32 336,02 грн, в тому числі: у вересні 2023 - 3 620,00 грн; у січні 2024 - 17 590,00 грн; у лютому 2024 - 4 188,00 грн; у березні 2024 - 6 938,02 грн. Станом на 01.04.2024 утворилася заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 107 909,80 грн, яку позивачка просить стягнути з відповідача.

Ухвалою судді від 17.07.2024 позов прийнято до розгляду та відкрито провадження. Визначено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 11:00 год 25.07.2024, яке через неявку відповідача відкладено на 11:30 год 07.08.2024 та 20.08.2024 об 10:15 год.

20.08.2024 ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд на 29.08.2024 об 10:15 год.

29.08.2024 ухвалою суду за клопотання представника відповідача розпочато розгляд справи зі стадії підготовчого засідання.

Крім цього, 29.08.2024 представник відповідача подав зустрічний позов до ОСОБА_4 про звільнення від сплати заборгованості по аліментам.

Ухвалою суду від 29.08.2024 прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про звільнення від сплати заборгованості по аліментам до спільного розгляду в одному провадженні з цивільною справою за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог Свалявський відділ державної виконавчої служби у Мукачівському районі Закарпатської області Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Зустрічний позов мотивований тим, що у вказаний період, за який була нарахована заборгованість, ОСОБА_3 працював у іншій області, відповідно він не отримував відповідне рішення суду та не ознайомлювався з ним. Заборгованість по аліментах, що сформувалась у ОСОБА_3 виникла не з його вини, а у зв`язку обставиною, що має істотне значення, а саме у зв`язку із тим, що йому не було відомо про судовий наказ Воловецького районного суду Закарпатської області від 05.12.2019 до 18.09.2023, коли державний виконавець вперше повідомив йому про виконавче провадження, відкрите за заявою стягувачки. Крім того, на час звернення ОСОБА_4 до суду із заявою про видачу судового наказу сторони перебували у шлюбі (шлюб розірвано у судовому порядку тільки 03.08.23, проживали разом із дітьми однією сім`єю. При цьому діти повністю перебували на утриманні ОСОБА_3 , адже його тоді ще дружина ніде працевлаштована не була, оскільки перебувала в декреті. ОСОБА_3 постійно приймав учать у вихованні дітей та забезпечував їх усім необхідним; купляв або давав гроші на одяг, іграшки, товари для навчання, мобільні телефони, харчі тощо. ОСОБА_3 жодним чином ніколи не ухилявся від свого обов`язку утримувати дітей та дружину і справно його виконував. З метою полегшення сімейного побуту дружини ОСОБА_3 навіть придбав для неї авто, яке вона використовувала для вирішення сімейних побутових справ. ОСОБА_3 постійно і добровільно утримував своїх дітей та непрацюючу дружину, проживаючи з ними однією сім`єю. Відповідно вважає, що нарахування заборгованості по аліментах в цьому випадку не відповідає дійсним обставинам справи. Борг по аліментах виник не з вини ОСОБА_3 , оскільки він постійно утримував свою сім`ю добровільно, йому не було відомо про існування рішення суду про стягнення з нього аліментів. Отже, такий борг є несправедливим та такий, що виник через недобросовісну поведінку колишньої дружини, а не з вини ОСОБА_3 , а отже в даному випадку є всі підстави для звільнення ОСОБА_3 від сплати заборгованості за аліментами, оскільки вона виникла у зв`язку обставинами, що мають істотне значення та відповідно необхідно відмовити у задоволенні первісного позову ОСОБА_4 про стягнення неустойки по цьому боргу.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, у зустрічному позові просив відмовити.

Представник відповідача просив задовольнити зустрічний позов, вимоги первісного позову вважає не обгрунтованими.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_4 не визнав, поданий ним зустрічний позов просив задовольнити. Додатково пояснив, що про наявність судового наказу про стягнення з нього аліментів не знав, а твердження позивача про сплату судового збору не відповідає дійсності, оскільки в той час перебував на роботі у м.Трускавець Львівської області.

Представник третьої особи по первісному позову Свалявського відділу державної виконавчої служби у Мукачівському районі Закарпатської області Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції на розгляд справи не з`явився, причини його неявки суду невідомі.

Допитані в якості свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 пояснили суду, що сторони жили разом однією сім`єю спочатку у смт.Воловець, а з 2019 року по 2023 року у с.Розтока. Неодноразово бачили як відповідач приїжджав додому із сумками продуктів та їздили на відпочинок тобто сім`ю забезпечував.

