Постанова

від 06.11.2024 по справі 343/2059/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 343/2059/23

Провадження № 22-ц/4808/1396/24

Головуючий у 1 інстанції Лицур І. М.

Суддя-доповідач Томин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючої Томин О.О.

суддів: Бойчука І.В., Девляшевського В.А.

за участю секретаря Шемрай Н.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на окрему ухвалу Долинського районного суду від 03 вересня 2024 року, постановлену в складі судді Лицура І.М., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Витвицька сільська рада Калуського району Івано-Франківської області, про визнання заповіту недійсним,

в с т а н о в и в:

У серпні 2023 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Витвицька сільська рада Калуського району Івано-Франківської області, про визнання недійсним заповіту, складеного від імені ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 , посвідченого секретарем Витвицької сільської ради Калуського району Івано-Франківської області Щербаном Тарасом Степановичем 09.06.2022 року о 14 год. 15 хв. та зареєстрованого під реєстровим №09.

Рішенням Долинського районного суду від 03 вересня 2024 року позов задоволено. Визнано недійсним заповіт від імені ОСОБА_4 , посвідчений секретарем Витвицької сільської ради Щербаном Тарасом Степановичем 09.06.2022 року, зареєстрований в реєстрі за №09. Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 відшкодування сплаченої суми судового збору в розмірі 1073 грн. 60 коп., 10000 грн. 00 коп. витрат за надання їй професійної правничої допомоги, а також 4588 грн. 80 коп. витрат на проведення судової почеркознавчої експертизи.

Також 03 вересня 2024 року Долинським районним судом постановлено окрему ухвалу щодо факту можливого порушення секретарем Витвицької сільської ради ОСОБА_1 норм чинного законодавства. Зазначено, що в діях останнього можуть міститися ознаки кримінального правопорушення. Обставини, викладені в окремій ухвалі, довести до відома начальника відділення поліції №1 (м. Долина) Калуського РВП ГУ Національної поліції в Івано-Франківській області для вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а також до відома керівника Калуської окружної прокуратури, направивши їм копії цієї окремої ухвали.

ОСОБА_1 на вказану окрему ухвалу подав апеляційну скаргу. Вважає таку ухвалу незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням норм процесуального права, за невідповідності висновків суду обставинам справи.

Зазначає, що суд мотивував своє рішення тим, що відповідно до висновку експерта підпис заповідача ОСОБА_4 у заповіті, який посвідчував секретар Витвицької сільської ради Щербан Т.С., належить не їй, а іншій особі, а в судовому засіданні ОСОБА_1 як свідок давав плутані та суперечливі показання.

Однак, вважає, що вказана судова почеркознавча експертиза була проведена з порушеннями, що могло вплинути на достовірність такого висновку. Зокрема, експерту для дослідження в якості порівняльного матеріалу було надано лише матеріали пенсійної справи померлої ОСОБА_4 , підписи в якій були виконані за 14-23 роки до її смерті, квитанції «Укрпошта» з підписами, про які суд не впевнився, що вони належать саме померлій особі, і історія її хвороби, де її підписи взагалі відсутні.

Вказує, що ОСОБА_4 протягом останніх шести років перед смертю хворіла, ймовірно, з ураженням рухових центрів, що могло потягти за собою зміну почерку. Однак, ні суд, ні експерт не звернули уваги на те, що підписи на зразках виконані особою без порушення координації рухів.

Тому, на його думку, вказані матеріали не могли бути використані як порівняльні зразки при проведенні експертизи.

Найбільш наближеним по часу до підпису на заповіті від 09.06.2022 року є підпис на заповіті від 07.08.2018 року. Однак вважає, що йому експерт приділив найменше уваги.

Також експертом не досліджено обставини складення обох заповітів, положення тіла при їх підписанні, хворобу спадкодавця тощо.

Отже, на думку скаржника, Висновок експерта №СЕ-19/109-24/1716-ПЧ від 21.03.2024 року є невірним.

Але в порушення вимог ст.ст. 86, 110 ЦПК України суд не дав належну оцінку такому висновку експерта та прийшов до помилкового висновку, що оспорюваний заповіт підписаний не ОСОБА_4 , а іншою особою, а в діях секретаря Витвицької сільської ради ОСОБА_1 ймовірно наявний склад кримінального правопорушення.

Щодо твердження суду про те, що ОСОБА_1 під час допиту як свідок дав плутані та суперечливі показання, то зазначив, що вказані події відбувалися два роки тому і окремі нюанси він не пригадує. Однак ці обставини жодним чином не вказують на протиправність його дій при посвідченні заповіту.

Вважає, що під час розгляду справи не було здобуто достатніх та об`єктивних підстав для ініціювання щодо нього кримінального провадження.

Просить скасувати окрему ухвалу Долинського районного суду від 03 вересня 2024 року, постановлену у справі №343/2059/23.

