Рішення

від 06.12.2007 по справі 2-530/2007

ТИСМЕНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-530

2007 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2007 року м. Івано-Фр анківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області в складі: головуючої - судді Хо минець М. М.

секретаря Гундич Г. В.

з участю представника відп овідачки -

адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому с удовому засіданні в залі суд у цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОС ОБА_4, ОСОБА_5, Тисменицьк ої міської ради про визнання права власності, визнання не законними державних актів на право власності на землю, усу нення перешкод у користуванн і, визнання незаконним рішен ня міської ради -

встановив:

Позивач ОСОБА_2 21.05.2007 р. з вернувся в суд з позовом до ві дповідачів ОСОБА_3, ОСОБ А_4, ОСОБА_5 про визнання п рава власності на 1/4 частину б удинковолодіння у порядку сп адкування за заповітом після смерті матері, визнання прав а власності на 1/4 частину земе льної ділянки, скасування де ржавного акту на право власн ості на земельну ділянку, усу нення перешкод у користуванн і будинковолодінням. Після у точнення і доповнення позовн их вимог просив також скасув ати другий державний акт на п раво власності на земельну д ілянку та визнати частково н едійсним рішення Тисменицьк ої міської ради від 07.05.2003 р.

Позовні вимоги обгрунтову вав тим, що його та відповідач ів ОСОБА_3, ОСОБА_4 маті р ОСОБА_6 20.06.1962 р. склала запо віт, посвідчений державним н отаріусом Тисменицької держ нотконтори, згідно якого все належне їй майно заповіла у р івних долях йому та трьом від повідачам. Після смерті мате рі, що настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , ніхто із спадкоємців спадщи ну не оформив. Він належно при йняв спадщину в силу вимог ст . 429 ЦК УРСР 1923 p., оскільки до смерт і матері та після її смерті до 1969 р. проживав у спадковому буд инку по АДРЕСА_1, тому вваж ає, що він має право на 1/4 частин у вказаного будинковолодінн я та 1/4 частину належної до ньо го земельної ділянки площею 0, 16 га. Однак, коли він 22.02.2007 р. звер нувся в Тисменицьку міську р аду із заявою про отримання д озволу на будівництво житлов ого будинку по АДРЕСА_1, йо му роз' яснили, що необхідно надати державний акт на прав о власності на земельну діля нку. Одночасно йому стало від омо, що сестра ОСОБА_3 пода ла у міську раду аналогічну з аяву щодо надання їй дозволу на будівництво, додавши держ авний акт на право власності на земельну ділянку 0, 10 га для будівництва і обслуговуванн я житлового будинку. Крім тог о, відповідачкою приватизова но і земельну ділянку площею 0, 0507 га для ведення особистого селянського господарства зг ідно рішення Тисменицької мі ської ради від 07.05.2003 р. Відповід ачка чинить йому перешкоди в користуванні будинковолоді нням. Просив визнати за ним пр аво власності на 1/4 вказаного будинковолодіння у порядку с падкування за заповітом післ я смерті матері, право власно сті на 1/4 частину земельної ді лянки 0, 10 га та 1/4 частину земель ної ділянки 0, 0507 га, визнати нед ійсним рішення міської ради від 07.05.2003 р. в частині визнання з а ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку 0, 10 га для б удівництва і обслуговування житлового будинку та 0, 0507 га дл я ведення особистого селянсь кого господарства, скасувати обидва державні акти, видані відповідачці на вказані зем ельні ділянки, та зобов' яза ти останню не чинити йому пер ешкод у користуванні будинко володінням.

Позивач та його представни ки в судовому засіданні заяв лені позовні вимоги підтрима ли і просили їх задовольнити .

