Рішення

від 20.07.2023 по справі 755/6649/20

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/6649/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2023 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Гаврилової О.В.,

за участю секретаря: Зілінської М.В.,

учасники справи:

позивач - не з`явилась,

представники позивача - адвокати Ларичев В.В., Санченко Р.Г., Швидченко Т.М.,

представник відповідача - адвокат Осипчук Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сістем-Україна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок порушення прав споживача, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2020 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Санченко Р.Г. звернувся до суду з позовом до ТОВ «Сістем-Україна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок порушення прав споживача.

Згідно заявлених вимог, представник позивача просив суд стягнути з ТОВ «Сістем-Україна» на користь позивача відшкодування завданої майнової шкоди у розмірі

452 883,46 грн та відшкодування моральної шкоди у розмірі 300 000,00 грн.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що позивач є власником автомобіля Jeep Cherokee KL, номерний знак НОМЕР_1 . Відповідно до акту прийому-передачі дорожнього транспортного засобу (далі - ДТЗ) від 29 лютого 2020 року № J9200034860/1 вказаний автомобіль було передано для проведення ремонтних робіт на станцію технічного обслуговування (далі - СТО) ТОВ «Сістем-Україна». Цього ж числа було оформлено два попередні наряди-замовлення на роботу по даному автомобілю, на підставі яких було встановлено номенклатуру ремонтних робіт. Після передачі автомобіля на СТО було проведено ремонтні заходи. Після цього співробітники відповідача покинули територію СТО на вказаному автомобілі та виїхали у місто. Під час здійснення керування автомобілем відбулася пожежа автомобіля на вул. Павла Усенка, 4/9 у м. Києві. Згідно акту про пожежу від 07 березня 2020 року та звіту про причини виникнення пожежі, загорання автомобіля було спричинено аварійними режимами роботи в електромережі автомобіля. Відповідно до експертного дослідження від 31 березня 2020 року №14-122, зробленого на замовлення позивача, причиною пожежі стало замикання та загорання проводки автомобіля внаслідок неповного закріплення клем акумулятора. Висновком експертного автотоварознавчого дослідження від 01 квітня 2020 року № 13-3/182 встановлено вартість матеріального збитку на день пожежі на загальну суму 431 621,87 грн. Позивач зазначає, що внаслідок незаконних дій відповідача було порушено її права, як споживача, на належний ремонт автомобіля та на отримання автомобіля у відремонтованому стані. Також зазначає, що ТОВ «Сістем-Україна» відмовляється у добровільному порядку відшкодовувати завдану шкоду. До завданої відповідачем майнової шкоди позивач, крім визначеної автотоварознавчим дослідженням суми матеріального збитку, відносить: витрати на оплату автотоварознавчого дослідження на суму 1 015,20 грн; витрати на банківські послуги у розмірі 15,00 грн; витрати на проведення експертного пожежно-технічного дослідження у сумі 4 219,20 грн та 42,19 грн витрат на банківські послуги. Крім вказаного, до майнової шкоди позивачем включено 13 000,00 грн - частину коштів, сплачених за надання правничої допомоги; 130,00 грн - послуги банку за оплату послуг правничої допомоги (повна сума витрат на правничу допомогу складає 32 000,00 грн); 2 100,00 грн витрат на евакуацію автомобіля; 740,00 грн - витрати на пересування позивача. Загальна сума майнової шкоди визначена позивачем у розмірі 452 883,46 грн. В обґрунтування розміру моральної шкоди зазначає, що зазначала також моральних страждань та нервових навантажень у зв`язку з протиправною поведінкою відповідача внаслідок неналежного ремонту та обслуговування автомобіля. Відносить до моральної шкоди психічні та психологічні навантаження внаслідок порушення її прав та пошкодження засобів для пересування, негативних наслідків для неї та ще ненародженої дитини. Звертає увагу на те, що на момент цієї події вона перебувала на 7 місяці вагітності та внаслідок переживань та негативних емоцій вона була направлена на лікування. Товариство залишило її без засобу пересування на останніх місяцях вагітності у період карантину. Вказує на фінансові труднощі, пов`язані з додатковими на відновлення її права володіння та розпорядження майном. Моральна шкода оцінена позивачем у розмірі 300 000,00 грн. Правовими підставами позову визначені положення ст. 1, ч.4 ст. 10, ч.3 ст.15, ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 23, 1167 ЦК України.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 15 травня 2020 року відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. (т.1 а.с.118-119)

