Ухвала

від 08.11.2024 по справі 199/10405/14-ц

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

08.11.2024 Єдиний унікальний номер 199/10405/14-ц

Провадження № 4-с/205/61/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2024 року місто Дніпро

Ленінський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Дорошенко Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Гузь Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі скаргу адвоката Дроздової Олени Ярославівни в інтересах ОСОБА_1 на дії державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Кисельова Ігоря Володимировича, заінтересовані особи: Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), Моторне (транспортне) страхове бюро України,

В С Т А Н О В И В:

16.10.2024 року до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська надійшла скарга адвоката ДроздовоїО.Я.в інтересах ОСОБА_1 на діїдержавного виконавцяДругого Правобережноговідділу державноївиконавчої службиу Чечелівськомута Новокодацькомурайонах містаДніпра Південногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Одеса)Кисельова І.В.,заінтересовані особи:Другий Правобережнийвідділ державноївиконавчої службиу Чечелівськомута Новокодацькомурайонах містаДніпра Південногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Одеса),Моторно (транспортне)страхове бюроУкраїни. Скарга обґрунтована тим, що 13.09.2019 року державним виконавцем Новокодацького ВДВС міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Лисаком П.О., на виконання виконавчого листа № 2/205/1887/15, виданого 27.11.2015 Ленінським районним судом міста Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь МТСБУ суми боргу 50000,00 грн, було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №60061178. 15.10.2020 року державним виконавцем Новокодацького ВДВС міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Лисаком П.О. в рамках даного виконавчого провадження була винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачу. Після повернення виконавчого листа стягувачу МТСБУ повторно не подавало виконавчий лист до виконання. 14.10.2024 року всупереч приписам Закону України «Про виконавче провадження», не зважаючи на відсутність відкритого виконавчого провадження, державним виконавцем Другого Правобережного ВДВС у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Кисельовим І.В., була винесена постанова про арешт коштів боржника. На підставі викладеного, просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення арешту на кошти боржника винесену державним виконавцем Другого Правобережного ВДВС у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Кисельовим І.В. в рамках виконавчого провадження №60061178 у виконання виконавчого листа № 2/205/1887/15 виданого 27.11.2015 року Ленінським районним судом міста Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь МТСБУ суми боргу 50000,00 грн.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17.10.2024 року відкрито провадження у даній справі.

24.10.2024 року від начальника Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Астапенкової К. надійшов відзив на скаргу, у якій заперечувала проти задоволення скарги посилаючись на те, що виконавче провадження № 60061178 з виконання виконавчого листа про стягнення боргу зі скаржника на користь МТСБУ за виконавчим листом Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 27.11.2015 року № 2/205/1887/15 перебувало на виконанні у відділі в період з 13.09.2019 року по 15.10.2020 року. Відповідно до АСВП державним виконавцем 15.10.2020 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з тим, що неможливо встановити місцезнаходження боржника. Виконавче провадження № 60061178 знищене. 17.09.2024 року АТ «Універсал Банк» звернулося до Міністерства юстиції України з повідомленням, у якому просила вирішити проблему щодо накладення державними виконавцями арешту на кошти боржників відповідно до вимог чинного законодавства. Листом Управління забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України від 08.10.2024 року було зобов`язано керівників управлінь забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України провести моніторинг виконавчих проваджень в частині дотримання законності прийняття виконавцями рішення про накладення арешту на всі кошти, що містяться на рахунках боржника та усунути виявлені порушення. 11.10.2024 року Другий правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) отримав лист Управління забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України, яким зобов`язано керівників відділів ДВС Дніпропетровської області розглянути вищевказаний лист АТ «Універсал Банк» та привести матеріали виконавчих проваджень за переліком у відповідність до Закону України «Про виконавче провадження». На виконання вимог листа Відділом проведено перевірку виконавчих проваджень, у яких накладено арешт на всі кошти, що містяться на рахунках боржника. З АСВП встановлено, що в межах ВП № 60061178 було накладено арешт на грошові кошти боржника без зазначення суми стягнення, що не відповідає ч. 3 ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження». 14.10.2024 року державним виконавцем Кисельовим І.В. виправлено вказане порушення шляхом винесення постанови про зняття арешту з коштів боржника та постанови про арешт коштів боржника в межах суми звернення стягнення. У відзиві зазначено, що своїми діями виконавець фактично не накладав нових арештів на кошти боржника у виконавчому провадженні № 60061178, а виправив порушення, які були допущені в постанові від 15.10.2020 року про арешт коштів боржника. На підставі викладеного просить у задоволенні скарги відмовити.

Скаржник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, від її представника адвоката Дроздової О.Я. надійшла заява з проханням розглянути скаргу без її участі, вимоги скарги підтримала.

Представник заінтересованої особи Другого Правобережноговідділу державноївиконавчої службиу Чечелівськомута Новокодацькомурайонах містаДніпра Південногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Одеса) Астапенкова К. у відзиві на скаргу просила судове засідання провести без її участі, проти скарги заперечувала, просила залишити без задоволення.