Позивач ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу. Вважає, що в апеляційній скарзі ОСОБА_1 не спростовує встановлених обставин щодо плутаності та суперечливості своїх пояснень, не наводить доводів їх вірності, а тільки дає аналіз висновку експерта. Зазначає, що апелянт не є стороною у справі, а представником третьої особи. Тому його доводи щодо неналежності та необ`єктивної оцінки судом даного експертного висновку є безпідставними і не заслуговують на увагу. Суд, аналізуючи зібрані докази у справі, дав їм належну правову оцінку і дійшов правильного висновку про визнання недійсним заповіту, з яким погодилися як сторони у справі, так і третя особа - Витвицька сільська рада. Вважає, що після спливу двох років апелянт мав би пригадувати обставини посвідчення оскаржуваного заповіту. Вказує, що свідком ОСОБА_1 при його посвідченні порушена таємниця заповіту; він визнає, що передав інший примірник заповіту заповідачу, але в який спосіб не пригадує.

На її думку, під час розгляду справи було здобуто достатньо об`єктивних підстав для постановлення окремої ухвали, яка є законною, а підстави для її скасування відсутні. Тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Відповідач правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта - адвокат Баранов С.О. доводи та вимоги апеляційної скарги підтримав.

Позивач та відповідач в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, повідомлені про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Сільський голова Витвицької сільської ради Калуського району Івано-Франківської області - третьої особи у справі подав клопотання про розгляд справи в їх відсутності.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів ухвалила про розгляд справи за відсутності зазначених осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Постановляючи окрему ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до Висновку експерта №СЕ-19/109-24/1716-ПЧ від 21.03.2024 року підпис заповідача у заповіті, складеного 09.06.2022 року від імені ОСОБА_4 та посвідченого секретарем Витвицької сільської ради Щербаном Т.С., належить не їй, а іншій особі, а в судовому засіданні ОСОБА_1 як свідок давав плутані та суперечливі показання. Таким чином, під час розгляду справи судом встановлено факт можливого порушення секретарем Витвицької сільської ради ОСОБА_1 норм чинного законодавства, які містять ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 358, 366 КК України. Тому вважав за необхідне постановити окрему ухвалу для надання відповіді про прийняте рішення за викладеними фактами.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Питання про постановлення окремих ухвал регламентується ст. 262 ЦПК України.

Так частинами 1, 5, 6, 11 цієї статті передбачено, що суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги якого порушено, і в чому саме полягає порушення.

Окрема ухвала надсилається відповідним юридичним та фізичним особам, державним та іншим органам, посадовим особам, які за своїми повноваженнями повинні усунути виявлені судом недоліки чи порушення чи запобігти їх повторенню. Окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, які повинні надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк. За відповідним клопотанням прокурора або органу досудового розслідування вказаний строк може бути продовжено.

Правова природа окремої ухвали як акту судової влади свідчить про те, що вона не є інструментом вирішення юридичного спору, що виник між учасниками справи. Вона є інструментом реагування суду на певні факти порушення законодавства та/або прав особи.

Право суду постановляти окрему ухвалу також ґрунтується на положеннях ч. 1 ст. 68 Конституції України, яка передбачає, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 лютого 2019 року у справі №800/500/16 (провадження №11-1156заі18), зокрема, зазначено, що окрема ухвала суду є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду. Постановлення такої ухвали є правом, а не обов`язком суду.

Наведені норми вказують на те, що в суду є право, коли він встановив порушення закону, постановити окрему ухвалу. Інститут окремої ухвали направлений на реагування суду у тих випадках, коли порушення закону настільки очевидне, зухвале та систематичне, що не дозволяє суду бути інертним до таких порушень і спонукає до ефективних дій, втіленням яких має бути окрема ухвала (пункт 24 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2023 року у справі №990/131/22 (провадження №11-137заі23)).

Крім того, окремі положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначають деякі аспекти неприпустимості зловживання процесуальними правами, зокрема: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом (ст. 6); кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (ст. 13).

Відповідно до частини 9 статті 262 ЦПК України окрема ухвала може бути оскаржена особами, яких вона стосується.

Статтею 1251 ЦК України передбачено, якщо в населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Відповідно до п.п. 1.2, 1.4 Розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 11.11.2011 року №3306/5, нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій. Посадові особи органів місцевого самоврядування при вчиненні нотаріальних дій зобов`язані зберігати нотаріальну таємницю.

Посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти.

Заповіти подаються посадовій особі органу місцевого самоврядування не менше ніж у двох примірниках, один з яких залишається у справах органу місцевого самоврядування.

Посадові особи органів місцевого самоврядування зобов`язані роз`яснити фізичним особам зміст і значення поданих ними проектів заповітів і перевірити, чи відповідає їх зміст вимогам закону.