10 червня 2020 року від представника відповідача ТОВ «Сістем-Україна» - директора Голод І.І. надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Відзив обґрунтовано тим, що для застосування відповідальності у виді стягнення збитків необхідно довести: наявність протиправної поведінки; факт понесення збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками; вину. На думку відповідача висновок експертного дослідження від 31 березня 2020 року №14-122 не в повній мірі розкриває та не надає відповіді на питання, які підлягають встановленню під час вирішення спору щодо відшкодування шкоди, а саме: щодо протиправної поведінки відповідача та/або його працівників під час виконання конкретних ремонтних робіт; щодо причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та/або його працівників та збитками, що завдані позивачу. На думку відповідача, надані позивачем докази: акт про пожежу; звіт про причину виникнення пожежі та висновки експертних досліджень свідчать лише про факт виникнення пожежі та про факт завдання позивачу майнової шкоди, однак не вказують і не підтверджують факту та обставин того, що це сталося з вини відповідача та/або його працівників. Тому, на переконання відповідача, на момент звернення позивача до суду, відсутні належні та допустимі докази, що підтверджують причинно-наслідковий зв`язок між ремонтними роботами, що виконувались відповідачем та збитками, що завдані позивачу. Крім того, в мережі інтернет виявлено інформацію, що автомобіля Jeep Cherokee KL, державний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 ввезено на митну територію України з США, автомобіль, що належить позивачу, був сильно пошкоджений в районі моторного відсіку та правого переднього боку внаслідок ДТП. Отже відновлювальний ремонт КТЗ проводився на території України власними силами позивача або третіх осіб. Враховуючи характер пошкоджень КТЗ, що були отримані на території США, представник відповідача припускає, що пожежа, внаслідок якої позивачу завдано збитків та моральної шкоди, могла бути наслідком дій третіх осіб, які здійснювали відновлювальний ремонт КТЗ після ДТП. (т.1 а.с.124-125)

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 15 червня 2020 року розгляд справи продовжено за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. (т.1 а.с.175-176)

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 16 липня 2020 року витребувано у ОСОБА_1 копії документів. (т.1 а.с.188-189)

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 29 липня 2020 року залишено без задоволення клопотання представника відповідача ТОВ «Сістем-Україна» - адвоката Осипчук Н.О. про витребування доказів. (т.1 а.с.220, 221-223)

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 29 липня 2020 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про призначення додаткової комплексної експертизи. (т.1 а.с.224, 225-226)

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 17 листопада 2020 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду. (т.2 а.с.18, 19-20)

23 листопада 2020 року від представника відповідача ТОВ «Сістем-Україна» - адвоката Осипчук Н.О. надійшли доповнення до відзиву на позовну заяву в яких представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі та зазначає, що подані позивачем висновки експертного дослідження від 31 березня 2020 року №14-122 та

від 01 квітня 2020 року №13-38/182 не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки в них відсутнє посилання на те, що висновок підготовлений для подання до суду, відсутнє підтвердження обізнаності експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, отже, на думку представника відповідача, ці висновки є недопустимими доказами. На думку відповідача висновок експертного дослідження

від 31 березня 2020 року №14-122 не в повній мірі розкриває та не надає відповіді на питання, які підлягають встановленню під час вирішення спору щодо відшкодування шкоди, а саме: щодо протиправної поведінки відповідача та/або його працівників під час виконання конкретних ремонтних робіт; щодо причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та/або його працівників та збитками, що завдані позивачу. Крім того, у висновку не встановлені обов`язкові елементи складу цивільного правопорушення, отже відсутні належні та допустимі докази, що підтверджують причинно-наслідковий зв`язок між ремонтними роботами, що виконувалися відповідачем, та завданими позивачу збитками. Також, на думку сторони відповідача застосований експертом у висновку від 01 квітня