Заслухавши представників сторін, свідків, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що в задоволенні первісного позову слід відмовити, зустрічний позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Положення ст. 4 ЦК України визначають право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.ст. 11, 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 07.02.2008 виконкомом Верб`язької сільської ради Воловецького району Закарпатської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , про що було складено актовий запис №1, що стверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 29.10.2011 виконкомом Біласовицької сільської ради Воловецького району Закарпатської області.

Від даногошлюбу сторонимають двохнеповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Судовим наказом Воловецького районного суду Закарпатської області від 05.12.2019 вирішено стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 28.11.2019 і до досягнення найстаршою дитиною повнолітнього віку.

Рішенням Воловецького районного суду Закарпатської області від 03.08.2023 шлюб між сторонами розірвано.

Постановою головного державного виконавця Свалявського відділу державної виконавчої служби у Мукачівському районі Закарпатської області Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції Крижанівського Я.І. від 23.08.2023, відкрито виконавче провадження №72603570 за судовим наказом №936/1047/19 виданого 05.12.2019.

Як вбачається із постанови головного державного виконавця Свалявського відділу державної виконавчої служби у Мукачівському районі Закарпатської області Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції Крижанівського Я.І. від 22.09.2023, виконавчий документ, а саме судовий наказ №936/1047/19 виданий 05.12.2019 за заявою стягувача ОСОБА_4 повернуто стягувачу.

31.01.2024 старшим державним виконавцем Свалявського відділу державної виконавчої служби у Мукачівському районі Закарпатської області Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дозоровою А.Р. за заявою стягувача ОСОБА_4 відкрито виконавче провадження №74008941 на підставі судового наказу №936/1047/19 виданого 05.12.2019.

01.03.2024 старшим державним виконавцем Свалявського відділу державної виконавчої служби у Мукачівському районі Закарпатської області Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дозоровою А.Р. винесено постанову про звернення стягнення на заробітню плату та інші доходи боржника ОСОБА_3 .

Відповідно до листа Свалявського відділу державної виконавчої служби у Мукачівському талоні Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за №24.5-37/39809 від 01.08.2024, 23.08.2023 ОСОБА_4 звернулась із заявою до Свалявського відділу державної виконавчої служби у Мукачівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про примусове виконання судового наказу від 05.12.2019, на підставі чого було відкрито провадження №72603570 від 23.08.2023, на підставі заяви від 22.09.2023, виконавчий документ повернуто стягувачці за її заявою. 30.01.2024 повторно пред`явлено виконавчий документ від 05.12.2019 на підставі чого було відкрито провадження 31.01.2024 ВП №74008941. На підставі виконавчого провадження №72603570 від 23.08.2023 ОСОБА_3 сплачено грошові кошти в сумі 3889 грн. За період з жовтня 2023 і до 30.01.2024 ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 сплачено 17590 грн. У виконавчому провадженні №74008941 відкритого 31.01.2024 ОСОБА_3 за період перебування виконавчого листа від 05.12.2019 на виконанні при повторному пред`явленні, сплачено грошові кошти у розмірі 37344,18 гривень, станом на 01.08.2024. Станом на 01.08.2024 у ОСОБА_3 наявна заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 99193,39 гривень. Заборгованість виникла у зв`язку з тим, що станом на день пред`явлення виконавчого листа від 05.12.2019 до виконання вперше, а саме на 23.08.2023 стягнення не проводились, відомості про сплату коштів у державного виконавця відсутні, і була нарахована заборгованість за період з 28.11.2019.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до частини першої, другої статті 141 СК України мати батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Отже, сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що передбачена статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у вигляді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покласти таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках неустойка стягується за весь час прострочення сплати аліментів.

Отже, під час вирішення питання про стягнення пені за прострочення сплати аліментів боржником, необхідно брати до уваги фактичні обставини, що зумовили виникнення заборгованості, можливість та обізнаність боржника про необхідність утримувати дитину, у тому числі і на підставі відповідного судового рішення, участь боржника у вихованні дитини, що сприятиме його обізнаності щодо потреб дитини, по-в`язаних з її матеріальним забезпеченням.