При посвідченні заповіту посадова особа органу місцевого самоврядування встановлює особу заповідача та визначає обсяг його цивільної дієздатності. Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог статей 1247, 1251 Цивільного кодексу України і особисто подані ними посадовій особі органу місцевого самоврядування. Посвідчення заповітів через представників, а також заповіту від імені кількох осіб (крім подружжя) не допускається. Заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем. Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Посадова особа органу місцевого самоврядування може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути прочитаний уголос та підписаний заповідачем, про що ним зазначається у заповіті перед його підписом. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися в присутності не менш як двох свідків. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути посадова особа органу місцевого самоврядування, яка посвідчує заповіт, спадкоємці за заповітом, члени сім`ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом, особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Текст заповіту має містити відомості про особи свідків, а саме: прізвище, ім`я, по батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою за правилами, викладеними у пункті 2.6 розділу II цього Порядку. Особа, на користь якої заповідається майно, не має права підписувати його за заповідача (п.п. 1.1-1.4 Розділу ІІІ Порядку).

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Долинського районного суду від 03 вересня 2024 року задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Витвицька сільська рада Калуського району Івано-Франківської області, про визнання заповіту недійсним. Визнано недійсним заповіт від імені ОСОБА_4 , посвідчений секретарем Витвицької сільської ради Щербаном Тарасом Степановичем 09.06.2022 року, зареєстрований в реєстрі за №09 (а.с. 167-169).

Вказане рішення суду, крім іншого, ґрунтується на тому, що згідно Висновку експерта №СЕ-19/109-24/1716-ПЧ від 21.03.2024 року, складеного експертом Івано-Франківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру на виконання ухвали суду від 26.09.2023 року, підпис у графі «Підпис заповідача» у заповіті від 09.06.2022 року, посвідченого секретарем Витвицької сільської ради Щербаном Т.С. за реєстровим №09, виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою, а в судовому засіданні ОСОБА_1 як свідок давав плутані та суперечливі показання, його твердження про те, що волевиявлення заповідача ОСОБА_4 було вільним, відповідало її волі, і що вона особисто підписала заповіт, не відповідають дійсності, оскільки спростовуються вказаним висновком експерта (а.с. 116-123, 168).

У зв`язку з цим, судом першої інстанції відповідно до вимог ст. 262 ЦПК України постановлено окрему ухвалу стосовно порушення законодавства, що містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 358, 366 КК України.

Враховуючи наведені обставини, судова колегія вважає, що у суду першої інстанції були підстави для постановлення окремої ухвали відповідно до вимог ст. 262 ЦПК України, оскільки при вирішенні вказаного спору були виявлені порушення законодавства, які містять ознаки кримінального правопорушення, а саме - внесення у заповіт від 09.06.2022 року, складений від імені ОСОБА_4 , посвідчений секретарем Витвицької сільської ради Щербаном Т.С., зареєстрований в реєстрі за №09, підпису, який не належать заповідачу, що було встановлено згідно Висновку експерта №СЕ-19/109-24/1716-ПЧ від 21.03.2024 року, та, відповідно, зазначення «Заповіт до підписання прочитаний вголос заповідачем ОСОБА_4 і власноручно підписано нею у моїй присутності о 14 год. 15 хв.».

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що вказана судова почеркознавча експертиза була проведена з порушеннями, що могло вплинути на достовірність такого висновку. Надані матеріали не могли бути використані як порівняльні зразки при проведенні експертизи, тому Висновок експерта №СЕ-19/109-24/1716-ПЧ від 21.03.2024 року є невірним, а суд прийшов до помилкового висновку, що оспорюваний заповіт підписаний не ОСОБА_4 , а іншою особою, і в діях секретаря Витвицької сільської ради ОСОБА_1 ймовірно наявний склад кримінального правопорушення, то такі не можуть бути прийняті до уваги. Всі питання щодо призначення в справі посмертної судової почеркознавчої експертизи, витребування необхідних документів для її проведення вирішувалось в судових засіданнях. Витвицька сільська рада Калуського району Івано-Франківської області, секретарем якої - ОСОБА_1 (апелянтом) посвідчувався оспорюваний заповіт, є третьої особою в цій справі, а сам ОСОБА_1 допитувався в судовому засіданні в якості свідка. Відтак, останньому було відомо про обставини розгляду даної справи, в тому числі, проведення вказаної експертизи.

При цьому, Витвицька сільська рада ні ухвалу суду про призначення експертизи, ні рішення Долинського районного суду від 03 вересня 2024 року не оскаржувала. Питання про призначення додаткової чи повторної експертизи також не ставилося.

Фактично доводи апелянта зводяться до незгоди з рішенням суду першої інстанції по суті справи.

Відтак, не спростовують висновків суду першої інстанції щодо постановлення оскаржуваної ухвали.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин окрему ухвалу Долинського районного суду від 03 вересня 2024 року у цій справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Окрему ухвалу Долинського районного суду від 03 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуюча: О.О. Томин

Судді: І.В. Бойчук

В.А. Девляшевський

Повний текст постанови складено 07 листопада 2024 року.