2020 року №13-38/182 порівняльний підхід для визначення матеріального збитку є невірним, отже розмір заявленого до стягнення матеріального збитку не відповідає дійсним обставинам справи. Так КТЗ ввозився на митну територію України з США в пошкодженому внаслідок ДТП стані. Згідно вантажної митної декларації вартість КТЗ склала 3 600,00 доларів США, що дорівнює 84 827,52 грн, додатково позивачем було сплачено 38 708,81 грн обов`язкових платежів При цьому вартість автомобіля мала бути збільшена на вартість відновлювального ремонту. Однак ані вантажна митна декларація ані документи, пов`язані з ремонтом автомобіля експерту надані не були. (т.2 а.с.21-24)

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 24 листопада 2020 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про призначення експертизи (т.2 а.с.38, 39-40)

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 24 листопада 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. (т.2 а.с.41-42)

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 17 лютого 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сістем-Україна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок порушення прав споживача відмовлено. (т.2 а.с.63, 64-69)

Постановою Київського апеляційного суду від 15 червня 2021 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 лютого 2021 року залишено без змін. (т.2 а.с.125-127)

Постановою Верховного Суду від 17 листопада 2021 року рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 17 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 червня 2021 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. (т.2 а.с.197-202)

Вказану справу було передано в провадження судді Дніпровського районного суду міста Києва Гаврилової О.В. у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 грудня 2021 року. (т.2 а.с.204)

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 07 грудня 2021 року дану справу прийнято до провадження судді Гаврилової О.В., постановлено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. (т.2 а.с.205-206)

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 13 лютого 2023 року закрито підготовче провадження в даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті. (т.3 а.с.34, 37-38)

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Санченко Р.Г. в судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні доводам, викладеним у позовній заяві та додатково пояснив, що згідно висновку експертного дослідження від 31 березня 2020 року №14-122 працівники відповідача не затиснули клему на акумуляторі та не зафіксували її, отже не було щеплення, внаслідок чого відбулось замикання і загорання моторного відсіку автомобіля. Додав, що всі роботи, які проводяться з мотором, виконуються зі зніманням клем акумулятора. А те, що відбулось з автомобілем трапляється, коли не затискають клему. При цьому експертом було встановлено порушення технологічних норм ремонту автомобіля. Зазначив, що співробітники відповідача не мали права виїжджати за межі СТО. Майнова шкода визначена експертом. Підкреслив, що саме виконавець повинен довести, що належним чином зберігав автомобіль, а також те, що ремонт був проведений у відповідності до норм та стандартів. Щодо стягнення моральної шкоди зазначив, що позивач була на сьомому місця вагітності і майже не втратила дитину. Крім того пояснив, що автомобіль був привезений в Україну з незначними пошкодженнями, відремонтований та поставлений на облік. Зазначив, що позивач передавала авто відповідачу декілька разів: перший раз для технічного огляду (позивачу повідомили про необхідність заміни масла), вдруге - через тиждень. Також пояснив, що вказаний в документах ФОП фактично працює у відповідача. Додатково пояснив, що місяць тривали перемовини між сторонами щодо відшкодування шкоди. При цьому співробітники відповідача повідомили, що виїзд за межі СТО був обумовлений необхідністю дати навантаження на мотор автомобіля. Також представник пояснив, що йому не відомо, де і коли проводився ремонт автомобіля після його ввезення в Україну до передачі КТЗ відповідачу.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Швидченко Т.М. в судовому засіданні просила позов задовольнити в повному обсязі та пояснила, що позивач звернулась до відповідача як споживач для виконання ремонтних робіт - усунення запаху двигуна внутрішнього загорання, - зі скаргою на загальну проблему, а виконавець мав визначити як усунути цю проблему, за допомогою яких робіт. В акті про передачу відомості про ушкодження зазначені не були. Також підкреслила, що в даній категорії справ саме на відповідача покладається обов`язок довести, що шкоду завдано не з його вини. З висновку експертного дослідження від 31 березня 2020 року №14-122 вбачається, що осередок загорання був у районі двигуна. Зазначила, що саме дії працівників відповідача призвели до знищення автомобіля. При цьому не заперечувала, що виїзд автомобіля за межі СТО відбувся з метою тестування автомобіля. Моральну шкоду представник обґрунтувала моральними стражданнями й тим, що під час епідемії та війни позивач залишилась без ТЗ, а за три роки грошові кошти знецінились.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Ларичев В.В. у судовому засіданні просив позов задовольнити в повному обсязі. Пояснень не надавав, виступив у судових дебатах.