Відповідачка ОСОБА_3 у с удовому засіданні позов не в изнала і пояснила, що у спірно му будинку проживала вона з б атьками і племінником ОСОБ А_5 Позивач після одруження у 1961 р. пішов з дому, після цього батькам не допомагав, інколи приїздив, відвідуючи матір. Б атько помер ІНФОРМАЦІЯ_2, а матір - ІНФОРМАЦІЯ_1. Влас ником будинку був батько, отр имав його у спадщину після см ерті діда. Про існування запо віту матері вона не знала. Вон а на час смерті батьків прожи вала у цьому будинковолодінн і і продовжує там проживати д о цього часу, провела капітал ьний ремонт, оскільки хата ро звалювалась, постійно оплачу вала всі податки, постійно ко ристувалась земельною ділян кою. У 2003 р. вона звернулась у Ти сменицьку міську раду із зая вою про приватизацію земельн ої ділянки; згідно оспорюван ого рішення міської ради вон а приватизувала земельну діл янку по АДРЕСА_1, а саме 0, 10 г а для будівництва і обслугов ування житлового будинку та 0, 0507 га для ведення особистого селянського господарства. Пр осила у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у судовому засіданн і позов не визнали і пояснили , що спірне будинковолодіння - це родовий будинок ОСОБА_5 , побудований у 1788 p., власником був ОСОБА_7, який отримав й ого у спадщину від свого бать ка. Позивач ОСОБА_2 жив у бу динку до одруження, в грудні 19 61 р. одружився і пішов жити до ж інки. На момент смерті своїх б атьків він у будинку не прожи вав. ОСОБА_4 не проживає в б удинку з 1963 p., а ОСОБА_5 - з 1978 р. Н а будинок відповідачі не пре тендують, власником його є ОСОБА_3, яка там постійно про живала і проживає, утримує бу динок, обробляє земельну діл янку. Просили у позові відмов ити.

Представник відповідача - Т исменицької міської ради - в с удовому засіданні позовну ви могу про визнання частково н едійсним рішення міської рад и від 07.05.2003 р. не визнала і поясни ла, що відповідачці ОСОБА_3 згідно її заяви, термін збері гання якої закінчився, оспор юваним рішенням міської ради затверджено матеріали земел ьно-кадастрової інвентариза ції уточнених площ по видачі державних актів на право вла сності на землю, а саме для буд івництва і обслуговування жи тлового будинку - 0, 1000 га, для вед ення особистого селянського господарства - 0, 1555 га. Позивач ОСОБА_2 у Тисменицьку місь ку раду із заявами про наданн я йому у приватну власність ц их земельних ділянок чи їх ча стини не звертався. Просила у позові відмовити.

Вислухавши пояснення стор ін, показання свідків, дослід ивши матеріали справи, суд пр иходить до висновку, що позов ні вимоги не підлягають до за доволення, виходячи з наступ них підстав.

Встановлено, що основним пр едметом спору по справі є пра во власності на частину буди нковолодіння по АДРЕСА_1. Власником цього будинковоло діння був батько сторін - пози вача ОСОБА_2 та відповідач ів ОСОБА_3, ОСОБА_4 - ОС ОБА_7, що підтверджується св ідоцтвом про право власності на будинок від 15.12.1952 р. (а.с. 52), вида ним на підставі рішення вико нкому Тисменицької районної ради депутатів трудящих від 09.12.1952 р. Згідно наданого Держав ним архівом Івано-Франківськ ої області архівного витягу (а.с. 85) вказаним рішенням район ної ради визнано право власн ості на ціле домоволодіння п о АДРЕСА_1 за ОСОБА_7, як ий отримав будинок у спадщин у в 1915 р. після смерті батька.

Батько сторін ОСОБА_7 по мер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 54), а ма тір ОСОБА_6 -ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с. 53). Перед смертю ОСОБА_6 склала заповіт, посвідчени й державним нотаріусом Тисме ницької держнотконтори 20.06.1962 p., згідно якого все належне мат ері сторін на день смерті май но вона заповіла у рівних дол ях позивачу та трьом відпові дачам (а.с. 3). Саме на підставі в казаного заповіту позивач пр етендує на 1/4 частину спірного будинковолодіння. З огляду н а те, що у заповіті склад спадк ового майна не вказано, позив ачем не надано жодних доказі в того, що вказане будинковол одіння входило до складу спа дкового майна згідно заповіт у матері ОСОБА_6, це будинк оволодіння відповідно до дію чого на той час законодавств а було особистою власністю б атька ОСОБА_7 як отримане у порядку успадкування, суд в важає, що позивачем не доведе на позовна вимога про визнан ня за ним права власності на 1/ 4 будинковолодіння у порядку спадкування за заповітом пі сля смерті матері. Крім того, п озивач не довів і тієї обстав ини, що він належно прийняв сп адщину в силу вимог діючої на той час ст. 429 ЦК УРСР 1923 p., згідно якої присутній у місці відкр иття спадщини спадкоємець вв ажався таким, що прийняв спад щину, якщо протягом трьох міс яців з дня її відкриття не зая вив про відмову від неї, оскіл ьки в судовому засіданні вст ановлено, що позивач, який в гр удні 1961 р. одружився і пішов про живати до дружини, на момент с мерті своїх батьків у будинк у не проживав. Ці обставини пі дтвердили в судовому засідан ні свідки ОСОБА_8 та ОСОБ А_9, які не являються родичам и сторін і не мають інтересу п о справі. Згідно довідки адре сного бюро (а.с. 38) відсутні дані про прописку позивача за адр есою: АДРЕСА_1.

