Ухвала

від 17.12.2024 по справі 639/947/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 639/947/23 Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/818/2539/24 Суддя доповідач ОСОБА_2

Категорія: Пособництво державі-агресору

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду в складі:

головуючого - ОСОБА_3

суддів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

за участю секретаря - ОСОБА_6 ,

обвинуваченого - ОСОБА_7

захисників - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні (в режимі відеоконференції) у приміщенні суду в м. Харкові кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисників обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на ухвалу Червонозаводського районного суду м.Харкова від 02 грудня 2024 року про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою,-

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою постановлено задовольнити клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч.1 ст.111-1 та ч.1 ст.111-2 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 30 січня 2025 року включно.

Відмовлено у задоволенні клопотань захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому.

Строк дії ухвали встановлено 30 січня 2025 року включно.

В обґрунтування прийнятого рішення судом зазначено, що єдиним ефективним запобіжним заходом, який здатен забезпечити виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків та запобігти ризикам втечі та незаконного впливу на свідків, є тримання під вартою.

Адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали, просить скасувати та постановити нову, якою, на його думку, слід змінити запобіжний захід у виді тримання під вартою без права внесення застави на тримання під вартою з можливістю внесення застави, а в разі внесення за ОСОБА_7 застави, покласти на нього обов`язки, передбачені ст.194 КПК України.

Разом з апеляційною скаргою захисник заявляє клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивуючи це тим, що у судовому засіданні 02 грудня 2024 року було постановлено вступну та резолютивну частину оскаржуваної ухвали, складання повного тексту судового рішення було відкладено.

Повний текст судового рішення було опубліковано у ЄДРСР тільки 06 грудня 2024 року, а тому 5-ти денний строк на подання апеляційної скарги має розпочати свій перебіг з 07 грудня 2024 року, оскільки раніше сторона захисту не могла знати мотиви прийнятого рішення суду першої інстанції.

Саме тому апелянт вважає, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин та просить його поновити.

Наголошує на тому, що ОСОБА_7 перебуває в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» з листопада 2022 року, тобто вже практично 2 роки, при цьому тривалість провадження не підтверджена ні обґрунтованою підозрою (обвинуваченням) у вчиненні кримінального правопорушення, ні складністю кримінального провадження, ні наявністю ризиків, а тривалість такого розгляду обумовлена виключно неналежним виконанням прокурором своїх посадових обов`язків.

Зазначає, що всі речові докази у кримінальному провадженні були отримані з істотним порушенням вимог КПК України, дозволи на проведення обшуків для відшукання яких, були надані слідчим суддею за зверненням особи - прокурора, який не був процесуальним керівником у кримінальному провадженні, а отже, не міг звертатися ні з клопотаннями про надання дозволів на проведення обшуків, ні з клопотаннями про арешт вилученого у ході обшуків майна.

Крім того, всі свідки, які були допитані у судових засіданнях, навіть не знають особисто ОСОБА_7 , всі обставини вони повідомляли із чужих показань.

Просить врахувати, що ОСОБА_11 має зареєстроване у встановленому порядку місце реєстрації та проживання, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, має місце роботи, має у власності цілий ряд рухомого та нерухомого майна, до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, що свідчить про наявність у нього тісних соціальних зв`язків, які у даному випадку не дають підстав вказувати на його потенційну можливість переховуватися від суду.

Вказані обставини, на думку захисника, свідчать про можливість зміни запобіжного заходу стосовно ОСОБА_7 з тримання під вартою без права внесення застави на тримання під вартою з можливістю внесення, оскільки за ч.6 ст.176 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою не визначено як безальтернативний винятковий запобіжний захід.

Апелянт робить висновок, що викладені вище обставини не були враховані судом першої інстанції при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , що свідчить про неповне та необ`єктивне дослідження матеріалів справи, тому просить скасувати вказану ухвалу.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_9 просить скасувати ухвалу суду та постановити нове рішення яким клопотання прокурора Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_12 від 27.11.2024р. про продовження терміну тримання під вартою відносно ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_7 змінити міру запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який запобіжний не пов`язаний з триманням під вартою або визначити судом розмір застави для заміни запобіжного заходу у вигляді застави.

