Постанова

від 31.10.2024 по справі 755/6649/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 755/6649/20

провадження № 61-16392св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В.,

Пархоменка П. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженої відповідальністю «Сістем-Україна»,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року в складі колегії суддів: Кулікової С. В., Музичко С. Г., Березовенко Р. В.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Товариства з обмеженої відповідальністю «Сістем-Україна» (далі - ТОВ «Сістем-Україна») про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що вона була власником автомобіля Jeep Cherokee KL, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Відповідно до акта прийому-передачі дорожнього транспортного засобу від 29 лютого 2020 року № J9200034860/1 вказаний автомобіль було передано для проведення ремонтних робіт на станцію технічного обслуговування (далі - СТО) ТОВ «Сістем-Україна».

Співробітники відповідача покинули територію СТО на її автомобілі та виїхали у місто. Під час здійснення керування автомобілем відбулася пожежа на АДРЕСА_1 .

Згідно з актом про пожежу від 07 березня 2020 року та звітом про причини виникнення пожежі загорання автомобіля було спричинено аварійними режимами роботи в електромережі автомобіля.

Відповідно до експертного дослідження від 31 березня 2020 року № 14-122, зробленого на її замовлення, причиною пожежі слугувало замикання та загорання проводки автомобіля внаслідок неповного закріплення клем акумулятора.

Висновком експертного автотоварознавчого дослідження від 01 квітня 2020 року № 13-3/182 встановлена вартість матеріального збитку на день пожежі на загальну суму 431 621,87 грн.

Внаслідок незаконних дій відповідача було порушено її права як споживача на належний ремонт автомобіля. ТОВ «Сістем-Україна» відмовляється у добровільному порядку відшкодовувати завдану шкоду.

До завданої відповідачем майнової шкоди вона, крім матеріального збитку, також віднесла: витрати на оплату автотоварознавчого дослідження на суму 1 015,20 грн; збитки за банківські послуги у розмірі 15,00 грн; витрати на проведення експертного пожежно-технічного дослідження у сумі 4 219,20 грн та 42,19 грн витрат на банківські послуги за сплату коштів на проведення експертизи. Крім вказаного, до майнової шкоди нею додано 13 000,00 грн як частину коштів, сплачену за надання правничої допомоги; 130,00 грн - послуги банку за оплату послуг правничої допомоги; 2 100,00 грн - витрати на евакуацію автомобіля; 740,00 грн - витрати на своє пересування. Загальна сума майнової шкоди визначена позивачем у розмірі 452 883,46 грн.

Крім того, на момент цієї події вона перебувала на 7 місяці вагітності та внаслідок протиправних дій відповідача зазнала моральних та нервових страждань. У результаті переживань була вимушена пройти лікування, щоб запобігти передчасним пологам та не нашкодити здоров`ю дитини. ТОВ «Сістем-Україна» залишило її без засобу пересування на останніх місяцях вагітності у період карантину. Вказаними обставинами їй завдано моральну шкоду, яку оцінює у 300 000,00 грн.

ОСОБА_1 просила суд стягнути з ТОВ «Сістем-Україна» на її користь відшкодування майнової шкоди у розмірі 452 883,46 грн та моральну шкоду в розмірі 300 000,00 грн.

Короткий зміст судових рішень першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 17 лютого 2021 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 15 червня 2021 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження неякісного ремонту транспортного засобу, виконаного відповідачем, а саме: наявності істотних недоліків у виконаній роботі, причин таких недоліків, а також причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та недоліками. Позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди є похідними від позовних вимог про відшкодування шкоди, оскільки відповідно до частини другої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи, надав правильну правову оцінку поданим сторонами доказам, ухваливши рішення з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Апеляційний суд, зокрема, погодився з тим, що позивач не довела, що саме відповідач завдав їй шкоди. У деліктних правовідносинах відсутність вини доводить відповідач, який це довів, а позивач не довела протиправності дій відповідача.

