Ухвала

від 29.10.2024 по справі 639/947/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа: № 639/947/23 Головуючий І інстанції: ОСОБА_1

Провадження: № 11-кп/818/2269/24 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2

Категорія: продовження строку тримання

під вартою обвинуваченому

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29жовтня2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , без участі прокурора, з участю захисників адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , без участі всіх інших учасників по даній справі, а саме самого обвинуваченого ОСОБА_9 , належним чином повідомленого про розгляд справи, за умови, що заяв про відкладення розгляду справи ні від кого не надходило, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за апеляційною скаргою захисника на ухвалу Червонозаводського районного суду м.Харкова від 07 10 2024 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Вказаною ухвалою суду задоволено клопотання прокурора та продовжено стосовно обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах установи «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів, тобто до 05 грудня 2024 року включно.

Разом з цим відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу або встановлення розміру застави ОСОБА_9 .

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погодившись зі вказаним рішенням суду першої інстанції, захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, просить скасувати та постановити нове, яким, на його думку, слід змінити запобіжний захід у виді тримання під вартою без права внесення застави на тримання під вартою з можливістю внесення застави, а в разі внесення за ОСОБА_9 застави, покласти на нього обов`язки, передбачені ст.194 КПК України.

Наголошує на тому, що ОСОБА_9 перебуває в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» з листопада 2022 року, тобто вже практично 2 роки, при цьому тривалість провадження не підтверджена ні обґрунтованою підозрою (обвинуваченням) у вчиненні кримінального правопорушення, ні складністю кримінального провадження, ні наявністю ризиків, а тривалість такого розгляду обумовлена виключно неналежним виконанням прокурором своїх посадових обов`язків.

Зазначає, що всі речові докази у кримінальному провадженні були отримані з істотним порушенням вимог КПК України, дозволи на проведення обшуків для відшукання яких, були надані слідчим суддею за зверненням особи - прокурора, який не був процесуальним керівником у кримінальному провадженні, а отже, не міг звертатися ні з клопотаннями про надання дозволів на проведення обшуків, ні з клопотаннями про арешт вилученого у ході обшуків майна.

Крім того, всі свідки, які були допитані у судових засіданнях, навіть не знають особисто ОСОБА_9 , всі обставини вони повідомляли із чужих показань.

Просить врахувати, що ОСОБА_10 має зареєстроване у встановленому порядку місце реєстрації та проживання, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, має місце роботи, має у власності цілий ряд рухомого та нерухомого майна, до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, що свідчить про наявність у нього тісних соціальних зв`язків, які у даному випадку не дають підстав вказувати на його потенційну можливість переховуватися від суду.

Вказані обставини, на думку захисника, свідчать про можливість зміни запобіжного заходу стосовно ОСОБА_9 з тримання під вартою без права внесення застави на тримання під вартою з можливістю внесення застави в розмірі трьохсот прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 876 000,00 гривень, оскільки за ч.6 ст.176 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою не визначено як безальтернативний винятковий запобіжний захід.

Апелянт робить висновок, що викладені вище обставини не були враховані судом першої інстанції при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_9 , що свідчить про неповне та необ`єктивне дослідження матеріалів справи, тому просить скасувати вказану ухвалу.

Разом з апеляційною скаргою захисник заявляє клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивуючи це тим, що у судовому засіданні 07 жовтня 2024 року було постановлено вступну та резолютивну частину оскаржуваної ухвали, складання повного тексту судового рішення було відкладено. Повний текст судового рішення було опубліковано у ЄДРСР тільки 10 жовтня 2024 року, а тому 5-ти денний строк на подання апеляційної скарги має розпочати свій перебіг з 11 жовтня 2024 року, оскільки раніше сторона захисту не могла знати мотиви прийнятого рішення суду першої інстанції. Саме тому апелянт вважає, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин та просить його поновити.

Позиції учасників апеляційного провадження.

В судовому засідання апеляційного суду були присутні захисники обвинуваченого ОСОБА_9 адвокати ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які підтримали клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та просили його задовольнити.

Твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження матеріалами справи не спростовуються, а тому, дотримуючись конституційних гарантій забезпечення кожній особі доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення (ст.129 ч.1 п. 8 Конституції України), строк на подачу апеляційної скарги був поновлений як пропущений з поважних причин.

