Ухвала

від 13.11.2024 по справі 910/8050/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 910/8050/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Міністерства юстиції України

на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Руденко М. А., Барсук М. А., Пономаренко Є. Ю.

від 24.09.2024

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пераспера"

до ОСОБА_1 , Міністерства юстиції України

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Копеліна", Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пахниць Наталія Вікторівна

про витребування частки в статутному капіталі, скасування наказу та зобов`язання відновити запис,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пераспера" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 та Міністерства юстиції України з позовом про:

- стягнення (витребування з володіння) з ОСОБА_1 частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Копеліна" у розмірі 100%, що складає 733 200,00 грн;

- визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України № 1560/5 від 02.05.2023 "Про задоволення скарги", виданого на підставі висновку центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України;

- зобов`язання відновити записи стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Копеліна" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме:

а) запис № 1000741070018013083, зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи;

б) запис № 1000741070019013083, зміна видів економічної діяльності юридичної особи; зміна кінцевого бенефіціарного власника (контролера) або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера); зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи; зміна місцезнаходження юридичної особи; зміни до установчих документів, які не пов`язані з внесенням змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, внесені Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пахниць Наталею Вікторівною.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.10.2023 позов задоволено:

- присуджено до стягнення (витребувано з володіння) з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пераспера" частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Копеліна" у розмірі 100%, що складає 733 200,00 грн;

- визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України № 1560/5 від 02.05.2023 "Про задоволення скарги", виданого на підставі висновку центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України;

- зобов`язано Міністерство юстиції України відновити записи стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Копеліна" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме:

а) запис № 1000741070018013083, зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи,

б) запис № 1000741070019013083, зміна видів економічної діяльності юридичної особи; зміна кінцевого бенефіціарного власника (контролера) або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера); зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи; зміна місцезнаходження юридичної особи; зміни до установчих документів, які не пов`язані з внесенням змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, внесені Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пахниць Наталею Вікторівною;

- присуджено до стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пераспера" 8 183,00 грн судового збору за подання позову та 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу;

- присуджено до стягнення з Міністерства юстиції України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пераспера" 8 183,00 грн судового збору за подання позову та 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою від 21.03.2024 Північний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2023 у справі № 910/8050/23.

19 квітня 2024 року до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Пераспера" про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат у справі № 910/8050/23.

Додатковою постановою від 24.09.2024 Північний апеляційний господарський суд задовольнив частково заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Пераспера" про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат у справі № 910/8050/23. Присудив до стягнення з Міністерства юстиції України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пераспера" 10 000,00 грн за супровід справи в суді апеляційної інстанції. У задоволенні решти заяви - відмовив.

24 жовтня 2024 року Міністерство юстиції України звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 у справі № 910/8050/23.

Перевіривши матеріали касаційної скарги Міністерства юстиції України, Судом встановлено, що її слід залишити без руху з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині 3 цієї статті.

Поряд з цим, за приписами частини 2 зазначеної статті підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

При цьому пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

В своїй касаційній скарзі Міністерство юстиції України зазначає, що додаткова постанова Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 у справі № 910/8050/23 оскаржується в касаційному порядку за наявністю виключного випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник зауважує, що при ухваленні оскаржуваної додаткової постанови судом апеляційної інстанції не було враховано висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, висновків об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладених у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 13.02.2019 у справі № 756/2114/17, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20, від 11.11.2021 у справі № 910/7520/20, від 05.03.2024 у справі № 903/135/23 (903/134/23) та у додатковій постанові Верховного Суду від 03.10.2024 у справі № 357/8695/23 щодо дотримання принципу пропорційності при вирішенні питання розподілу судових витрат та врахування критеріїв здійснення такого розподілу. При цьому скаржник не вказує яку саме норму/норми права застосував/не застосував/порушив суд апеляційної інстанції, стосовно застосування якої/яких у подібних правовідносинах Великою Палатою Верховного Суду та Верховним Судом викладено правовий висновок у наведених постановах, та який не був врахований при ухваленні оскаржуваної додаткової постанови.

Суд звертає увагу що, якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність виключного випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, він повинен чітко та конкретно вказати норму/норми (пункт, частину, статтю) права, яку, на його думку, невірно застосували суди першої та/або апеляційної інстанцій, навести постанову Верховного Суду (номер справи і дату її ухвалення), в якій викладено висновок щодо застосування саме цієї норми права, який не врахували суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

Враховуючи наведене, Міністерством юстиції України не дотримано вимоги щодо змісту касаційної скарги, встановлені частиною 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України, стосовно належного обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

Згідно із частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом 2 частини 1 цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу.

За таких обставин, касаційна скарга Міністерства юстиції України залишається без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, із наданням скаржнику строку, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали, для усунення недоліків, шляхом належного обґрунтування виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме чіткої вказівки яку саме норму права (які саме норми права) невірно застосував/не застосував/порушив суд апеляційної інстанції, висновки щодо застосування якої (яких) викладені у наведених скаржником постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, які не були враховані судом при ухваленні оскаржуваної додаткової постанови.

Згідно із частиною 4 статті 174 та частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Міністерства юстиції України на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 у справі № 910/8050/23 залишити без руху.

2. Надати Міністерству юстиції України строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.

3. Роз`яснити Міністерству юстиції України, що у разі неусунення недоліків касаційної скарги у встановлений судом строк така касаційна скарга вважається неподаною і підлягає поверненню особі, що звернулася із касаційною скаргою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Верховного Суду Н. М. Губенко