В обґрунтування своєї вимоги зазначає, що рішення суду не є обґрунтованим та достатньо мотивованим для учасників судового розгляду, для сторони захисту - обвинуваченого ОСОБА_7 , так й для його захисників.

Прокурор не надав жодного доказу наявності та/або відсутності відповідних ризиків до свого клопотання, а суд не міг приймати вказане рішення бездоказово, без наявності доказів та підстав для його прийняття.

Сторона обвинувачення в своєму клопотанні про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 від 27 листопада 2024 року лише формально вказує підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177 та 178 КПК України, які не підтверджені жодним доказом.

В цілому запобіжний заход у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 продовжувався вже 13 (!) (тринадцять) разів:

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_7 перебуває під вартою більше двох років.

Також, сторона обвинувачення вже тривалий час взагалі не може забезпечити явку в судове засідання більше десяти свідків та їх місце знаходження стороні обвинувачення взагалі не відомо.

Вище зазначені обставини підтверджуються ухвалою Червонозаводського районного суду м.. Харісова від 22.04.2024 року, згідно якої було надано доручення

ВП № 1 ХРУП № З ГУНП в Харківській області на встановлення місця проживання (перебування) свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 .

Тобто, на даний час взагалі не відомо коли буде встановлено місце знаходження всіх свідків зі сторони обвинувачення та скільки буде ще тривати розгляд зазначеної справи в суді.

Висновки суду про наявність ризиків передбачених ст.. 177 КПК України є хибними.

Так суд констатував, що ОСОБА_7 може сховатися від органів досудового слідства і суду.

Вданій частині органами звинувачення (досудового слідства і прокурором) не надано жодного доказу того, що ОСОБА_7 переховувався від органів досудового слідства.

Слід врахувати, що досудове слідство по справі розпочате 29 вересня 2022 року, станом на 10 листопаду 2022 року ОСОБА_7 жодного разу не викликався до органів досудового слідства відповідно до вимог ст.135 КПК України у будь який спосіб.

Проте, жодного доказу, того, що ОСОБА_7 не з`являвся до органів досудового слідства Суду не надається.

Також суд констатував, що ОСОБА_7 ОСОБА_7 може незаконно впливати на свідків, потерпілого, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста по вказаному кримінальному провадженні.

Це не відповідає дійсності, так у клопотанні прокурор не вказує (визначає) жодного свідка якого можливо залякувати та на якого може мати вплив ОСОБА_7 , таких свідків не існує.

Слід врахувати, що усі свідки в рамках кримінального провадження вже допитані до закінчення досудового слідства у справі до грудня 2022 року.

Крім того, прокурор визначає що свідки працювали на ОСОБА_7 .

Вказане взагалі не відповідає дійсності, ж однин свідок не працював на підприємстві ПП «Полесадсервіс» директором якого працював ОСОБА_7 .

Також суд вказав, що п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК - ОСОБА_7 може вчинити інші кримінальні правопорушення.

Це на думку сторони захисту не відповідає дійсності.

ОСОБА_7 ні коли не скоював злочинів та не має наміру їх скоювати в подальшому.

Ці обставини потребують доказуванню при розгляді вказаного клопотання. До свого клопотання прокурор будь яких доказів щодо можливості вчинення інших кримінальних правопорушень ОСОБА_7 не надає.

Таким чином визначені ризики є припущенням суду при постановлені ухвали від 02.12.2024р.

Також, суд у своїй ухвалі від 02.12.2024 року, безпідставно а числі ризиків незаконного впливу на свідків зі сторони обвинуваченого ОСОБА_7 зазначає наступне:

«Крім того, під час допиту у судовому засіданні свідка ОСОБА_18 вона повідомила, що на її номер у застосунку «Telegam» від дружини обвинуваченого приходили погрозливі повідомлення, які та згодом видалила, але свідок встигла зробити скриншота цього листування.

Після допиту свідка ОСОБА_27 головуючим було зроблено повторне попередження присутній у судовому засіданні дружині обвинуваченого ОСОБА_28 у зв`язку з невиконаням нею розпорядження головуючого припинити порушувати порядок у залі судового засідання, оскільки ОСОБА_28 висловлювалась без дозволу головуючого. При цьому свідок ОСОБА_27 пояснила суду, що ці висловлювання були адресовані їй та носили негативний характер».