Постановою Верховного Суду від 17 листопада 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 17 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 червня 2021 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанцій вказав, що відповідно до акта прийому-передачі дорожнього транспортного засобу від 29 лютого 2020 року транспортний засіб ОСОБА_1 було передано для проведення ремонтних робіт на СТО ТОВ «Сістем-Україна». З огляду на акт про пожежу від 07 березня 2020 року, у цей день о 14-40 год сталася пожежа спірного легкового автомобіля на АДРЕСА_1 . Пожежа сталася за межами СТО, у момент коли працівники СТО проводили випробувальний виїзд автомобіля. Ці обставини сторонами не оспорювалися, а тому доведенню не підлягають. Автомобіль був повернутий ОСОБА_1 відповідно до акта прийому-передачі дорожнього транспортного засобу від 11 квітня 2020 року.

Суди не врахували та не надали жодної правової оцінки тому факту, що пошкодження належного позивачу автомобіля, сталося після того, як він у встановленому порядку був переданий ТОВ «Сістем-Україна», тобто на законних підставах був у віданні відповідача. При цьому суди не застосували норму статті 841 ЦК України, відповідно до якої підрядник зобов`язаний вживати усіх заходів щодо збереження майна, переданого йому замовником, та відповідає за втрату або пошкодження цього майна та не надали оцінки обставинам справи з урахуванням цієї норми. Таким чином, суди не врахували, що стаття 841 ЦК України встановлює обов`язок підрядника зберігати передану йому річ, яку він повинен повернути замовнику у стані, не гіршому за той, у якому така річ була йому передана.

Посилання судів про необхідність позивачу довести, що протиправні дії вчинено саме тією особою, до якої пред`явлено позов, а ОСОБА_1 не довела, що з її автомобілем сталася пожежа саме внаслідок неякісного ремонту, здійсненого ТОВ «Сістем-Україна», є безпідставними, оскільки суди не у повній мірі визначили предмет позову, предмет доказування та неправильно застосували норми матеріального права, що потягло за собою неповне встановлення фактичних обставин справи.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 20 липня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що за наявними у справі доказами підстав для висновку про те, що виконані відповідачем роботи мали недоліки й що саме неякісно виконані працівниками відповідача роботи призвели до виникнення пожежі, немає. Оскільки позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди є похідними від вимог про стягнення майнової шкоди, в задоволенні яких судом відмовлено, відсутні і підстави для задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди.

Постановою Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20 липня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнено з ТОВ «Сістем-Україна» на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 431 621,87 грн, витрати на оплату автотоварознавчого дослідження у розмірі 1 015,20 грн, витрати на проведення експертного пожежно-технічного дослідження у розмірі 4 219,20 грн, витрати на евакуацію автомобіля у розмірі 2 100,00 грн, відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнено з ТОВ «Сістем-Україна» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 2 000,00 грн.

Стягнено з ТОВ «Сістем-Україна» на користь держави судовий збір у розмірі 4 489,56 грн.

Апеляційний суд виходив з того, що відповідно до акта прийому-передачі від 29 лютого 2020 року транспортний засіб ОСОБА_1 було передано для проведення ремонтних робіт на СТО ТОВ «Сістем-Україна». Згідно з актом про пожежу від 07 березня 2020 року, у цей день о 14-40 год. сталася пожежа легкового автомобіля на АДРЕСА_1 . Пожежа сталася за межами СТО, у момент коли працівники СТО проводили випробувальний виїзд автомобіля. Ці обставини сторонами не оспорювалися, а тому доведенню не підлягають. Автомобіль був повернутий ОСОБА_1 відповідно до акта прийому-передачі транспортного засобу від 11 квітня 2020 року.

Всупереч норм матеріального та процесуального права суд першої інстанції не врахував та не надав жодної оцінки тому факту, що пошкодження належного позивачу автомобіля сталося після того, як він у встановленому порядку був переданий ТОВ «Сістем-Україна», тобто на законних підставах був у віданні відповідача, тоді як стаття 841 ЦК України встановлює обов`язок підрядника зберігати передану йому річ, яку він повинен повернути замовнику у стані, не гіршому за той, у якому така річ була йому передана.