Крім того, захисники ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтримали апеляційну скаргу та просити її задовольнити.

Прокурор продату тачас розглядуапеляційної скаргибула повідомленаналежним чином.Перед початкомсудового засіданнявід прокурораОСОБА_11 надійшла заява з проханням проводити розгляд справи за її відсутності. Крім того, прокурор зазначила, що просить апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Беручи до уваги те, що захисники не заперечували проти проведення розгляду апеляційної скарги без участі обвинуваченого та прокурора, а також те, що останні про дату та час розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, але на особистій участі не наполягали, враховуючи вимоги ч.4 ст. 405, ч.2 ст.422 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проведення апеляційного перегляду ухвалисуду за відсутності обвинуваченого та прокурора.

Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю доповідача, думки захисників, дослідивши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо продовження існування ризиків, передбачених п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови»). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, колегія суддів бере до уваги те, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарань, передбачених за вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, може вдатися до відповідних дій.

Так, ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.111-1 та ч.1 ст.111-2 КК України, які є кримінальним проступком та особливо тяжким злочином відповідно.

Враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченому, усвідомлюючи, яке покарання йому загрожує, з метою його уникнення, він може вчинити дії направлені на переховування від суду.

Крім того, зареєстроване місце проживання та місце роботи ОСОБА_9 знаходиться у районі, прикордонному з рф, на відстані менш, ніж 40 кілометрів до державного кордону України з рф. На цей час ОСОБА_12 район не повністюперебуває підконтролем українськоївлади та відноситься до територій, де ведуться бойові дії. Враховуючи те, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, спрямованих проти основ національної безпеки України та є найбільш небезпечним посяганням на суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність країни, її конституційний ладв умовах воєнного стану,що свідчить про підвищену суспільну небезпеку вчиненого та особи, яка його вчинила, то з метою уникнення покарання обвинувачений може вчинити дії направлені на переховування від суду, зокрема, переховуватись на території рф або на тимчасового окупованій території.

Крім того, у зв`язку з тим, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання показань та дослідження їх судом, а ОСОБА_9 має реальну можливість впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, в тому числі на тих, яким відомо про вчинення кримінальних правопорушень, не можна виключати можливість такого впливу ОСОБА_9 на останніх з метою зміни їх свідчень на свою користь.

Крім того, судом першої інстанції було допитано свідка ОСОБА_13 , яка повідомила, що на її номер у застосунку «Telegam» від дружини обвинуваченого приходили погрозливі повідомлення, які та згодом видалила, але свідок встигла зробити скриншоти цього листування.

Разом з цим судом першої інстанції після допиту свідка ОСОБА_14 було зроблене повторне попередження присутній у судовому засіданні дружині обвинуваченого ОСОБА_15 у зв`язку з невиконанням нею розпорядження головуючого припинити порушувати порядок у залі судового засідання, оскільки остання висловлювалася без дозволу головуючого. При цьому свідок ОСОБА_14 пояснила суду, що ці висловлювання були адресовані їй та носили негативний характер.

У зв`язку з цим апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що існує ризик того, що обвинувачений не з`явиться у судове засідання, а також ризик того, що він буде вживати заходів для запобігання відправлення правосуддя, здійснюючи незаконний вплив на свідків.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Як вбачаєтьсяз клопотанняпро продовженнязапобіжного заходуу видітримання підвартою стосовно ОСОБА_9 ,ризики,передбачені ст.177КПК України,не зменшилися,при цьомусторона обвинуваченнянадала оцінкупротиправності дій,скоєних обвинуваченим,тяжкості покарання,у разідоведення йоговинуватості,відомостям,які характеризуютьособу обвинуваченогота навелапідстави,які вказуютьпро необхідністьпродовження строкудії обраногораніше запобіжногозаходу.

Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

З урахуванням конкретних обставин вчинення кримінальних правопорушень, які інкримінуються ОСОБА_9 , враховуючи їх тяжкість, вчинення під час дії воєнного стану, тобто за тяжких обстави, в яких опинилося суспільство, колегія суддів вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції по даній справі, колегія суддів бере до уваги рішення Конституційного Суду України від 13 06 2019 року в тій його частині, де звернуто увагу на необхідність дотримання вимог п.1 ч.1 ст.178 КПК України щодо оцінки в сукупності всіх обставин, у тому числі вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченими кримінального правопорушення.