Таким чином, стає зовсім не зрозумілим, чому за поведінку в судовому засіданні ОСОБА_28 повинен знаходиться під вартою обвинувачений ОСОБА_7 та чому суд зазначає це серед ризиків відносно нього.

Також, сторона обвинувачення у клопотанні про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 від 27 листопада 2024 року взагалі не просила суд при розгляді вище зазначеного клопотання не визначати розмір застави, але суд в своїй ухвалі від 02.12.2024 року з власної ініціативи вийшов за межі вимог клопотання сторони обвинувачення, при цьому не зазначивши в ухвалі жодних підстав для цього.

Вказане є підставою для скасування ухвали суду від 02.12.2024р. про задоволення клопотання прокурора про продовження терміну тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 .

Заслухавши суддю - доповідача, думки захисників, дослідивши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо продовження існування ризиків, передбачених п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови»). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, колегія суддів бере до уваги те, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарань, передбачених за вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, може вдатися до відповідних дій.

Так, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.111-1 та ч.1 ст.111-2 КК України, які є кримінальним проступком та особливо тяжким злочином відповідно.

Враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченому, усвідомлюючи, яке покарання йому загрожує, з метою його уникнення, він може вчинити дії направлені на переховування від суду.

Крім того, зареєстроване місце проживання та місце роботи ОСОБА_7 знаходиться у районі, прикордонному з рф, на відстані менш, ніж 40 кілометрів до державного кордону України з рф. На цей час Куп`янський район не повністю перебуває під контролем української влади та відноситься до територій, де ведуться бойові дії. Враховуючи те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, спрямованих проти основ національної безпеки України та є найбільш небезпечним посяганням на суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність країни, її конституційний лад в умовах воєнного стану, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку вчиненого та особи, яка його вчинила, то з метою уникнення покарання обвинувачений може вчинити дії направлені на переховування від суду, зокрема, переховуватись на території рф або на тимчасового окупованій території.

Крім того, у зв`язку з тим, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання показань та дослідження їх судом, а ОСОБА_7 має реальну можливість впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, в тому числі на тих, яким відомо про вчинення кримінальних правопорушень, не можна виключати можливість такого впливу ОСОБА_7 на останніх з метою зміни їх свідчень на свою користь.

Крім того, судом першої інстанції було допитано свідка ОСОБА_18 , яка повідомила, що на її номер у застосунку «Telegam» від дружини обвинуваченого приходили погрозливі повідомлення, які та згодом видалила, але свідок встигла зробити скриншоти цього листування.

Разом з цим судом першої інстанції після допиту свідка ОСОБА_27 було зроблене повторне попередження присутній у судовому засіданні дружині обвинуваченого ОСОБА_28 у зв`язку з невиконанням нею розпорядження головуючого припинити порушувати порядок у залі судового засідання, оскільки остання висловлювалася без дозволу головуючого. При цьому свідок ОСОБА_27 пояснила суду, що ці висловлювання були адресовані їй та носили негативний характер.

У зв`язку з цим апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що існує ризик того, що обвинувачений не з`явиться у судове засідання, а також ризик того, що він буде вживати заходів для запобігання відправлення правосуддя, здійснюючи незаконний вплив на свідків.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Як вбачається з клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , ризики, передбачені ст.177 КПК України, не зменшилися, при цьому сторона обвинувачення надала оцінку протиправності дій, скоєних обвинуваченим, тяжкості покарання, у разі доведення його винуватості, відомостям, які характеризують особу обвинуваченого та навела підстави, які вказують про необхідність продовження строку дії обраного раніше запобіжного заходу.

Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

З урахуванням конкретних обставин вчинення кримінальних правопорушень, які інкримінуються ОСОБА_7 , враховуючи їх тяжкість, вчинення під час дії воєнного стану, тобто за тяжких обстави, в яких опинилося суспільство, колегія суддів вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції по даній справі, колегія суддів бере до уваги рішення Конституційного Суду України від 13 06 2019 року в тій його частині, де звернуто увагу на необхідність дотримання вимог п.1 ч.1 ст.178 КПК України щодо оцінки в сукупності всіх обставин, у тому числі вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченими кримінального правопорушення.