За таких обставин суд дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для стягнення майнової шкоди.

Згідно з висновком експертного дослідження від 01 квітня 2020 року

№ 13-3/182 матеріальний збиток власнику колісного транспортного засобу - автомобіля Jeep Cherokee, державний номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок пошкодження при пожежі, котра сталася 07 березня 2020 року дорівнює ринковій вартості цього ж колісного транспортного засобу в непошкодженому стані з урахуванням технічного стану та становить 431 621,87 грн. Відновлення такого транспортного засобу за принципом внеску є економічно недоцільним. Ринкова вартість автомобіля станом на 07 березня 2020 року становить 431 621,87 грн.

Таким чином, апеляційний суд зробив висновок про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача майнової шкоди у розмірі 431 621,87 грн. Крім того, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на евакуацію автомобіля у розмірі 2 100,00 грн. Разом з тим апеляційний суд вважав, що підстав для стягнення витрат на банківські послуги та витрати на таксі немає, адже вони не відносяться до майнової шкоди.

Також у цій справі позивач вказувала, що через знищення її транспортного засобу вона зазнала моральної шкоди. Неправомірні дії відповідача призвели до її душевних страждань, стану постійного стресу, порушення звичних комфортних умов проживання, враховуючи, що на той час вона перебувала на 7 місяці вагітності, та внаслідок переживань та негативних емоцій потрапила на лікування у зв`язку з загрозою передчасних пологів. З урахуванням встановлених обставин та розподілу тягаря доказування відсутні підстави стверджувати, що відповідачем доведено відсутність протиправності та вини в завданні моральної шкоди. При визначенні грошової компенсації моральної шкоди, з урахуванням засад розумності та справедливості, характеру правопорушення, глибини душевних страждань, апеляційний суд вважав, що на користь позивача підлягає стягненню 10 000,00 грн як грошової компенсації моральної шкоди.

З огляду на часткове задоволення апеляційної скарги щодо скасування рішення суду першої інстанції, та враховуючи, що позовні вимоги про стягнення майнової та моральної шкоди підлягає стягненню з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 4 489,56 грн.

Крім того, на підтвердження позовних вимог позивач надала висновок автотоварознавчого дослідження від 01 квітня 2020 року № 13-3/182 та експертне пожежно-технічне дослідження від 31 березня 2020 року № 14-122. Позивач за проведення цих досліджень сплатила 1 015,20 грн та 4 219,20 грн, що підтверджується квитанцією від 16 березня 2020 року. Заперечень щодо розміру витрат за їх проведення відповідачем не заявлялось. З урахуванням наведеного, з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати, пов`язані з проведенням дослідження в розмірі автотоварознавчого дослідження від 01 квітня 2020 року № 13-3/182 та експертного пожежно-технічне дослідження від 31 березня 2020 року № 14-122 у розмірі 1 015,20 грн та 4 219,20 грн відповідно.

Крім того, з ТОВ «Сістем-Україна» на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу у розмірі 2 000,00 грн (пропорційно до задоволених вимог).

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У листопаді 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Санченко Р. Г. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить постанову суду апеляційної інстанції змінити, не передаючи справу на новий розгляд, у частині стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, а саме стягнути моральну шкоду у розмірі 300 000,00 грн та витрати позивача на правову допомогу у розмірі 58 000,00 грн.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

постанова апеляційного суду в частині стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, адже суд неправильно оцінив та не відобразив у рішенні весь спектр тих страждань та негативних явищ, які понесла позивач та члени її родини внаслідок незаконних дій відповідача, наслідком яких було знищення єдиного засобу для пересування, та небажання відшкодувати шкоду за існування його беззаперечної вини. Вказані обставини є важливими для правильного визначення розміру та відшкодування моральної шкоди, яка була заподіяна позивачу, з урахуванням принципів розумності та справедливості;

