Ухвала

від 02.12.2024 по справі 639/947/23

ЧЕРВОНОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 639/947/23

№ провадження 1-кп/646/162/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2024 року м. Харків

Червонозаводський районний суд м.Харкова у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участі секретаря судових засідань ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №42022222030000086 від 29.09.2022р. за обвинуваченням ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.1 ст.111-1 та ч.1 ст.111-2 КК України,

встановив:

Червонозаводський районний суд м.Харкова здійснює розгляд вищевказаного кримінального провадження.

Прокурор заявила клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_9 під вартою строком на 60 діб, посилаючись на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а також ризиків переховування обвинуваченого від суду та його незаконного впливу на свідків. Прокурор вважає, що фактичні обставини інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень свідчать про його підвищену соціальну небезпеку. Про ризик втечі свідчить тяжкість обвинувачення у сукупності з тією обставиною, що до моменту затримання він залишив місце свого проживання у м.Куп`янськ, а органу досудового розслідування не було відоме місце його мешкання. Тому, хоча ОСОБА_9 раніше не судимий, існує ризик того, що він може ухилитися від суду для уникнення кримінальної відповідальності. Крім того, на переконання прокурора, обвинувачений може незаконно впливати на свідків для того, щоб домогтися зміни їх показань. Про існування цього ризику свідчить серйозність обвинувачення та обізнаність ОСОБА_9 про обставини особистої ситуації свідків, у тому числі, місця проживання, роботи та сімейного стану свідків.

Захисник ОСОБА_8 заперечував проти клопотання прокурора та подав клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому на заставу або домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 , або інший, не пов`язаний з триманням під вартою. Захисник посилається на відсутність доказів інкримінованого ОСОБА_9 обвинувачення, а також недоведеність прокурором ризиків, оскільки всі можливі свідки допитані, отже, обвинувачений не може на них вплинути. Крім того, обвинувачений перебував під контролем співробітників УСБУ в Харківській області з 18.09.2022 по 06.10.2022 без складання будь-яких документів, а паспорт був йому повернутий правоохоронцями лише 10.11.2022, що унеможливило реєстрацію ОСОБА_9 як внутрішньо переміщеної особи. А після його звільнення його та його захисника ані слідчий ані прокурор не викликали.

Захисник ОСОБА_6 також заперечував проти клопотання прокурора та подав клопотання, яким просить змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави на тримання під вартою з визначенням розміру застави та у разі її внесення з покладанням на обвинуваченого обов`язків, передбачених ст.194 КПК України. В обґрунтування свого клопотання захисник посилається на те, що з часом інтенсивність ризиків зменшується і лише обгрунтована підозра не може бути підставою для продовження строку тримання під вартою, а тривалість його строку має бути виправданим. Захисник вважає, що обвинувачення не обгрунтоване, не підтверджене допустимими доказами. Обвинувачений має сім`ю, малолітніх дітей на своєму утриманні, не судимий, має зареєстроване місце проживання та місце роботи, а також ряд рухомого та нерухомого майна у власності. Крім того, згідно з ч.6 ст.176 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не визначено як безальтернативний винятковий запобіжний захід, про що зазначив у своєму рішенні від 19.06.2024р. Конституційний Суд України. Захисник вважає, що з урахуваннях цих обставин запобіжний захід ОСОБА_9 може бути змінений або суд повинен визначити розмір застави як альтернативний триманню під вартою запобіжний захід.

Захисник ОСОБА_7 заперечував проти клопотання прокурора та підтримав клопотання інших захисників, посилаючись на відсутність допустимих доказів на підтвердження обвинувачення, приховування прокурором доказів, а також тривалість тримання ОСОБА_9 під вартою.

Обвинувачений заперечував проти клопотання прокурора та підтримав клопотання та доводи своїх захисників.

Прокурор заперечував проти клопотання захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_6 .

Вислухавши сторони, дослідивши доводи їх клопотань, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора та відсутність підстав для задоволення клопотань сторони захисту.

Існує обгрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.111-1 та ч. 1 ст.111-2 КК України, які є кримінальним проступком та особливо тяжким злочином відповідно та за які передбачене покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років (за ч.1 ст.111-1 КК) та у виді позбавленням волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої (за ч.1 ст.111-2 КК).

Обгрунтована підозра це інформація, яка могла б переконати об`єктивного спостерігача, що обвинувачений, можливо, вчинив інкриміновані йому кримінальні правопорушення.

При цьому оцінка доказів, які досліджуються під час судового розгляду, надається за його результатами на відповідній стадії (у нарадчій кімнаті), коли суд аналізує кожен доказ окремо та усі докази у їх сукупності та взаємозв`язку.

Виключення можуть становити очевидно недопустимі докази, дослідження яких неможливе у судовому засіданні за правилами ч.2 ст.89 КПК України. Проте, судом не встановлено очевидної недопустимості доказів. Отже, суд надасть їм оцінку у нарадчій кімнаті.