Під час дослідження доказів у судовому засіданні, судом установлено, що 23.08.2023 ОСОБА_4 звернулась до суду із заявою до Свалявського відділу державної виконавчої служби у Мукачівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про примусове виконання судового наказу від 05.12.2019, на підставі чого було відкрито провадження №72603570 від 23.08.2023, на підставі заяви від 22.09.2023, виконавчий документ повернуто стягувачці за її заявою. 30.01.2024 повторно пред`явлено виконавчий документ від 05.12.2019 на підставі чого було відкрито провадження 31.01.2024 ВП №74008941.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Виходячи з аналізу норми ст. 196 СК України неустойка (пеня) є способом забезпечення виконання зобов`язання, що має на меті сприяти належному виконанню зобов`язання.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.

Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.

Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.

Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.

Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання.

У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.

Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.

Пеня на заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі ч. 1 ст. 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Законом України від 17.05.2017 за №2037-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів" внесено зміни до ст. 196 СК України. Зокрема, частину першу викладено в такій редакції: "1. У разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості".

Встановлення граничного розміру пені, яка може бути стягнута в разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, у розмірі, що не може перевищувати 100 відсотків заборгованості, є обставиною, що пом`якшує відповідальність, а тому стаття 196 СК України, змінена Законом України від 17.05.2017 за №2037-VIII, на підставі частини першої статті 58 Конституції України має зворотню дію в часі. (Аналогічного висновку дійшла колегія суддів Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 05.09.2018 по справі №753/12684/16, провадження №61-18327св18).

Отже, здійснюючи розрахунок пені, суд враховує положення ч. 1 ст. 196 СК України в тій частині, що розмір пені обмежений розміром заборгованості, на який нараховується пеня, яка підлягає застосуванню в силу ст. 5 ЦК України, оскільки вказана норма пом`якшує цивільну відповідальність боржника за несвоєчасну сплату аліментів.

Позивач за первісним позовом вказує, що за період з 28.11.19 по 31.03.24 у ОСОБА_3 утворилася заборгованість зі сплати аліментів яка станом на 25.04.2024 становить 107 909,8 грн (станом на 01.08.24 заборгованість зменшилась та становить 99 193,39 грн.). У зв`язку із чим, остання вважає за необхідне нарахувати та стягнути неустойку за прострочення сплати аліментів у розмірі 100 відсотків заборгованості, а саме 107 909,8 грн.

Факт наявності заборгованості зі сплати аліментів в сумі 107 909,8 грн за період часу з 28.11.19 по 31.03.24 підтверджується належними доказами - розрахунком заборгованості наданим Свалявським відділом державної виконавчої служби у Мукачівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за №74008941 від 25.04.2024 та за №24.5-37/39809 від 01.08.2024.

Однак, як встановлено судом 23.08.2023 ОСОБА_4 звернулась до суду із заявою до Свалявського відділу державної виконавчої служби у Мукачівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про примусове виконання судового наказу від 05.12.2019, на підставі чого було відкрито провадження №72603570 від 23.08.2023, а на підставі заяви від 22.09.2023, виконавчий документ повернуто стягувачці за її заявою. 30.01.2024 виконавчий лист повторно пред`явлено стягувачем до виконання, 31.01.2024 виконавче провадження №74008941 відкрито.

У виконавчому провадженні відкритого 23.08.2023 ОСОБА_3 сплачено грошові кошти в сумі 3889 грн. За період з жовтня 2023 і до моменту повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання, а саме до 30.01.2024 ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 сплачено грошові кошти в сумі 17590 грн.

У виконавчому провадженні відкритому 31.01.2024 ОСОБА_3 сплачено 37344,18 грн, станом на 01.08.2024.

Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність свої вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

У відповідності до правової позиції викладеної у постанові Верховного суду від 14.12.2020 у справі№ 661/905/19: ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів). Тобто, для застосування санкції у вигляді стягнення неустойки за ухилення від сплати аліментів, до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.

Відповідно до висновку викладеному у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29.08.2018 у справі №572/1689/16-ц (провадження №6l-311 св 17) відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи, а не у всіх випадках, крім несвоєчасної виплати заробітної плати, затримки або неправильного перерахування аліментів банками.

Відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи, а не у всіх випадках, крім несвоєчасної виплати заробітної плати, затримки або неправильного перерахування аліментів банками».

Аналогічний за змістом висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10 лютого 2021 року в справі № 461/7406/18 (провадження № 61-2128св20) та від 28 жовтня 2020 року в справі № 610/1213/17 (провадження № 61-212св18.