у позовній заяві вказано, що до моральної шкоди відносяться: психічні навантаження та психологічне переживання, які відчувала позивачка та продовжує відчувати внаслідок порушення її прав та пошкодження засобів для пересування та негативних наслідків для неї та членів її родини; у результаті нервових навантажень позивач потрапила до лікарні унаслідок знищення засобу для її пересування і ці психічні навантаження призвели до її лікування, адже вона на 7 місяці вагітності отримала ймовірні негативні прогнози щодо перебігу своєї вагітності. Під час проведення лікування позивач отримувала ліки, які стимулювали зупинення процесу передчасних пологів. Ці переживання та нервові навантаження від незаконних дій працівників відповідача могли призвести до передчасних пологів та нашкодити здоров'ю позивача і її дитини. Крім того, до моральної шкоди було віднесено відсутність засобів для пересування, а саме для постійного відвідування лікарів у зв'язку з останніми місяцями перед пологами. Проте відповідач залишив позивача без засобу пересування, а вона була змушена витрачати додаткові кошти. Психологічне навантаження та нервові переживання продовжувалися тривалий час та підсилились тим, що після тривалого запевняння у вирішенні проблеми у спосіб досягнення угоди, відповідач повідомив позивача про те, що його вини у знищенні автомобіля, який було передано йому для проведення ремонтних робіт на відповідальне зберігання, немає. Отже, в оскарженому судовому рішенні немає посилань на обставини отримання моральної шкоди позивачем ще до подання позову. Більш того, при визначенні розміру моральної шкоди потрібно додатково враховувати, що моральна шкода заподіювалася позивачу і після подання позову, зокрема обставинами щодо строку розгляду цієї, суттєвої зміни в нормальному ритмі життя та відсутності можливості до нормального пересування за відсутності транспортного засобу. З урахуванням народження дитини потреба у транспортному засобі зросла, проте позивач не мала можливості користуватися транспортним засобом, який було знищено з вини відповідача;

неправомірні дії відповідача призвели до душевних страждань позивача, стану постійного стресу, порушення звичних комфортних умов проживання, враховуючи, що на той час вона перебувала на 7 місяці вагітності, та внаслідок переживань та негативних емоцій потрапила на лікування у зв'язку з загрозою передчасних пологів. Крім того, суд вказав, що при визначенні грошової компенсації моральної шкоди, з урахуванням засад розумності та справедливості, характеру правопорушення, глибини душевних страждань, на користь позивача підлягає стягненню 10 000,00 грн як грошової компенсації моральної шкоди (із заявлених 300 000,00 грн). Проте суд не врахував всіх обставин, які вплинули на моральні страждання позивача, а також строк цих страждань, які тривають до теперішнього часу;

постановою апеляційного суду з ТОВ «Сістем-Україна» на користь позивача стягнено витрати на правову допомогу в розмірі 2 000,00 грн (пропорційно задоволених вимог). Разом з цим від відповідача не надходило будь-яких клопотань щодо зменшення розміру витрат на правову допомогу. Водночас до матеріалів справи долучено квитанції про сплату позивачем витрат на правову допомогу на загальну суму 58 000,00 грн, будь-якого іншого розрахунку проводити не потрібно, адже позивач сплатила реальні кошти. Крім того, суд апеляційної інстанції помилково вказав про сплату позивачем лише 13 000,00 грн. Оскільки позивач реально понесла витрати зі сплати витрат на правову допомогу, ці витрати у сумі 58 000,00 грн належить стягнути з відповідача у повному обсязі. Сума витрат на правову допомогу охоплює участь адвоката у розгляді справи судами різних інстанцій протягом більше 3 років.

Аналіз доводів касаційної скарги свідчить, що постанова апеляційного суду оскаржується в частині стягнення з ТОВ «Сістем-Україна» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн та витрат на правову допомогу в розмірі 2 000,00 грн. Тому в іншій частині не оскаржується та в касаційному порядку не переглядається.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 755/6649/20 та витребувано справу із суду першої інстанції.