Суд вже зазначав у попередніх ухвалах, що висновок про н доведеність інкримінованого обвинувачення може мати місце лише за результатами судового розгляду. А на цій стадії судового розгляду суд оцінює інкриміноване обвинувачення лише з точки зору наявність інформації, яка може переконати об`єктивного спостерігача у тому, що обвинувачений, міг вчинити інкриміновані злочини.

Що стосується ризиків втечі та впливу на свідків, які разом з обгрунтованою підозрою були підставами для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 11.11.2022р., а також для подальшого продовження строку цього запобіжного заходу, у тому числі, ухвалою Червонозаводського районного суду м.Харкова від 07.10.2024, то суд погоджується з доводами прокурора про існування обставин, які свідчать про ці ризики.

Так, ОСОБА_9 є уродженцем м. Куп`янськ Харківської області, громадянином України, одруженим, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, має зареєстроване місце проживання у АДРЕСА_2 , раніше не судимий, працює директором Приватного підприємства «Полесадсервіс». Отже, зареєстроване місце проживання та місце роботи знаходиться у прикордонному з Російською Федерацією районі, на відстані менш ніж у 40 км до державного кордону України з Російською Федерацією. Куп`янський район на цей час частково перебуває під окупацією державою-агресором та відноситься до територій, де ведуться бойові дії. Тому на цій території органи державної влади України мають обмежені можливості контролю державного кордону України з Російською Федерацією та умовної лінії між підконтрольною державній владі територією України та тимчасово окупованою територією України.

При цьому ОСОБА_9 обвинувачується у пособництві державі-агресору протягом окупації Куп`янського району, зокрема, шляхом встановлення дружніх контактів зі співробітниками спецслужби держави-агресора, отримання дозвільних документів у сфері торгівлі від представників окупаційної влади, а також передачі матеріальних ресурсів до Російської Федерації. Враховуючи наявність обґрунтованої підозри, це дає достатні підстави вважати, що у обвинуваченого існують соціальні зв`язки з представниками окупаційної влади держави-агресора, а отже на території Російської Федерації та суміжних з Куп`янським районом тимчасово окупованих територіях України.

З огляду на серйозність обвинувачення та, відповідно тяжкість можливих правових наслідків кримінально-правового переслідування ОСОБА_9 державою, ці обставини свідчать про існування ризику переховування обвинуваченого від суду.

Наявність у обвинуваченого дружини та неповнолітніх дітей, а також місця проживання у м. Харкові, де його дружина та діти проживають як внутрішньо переміщені особи, не є гарантією його належної поведінки та запобіжником ризику втечі, враховуючи тяжкість можливих правових наслідків для нього в результаті кримінального переслідування.

При цьому у сім`ї обвинуваченого відсутній тривалий зв`язок з м.Харковом, в якому дружина та діти обвинуваченого проживають як внутрішньо переміщені особи.

Також існує ризик незаконного впливу обвинуваченого на свідків з урахуванням обізнаності обвинуваченого з обставинами особистої ситуації свідків, які є місцевими мешканцями АДРЕСА_2 , де проживав та працював ОСОБА_9 , а також з огляду на тяжкість інкримінованого йому обвинувачення.

Крім того, під час допиту у судовому засіданні свідка ОСОБА_10 вона повідомила, що на її номер у застосунку «Telegam» від дружини обвинуваченого приходили погрозливі повідомлення, які та згодом видалила, але свідок встигла зробити скриншоти цього листування.

Після допиту свідка ОСОБА_11 головуючим було зроблене повторне попередження присутній у судовому засіданні дружині обвинуваченого ОСОБА_12 у зв`язку з невиконанням нею розпорядження головуючого припинити порушувати порядок у залі судового засідання, оскільки ОСОБА_12 висловлювалася без дозволу головуючого. При цьому свідок ОСОБА_11 пояснила суду, що ці висловлювання були адресовані їй та носили негативний характер.

З часом вищевказані ризики зменшилися, однак досі залишаються актуальними.

Що стосується посилань захисника ОСОБА_6 на рішення Конституційного Суду України, предметом розгляду якого було питання конституційності положень ч.6 ст.176 КПК України у чинній редакції, то ця правова норма передбачає, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