Крім того, як випливає із вищевказаного Рішення Конституційного Суду України, на даний час, коли кримінальна справа знаходиться у провадженні суду першої інстанції, то тепер уже суд має перебирати на себе як ризики можливої втечі обвинувачених, так і забезпечення їх участі в судових засіданнях.

З огляду на значимі для даного провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.

Доводи, на які посилається в апеляційній скарзі захисник обвинуваченого стосовно недоведення ризиків, заявлених в клопотанні прокурора, спростовуються відомостями, наявними в кримінальному провадженні, що свідчить про постановлення судом першої інстанції обґрунтованого та вмотивованого рішення, відповідно до вимог ст.370 КПК України.

Посилання захисника в апеляційній скарзі на те, що обвинувачений має зареєстроване у встановленому порядку місце реєстрації та проживання, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, має місце роботи, має у власності цілий ряд рухомого та нерухомого майна, до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, що свідчить про наявність у нього тісних соціальних зв`язків, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки самі по собі ці обставини не спростовують та не мінімізують наявних ризиків, запобігти яким в даному випадку може лише такий винятковий запобіжний захід, як тримання під вартою.

В апеляційній скарзі захисник наводить доводи з приводу безпідставності продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою через те, що докази у вказаному кримінальному провадженні отримані, на його переконання, з істотним порушенням вимог КПК України, у такому випадку колегія суддів зазначає, що дослідження доказів з приводу їх належності, процесуальної допустимості та достатності для вирішення питання щодо винуватості або невинуватості обвинуваченого є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається та продовжується.

Зауваження апелянта, які полягають у тому, що судом була обрана безальтернативна міра запобіжного заходу тримання під вартою, не беруться до уваги апеляційним судом, оскільки вони є хибними з огляду на наступне.

Відповідно до ч.6 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.109-114-2,258-258-6,260,261,437-442Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених устатті 177цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначенийпунктом 5частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 19 06 2024 р. № 7-р(ІІ)/2024 зазначив, що виходячи зі змісту приписів статей 3, 8, частин першої, другої статті 29, частини першої статті 55, частини першої статті 62, частини першої

статті 64 Конституції України, під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за частиною шостою статті 176 Кодексу є можливість, за певних підстав та обставин, визначених статтями 177, 178 Кодексу, застосувати заставу як більш м`який запобіжний захід. Отже, за частиною шостою статті 176 Кодексу запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не визначено як безальтернативний винятковий запобіжний захід.

Ключовими моментами даного фрагменту рішення Конституційного Суду України є те, що у слідчого судді, суду є можливість, а не обов`язок за певних підстав та обставин, визначених статтями 177, 178 КПК України, застосувати заставу як більш м`який запобіжний захід.

Судом першої інстанції було зроблено вмотивований висновок про те, що у цьому кримінальному провадженні існує суспільний інтерес, пов`язаний з особливою вразливістю публічних інтересів в період дії воєнного стану та необхідністю захисту національної безпеки держави у зв`язку з невиправданою збройною агресією рф проти України, її посяганням на суверенітет та територіальну цілісність України, оскільки кримінальні правопорушення, вчинення яких інкримінується ОСОБА_9 , відносяться до тих, які посягають на основи національної безпеки України.

З таким висновком погоджується і апеляційний суд.

Враховуючи викладене, на думку колегії суддів, в апеляційній скарзі не наведено беззаперечних та достатніх доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції щодо необхідності продовження строків тримання під вартою ОСОБА_9 та не вбачається підстав для зміни раніше обраного останньому запобіжного заходу на тримання під вартою з можливістю внесення застави.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_9 та відсутності підстав для зміни чи скасування рішення за доводами поданої апеляційної скарги.

Керуючись ч.6 ст.9, ст.ст.7, ст.ст. 176-206, 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання захисника обвинуваченого про поновлення строку на апеляційне оскарження, задовольнити та поновити цей строк як пропущений з поважних причин.

Ухвалу Червонозаводського районного суду м.Харкова від 07 10 2024 року про продовження щодо обвинуваченого за ч.1 ст.111-1, ч.1 ст.111-2 КК України ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» до 05 12 2024 року, включно, без визначення застави, залишити без змін.

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого, - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Оскарження даної ухвали, у відповідності до ч.2 ст.424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4