У грудні 2023 року матеріали справи № 755/6649/20 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 14 жовтня 2024 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , яке підписане представником ОСОБА_2 , про розгляд справи за обов`язкової участі позивача та її представника відмовлено; справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 28 листопада 2023 року зазначено, що доводи касаційної скарги містять підставу касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20, від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19, від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 31 січня 2019 року у справі № 19/64/2012/5003, від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року у справі № 303/2147/14-ц).

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що станом на 29 лютого 2020 року ОСОБА_1 була власником транспортного засобу Jeep Cherokee, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Вказаний транспортний засіб був придбаний позивачем в США та у пошкодженому стані ввезений на митну територію України 16 грудня 2019 року.

Згідно з митною декларацією автомобіль на час перетину кордону мав наступні пошкодження: пошкоджено передній бампер, нижня частина переднього бамперу, облицювання переднього бамперу, кріплення переднього бамперу, буфер переднього бамперу, кронштейн переднього бамперу, накладка решітки радіатора, капот, передня права фара.

З моменту ввезення автомобіля на територію України, 16 грудня 2019 року, і до 29 лютого 2020 року автомобіль проїхав приблизно 30 миль.

29 лютого 2020 року позивач (замовник) та відповідач (виконавець) оформили два попередні наряди-замовлення на ремонтні роботи цього автомобіля, а саме: пошуку течії мастила; діагностики (визначення несправності); заміна прокладки клапанної кришки; зняття і встановлення/заміна випускного колектора з каталізатором; слюсарні роботи.

Цього ж числа транспортний засіб було передано для проведення ремонтних робіт на СТО ТОВ «Сістем-Україна» за актом прийому-передачі дорожньо-транспортного засобу.

Відповідно до змісту нарядів-замовлень транспортний засіб передано для проведення ремонтних робіт зі скаргою власника на сторонній запах при нагріванні двигуна внутрішнього згорання.

Згідно з актом про пожежу від 07 березня 2020 року о 14 год. 40 хв 07 березня 2020 року на вул. Павла Усенка, 4/9 у м. Києві сталася пожежа легкового автомобіля Jeep Cherokee, державний номерний знак НОМЕР_1 .

У судовому засіданні сторони пояснили, що пожежа сталася за межами СТО, у момент коли працівники СТО проводили випробувальний виїзд автомобіля, що також убачається з акта прийому-передачі дорожньо-транспортного засобу Jeep Cherokee, державний номерний знак НОМЕР_1 , від 11 квітня 2020 року.

Згідно зі звітом про причину виникнення пожежі, яка виникла 07 березня 2020 року у легковому автомобілі Jeep Cherokee, державний номерний знак НОМЕР_1 , складеного головним інспектором відділу запобігання надзвичайним ситуаціям Дніпровського РУ ГУ ДСНС України в м. Києві 10 березня 2020 року, ймовірною причиною пожежі є виникнення аварійних режимів роботи в електромережі автомобіля.

Відповідно до висновку експертного дослідження від 31 березня 2020 року

№ 14-122 осередок пожежі в легковому автомобілі Jeep Cherokee КL, державний номерний знак НОМЕР_1 знаходився на ділянці, яка включає в себе частину простору між зоною розміщення акумуляторної батареї та корпусом двигуна. Причиною виникнення пожежі в автомобілі є займання горючого матеріалу (ізоляція електричних проводів) в зоні осередку пожежі внаслідок теплової дії електричної енергії на нього у вигляді перегрівання контактних ділянок або (та) електричної дуги, у результаті виникнення великих перехідних опорів в місці з`єднання плюсової клеми з плюсовим виводом акумуляторної батареї.

Згідно з висновком експертного дослідження від 01 квітня 2020 року № 13-3/182 матеріальний збиток власнику транспортного засобу автомобіля Jeep Cherokee, державний номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок пошкодження при пожежі, котра сталася 07 березня 2020 року, дорівнює ринковій вартості цього ж транспортного засобу в непошкодженому стані з урахуванням технічного стану та становить 431 621,87 грн. Відновлення такого транспортного засобу за принципом внеску є економічно недоцільним. Ринкова вартість автомобіля Jeep Cherokee, державний номерний знак НОМЕР_1 , станом на 07 березня 2020 року становить 431 621,87 грн.