При цьому п.5 ч.1 ст.176 КПК України не встановлює правила безальтернативності запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Рішенням від 19.06.2024 КСУ визнав такою, що відповідає Конституції України (є конституційною), частину шосту статті 176 Кримінального процесуального кодексу України. Конституційний Суд України зазначив, щостаттю 176Кодексу Законом України „Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо удосконалення відповідальності за колабораційну діяльність та особливостей застосування запобіжних заходів за вчинення злочинів проти основ національної та громадської безпеки від 14 квітня 2022 року№ 2198-IXдоповнено частиною шостою задля захисту національних інтересів України, захисту української державності „від злочинів проти національної і громадської безпеки, та недопущення ухилення винними особами від відбуття кримінального покарання за вчинення злочинів вказаної категорії, а також злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку. Унаслідок таких законодавчих змін зачастиною шостоюстатті 176 Кодексу запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосовують лише під час дії воєнного стану, за наявності ризиків, визначенихстаттею 177Кодексу, до осіб, яких підозрюють або обвинувачують у вчиненні певного переліку злочинів (статті 109-114-2,258-258-6,260,261,437-442Кримінального кодексу України). Конституційний Суд України вбачає правомірною мету, з якою законодавець доповнивчастиною шостоюстаттю 176 Кодексу, маючи намір посилити захист суверенітету, територіальної цілісності, недоторканності, обороноздатності, державної, економічної й інформаційної безпеки України за рахунок установлення вказаною нормою Кодексу тимчасово (на період дії воєнного стану) особливого порядку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до осіб, яких підозрюють або обвинувачують у вчиненні злочинів, які за тяжкістю й характером є наднебезпечними в умовах воєнного стану.

Крім того, КСУ наголосив, що з огляду на приписистатті 131, частинпершої,третьоїстатті 176,статті 177,частини першоїстатті 183 Кодексу, запобіжні заходи у кримінальному провадженні використовують для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного або обвинуваченого, тримання під вартою є винятковим і найбільш суворим серед таких запобіжних заходів, як особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт, оскільки під час його застосування особу позбавляють свободи. Водночас такий запобіжний захід порівняно з указаними більш м`якими запобіжними заходами за певних умов може стати єдиним дійсно дієвим й обґрунтованим запобіжним заходом для виконання завдань кримінального провадження, зокрема, в умовах воєнного стану, коли забезпечення правопорядку в державі ускладнено, а масові загрози життю і здоров`ю людей, іншим їхнім засадничим правам і свободам надвисокі. За таких умов без тримання особи під вартою, особливо якщо така потреба зумовлена тяжкістю й характером злочинів, у яких підозрюють або обвинувачують особу, наявністю ризиків, визначенихстаттею 177Кодексу, практично неможливо буде забезпечити виконання цією особою процесуальних обов`язків, запобігти її спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, іншій неналежній процесуальній поведінці, що перешкоджатиме здійсненню кримінального провадження або й зовсім унеможливить його й створюватиме у зв`язку із цим загрози низці публічних інтересів.

Що стосується права суду не визначати розмір застави при застосуванні такого запобіжного заходу як тримання під вартою, то воно надано нормою абзацу восьмого частини четвертої статті 183 КПК України, відповідно до якої під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

У цьому кримінальному провадженні існує суспільний інтерес, пов`язаний з особливою вразливістю публічних інтересів в період дії воєнного стану та необхідністю захисту національної безпеки держави у зв`язку з невиправданою збройною агресією РФ проти України, її посяганням на суверенітет та територіальну цілісність України.

Кримінальні правопорушення, вчинення яких інкримінується ОСОБА_9 , відносяться до тих, які посягають на основи національної безпеки України, сфера якої під час воєнного стану та в умовах невиправданої військової агресії РФ проти України, є особливо вразливою.

З урахуванням всіх вищенаведених обставин суспільний інтерес у цьому кримінальному провадженні, який може бути забезпечений триманням обвинуваченого під вартою, переважає право обвинуваченого на свободу.

Враховуючи всі вищевказані обставини, суд приходить до висновку, що єдиним ефективним запобіжним заходом, який здатен забезпечити виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків та запобігти ризикам втечі та незаконного впливу на свідків, є тримання під вартою.

За правилами абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України суд не визначає розмір застави з огляду на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, тяжкість обвинувачення, а також обставини, які свідчать про ризиків переховування обвинуваченого від суду та незаконного впливу на свідків.

Застосування застави можливе тоді, коли суд переконається, що ризик втратити внесену заставу утримує підозрюваного, обвинуваченого від вчинення дій, які можуть перешкодити правосуддю. Тобто застава повинна бути достатньою гарантією для стримування обвинуваченого від дій, які можуть перешкоджати завданням кримінального провадження.

В той же час, з урахуванням серйозності обвинувачення та наведених вище ризиків у суду немає впевненості, що застава або інший запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, забезпечить виконання обвинуваченим ОСОБА_9 виконання ним покладених на нього процесуальних обов`язків та гарантує запобіганню ризикам втечі та незаконного впливу на свідків.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.170, 174, 176- 178, 183, 199, 369-372 КПК Україні, суд,-

ухвалив:

Задовольнити клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 30 січня 2025 року включно.

Відмовити у задоволенні клопотань захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому.

Строк дії ухвали до 30 січня 2025 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим, якщо він перебуває під вартою - у той же строк з моменту вручення копії ухвали.

Головуючий ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3