Тому, підстав для нарахування неустойки (пені) по заборгованості зі сплати аліментів на утримання неповнолітніх дітей, не вбачається.

Таким чином, враховуючи встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, а також оцінюючи надані докази, суд вважає, що в задоволенні первісного позову слід відмовити.

Щодо зустрічного позову про звільнення ОСОБА_3 від сплати заборгованості по аліментам в сумі 107909,80 грн., яка утворилась за період з 28.11.2019 по 31.03.2024, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Суд на підставі ст. ст.12,13,81 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2ст. 78 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частини 8 та 9 статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Як на підставу позову позивач посилається на частину 2 статті 197 СК України, якою передбачено, що за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Аналіз статті 197 СК України надає підстави для висновку про те, що платник аліментів може бути звільнений за рішенням суду від сплати заборгованості за аліментами, у разі якщо доведе суду 1) наявність тяжкої хвороби 2) або іншої обставини, що має істотне значення.

За правилами частини 4 статті 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Відповідно до п. 22 постанови пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 суд, у випадках передбачених ст. 197 СК України, може частково або повністю звільнити платника аліментів від сплати заборгованості по аліментам.

З аналізу зазначеної правової норми вбачається, що повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом і лише тоді, коли заборгованість виникла у зв`язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. При цьому, слід звернути увагу на те, що у такий спосіб законодавцем визначено право, а не обов`язок, суду звільнити платника аліментів від сплати заборгованості. При вирішенні таких спорів необхідно виходити з інтересів дитини, оскільки аліменти за рішенням суду присуджені на утримання дитини з метою забезпечення достатнього матеріального рівня її життя.

Судом встановлено, що заборгованість по аліментах, що сформувалась, виникла не з вини ОСОБА_3 . 23.08.2023 ОСОБА_4 звернулась із заявою до Свалявського відділу державної виконавчої служби у Мукачівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про примусове виконання судового наказу від 05.12.2019, на підставі чого було відкрито провадження №72603570 від 23.08.2023, на підставі заяви від 22.09.2023, виконавчий документ повернуто стягувачці за її заявою. 30.01.2024 повторно пред`явлено виконавчий документ від 05.12.2019 на підставі чого було відкрито провадження 31.01.2024 ВП №74008941.

Покликання позивача за зустрічним позовом про те, що йому не було відомо про наявність судового наказу від 05.12.2019 року заслуговують на увагу, оскільки квитанція №47 від 15.01.2020 року про сплату судового збору у провадженні №936/1047/19, яка видана відділенням «Приват Банк» у смт.Воловець, не була підписана платником ОСОБА_3 , так як останній на той час перебував у м.Трускавець Львівської області, що стверджується квитанцією від 15.01.2020 року про переказ коштів, здійснених у відділенні «Приват Банк» у м.Трускавець.

Відтак суд вважає, що позов про звільнення від сплати заборгованості за аліментами підлягає частковому задоволенню щодо звільнення ОСОБА_3 від заборгованості за аліментами за період з 28.11.2019 по 23.08.2023 та з 22.09.2023 по 30.01.2024, згідно судового наказу від 05.12.2019 по справі №936/1047/19, виданого Воловецьким районним судом Закарпатської області (виконавче провадження №74008941).

В решті позовних вимог слід відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Керуючись статтями 10, 11, 12, 13, 258, 259, 263, 264, 265, 352 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

у задоволенні первісного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог Свалявський відділ державної виконавчої служби у Мукачівському районі Закарпатської області Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів - відмовити повністю.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про звільнення від сплати заборгованості по аліментам - задовольнити частково.

Звільнити ОСОБА_3 від сплати заборгованості за аліментами за період з 28.11.2019 по 23.08.2023 та з 22.09.2023 по 30.01.2024, згідно судового наказу від 05.12.2019 по справі №936/1047/19, виданого Воловецьким районним судом Закарпатської області (виконавче провадження №74008941).

В іншій частині позовних вимог зустрічного позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання її до Закарпатського апеляційного суду безпосередньо або через Воловецький районний суд Закарпатської області.

Повне найменування сторін:

Позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації та проживання: місце проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 ;

третя особа: Свалявський відділ державної виконавчої служби у Мукачівському районі Закарпатської області Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції, місце знаходження: вул. Головна, №1, м.Свалява, Мукачівський район, Закарпатська область.

Повний текст рішення виготовлено 06.11.2024.

Суддя Павлюк С.С.