Рішення

від 04.11.2024 по справі 143/28/23

ПОГРЕБИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 143/28/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.11.2024 року м. Погребище

Погребищенський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Сича С.М.,

за участю секретаря Левченко М.О.,

розглянувши в приміщенні суду в місті Погребище Вінницького району Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства «Пилипчука» про визнання відсутнім права оренди земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку,-

встановив:

У січні 2023 року до суду надійшла вищевказана позовна заява, в якій представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Царківський О.Ю., з урахуванням уточнених позовних вимог (Т.1, а.с.239-242), просить:

-визнати відсутнім у Селянського (фермерського) господарства «Пилипчука» права оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,9300 га з кадастровим номером 0523485200:01:004:0014, що розташована на території колишньої Саражинецької сільської ради Вінницького (колишнього Погребищенського) району Вінницької області;

-зобов`язати Селянське (фермерське) господарство «Пилипчука» повернути позивачці вказану земельну ділянку.

Позов мотивований тим, що у приватній власності ОСОБА_1 перебуває зазначена земельна ділянка.

У грудні 2022 року вона отримала інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про те, що 10.05.2015 року між нею та СФГ «Пилипчука» укладено договір оренди згаданої земельної ділянки строком на 12 років, на підставі якого 25.05.2015 року за відповідачем було зареєстроване інше речове право (право оренди).

Позивачка наголошує на тому, що вона не підписувала вказаний договір оренди земельної ділянки, а тому він є неукладеним.

Оскільки позивачка не укладала з відповідачем договору оренди землі, то в останнього відсутнє право оренди, а вона вправі домагатися повернення їй в своє володіння та користування цієї земельної ділянки.

Ухвалою судді від 05.01.2023 року відкрито провадження у справі та її розгляд визначено проводити за правилами загального позовного провадження (Т.1, а.с. 22, 23).

Ухвалою суду від 03.07.2023 року призначено у справі судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Вінницького науково дослідного експертно криміналістичного центру МВС України, та провадження у справі зупинено до отримання експертного висновку (Т.1, а.с. 119-122).

Ухвалою суду від 22.12.2022 року поновлено провадження у справі (Т.1, а.с. 136).

Ухвалою суду від 21.08.2023 року долучено до матеріалів справи експериментальні зразки почерку ОСОБА_1 та провадження у справі зупинено до отримання експертного висновку (т.1, а.с.176, 177).

Ухвалою суду від 31.10.2023 року поновлено провадження у справі у зв`язку із надходженням експертного висновку (Т.1, а.с.199).

Ухвалою суду від 07.12.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (Т.1, а.с.210, 211).

Ухвалою суду від 15.04.2024 року задоволено клопотання представника позивачки адвоката Царківського О.Ю. про повернення до підготовчого засідання та постановлено повернутися до підготовчого провадження у справі (Т.2, а.с.1-3).

Ухвалою суду від 02.05.2024 року прийнято до розгляду заяву представника позивачки - адвоката Царківського О.Ю. про зміну предмета позову (Т.2, а.с.13, 14).

Ухвалою суду від 10.06.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (Т.2, а.с.40, 41).

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, причин неявки суду не повідомила, натомість від її представника - адвоката Царківського О.Ю. до суду надійшла заяв, в якій він просить розглянути справу за їх відсутності, позовні вимоги підтримує. Крім того, повідомив, що протягом п`яти днів після ухвалення рішення ним буде подано докази понесення судових витрат (Т.2, а.с.71, 72).

Представник відповідача СФГ «Пилипчука», будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду справи, в судові засідання 06.08.2024 року, 03.10.2024 року та 04.11.2024 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, унаслідок чого судом постановлена ухвала від 04.11.2024 року про заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Так, судом встановлено, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.12.2022 року №317165311 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,9300 га з кадастровим номером 0523485200:01:004:0014, що розташована на території колишньої Саражинецької сільської ради Вінницького (колишнього Погребищенського) району Вінницької області на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД №424961 від 07.04.2008 року (а.с. Т.1, а.с.12, 15).

В матеріалах справи міститься договір оренди згаданої земельної ділянки від 10.05.2015 року, укладений між ОСОБА_1 , як орендодавцем, та СФГ «Пилипчука», як орендарем, строком на 12 років, предметом якого є вказана вище земельна ділянка (Т.1, а.с.9, 10).

Згідно із висновком експерта Вінницького науково дослідного експертно криміналістичного центру МВС України від 17.10.2023 року №СЕ-19/102-23/13233-ПЧ підписи у графах «Орендодавець» в розділах «Реквізити сторін» та «Підписи сторін» у договорі оренди землі від 10.05.2015 року, укладеному між ОСОБА_1 , як орендодавцем, та СФГ «Пилипчука», як орендарем, предметом якого є земельна ділянка площею 2,9300 га з кадастровим номером 0523485200:01:004:0014, виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою (Т.2, а.с. 186 - 195).

Вирішуючи по суті позовні вимоги ОСОБА_1 та визначаючись із ефективністю обраних нею способів захисту порушеного права, суд виходить із того, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина першастатті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Тлумачення пункту 1 частини другоїстатті 16 ЦК Українисвідчить, що по своїй суті такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися тільки тоді, коли суб`єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2022 року в справі № 127/23627/20 (провадження № 61-17025св21), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 233/4580/20 (провадження № 61-12524сво21)).

Такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов`язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності і т. д.).

По своїй суті такий спосіб захисту як визнання права охоплює собою і визнання права відсутнім.