Встановлено, що відповідач ка ОСОБА_3 постійно прожив ала у будинковолодінні на ча с смерті батьків, належно при йняла спадщину після смерті батька, продовжує там прожив ати до цього часу, утримує буд инок, провела його капітальн ий ремонт, обробляє земельну ділянку, сплачує всі обов' я зкові платежі. Вказані обста вини підтверджуються наявни ми в справі письмовими доказ ами (а.с. 50, 51, 55-60), показаннями вказ аних вище свідків, а також огл янутими в судовому засіданні оригіналами страхових свідо цтв, квитанцій про сплату обо в' язкових платежів, податку з будівель, земельної ренти (п одатку), починаючи з 1963 p., що були надані відповідачкою.

Тисменицька міська рада до зволила відповідачці ОСОБ А_3 приватизацію земельної ділянки, що перебувала в її по стійному користуванні. Рішен ням міської ради від 07.05.2003 р. (а.с. 81) затверджено матеріали земе льно-кадастрової інвентариз ації уточнених площ по видач і державних актів на право вл асності відповідачки на земл ю площею 0, 2555 га, на підставі яко го відповідачка 11.11.2003 р. отримал а два державні акти на право в ласності: на земельну ділянк у площею 0, 1000 га для будівництв а і обслуговування житлового будинку та земельну ділянку 0, 0507 га для ведення особистого селянського господарства (а .с. 61-62). Оспорюваними рішенням т а виданими на його підставі д ержавними актами права позив ача як землекористувача, яки й вказаними земельними ділян ками не користувався, не пору шені, тому позовні вимоги про визнання частково недійсним рішення міської ради та скас ування державних актів суд в важає безпідставними.

Так само безпідставною є по зовна вимога про визнання пр ава власності на 1/4 частину зе мельної ділянки 0, 10 га для буді вництва і обслуговування жит лового будинку, оскільки поз ивач, не являючись співвласн иком будинку, не вправі прете ндувати на частину земельної ділянки, наданої для його обс луговування. Щодо вимоги про визнання права власності на 1/4 частину земельної ділянки 0, 0507 га для ведення особистого селянського господарства, то вона також безпідставна, так як існує відповідний, встано влений ст. 118 ЗК України, порядо к приватизації земельних діл янок. Не підлягає до задоволе ння і вимога позивача про усу нення перешкод у користуванн і будинковолодінням, яка є по хідною від первинних позовни х вимог.

На підставі наведеного, від повідно до ст. ст. 321, 392 ЦК Україн и, ст. 429 ЦК УРСР 1923 p., ст. ст. 81, 118, 152 ЗК У країни, керуючись ст. ст. 213-215 ЦПК України, суд -

вирішив:

Відмовити у позові ОСО БА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 , ОСОБА_5, Тисменицької міс ької ради про визнання права власності, визнання незакон ними державних актів на прав о власності на землю, усуненн я перешкод у користуванні, ви знання незаконним рішення мі ської ради.

Рішення суду набирає закон ної сили після закінчення ст року подання заяви про апеля ційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження н е було подано. У разі подання з аяви про апеляційне оскаржен ня, але апеляційна скарга не б ула подана в строк, рішення на бирає законної сили після за кінчення цього строку.

Заяву про апеляційне оскар ження рішення суду до Апеляц ійного суду Івано-Франківськ ої області може бути подано п ротягом десяти днів з дня про голошення рішення.

Апеляційна скарга на рішен ня суду подається протягом д вадцяти днів після подання з аяви про апеляційне оскаржен ня. Заява про апеляційне оска рження та апеляційна скарга подаються через Тисменицьки й районний суд.