Крім того, як випливає із вищевказаного Рішення Конституційного Суду України, на даний час, коли кримінальна справа знаходиться у провадженні суду першої інстанції, то тепер уже суд має перебирати на себе як ризики можливої втечі обвинувачених, так і забезпечення їх участі в судових засіданнях.

З огляду на значимі для даного провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.

Доводи, на які посилається в апеляційній скарзі захисник обвинуваченого стосовно недоведення ризиків, заявлених в клопотанні прокурора, спростовуються відомостями, наявними в кримінальному провадженні, що свідчить про постановлення судом першої інстанції обґрунтованого та вмотивованого рішення, відповідно до вимог ст.370 КПК України.

Посилання захисника в апеляційній скарзі на те, що обвинувачений має зареєстроване у встановленому порядку місце реєстрації та проживання, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, має місце роботи, має у власності цілий ряд рухомого та нерухомого майна, до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, що свідчить про наявність у нього тісних соціальних зв`язків, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки самі по собі ці обставини не спростовують та не мінімізують наявних ризиків, запобігти яким в даному випадку може лише такий винятковий запобіжний захід, як тримання під вартою.

В апеляційній скарзі захисник наводить доводи з приводу безпідставності продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою через те, що докази у вказаному кримінальному провадженні отримані, на його переконання, з істотним порушенням вимог КПК України, у такому випадку колегія суддів зазначає, що дослідження доказів з приводу їх належності, процесуальної допустимості та достатності для вирішення питання щодо винуватості або невинуватості обвинуваченого є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається та продовжується.

Зауваження апелянта, які полягають у тому, що судом була обрана безальтернативна міра запобіжного заходу - тримання під вартою, не беруться до уваги апеляційним судом, оскільки вони є хибними з огляду на наступне.

Відповідно до ч.6 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 19 06 2024 р. № 7-р(ІІ)/2024 зазначив, що виходячи зі змісту приписів статей 3, 8, частин першої, другої статті 29, частини першої статті 55, частини першої статті 62, частини першої

статті 64 Конституції України, під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за частиною шостою статті 176 Кодексу є можливість, за певних підстав та обставин, визначених статтями 177, 178 Кодексу, застосувати заставу як більш м`який запобіжний захід. Отже, за частиною шостою статті 176 Кодексу запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не визначено як безальтернативний винятковий запобіжний захід.

Ключовими моментами даного фрагменту рішення Конституційного Суду України є те, що у слідчого судді, суду є можливість, а не обов`язок за певних підстав та обставин, визначених статтями 177, 178 КПК України, застосувати заставу як більш м`який запобіжний захід.

Судом першої інстанції було зроблено вмотивований висновок про те, що у цьому кримінальному провадженні існує суспільний інтерес, пов`язаний з особливою вразливістю публічних інтересів в період дії воєнного стану та необхідністю захисту національної безпеки держави у зв`язку з невиправданою збройною агресією рф проти України, її посяганням на суверенітет та територіальну цілісність України, оскільки кримінальні правопорушення, вчинення яких інкримінується ОСОБА_7 , відносяться до тих, які посягають на основи національної безпеки України.

З таким висновком погоджується і апеляційний суд.

Враховуючи викладене, на думку колегії суддів, в апеляційній скарзі не наведено беззаперечних та достатніх доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції щодо необхідності продовження строків тримання під вартою ОСОБА_7 та не вбачається підстав для зміни раніше обраного останньому запобіжного заходу на тримання під вартою з можливістю внесення застави.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 та відсутності підстав для зміни чи скасування рішення за доводами поданої апеляційної скарги.

Керуючись ч.6 ст.9, ст.ст.7, ст.ст. 176-206, 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 про поновлення строку на апеляційне оскарження - задовольнити.

Поновити захиснику обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокату ОСОБА_8 строк на апеляційне оскарження ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова від 02 грудня 2024 року.

Апеляційні скарги захисників обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 - залишити без задоволення.

Ухвалу Червонозаводського районного суду м.Харкова від 02 грудня 2024 року про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Головуючий

Судді