Тлумаченнястатті 20 ЦК України, з урахуванням принципу розумності свідчить, що здійснення права на захист на власний розсуд означає, що управнений суб`єкт: має можливість вибору типу поведінки - реалізовувати чи не реалізовувати своє право на захист; у випадку, якщо буде обрана реалізація права на захист - має можливість вибору форми захисту, тобто звернутися до юрисдикційного (судового чи іншого) чи неюрисдикційного захисту суб`єктивного цивільного права чи законного інтересу, а також можливість поєднання цих форм захисту; самостійно обрати спосіб захисту в межах тієї чи іншої форми захисту, а також визначає доцільність поєднання способів захисту чи заміну одного способу захисту іншим. Водночас така свобода захисту «на власний розсуд» має і зворотну сторону - обрання однієї форми чи певного засобу захисту жодним чином не перешкоджає настанню обставин, які можуть тим чи іншим чином нівелювати корисний ефект від звернення до іншої форми чи способу захисту (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2023 року в справі № 554/9126/20 (провадження № 61-13760сво21).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей (записів) про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; після початку відображення таких відомостей (записів) у цьому реєстрі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпують свою дію. Тому належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинахвважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Відповідно до пункту 9 частини першоїстатті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача (див.постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 513/879/19(провадження № 14-49цс22)).

Суд звертає увагу на те, щоналежним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача.

Разом ізцим,відповідно доабзацу третьогочастини третьоїстатті 26Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченомупунктом 1частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно допункту 1частини сьомоїстатті 37цього Закону,посадовою особоюМіністерства юстиціїУкраїни.При цьомудата ічас державноїреєстрації набуттяречових прав,обтяжень речовихправ,що булиприпинені узв`язку зпроведенням відповідноїдержавної реєстраціїта наявнів Державномуреєстрі прав,у томучислі вйого невід`ємнійархівній складовійчастині,залишаються незмінними.

Системний аналіз положень пункту 1 частини другоїстатті 16ЦК України у поєднанні із нормами абзацу третього частини третьої статті 26, пункту 9 частини першоїстатті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дозволяє дійтивисновку,що судоверішення прозадоволення позовноївимоги провизнання відсутнімправа оренди є підставоюдля внесеннядо Державногореєстру речовихправ нанерухоме майновідомостей проприпинення праваоренди відповідача, що в свою чергу має наслідком скасування державної реєстрації такого речового права.

За ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Звертаючись із цим позовом до суду, ОСОБА_1 просила визнати відсутнім у відповідача права оренди земельної ділянки та зобов`язати повернути земельну ділянку, посилаючись на ту обставину, що вона не підписувала договір оренди землі, а відтак його слід кваліфікувати як неукладений.

За загальним правилом, закріпленим у ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З`ясування судом фактичних обставин справи здійснюється із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбаченихстаттею 89 ЦПК України, щодо відсутності заздалегідь встановленої сили доказів та оцінки кожного доказу окремо та в їх сукупності та взаємозв`язку в цілому.

Відповідно дост.76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частинами 1, 2 ст.89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Верховний Суд у постановах від 07 липня 2021 року у справі № 420/370/19, від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17, від 11 лютого 2022 року у справі №947/22756/19 неодноразово наголошував на необхідності застосування категорії стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К.» та інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника вимога цього заявника заслуговує довіри».

Суд зауважує, що згідно із висновком судової почеркознавчої експертизи позивачка не підписувала договір оренди землі, натомість відповідачем не надано будь яких доказів, які б спростовували таку обставину.

Відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частин 1-3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судовогозбору,порядок йогосплати,повернення ізвільнення відсплати встановлюютьсязаконом. Довитрат,пов`язаних зрозглядом справи,належать витрати: 1)на професійнуправничу допомогу; 2)пов`язані іззалученням свідків,спеціалістів,перекладачів,експертів тапроведенням експертизи; 3)пов`язані звитребуванням доказів,проведенням оглядудоказів заїх місцезнаходженням,забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

В силу частин 1, 3 ст.134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

В позовній заяві обумовлено, що орієнтовний розрахунок суми судових витрат складає, зокрема, судовий збір в розмірі 2147 грн. 20 коп. та витрати на проведення почеркознавчої експертизи в сумі 3000 грн. 00 коп.

Отже, сплачений позивачкою судовий збір в розмірі 2147 грн. 20 коп. за пред`явлення даного позову (Т.1, а.с.19) та витрати на проведення судової почеркознавчої експертизи в розмірі 8604 грн. 00 коп. (Т.1, а.с.182, 183, 204, 205) слід стягнути із відповідача на її користь.

Керуючись ст. ст. 2-7, 10, 133, 141, 258, 259, 263, 268, 279 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства «Пилипчука» про визнання відсутнім права оренди земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку задовольнити.

Визнати відсутнім у Селянського (фермерського) господарства «Пилипчука» права оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,9300 га з кадастровим номером 0523485200:01:004:0014, що розташована на території колишньої Саражинецької сільської ради Вінницького (колишнього Погребищенського) району Вінницької області.

Зобов`язати Селянське (фермерське) господарство «Пилипчука» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,9300 га з кадастровим номером 0523485200:01:004:0014, що розташована на території колишньої Саражинецької сільської ради Вінницького (колишнього Погребищенського) району Вінницької області.

Стягнути із Селянського (фермерського) господарства «Пилипчука» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) грн. 20 коп. та витрати, пов`язані із проведення судової експертизи, в сумі 8604 (вісім тисяч шістсот чотири) грн. 00 коп., а разом 10751 (десять тисяч сімсот п`ятдесят одна) грн. 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 .

Відповідач:Селянське (фермерське) господарство «Пилипчука», ЄДРПОУ 30806053, с.Попівці, Погребищенська ОТГ, Вінницький район, Вінницька область.

Повний текст рішення складено 07.11.2024 року.

Суддя