Представник відповідача ТОВ «Сістем-Україна» - адвокат Осипчук Н.О. в судовому засіданні просила в задоволенні позову відмовити, надала пояснення аналогічні доводам, викладеним у відзиві та доповненнях до відзиву, додатково пояснила, що позивач 03 серпня 2020 року здійснила продаж автомобіля та отримала певну компенсацію, отже заявлена до відшкодування сума в розмірі вартості непошкодженого аналогічного автомобіля фактично не відповідає розміру завданої шкоди. Представник вважає, що розмір завданої позивачу шкоди має розраховуватися як різниця між вартістю автомобіля на момент його придбання та вартістю на момент його продажу або різниця між вартістю відновлення транспортного засобу до стану, що передував пожежі та вартістю на момент його продажу. Вважає, що недобросовісна поведінка позивача - швидкий продаж транспортного засобу та ненадання відповідачу дозволу на проведення експертиз і подальша неможливість проведення судових експертиз унеможливлює встановлення дійсних обставин справи та дійсного розміру завданої шкоди. Висновок експертного дослідження від 01.04.2020р. за № 13-3/182 фактично вказує на знищення транспортного засобу, внаслідок чого право власності припиняється. Проте у разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру. Однак автомобіль позивачем було продано, що на думку представника свідчить про те, що транспортний засіб на момент вчинення реєстраційних дій знаходився у справному стані, тобто колісний транспортний засіб повністю або частково було відновлено після пожежі. На думку представника це викликає сумнів у правильності, повноті та достовірності висновку від 01.04.2020р. за № 13-3/182. Крім того, згідно вантажної митної декларації КТЗ мав значні пошкодження переднього бамперу, радіатора, капоту, в т.ч. підкапотного простору. Також згідно вантажної митної декларації вбачається пробіг автомобіля, а станом на дату передачі автомобіля відповідачу - 29.02.2020 автомобіль пройшов з дати ввезення лише 30 миль, що на думку представника, вказує на те, що транспортний засіб не експлуатувався, а переміщувався з місця його відновлення до СТО відповідача. Зазначила, що позивач не повідомляла відповідача про те, що транспортний засіб відновлювався після ДТП, а вказала лише на те, що в салоні транспортного засобу з`являється сторонній запах при нагріві ДВЗ. Отже, працівники відповідача об`єктивно вважали, що жодних проблем, окрім запаху в салоні, в транспортному засобі не було, тому не перевіряли ані якість відновлювального ремонту, ані якість закріплення, встановлення будь-яких агрегатів в підкапотному просторі. Також пояснила, що працівники відповідача тестували транспортний засіб в умовах СТО без навантаження і сторонній запах в салоні не з`являвся, тому для оцінки виконаного ремонту була необхідність у тест-драйві. Після займання пожежі працівники відповідача одразу загасили пожежу та викликалі на місце пожежі працівники МЧС. Зазначила, що представники відповідача декілька разів намагалися отримати від позивачки повні тексти експертних досліджень, однак їм було відмовлено. На прохання відповідача надати дозвіл на проведення додаткової експертизи такого дозволу позивачем надано не було, позивач звернулась до суду та відчужила транспортний засіб, що позбавило відповідача можливості зібрати належні, допустимі докази та провести судову експертизу і встановити дійсні причини займання в підкапотному просторі. Зазначила, що відповідальність підрядника не є безумовною, оскільки має враховуватись поведінка сторін, а також положення щодо можливості звільнення підрядника від відповідальності за певних умов. Також вказала, оскільки позивач не попередила відповідача про те, що ДТЗ відновлено після ДТП і відновлювався весь підкапотний простір, то відповідач не міг попередити та передбачити займання певної ділянки автомобіля. При цьому зазначила, що до обов`язків відповідача не входило проведення перевірки якості надання послуг третіми особами. На думку відповідача, трапився випадок, в якому відсутня вина відповідача, оскільки займання в підкапотному просторі не можливо було передбачити через відсутність інформації про відновлення ДТЗ. Вступне слово представника відповідача долучено до матеріалів справи (т.3 а.с.25-30). Додатково представник зазначила, що працівниками відповідача були проведені ремонтні роботи, вказані в наряді-замовленні та акті прийому-передачі ТЗ. Зазначила, що виконавець діє виключно в межах замовлення. Підтвердила відсутність фіксації проведення ремонтних робіт та експертизи про якість проведених робіт, оскільки відповідачу був заборонений доступ до автомобіля. При цьому пояснила, що оскільки ТЗ загорівся до його здачі замовнику, відсутній акт приймання-передачі виконаних робіт з фіксацією цих робіт. Зазначила, що без участі позивача, як власника ТЗ, позивачем огляди не проводились, а 12 березня 2020 року позивач опечатала автомобіль. Відповідач чекав на результати проведених на замовлення позивача експертиз.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 станом на 29 лютого 2020 року була власником транспортного засобу Jeep Cherokee, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (т.1 а.с.6).

Вказаний транспортний засіб був придбаний позивачем в США та у пошкодженому стані ввезений на митну територію України 16 грудня 2019 року, що підтверджується копією митної декларації (т.2 а.с.32-33) та копіями фотокарток (т.1 а.с.126-130, 163-173).

Так, згідно митної декларації автомобіль на час перетину кордону мав наступні пошкодження: пошкоджено передній бампер, нижня частина переднього бамперу, облицювання переднього бамперу, кріплення переднього бамперу, буфер переднього бамперу, кронштейн переднього бамперу, накладка решітки радіатора, капот, передня права фара.

З моменту ввезення автомобіля на територію України, 16 грудня 2019 року, і до

29 лютого 2020 року автомобіль пройшов приблизно 30 миль.

29 лютого 2020 року позивачем, як замовником, та відповідачем, як виконавцем, було оформлено два попередні наряди-замовлення на ремонтні роботи по вищевказаному автомобілю, а саме: пошуку течії мастила; діагностики - визначення несправності; заміна прокладки клапанної кришки; зняття і встановлення/заміна випускного колектора з каталізатором; слюсарні роботи (т.1 а.с.7, 8).

Цього ж числа транспортний засіб позивача було передано для проведення ремонтних робіт на СТО відповідача ТОВ «Сістем-Україна» за актом прийому-передачі дорожньо-транспортного засобу (ДТЗ) (т.1 а.с.9).

З нарядів-замовлень вбачається, що транспортний засіб було передано для проведення ремонтних робіт зі скаргою власника на сторонній запах при нагріванні двигуна внутрішнього згорання.

Як убачається з акту про пожежу від 07 березня 2020 року, 07 березня 2020 року,

о 14 годині 40 хвилин, в м.Києві на вулиці Павла Усенка 4/9 сталася пожежа легкового автомобіля Jeep Cherokee, державний номерний знак НОМЕР_1 (т.1 а.с.11-12).

В судовому засіданні сторонами визнані обставини, що пожежа сталася за межами СТО, в момент коли працівники СТО проводили випробувальний виїзд автомобіля, що також убачається з акту прийому-передачі дорожньо-транспортного засобу Jeep Cherokee, державний номерний знак НОМЕР_1 від 11 квітня 2020 року (т.1 а с.242).

Згідно звіту про причину виникнення пожежі, яка виникла у легковому автомобілі Jeep Cherokee, державний номерний знак НОМЕР_1 , 07 березня 2020 року, складеного головним інспектором відділу запобігання надзвичайним ситуаціям Дніпровського РУ ГУ ДСНС України в м.Києві 10 березня 2020 року, ймовірною причиною пожежі є виникнення аварійних режимів роботи в електромережі автомобіля. (т.1 а.с.13-16)

Відповідно до висновку експертного дослідження від 31.03.2020 № 14-122, осередок пожежі в легковому автомобілі Jeep Cherokee КL, р.н. НОМЕР_1 знаходився на ділянці, яка включає в себе частину простору між зоною розміщення акумуляторної батареї та корпусом двигуна. Причиною виникнення пожежі в автомобілі Jeep Cherokee КL, р.н. НОМЕР_1 є займання горючого матеріалу (ізоляція електричних проводів) в зоні осередку пожежі внаслідок теплової дії електричної енергії, на нього, у вигляді перегрівання контактних ділянок або (та) електричної дуги, у результаті виникнення великих перехідних опорів в місці з`єднання плюсової клеми з плюсовим виводом акумуляторної батареї (т.1 а.с.18-68).

Згідно висновку експертного дослідження від 01.04.2020 № 13-3/182, матеріальний збиток власнику колісного транспортного засобу автомобіля Jeep Cherokee, реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок пошкодження при пожежі, котра сталася 07.03.2020 року дорівнює ринковій вартості цього ж КТЗ в непошкодженому стані з урахуванням технічного стану та складає 431 621,87 грн. Відновлення такого КТЗ за принципом внеску є економічно недоцільним. Ринкова вартість автомобіля Jeep Cherokee, реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на 07.03.2020 складає 431 621,87 грн. (т.1 а.с.69-102)

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 вересня 2018 року у справі № 643/4161/15-ц (провадження

№61-13692св18) зроблено висновок, що «якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано вищенаведеною статтею 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватися не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують його вартість до ДТП. У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди».

За актом прийому-передачі дорожньо-транспортного засобу від 11 квітня 2020 року автомобіль Jeep Cherokee, державний номерний знак НОМЕР_1 було передано

ОСОБА_1 (т.1 а.с.242).

02 червня 2020 року за договором купівлі-продажу № 3243/2020/2023748 вказаний транспортний засіб позивач відчужила ОСОБА_2 за 49 000,00 грн. (т.2 а.с.9).

Скасовуючи рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 17 лютого

2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 червня 2021 року, Верховний Суд у постанові від 17 листопада 2021 року зазначив наступне:

«…судами попередніх інстанцій не враховано та взагалі не надано жодної правової оцінки тому факту, що пошкодження належного позивачу автомобіля Jeep Cherokee RL, номерний знак НОМЕР_1 , сталося після того, як він у встановленому порядку був переданий ТОВ «Сістем-Україна», тобто на законних підставах був у віданні відповідача.

При цьому, судами попередніх інстанцій не застосована норма статті 841 ЦК України та не надана правова оцінка обставинам справи з урахуванням цієї норми матеріального права, відповідно до якої підрядник зобов`язаний вживати усіх заходів щодо збереження майна, переданого йому замовником, та відповідає за втрату або пошкодження цього майна.

Тобто, судами не враховано, що стаття 841 ЦК України встановлює обов`язок підрядника зберігати передану йому річ, яку він повинен повернути замовнику у стані, не гіршому за той, у якому така річ була йому передана.

Посилання судів про необхідність позивачу довести, що протиправні дії вчинено саме тією особою, до якої пред`явлено позов, а ОСОБА_1 не довела, що з її автомобілем сталася пожежа саме внаслідок неякісного ремонту, здійсненого ТОВ «Сістем-Україна», є безпідставними, оскільки судами неправильно визначено предмет позову, предмет доказування (частина друга статті 77 ЦПК України ) та неправильно застосовані норми матеріального права, що потягло за собою неповне встановлення фактичних обставин справи.»

Спірні правовідносини врегульовані положеннями Цивільного кодексу України, Закону України «Про захист прав споживачів» та спеціальними підзаконними нормативними актами, які регламентують діяльність у сфері надання послуг з технічного обслуговування та ремонту колісних транспортних засобів, зокрема, Правилами надання послуг з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів, затверджених Наказом Міністерством інфраструктури України від 28 листопада 2014 року № 615, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2014 року за № 1609/26386 (далі - Правила).

Згідно положень п.3 розділу ІІІ Правил, послуги з технічного обслуговування і ремонту КТЗ чи його складових частин (систем) надаються замовникові на підставі договору про технічне обслуговування і ремонт КТЗ, що укладається відповідно до вимог цивільного законодавства між замовником і виконавцем (договір, наряд-замовлення, накладна, квитанція тощо).

Виконавець забезпечує відповідальне зберігання КТЗ, їх складових частин (систем) замовника в період надання послуг (п.7 розділу ІІІ Правил).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Підрядник зобов`язаний вживати усіх заходів щодо збереження майна, переданого йому замовником, та відповідає за втрату або пошкодження цього майна (ст. 841 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди (п.4 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За змістом ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Частинами 1-3 ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За визначеннями наведеними у п. 3, 12, 22 Закону України «Про захист прав споживачів»: 3) виконавець - суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги; 12) істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором; 22) споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно положень ч.3 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати:

1) безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) у розумний строк;

2) відповідного зменшення ціни виконаної роботи (наданої послуги); 3) безоплатного виготовлення іншої речі з такого ж матеріалу і такої ж якості чи повторного виконання роботи; 4) відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи; 5) реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладення відповідного договору.

За наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків (ч.4 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Разом з тим, виконавець зобов`язаний протягом місяця відшкодувати збитки, що виникли у зв`язку з втратою, псуванням чи пошкодженням речі, прийнятої ним від споживача для виконання робіт (надання послуг). Виконавець не звільняється від відповідальності, якщо рівень його наукових і технічних знань не дав змоги виявити особливі властивості речі, прийнятої ним від споживача для виконання робіт (надання послуг). (ч.9 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів»)

Виходячи з фактичного та юридичного обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що внаслідок проведення відповідачем неякісного ремонту автомобіля, належний їй транспортний засіб згорів (фактично знищений) та не підлягає відновленню, отже внаслідок незаконних дій відповідача були порушені її права, як споживача, на належний ремонт автомобіля та на отримання автомобіля у відремонтованому стані. Правовими підставами позову в частині відшкодування майнової шкоди стороною позивача визначені положення Закону України «Про захист прав споживачів», а саме ст. 1 та ч.3, 4 ст. 10 цього Закону, з помилковим зазначенням ч.3 ст.15 Закону, що підтверджено представником позивача в судовому засіданні та вбачається зі змісту ч.3 ст.10 Закону і відповідного викладення цієї норми в позовній заяві.

Неякісне виконання відповідачем ремонту автомобіля, внаслідок чого сталася пожежа, сторона позивача підтверджує актом про пожежу, звітом про причину виникнення пожежі, а також висновком експертного дослідження від 31.03.2020 № 14-122.

Заперечуючи проти стягнення майнової шкоди, сторона відповідача посилається на відсутність доказів причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та/або його працівників (неякісно виконаною роботою) та завданими позивачеві збитками, ненадання відповідачу дозволу на проведення експертизи на предмет встановлення чи дійсно було проведено неякісний ремонт, чи мав ремонт істотні недоліки та чи призвели дії відповідача до загорання транспортного засобу. Вказує на відчуження позивачем транспортного засобу, що призвело до неможливості проведення судової експертизи, а також на неповідомлення нею відповідача про те, що автомобіль мав значні пошкодження та був відремонтований на території України.

Стороною позивача не заперечувався факт ремонту транспортного засобу позивача іншим підрядником після його ввезення на територію України, проте представник позивача зазначив у судовому засіданні про свою необізнаність щодо часу та виконавця первинних ремонтних робіт.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно частин 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Як роз`яснено в п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня

2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов`язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно вимог ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст.13 ЦПК України)

Аналіз наведених норм Закону України «Про захист прав споживачів», Цивільного кодексу України, з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільно-процесуального судочинства, дає підстави для висновку про те, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди. Разом з тим, потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.

Виходячи з підстав позову, предметом доказування по даній справі є, зокрема, наявність істотних недоліків у виконуваній роботі та причинно-наслідкового зв`язку між недоліками у роботі та завданими збитками.

Так, згідно звіту про причину виникнення пожежі, ймовірною причиною пожежі є виникнення аварійних режимів роботи в електромережі автомобіля.

За змістом висновку експертного дослідження від 31.03.2020 № 14-122, осередок пожежі знаходився на ділянці, яка включає в себе частину простору між зоною розміщення акумуляторної батареї та корпусом двигуна. Причиною виникнення пожежі у звіті зазначено займання горючого матеріалу (ізоляція електричних проводів) в зоні осередку пожежі внаслідок теплової дії електричної енергії, на нього, у вигляді перегрівання контактних ділянок або (та) електричної дуги, у результаті виникнення великих перехідних опорів в місці з`єднання плюсової клеми з плюсовим виводом акумуляторної батареї.

Проте, виходячи з переліку замовлених 29 лютого 2020 року позивачем відповідачеві ремонтних робіт, відображених у попередніх нарядах-замовленнях на ремонтні роботи по автомобілю, змісту звіту про причину виникнення пожежі та висновку вищевказаного експертного дослідження неможна дійти висновку про те, що виконані відповідачем роботи мали недоліки й що саме неякісно виконані працівниками відповідача роботи призвели до виникнення пожежі, а відповідні твердження сторони позивача є припущеннями.

Відповідно до положень ч.4 ст.853 ЦК України у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза.

Листом від 27 квітня 2020 року відповідач повідомив позивача, що вважає висновок експертного дослідження від 31.03.2020 № 14-122 щодо встановлення осередку пожежі та причин виникнення пожежі неповним та таким, що не вказує на причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою ТОВ «Сістем-Україна» та збитками, що завдані внаслідок пожежі колісного транспортного засобу. Повідомив про намір провести додаткову експертизу, у зв`язку з чим просив позивача надати дозвіл на проведення такої експертизи (т.1 а.с.107-108).

Доказів надання позивачем відповіді на вказаний лист матеріали справи не містять. Згідно доводів сторони відповідача, даний лист залишений позивачем без відповіді, натомість позивач звернулась з позовом до суду.

Як убачається з матеріалів справи, провадження у справі було відкрито 15 травня 2020 року, 02 червня 2020 року позивачем транспортний засіб було відчужено, що унеможливило призначення та проведення судової пожежно-технічної експертизи, що відображено в ухвалі суду (т.2 а.с.39-40).

З приводу встановленого статтею 841 ЦК України обов`язку підрядника зберігати передану йому річ, яку він повинен повернути замовнику у стані, не гіршому за той, у якому така річ була йому передана, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Право на захист цивільного права та інтересів гарантовано ст. 15 ЦК України, якою визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Підстави позову становлять обставини (фактична підстава), якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, і норми права (юридична підстава), які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з позовними вимогами до відповідача.

В роз`ясненнях, викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» зазначено, що виклад обставин та підстав позову необхідний для визначення тотожності позову, захисту відповідача від позову, зміни позову позивачем і, найголовніше, - для визначення предмета доказування по даній справі.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово, зокрема в постановах від 17 квітня

2018 року у справі №523/9076/16-ц та від 04 липня 2023 року у справі №686/20282/21, вказувала, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Відповідно до положень, викладених у статтях 13, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову (правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі №450/1686/17 та від 15 липня 2019 року у справі №235/499/17).

З огляду на викладене, беручи до уваги встановлені судом фактичні обставини справи та правовідносини, що їх регулюють, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з визначених позивачем підстав для звернення до суду з позовом, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сістем-Україна» в частині вимог про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок порушення прав споживача, задоволенню не підлягає, оскільки за наявними у справі доказами відсутні підстави для висновку про те, що виконані відповідачем роботи мали недоліки й що саме неякісно виконані працівниками відповідача роботи призвели до виникнення пожежі.

Що стосується позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

За змістом ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, а також - незалежно від вини заподіювача шкоди, якщо її завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Тлумачення ст. 11 та 1167 ЦК України дозволяє стверджувати, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Згідно положень ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Враховуючи, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди є похідними від вимог про стягнення майнової шкоди, в задоволенні яких судом відмовлено, відсутні й визначені законом підстави для задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди.

Щодо інших доводів сторін, викладених у заявах по суті справи, усних та письмових поясненнях, суд зазначає, що у п. 23 Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 (заява №63566/00) «Пронін проти України» зазначено, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Враховуючи, що позивач була звільнена від сплати судового збору на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», виходячи з положень ст. 141 ЦПК України, суд відносить судові витрати по сплаті судового збору за рахунок держави.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 11, 15, 16, 22, 23, 611, 614, 623, 837, 841, 853, 1167 Цивільного кодексу України, Законом України «Про захист прав споживачів», статтями 2, 4, 10, 12, 13, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сістем-Україна» (ЄДРПОУ: 37047491, місцезнаходження: м.Київ, Харківське шосе, буд. 18) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок порушення прав споживача - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено 28 липня 2023 року.

Суддя: