Постанова

від 13.11.2024 по справі 2-44/2010

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-44/2010

Провадження № 22-ц/801/2375/2024

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Савкова І. М.

Доповідач:Сопрун В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2024 рокуСправа № 2-44/2010м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючого Сопруна В.В.,

суддів Матківської М.В., Оніщука В.В.,

за участю секретаря судового засідання Кобенди Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу №2-44/2010 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» про видачу дублікату виконавчого листа, заінтересовані особи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» на ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 11 жовтня 2024 року, яку постановила суддя Савкова І.М., в Могилів-Подільському міськрайонному суді Вінницької області, повний текст складено 11 жовтня 2024 року,

в с т а н о в и в:

В жовтні 2024 року ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» звернулося до суду з заявою про видачу дублікату виконавчого листа, яка мотивована тим, що рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 22 червня 2010 року в цивільній справі № 2-44/10 за позовом ВАТ «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №28/09/2006/840-АВ/227 від 28 вересня 2006 року в сумі 13990,02 дол. США.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 01 серпня 2024 року (справа №138/1863/24), замінено сторону позивача з ПАТ «КБ «Надра», як вибулої сторони, на його правонаступника ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» у виконавчих листах, виданих на підставі рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області в справі №2-44/10.

Відповідно до листа начальника Могилів-Подільського відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районні Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 14 серпня 2024 року зазначено, що 18 лютого 2015 року до Могилів-Подільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області надійшла заява щодо примусового виконання виконавчого листа №2-44/10 Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області про стягнення з ОСОБА_2 , заборгованості за кредитним договором №28/09/2006/840-АВ/227 від 28 вересня 2006 року в сумі 13990,002 дол. США, що еквівалентно 234038,05 грн (виконавче провадження за №АСВП 46594602). 30 вересня 2015 року винесено постанову про повернення ВД стягувачу відповідно до п.9 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (стара редакція) (встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника). Станом на 14 серпня 2024 року дані виконавчі листи повторно до Могилів-Подільського відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на виконання не пред`являлись.

На даний час вказаний лист на виконанні у відповідному органі не перебуває, заявнику первісним кредитором не передавались та до суду не повертались, що свідчить про втрату виконавчих листів при пересилці, не з вини заявника, тому товариство просило суд видати дублікат виконавчого листа у цивільній справі №2-44/10 про стягнення заборгованості зі ОСОБА_2 .

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 11 жовтня 2024 року в задоволенні заяви ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» відмовлено.

Відмовляючи в задоволені заяви про видачу дубліката виконавчого листа, суд першої інстанції, виходив з того, що закінчились строки пред`явлення виконавчого листа до виконання, а заявник не ставить питання про їх поновлення.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» подало апеляційну скаргу, оскільки вважає її незаконною, постановлену з порушенням норм процесуального права. Просило скасувати ухвалу та постановити нову про задоволення заяви.

Апеляційна скарга мотивована тим, що на час набрання чинності Законом № 1404-VIII строк пред`явлення виконавчого листа № 2-44/10 не сплив, а тому цей виконавчий документ міг бути пред`явлений до виконання протягом трьох років відповідно до пункту 5 Розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII.

На момент винесення державним виконавцем постанови від 30 вересня 2015 року, якою виконавчий лист № 2-44/10 повернуто стягувачу на підставі п. 9 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (стара редакція) (встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника), діяв Закон України від 03 червня 2014 року № 1304-VІІ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та втратив чинність з 23 вересня 2021 року.

Також, звертає увагу на те, що в Україні запроваджений воєнний стан та на пункт 10-2 розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1404-VIII, та вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що строк пред`явлення виконавчого листа до виконання пропущений.

Таким чином, відмовляючи у видачі дубліката виконавчого листа, суд першої інстанції фактично позбавив стягувача на виконання рішення суду, яке набрало законної сили, що суперечить основоположному принципу обов`язковості виконання судового рішення.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій (ч. 5 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала суду вказаним положенням закону не відповідає.

Судом встановлено, що рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 22 червня 2010 року в цивільній справі №2-44/10 за позовом ВАТ «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №28/09/2006/840-АВ/227 від 28 вересня 2006 року в сумі 13990,02 дол. США.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 01 серпня 2024 року (справа №138/1863/24), замінено сторону позивача з ПАТ «КБ «Надра», як вибулої сторони, на його правонаступника ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» у виконавчих листах, виданих на підставі рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області по справі №2-44/10.

Згідно з копії листа начальника Могилів-Подільського відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) № 57682/22.16-19/4 від 14 серпня 2024 року, вбачається, що 18 лютого 2015 року до Могилів-Подільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області надійшла заява щодо примусового виконання виконавчого листа №2-44/10 Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області про стягнення з ОСОБА_2 , заборгованості за кредитним договором №28/09/2006/840-АВ/227 від 28 вересня 2006 року в сумі 13990,02 дол. США, що еквівалентно 234038,05 грн (виконавче провадження за №АСВП 46594602).

30 вересня 2015 року винесено постанову про повернення ВД стягувачу відповідно до п.9 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (стара редакція) (встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника).

27 січня 2020 року до Могилів-Подільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) надійшла заява щодо примусового виконання виконавчого листа №2-44/10 Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №28/09/2006/840-АВ/227 від 28.09.2006 в сумі 13990,002 дол. США, що еквівалентно 335760,48 грн (виконавче провадження за №АСВП НОМЕР_2).

24 грудня 2021 року винесено постанову про повернення ВД стягувачу відповідно п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна).

Повторно на виконання до відділу ДВС вказані виконавчі документи станом на 14 серпня 2024 року не пред`являлись.

В заяві про видачу дубліката виконавчого листа ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» просило видати дублікат виконавчого листа у цивільній справі № 2-44/10, яким стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №28/09/2006/840-АВ/227 від 28 вересня 2006 року в сумі 13990,02 доларів США, стосовно боржника ОСОБА_2 .

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

ЄСПЛ наголосив, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»).

Згідно з частиною першою статті 370 ЦПК України 2004 року замість втраченого оригіналу виконавчого листа або судового наказу суд, який видав виконавчий лист або судовий наказ, має право за заявою стягувача або поданням державного виконавця видати його дублікат.

За змістом частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно з підпунктом 17.4 підпункту 17 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 вказано, що у разі пропуску стягувачем строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні перешкоди для задоволення заяви такого стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа за умови, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред`явлення такого документа для виконання. Тобто, якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дублікату втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

У постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року від 19 квітня 2021 року у справі № 2-1316/285/11, від 03 лютого 2021 року у справі № 643/20898/13-ц, від 20 травня 2021 року у справі № 1005/7133/2012, від 19 липня 2022 року у справі № 750/13088/14, від 14 грудня 2022 року у справі № 753/20452/21, від 01 березня 2023 року у справі № 433/1335/14-ц, від 09 червня 2023 року у справі № 607/13804/13 зазначено, що дублікатом називається документ, який видається замість втраченого оригіналу і має силу первісного акта. Від останнього його відрізняє спеціальна позначка «Дублікат». При розгляді питання про видачу дубліката перевіряється, чи не виконано рішення, чи не втратило воно законної сили. У випадку часткового виконання змінювати у дублікаті загальну суму не можна. Це враховується в ході подальшого виконавчого провадження. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено. У той же час, обов`язковою умовою видачі дубліката виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх в добровільному порядку, на час видачі судом виконавчого листа у розглядуваній справі та його пред`явлення до виконання були врегульовані Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV), який втратив чинність 05 жовтня 2016 року.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону № 606-XIV виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон № 1404-VIII.

Згідно з пунктом 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

З матеріалів справи вбачається, що виконавчий документ, виданий у справі № 2-44/10 Могилів-Подільським міськрайонним судом Вінницької області, повернуто стягувачу постановою державного виконавця від 30 вересня 2015 року на підставі п.9 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (стара редакція) (встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника).

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV виконавчий документ повертається стягувачу, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 37 Закону № 1404-VIII повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони (частина п`ята статті 12 Закону № 1404-VIII).

Отже, за загальним правилом, після повернення виконавчого документа стягувачу постановою державного виконавця від 30 вересня 2015 року він мав бути пред`явлений до виконання у строк до 30 вересня 2018 року.

Однак, судом встановлено, що на час набрання чинності Законом № 1404-VIII строк пред`явлення виконавчого листа № 2-44/10 не сплив, а тому цей виконавчий документ міг бути пред`явлений до виконання протягом трьох років відповідно до пункту 5 Розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII.

На момент винесення державним виконавцем постанови від 30 вересня 2015 року, якою виконавчий лист № 2-44/10 повернуто стягувачу на підставі п.9 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (стара редакція 606-XIV) через встановлену законом відповідну заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника), діяв Закон України від 03 червня 2014 року № 1304-VІІ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», яким було встановлено заборону на примусове стягнення (відчуження без згоди власника) нерухомого житлового майна, якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань позичальника або майнового поручителя за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами в іноземній валюті.

23 квітня 2021 року набрав чинності Закон України від 13 квітня 2021 року № 1381-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті», пунктом 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» якого передбачено, що Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» втрачає чинність через п`ять місяців з дня набрання чинності цим Законом, тобто з 23 вересня 2021 року.

Враховуючи те, що постановою державного виконавця від 30 вересня 2015 року виконавчий лист № 2-44/10 було повернуто стягувачу на підставі п.9 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (стара редакція 606-XIV), тобто через встановлену законом відповідну заборону, і що із закінченням 23 вересня 2021 року (день втрати чинності Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті») дії такої заборони відбулося переривання трирічного строку пред`явлення виконавчого документа до виконання (перебіг цього строку почався заново).

Водночас 26 березня 2022 року набрав чинності Закон України від 15 березня 2022 року № 2129-IX «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», яким розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII доповнено пунктом 10-2, згідно з яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, визначені Законом № 1404-VIII строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Воєнний стан запроваджений в Україні 24 лютого 2024 року наразі не припинено та не скасовано.

Таким чином, з огляду на положення пункту 10-2 розділу ХІІІ Закону № 1404-VIII, заява ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» про видачу дубліката виконавчого листа подана у жовтні 2024 року є такою, що подана у межах строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 09 листопада 2023 року у справі № 0440/5997/18, №278/6265/13-ц від 19 червня 2024 року.

Стягувач стверджував, що оригінал виконавчого листа в нього відсутній, як і не перебуває він на примусовому виконанні у відповідних органах державної виконавчої служби.

Отже, виконавчий лист відсутній як у стягувача, так і у виконавця, а також відсутні відомості про належне виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

Враховуючи вище викладене, суд першої інстанції на зазначені обставини уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» про видачу дубліката виконавчого листа.

За приписами п.2 ч. 1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 11 жовтня 2024 рокупідлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про задоволення заяви ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» про видачу дубліката виконавчого листа щодо боржника ОСОБА_2 .

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» задовольнити.

Ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 11 жовтня 2024 рокускасувати та прийняти нову постанову.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» про видачу дубліката виконавчого листа - задовольнити.

Видати Товариству з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» дублікат виконавчого листа щодо ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на виконання рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 22 червня 2010 року в цивільній справі №2-44/10 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 13 листопада 2024 року.

Головуючий Сопрун В.В.

Судді Матківська М.В.

Оніщук В.В.