За актом прийому-передачі дорожньо-транспортного засобу від 11 квітня 2020 року автомобіль Jeep Cherokee, державний номерний знак НОМЕР_1 , передано ОСОБА_1

02 червня 2020 року за договором купівлі-продажу № 3243/2020/2023748 вказаний транспортний засіб позивач відчужила ОСОБА_3 за 49 000,00 грн.

Позиція Верховного Суду

Щодо позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Підрядник зобов`язаний вживати усіх заходів щодо збереження майна, переданого йому замовником, та відповідає за втрату або пошкодження цього майна (стаття 841 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди (пункт 4 частини першої статті 611 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18).

У постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження №61-1132св22), від 24 січня 2024 року у справі № 755/3443/21 (провадження № 61-11295св23) зазначено, що: «зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи».

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (Stankov v. Bulgaria, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша-четверта статті 12 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

при зверненні до суду позивач просила стягнути з ТОВ «Сістем-Україна» на її користь відшкодування майнової шкоди у розмірі 452 883,46 грн та моральну шкоду в розмірі 300 000,00 грн;

апеляційний суд зробив висновок про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача майнової шкоди у розмірі 431 621,87 грн. Крім того, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на евакуацію автомобіля у розмірі 2 100,00 грн. Разом з тим апеляційний суд вважав, що підстав для стягнення витрат на банківські послуги та витрати на таксі немає, адже вони не відносяться до матеріальної шкоди. Постанова суду апеляційної інстанції в цій частині не оскаржується;

позивач вказувала, що через знищення її транспортного засобу вона, крім іншого, зазнала моральної шкоди. Неправомірні дії відповідача призвели до її душевних страждань, стану постійного стресу, порушення звичних комфортних умов проживання, особливо враховуючи, що на той час вона перебувала на 7 місяці вагітності та внаслідок переживань та негативних емоцій змушена була пройти курс лікування у зв`язку із загрозою передчасних пологів. ОСОБА_1 визначила розмір моральної шкоди в сумі 300 000,00 грн;

апеляційний суд вважав, що з урахуванням встановлених обставин справи та розподілу тягаря доказування підстав стверджувати, що відповідач довів відсутність протиправності та вини у заподіянні моральної шкоди, немає. З урахуванням засад розумності та справедливості, характеру правопорушення, глибини душевних страждань, апеляційний суд зробив висновок, що на користь позивача підлягає стягненню 10 000,00 грн як грошової компенсації моральної шкоди;

проте апеляційний суд належним чином не врахував, що грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості. Неправомірні дії відповідача призвели до душевних страждань позивача, стресу, порушення звичних комфортних умов проживання (з урахуванням того, що на той час позивач була на 7 місяці вагітності, а унаслідок переживань змушена була проходити курс лікування у зв`язку із загрозою передчасних пологів). Тому суд зробив помилковий висновок, що на користь позивача підлягає стягненню компенсація моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн;

тому з урахуванням усіх обставин справи сума компенсації моральної шкоди має становити 50 000,00 грн.

За таких обставин апеляційний суд зробив правильний висновок про наявність підстав для часткового задоволення вимоги ОСОБА_1 , проте помилився щодо розміру компенсації моральної шкоди. Тому постанову апеляційного суду в частині позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди слід змінити, збільшивши розмір стягненої моральної шкоди до 50 000,00 грн.

Щодо вимог про стягнення витрат на правову допомогу

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частини перша, друга статті 141 ЦПК України).

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (частини перша - третя статті 134 ЦПК України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18 та від 09 грудня 2021 року у справі № 922/3812/19 вказано, що адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги. За неможливості встановити умови щодо порядку обчислення, форми та ціни правової допомоги згідно з умовами договору суди, залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 грудня 2021 року у справі № 922/676/21 зазначено, що «подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат».

Відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

У частині восьмій статті 141 ЦПК України не встановлено вимог до форми заяви про надання доказів щодо витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи. Тому такі заяви можуть подаватись суду як в усній, так і в письмовій чи електронній формі. Аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 грудня 2021 року у справі № 755/4466/20-ц (провадження № 61-16762св21).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), на яку позивач посилається у касаційній скарзі, вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24 вересня 2020 року у справі № 904/3583/19 вказано, що:

«у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Судами також не враховано, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України (на підставі якої прийнято рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу) суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, але виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі обґрунтування нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Суд враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

При цьому, судами не враховано, що для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов`язок доведення неспівмірності витрат».

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2023 року у справі № 303/1430/18 (провадження № 61-2451св22) зазначено, що: «відповідно до пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (див. постанови Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18)».

У справі, що переглядається:

у позовній заяві зазначено, що «позивач повідомляє, що у відповідності до пункту 9 частини 3 статті 175 ЦПК України орієнтовно понесе витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 32 000 грн (підтверджуючі документи будуть надані), з них 13 000 грн вже сплачено» (т. 1, а. с. 1);

разом з позовною заявою представник ОСОБА_1 подав до суду копії квитанції про сплату позивачем юридичних послуг від 08 травня 2020 року на суму 13 000,00 грн, договору про надання правової допомоги адвокатом від 12 березня 2020 року № Б-12/0, ордера на надання правничої (правової) допомоги від 12 березня 2020 року серії АА № 1009467, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Санченка Р. Г. (т. 1, а. с. 112, 114-116);

крім того, представники ОСОБА_1 подавали до суду копії договору про надання правової допомоги адвокатом від 12 березня 2020 року № Б-12/0, ордерів на надання правничої (правової) допомоги від 12 березня 2020 року серії АА № 1009467 та від 14 червня 2021 року серії АІ № 1082345, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Санченка Р. Г. та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю ОСОБА_4 разом з іншими скаргами, заявами і клопотаннями (т. 1, а. с. 205-207, 238; т. 2, а. с. 78-79, 101-103, 121-122, 146-148, 168-169, 174; т. 3, а. с. 22, 24, 42, 50, 52, 93-95, 126,128);

під час розгляду справи судом першої інстанції представник ОСОБА_1 надав копії квитанцій від 07 липня 2020 року на суму 3 000,00 грн, від 15 липня 2020 року на суму 12 000,00 грн, від 10 серпня 2020 року на суму 4 000,00 грн про внесення ОСОБА_5 на рахунок Адвокатського об`єднання «САНДРО Лекс» коштів за надані позивачу юридичні послуги за договором про надання правової допомоги адвокатом від 12 березня 2020 року № Б-12/0 (т. 1, а.с. 239-241);

у судовому засіданні суду першої інстанції 17 листопада 2020 року представник позивача ОСОБА_2 вказав, що у позовній заяві зазначено орієнтовний розмір витрат, які очікує понести позивач під час розгляду справи, а саме 32 000,00 грн. Як додаток до позовної заяви надано копію квитанції про сплату позивачем юридичних послуг від 08 травня 2020 року на суму 13 000,00 грн. Зазначав, що станом на 17 листопада 2020 року вартість юридичних послуг сплачено позивачем у повному обсязі в сумі 32 000,00 грн. Крім того, просив приєднати до матеріалів справи копії квитанцій від 07 липня 2020 року на суму 3 000,00 грн, від 15 липня 2020 року на суму 12 000,00 грн, від 10 серпня 2020 року на суму 4 000,00 грн про внесення ОСОБА_5 на рахунок Адвокатського об`єднання «САНДРО Лекс» коштів за надані позивачу юридичні послуги за договором про надання правової допомоги адвокатом від 12 березня 2020 року № Б-12/0;

у «виступі в дебатах» представник позивача, крім іншого, вказував про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 32 000,00 грн, які включено до складу майнової шкоди у загальному розмірі 452 883,46 грн (т. 3, а. с. 63);

у розділі 4 «Ціна договору» договору про надання правової допомоги адвокатом від 12 березня 2020 року № Б-12/0, укладеного між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «САНДРО Лекс», передбачено, що за послуги, які будуть надані адвокатом, згідно з умовами даного договору, клієнт сплачує грошову винагороду по взаємній домовленості сторін. Інших умов щодо розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) договір про надання правової допомоги адвокатом від 12 березня 2020 року не містить (т. 1, а. с. 114, 205);

отже, представник позивача у позовній заяві навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат позивача у розмірі 32 000,00 грн, а під час розгляду справи представники позивача надали суду квитанції про сплату грошових коштів у загальному розмірі 32 000,00 грн (в тому числі сплати частини таких коштів іншою особою). Водночас матеріали справи не містять заперечень ТОВ «Сістем-Україна» щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони;

таким чином, апеляційний суд зробив помилковий висновок про стягнення з ТОВ «Сістем-Україна» на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу у розмірі 2 000,00 грн, оскільки за відсутності відповідного заперечення відповідача суд не мав права втручатися та досліджувати обґрунтованість пред`явленої до стягнення суми судових витрат;

разом з цим суд апеляційної інстанції правильно вважав, що витрати на правову допомогу підлягають стягненню пропорційно до задоволених позовних вимог. Оскільки ОСОБА_1 просила стягнути з ТОВ «Сістем-Україна» на її користь відшкодування майнової шкоди у розмірі 431621,87 грн та моральну шкоду в розмірі 300 000,00 грн, а за результатом розгляду справи її вимоги задоволено на суму: 431 621,87 грн - майнової шкоди та 50 000,00 грн - моральної шкоди, то витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають стягненню пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 21 065 грн.

За таких обставин постанову апеляційного суду в частині стягнення витрат на правову допомогу слід змінити, збільшивши їх розмір до 21 065 грн.

Разом з цим аргумент касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції помилково виходив із загальної суми витрат на правову допомогу позивача у розмірі 13 000,00 грн є необґрунтованим. Суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові вказав (дослівно): «крім вказаного, до майнової шкоди нею додано 13 000 грн, як частину коштів, сплачену за надання правничої допомоги …». Таким чином, сума витрат на правову допомогу позивача визначена з урахуванням розміру орієнтовних витрат на правову допомогу позивача у розмірі 32 000,00 грн.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання представника позивача на факт понесення нею витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 58 000,00 грн, адже під час розгляду справи судам ні відповідних вимог, ні доказів на їх підтвердження не пред`являлось та не надавалось. При цьому колегія суддів не бере до уваги докази надані разом з касаційною скаргою, а саме копії квитанцій від 07 липня 2020 року на суму 3 000,00 грн, від 15 липня 2020 року на суму 12 000,00 грн, від 29 грудня 2021 року на суму 18 000,00 грн та від 04 лютого 2022 року на суму 12 000,00 грн, оскільки частина цих квитанцій є у матеріалах справи, а інші - до судів попередніх інстанцій не подавалась.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду в оскарженій частині прийнята без додержання норм матеріального чи процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу необхідно задовольнити частково; постанову апеляційного суду в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди та стягнення витрат на правову допомогу змінити, збільшивши розмір стягненої моральної шкоди до 50 000,00 грн, а витрат на правову допомогу - до 21 065 грн; в іншій оскарженій частині постанову апеляційного суду залишити без змін.

За подання касаційної скарги ОСОБА_1 судовий збір не сплачувала, тому з огляду на результат касаційного перегляду справи суд не здійснює розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди та стягнення витрат на правову допомогу змінити, збільшивши розмір стягненої моральної шкоди до 50 000,00 грн і витрат на правову допомогу - до 21 065,00 грн.

В іншій оскарженій частині постанову Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко