Постанова

від 31.10.2024 по справі 341/1069/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 341/1069/22

Провадження № 22-ц/4808/923/24

Головуючий у 1 інстанції ГАПОЛЯК Т. В.

Суддя-доповідач Барков В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Баркова В. М.

суддів: Василишин Л. В.,

Мальцева Є. Є.,

секретар: Шемрай Н. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шевчук-Філімон Наталія Мирославівна на рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 11 квітня 2024 року, в складі судді Гаполяка Т. В., ухвалене в місті Галич Івано-Франківської області, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2022 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.

Позовні вимоги мотивувала тим, що 03 вересня 2005 року між позивачкою та відповідачем було зареєстровано шлюб. Від шлюбу мають двох спільних дітей: синів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 08 листопада 2019 року шлюб між позивачем та відповідачем розірвано. За час спільного проживання як подружжя, а саме 05 жовтня 2016 року, в порядку спадкування, відповідач набув у власність земельну ділянку площею 0,1413 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, що за адресою: АДРЕСА_1 . За відсутності власного житла, подружжям було вирішено здійснювати будівництво житлового будинку. На той час як і в період будівництва подружжя з дітьми проживали у будинку батьків позивачки. Після виготовлення ескізного проекту на будівництво будинку сторонами розпочато будівництво. Зокрема, в 2016 році змонтовано фундамент, зведено несучі конструкції, в подальшому виконано внутрішні оздоблювані роботи. Проте, зазначає, що в основному вартість будівельних робіт та купівля будівельних матеріалів проводилася за кошти позивачки, оскільки відповідач в цей час не працював.

Враховуючи вищенаведене, просить суд визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 об`єкт незавершеного будівництва - житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на 2/3 частки вищевказаного об`єкта незавершеного будівництва житлового будинка.

Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 11 квітня 2024 року позов задоволено частково. Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 об`єкт незавершеного будівництва житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Виділено ОСОБА_2 в порядку поділу спільного майна подружжя у приватну власність (одну другу) ідеальну частку об`єкта незавершеного будівництва житлового будинку.

Виділено ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя у приватну власність (одну другу) ідеальну частку об`єкта незавершеного будівництва житлового будинку.

Об`єкт незавершеного будівництва житловий будинок залишено у спільній частковій власності.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 661,33 грн. сплаченого судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Шевчук-Філімон Н. М., посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позову.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги представник ОСОБА_1 зазначає, що судом не було враховано ряд доказів. Зокрема те, що позивачка у своєму позові про розірвання шлюбу вказала, що спору про поділ майна подружжя немає, адже, вона знала, що будівництво житлового будинку почало проводитися у період, коли сторони не проживали разом, як одна сім`я і виключно за кошти відповідача та його матері. Однак, не зважаючи на те, що сторони на період будівництва житла разом не проживали, участі у будівництві житла ні ОСОБА_2 ні її близькі родичі не приймали, коштів на необхідні будівельні матеріали не надавали, остання звернулася до суду із позовом про поділ майна подружжя.

Крім того, суд задовольняючи позов, врахував свідчення свідків, а саме батька та матері позивачки, які на переконання сторони захисту апелянта є заінтересованими особами у даній справі, і які вказували на ті обставини, що не заслуговують на увагу, зокрема щодо матеріальної допомоги, яка ніби то ними надавалася позивачу та відповідачу у час здійснення останніми будівництва житлового будинку.

Також, судом не враховано того, що позивачем, на підтвердження своїх позовних вимог, не надано жодного доказу, який би свідчив про те, що будівництво житлового будинку проводилося за спільні кошти подружжя. Натомість, стороною відповідача надано ряд документів, які свідчать про те, що будівництво житлового будинку розпочато у 2019 році проводилося останнім за власні кошти та за кошти матері, яка йому допомагала. До того ж, апелянт надавав докази того, що таке будівництво проводилося у період коли сторони не проживали разом.

Відзив на апеляційну скаргу не подано. Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача адвоката Шевчук-Філімон Н. М., яка просила скаргу задовольнити, пояснення позивачки ОСОБА_2 та її представника адвоката Жак Н. Т., які просили залишити рішення суду без змін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає,що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Суд першої інстанції встановив, що рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 08 листопада 2019 року розірвано шлюб, укладений 03 жовтня 2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Визначено місце проживання дітей - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 разом з матір`ю (т. 1 а.с. 29-30, 86-87). Позов про розірвання шлюбу ОСОБА_2 подано 19 лютого 2019 року (т. 1 а.с. 84-85).

В межах виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 1 500 гривень на місяць на утримання синів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 враховуючи невиконання рішення суду тимчасово обмежено боржника: у праві виїзду за межі України; у праві полювання; праві користування зброєю; праві керування транспортними засобами. (т. 1 а.с. 9-13).

Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 12 грудня 2023 року позбавлено ОСОБА_1 батьківських прав щодо дітей: сина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 2 а.с. 60-62).

05 жовтня 2016 року за відповідачем ОСОБА_1 здійснено реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,1413 га з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, що за адресою: АДРЕСА_1 набутої в порядку спадкування (свідоцтво про право на спадщину від 04 жовтня 2016 року) після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 батька ОСОБА_8 (т. 1 а.с. 8, 15, 92-95);

01 листопада 2016 року КП «Архітектурно-планувальне бюро» виготовлено ескізний проект на будівництво будинку за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 103-118).

25 листопада 2016 року відділом містобудування та архітектури Галицької РДА видано ОСОБА_1 будівельний паспорт будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 122-125);

25 січня 2019 року Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області зареєстроване подане ОСОБА_1 повідомлення про початок виконання будівельних робіт з будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 32-34,89-91).

17 листопада 2015 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_9 укладено договір на купівлю 2 вікон та дверних конструкцій (т. 1 а.с. 100-102).

17 листопада 2015 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_9 укладено договір на купівлю 2 вікон та дверних конструкцій (т. 1 а.с. 100-102).

24 грудня 2015 року ОСОБА_1 придбано у ФОП ОСОБА_10 покриття - металочерепицю площею 191,52 м.кв. та закінчення (коньок, спецпланка) (т. 1 а.с. 189-190).

13 травня 2016 року між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_11 (батько позивача) укладено Кредитний договір, за змістом якого здійснено позику на суму 20 700 гривень на придбання конструкцій з енергозберігаючим склом, в т.ч. вікна та балконні двері. Кредит надається у спосіб перерахування коштів ФОП ОСОБА_9 (т. 1 а.с. 190 - 197).

17 квітня 2017 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_9 укладено договір на купівлю 5 вікон та дверних конструкцій (т. 1 а.с. 96-99).

В травні 2019 року здійснено приєднання спірного об`єкту до енергомережі (т. 1 а.с. 119-121).

На замовлення позивачки 06 березня 2023 року ТОВ «ЛІЄС» виготовлено технічний паспорт на будинок за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 204-207).

За результатами проведеної 01 серпня 2023 року будівельно-технічної експертизи ступінь готовності незавершеного будівництвом житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 становить 79,87 %. Ступінь готовності об`єкта незавершеного будівництва дає можливість визначити окремі частини, що підлягають виділу та довести його будівництво до завершення. Експертом визначено варіанти поділу такого у пропорціях 2/3 та 1/3 (т. 1 а.с. 234-254). Експертиза проведена на замовлення позивача. Експерт попереджений про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України (т. 1 а.с. 234) така підготовлена для подачі до суду (т. 1 а.с. 246).

Згідно зі статтями 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).

Відповідно до статті 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Згідно із статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2 ст. 88 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша та п`ята статті 81 ЦПК України).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Заперечуючи проти позовних вимог ОСОБА_2 , відповідач ОСОБА_1 посилався на те, що будівництво будинку здійснювалося за рахунок його власних коштів та у період, коли сторони разом не проживали.

Між тим, допитані судом першої інстанції свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які є батьками позивачки, підтвердили, що будівництво спірного будинку було розпочато ще у 2015 році та здійснювалося за кошти сторін, а також за їх допомоги.

Крім того, показання цих свідків підтверджуються дослідженими судом вищезгаданими письмовими доказами та показаннями свідка ОСОБА_13 , який виконував будівельні роботи за замовленням сторін.

Показання цих свідків суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу свого рішення, оскільки оцінивши вони послідовні та підтверджуються іншими доказами. Відтак доводи скарги в цій частині є безпідставними.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи скарги щодо зазначення позивачкою в своєму позові про розірвання шлюбу із відповідачем про відсутність спору щодо поділу майна подружжя не є підставою для скасування рішення суду та відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки на момент розірвання шлюбу такий спір міг бути відсутній, а в подальшому якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, такий спір може бути вирішений судом.

Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Таким чином, передбачених ст. 376 ЦПК України підстав для скасування судового рішення апеляційним судом не встановлено, тому оскаржуване рішення необхідно залишити без змін.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що з`ясувавши в достатньо повному об`ємі обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи доказами.

Приведені в апеляційній скарзі доводи зазначені висновки суду не спростовують, зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду.

З інших підстав рішення суду не оскаржується.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шевчук-Філімон Наталія Мирославівна - залишити без задоволення.

Рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 11 квітня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і в касаційному порядку оскарженню не підлягає, а у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 12 листопада 2024 року.

Судді В. М. Барков

Л. В. Василишин

Є. Є. Мальцева