Постанова

від 04.11.2024 по справі 352/2371/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 352/2371/23

Провадження № 22-ц/4808/806/24

Головуючий у 1 інстанції Гриньків Д.В.

Суддя-доповідач Василишин Л. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючої (суддя-доповідач) Василишин Л. В.,

суддів: Максюти І. О., Томин О. О.,

секретаря Кузів А. В.,

за участю апелянта ОСОБА_1 ,

представника апелянта адвоката Мищишин І. Я.,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача адвоката Зелінського П. Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скарг у ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мищишин Іванна Ярославівна, на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 08 квітня 2024 року в складі судді Гриньків Д. В., ухвалене в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області, повний текст якого складено 15 квітня 2024 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Тисменицька державна нотаріальна контора про визнання недійсним державного акта, скасування державної реєстрації права на нерухоме майно,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Тисменицька державна нотаріальна контора, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, державного акта та скасування державної реєстрації права на нерухоме майно.

Позов обґрунтовано тим, що на підставі розпорядження Тисменицької районної державної адміністрації від 26 грудня 2005 року №517 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ІФ №027459, площею 0,9719 га. У грудні 2020 року позивач звернувся із заявою про реєстрацію своєї земельної ділянки та отримав інформацію, що дана земельна ділянка вже зареєстрована за іншою особою.

Позивач зазначав, що розпорядженням Тисменицької районної державної адміністрації від 26 грудня 2005 року №517 затверджено протокол зборів власників земельних часток (паїв) по затвердженню схеми розташування земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) та проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) та вирішено надати у власність земельні частки (паї) власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай). У списку пайовиків с. Березівка урочище «Гора» за номером 45 зазначено ОСОБА_1 сертифікат №314633, кадастрові гектари 23,91, фізичні гектари 0,9719. У цьому ж списку на номером 83 зазначено про виділення земельної частки (паю) ОСОБА_1 , сертифікат №314648, кадастрові гектари 13,89, фізичні гектари 0,5646, померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 . 06 червня 2008 року відповідачу було видано свідоцтво на спадщину за законом, зокрема, і на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала в колективній власності селянської спілки «Лесі Українки», розміром 13,89 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки у натурі. Надалі на підставі свідоцтва на спадщину за законом ОСОБА_2 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,9719 га, власником якої на той момент вже являвся позивач. Вважав, що незаконними діями, які полягали у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом його позбавлено права володіти, користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою, яка отримана ним у власність у законний спосіб.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 06 червня 2008 року серії ВКК №904400, видане Державною нотаріальною конторою, визнати недійсним державний акт на праві власності на земельну ділянку серії №107560 від 02 лютого 2009 року та скасувати державну реєстрацію від 04 січня 2017 року земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі державного акта серії №107560 від 02 лютого 2009 року.

У березні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Мищишин І. Я. подала заяву про відмову від частини позовних вимог та закриття провадження у цій частині, в якій просила закрити провадження в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 06 червня 2008 року у зв`язку із відмовою позивача від заявленої позовної вимоги.

Ухвалою Тисменицького районного суду від 13 березня 2024 року провадження в частині позовних вимог щодо визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 06 червня 2008 року серії ВКК №904400 закрито.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду

Рішенням Тисменицького районного суду від 08 квітня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 29 листопада 2023 року, а саме: накладення заборони на відчуження та поділ земельної ділянки кадастровий номер 2625880100:03:001:0054, площею 0,9791 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в с. Березівка, урочище «Гора», Івано-Франківського району, Івано-Франківської області, що належить відповідачу по справі ОСОБА_2 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до списку пайовиків с. Березівка, урочище «Гора», який був затверджений протоколом зборів власників сертифікатів земельних часток паїв, що в подальшому був затверджений розпорядженням Тисменицької РДА за №517 від 26 грудня 2005 року, за ОСОБА_1 , спадкоємцем якого була його дочка ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав, спадкоємцем якої є відповідач, відповідно до сертифікату №314648 рахується земельна ділянка в кадастрових гектарах 13,89, фізичні гектари 0,5646 (номер 83). У свідоцтві про право на спадщину за законом від 06 червня 2008 року ВКМ №082701, виданому державним нотаріусом Гавриляку В. В., зазначені аналогічні характеристики даної земельної ділянки в частині розміру та номеру сертифікату про право на пай. У той же час, Тисменицькою РДА 02 лютого 2009 року видано державний акт, в якому розмір земельної ділянки вказано у іншому розмірі, а саме 0,9719 га. Представник позивача в судовому засіданні вказала, що скоріш за все при видачі оспорюваного державного акта була допущена помилка саме Тисменицькою РДА. А тому на переконання суду, належними відповідачами у даній справі є особа, якій видано державний акт про право власності на відповідну земельну ділянку та орган виконавчої влади, що його видав. У цій справі оспорюваний державний акт на право власності на земельну ділянку виданий Тисменицькою районною державною адміністрацією, однак правонаступника останньої до участі у справі залучено не було. Таким чином, відсутні підстави для задоволення позову внаслідок неналежного складу відповідачів.

Короткий змістта узагальнюючідоводи апеляційної скарги

В апеляційнійскарзі представник ОСОБА_1 адвокатМищишин І.Я.,посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .

В обґрунтуванняапеляційної скаргизазначає, що суд першої інстанції вірно зазначив, що належним відповідачем у справах про визнання недійсними та скасування актів про право власності на земельну ділянку є особа, якій видано державний акт про право власності на відповідну земельну ділянку та орган місцевого самоврядування чи орган виконавчої влади, що прийняв рішення про його видачу. Проте, у відповіді на адвокатський запит, Івано-Франківська РДА повідомила, що жодних рішень чи розпоряджень про передачу земельної ділянки ОСОБА_2 . Тисменицька РДА не приймала. Про це свідчить також і сам державний акт, який виданий на підставі свідоцтва про право на спадщину. Оскільки позовні вимоги не полягають у скасуванні рішення чи розпорядження Тисменицької РДА, то вважає, що відсутні підстави для залучення її у справі в якості співвідповідача.

Також, на думку апелянта, помилковим є твердження суду про те, що розпорядження Тисменицької РДА від 26 грудня 2005 року №517, на підставі якого було видано державний акт позивачу ОСОБА_1 поширюється і на отримання державного акта відповідачем у справі, оскільки у додатку до даного розпорядження відсутні дані щодо ОСОБА_2 .

Крім того зазначає про недотримання відповідачем ОСОБА_2 процедури оформлення прав на земельну ділянку після отримання свідоцтва про право на спадщину, зокрема, не звернення до районної державної адміністрації про виділення йому земельної ділянки в натурі.

Позиція інших учасників справи

Відзив на апеляційну скаргу не подано. Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заяви (клопотання) учасників справи

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та його представник адвокат Мищишин І.Я. доводи апеляційної скарги підтримали, просили їїзадовольнити з підстав, що викладені в ній.

ОСОБА_2 та його представник адвокат Зелінський П. Л. апеляційну скаргу не визнали, просили залишити її без задоволення.

Фактичні обставини справи

Суд першої інстанції встановив, що позивачу ОСОБА_1 27 листопада 2008 року видано державний акт серії ІФ №2027459 на право власності на земельну ділянку площею 0,9719 га, розташовану в с. Березівка урочище «Гора» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 2625880100:03:001:0054 (а.с.9). Підставою для видачі державного акта було розпорядження Тисменицької РДА від 26 грудня 2005 року №517 «Про затвердження проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) по Березівській сільській раді», згідно якого затверджено протокол зборів власників земельних часток (паїв) по затвердженню схеми розташування земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) та проект землеустрою щодо організації на території земельних часток (паїв) та надано у власність земельні частки (паї) власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) (а.с.13).

Відповідно до списку пайовиків с. Березівка, урочище «Гора», що затверджений протоколом зборів власників земельних часток, за номером 45 зазначено ОСОБА_1 сертифікат № НОМЕР_1 , кадастрові гектари 23,91, фізичні гектари 0,9719. У цьому ж списку за номером 83 зазначено ОСОБА_1 сертифікат № НОМЕР_2 , кадастрові гектари 13,89, фізичні гектари 0,5646 (помер) (а.с.17).

За змістом свідоцтва про право на спадщину за законом від 06 червня 2008 року ОСОБА_2 є спадкоємцем майна після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спадкове майно складається, зокрема, з земельної частки (пай) у землі, яка перебуває в колективній власності селянської спілки «Лесі Українки» розміром 13,89 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі, що посвідчується сертифікатом за спадкоємцем ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , на право на земельну частку (пай) серії РН №314648, виданий Тисменицькою РДА 20 лютого 2000 року, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №92, спадкоємцем якого була його дочка ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав (а.с.175).

На підставі вказаного свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_2 02 лютого 2009 року Тисменицькою РДА видано державний акт серії ІФ №107560 на право власності на земельну ділянку площею 0,9719 га, яка розташована в с. Березівка урочище «Гора» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 2625880100:03:001:0054 (а.с.36).

Відповідно до інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку 04 січня 2017 року за відповідачем здійснено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,9719 га, розташовану в с. Березівка урочище «Гора» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 2625880100:03:001:0054 (а.с.10).

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

За змістом частини другої статті 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Право на земельну частку (пай) мають, зокрема, громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом (стаття 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»).

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв); укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету; сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо; надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та земель, що залишилися у колективній власності, в порядку, визначеному цим Законом; оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

За положеннями статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина перша статті 48 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Згідно зі статтею 175 ЦПК України, викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

За теоретичним визначенням «відповідач» - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси, і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Відповідно до статті 50 ЦПК України позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права та обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов`язки.

Співучасть - це обумовлена матеріальним правом множинність осіб на тій чи іншій стороні в цивільному процесі внаслідок наявності загального права або загального обов`язку. Важливою ознакою співучасті є наявність у декількох позивачів чи відповідачів у справі однакових за спрямованістю матеріально-правових вимог чи юридичних обов`язків. Ця ознака дозволяє відрізняти процесуальну співучасть від інших видів участі множинності заінтересованих осіб, зокрема від участі третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

Згідно з частиною першою статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

За змістом наведеної норми цивільного процесуального права з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має враховувати склад осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і стосовно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Таким чином, якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє в задоволенні позову.

Звертаючись до суду із вказаним позовом, з врахуванням заяви про відмову від частини позовних вимог та закриття провадження у цій частині, ОСОБА_1 просив визнати недійсним державний акт на праві власності на земельну ділянку серії №107560 від 02 лютого 2009 року, який виданий відповідачу ОСОБА_4 та скасувати державну реєстрацію від 04 січня 2017 року земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі державного акта серії №107560 від 02 лютого 2009 року.

Установлено, що оскаржуваний державний акт виданий Тисменицькою районною державною адміністрацією. Дану обставину сторони не заперечували. При цьому, сторона позивача у судовому засіданні суду першої інстанції пояснила, що скоріше за все при видачі оскаржуваного державного акта була допущена технічна помилка саме Тисменицькою РДА.

Суд першої інстанції правильно вказав, що належними відповідачами у справах про визнання недійсними актів про право власності на земельну ділянку є особа, якій видано державний акт про право власності на відповідну земельну ділянку, та орган місцевого самоврядування чи орган виконавчої влади, який видав такий акт. Така правова позиція викладена і у Постанові Верховного Суду від 25 березня 2024 року у справі № 338/1188/21.

Враховуючи, що ОСОБА_1 пред`явив позов тільки до ОСОБА_2 , позовних вимог до правонаступника Тисменицькою РДА не пред`явив, клопотань про залучення до участі у справі як співвідповідача не заявляв, а позовні вимоги щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки є похідними, тому суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову через неналежний склад відповідачів.

Доводи апеляційноїскарги недають підставдля скасуванняоскаржуваного судовогорішення,оскільки зводятьсядо власноготлумачення заявникомнорм законодавства. Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив.

Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, відсутні. А отже, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мищишин Іванна Ярославівна, залишити без задоволення.

Рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 08 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 06 листопада 2024 року.

Суддя-доповідач Л. В. Василишин

Судді: І.О.Максюта

О. О. Томин