Заінтересована особа МТСБУ про час, дату та місце розгляду скарги повідомлена належним чином, однак свого представника до суду не направила, про причини його неявки не повідомила, що, відповідно до ч.2 ст.450 ЦПК України, не є перешкодою для розгляду скарги.

Дослідивши надані матеріали, оцінивши наявні докази, суд дійшов наступного висновку.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Відповідно до ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». (ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з положеннями ч.ч. 2, 3 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Судом встановлено, що 13.09.2019 року постановою державного виконавця Новокодацького відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Саламахи Д.І. на підставі заяви стягувача відкрито виконавче провадження № 60061178 з виконання виконавчого листа № 2/205/1887/15, виданого 27.11.2015 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення з ОСОБА_1 на користь МТСБУ заборгованості в розмірі 50000 грн.

Постановою державного виконавця Новокодацького відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Саламахи Д.І. від 15.10.2020 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ОСОБА_1 .

Постановою державного виконавця Новокодацького відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Саламахи Д.І. від 15.10.2020 року виконавчий лист повернуто стягувачу на підставі п.5 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки заходами, вжитими державним виконавцем неможливо встановити місцезнаходження боржника.

У відзиві Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на скаргу ОСОБА_2 повідомила, що матеріали виконавчого провадження № 60061178 знищені за закінченням строку зберігання.

Відповідно до листа Департаменту державної виконавчої служби від 08.10.2024 року зобов`язано керівників управлінь забезпечення примусового виконання рішень розглянути лист АТ «Універсал Банк» від 17.09.2024 року №2386 та вжити невідкладних заходів щодо усунення виявлених порушень та привести матеріали виконавчих проваджень у відповідність до вимог ст.56 Закону України «Про виконавче провадження».

На підставі вказаного листа відділом ДВС було проведено моніторинг АСВП в ході якого встановлено, що вищевказаною постановою в рамках виконавчого провадження №60061178, було накладено арешт на всі грошові кошти боржника без зазначення суми стягнення, що не відповідає положенням ч.3 ст.56 Закону України «Про виконавче провадження».

14.10.2024 року державним виконавцем Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кисельовим І.В. винесено постанову про відновлення виконавчого провадження №60061178 на підставі ст.41 Закону України «Про виконавче провадження». Зобов`язано стягувача у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання.

Постановою державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кисельова І.В. від 14.10.2024року знято арешт з усіх рахунків, що належать боржнику ОСОБА_1 , у зв`язку з тим, що арешт накладено на грошові кошти боржника без зазначення суми стягнення, що не відповідає положенню ч.3 ст.56 ЗУ «Про виконавче провадження».

Постановою державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кисельова І.В. від 14.10.2024 року накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п. 7 ч.3 ст.18 Закону «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Положення статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає підстави закінчення виконавчого провадження.

Згідно з частинами 1-4 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Наявність накладеного виконавцем у процесі виконавчого провадження арешту державного або комунального майна, крім арешту, накладеного у кримінальному провадженні, не перешкоджає продажу шляхом приватизації єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства, до складу якого входить таке майно. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Підстави зняття арешту з майна у виконавчому провадженні визначено статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч.4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності». У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Так, у постанові Верховного Суду від 16 березня 2020 року у справі № 137/1649/17 зазначено, що «згідно зі статтею 49 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для закінчення провадження. Отже, зняття арешту з майна боржника пов`язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу».

Згідно з п.5 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу у разі, якщо у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника).

Відповідно до статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна. У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом. У разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 цього Закону, встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди, арешти з майна боржника знімаються, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи, про що виконавець виносить постанову, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, виконавець вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Аналіз зазначених норм закону дає підстави для висновку про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах зроблено у постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21).

За змістом положень частини п`ятої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених цим Законом.

Ураховуючи зазначені положення закону, повернення виконавчого документа стягувачу, якщо вжитими державним виконавцем заходами не можливо встановити місцезнаходження боржника, не означає закінчення (закриття) виконавчого провадження і не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувача права повторно звернутися до органу державної виконавчої служби (приватного виконавця) за виконанням судового рішення протягом встановлених законом строків, також не позбавляє стягувача звернутися до суду з заявою про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Так, у постановах Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 569/17603/18 та від 22 грудня 2021 року у справі № 634/292/21 зазначено, що повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна, оскільки відповідно до частини третьої статті 37 зазначеного Закону арешт із майна знімається у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону. Розширеному тлумаченню такі підстави не підлягають.

У зв`язку з неможливістю встановити місцезнаходження боржника державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, але законодавством не передбачено право державного або приватного виконавця на зняття арешту у разі повернення виконавчого документа стягувачу з цих підстав, який має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, і боржником за яким є саме заявник у цій справі.

При цьому суд звертає увагу на те, що добровільне виконання боржником рішення суду, що є його обов`язком, згідно з вимогами статті 129 Конституції України, є підставою для зняття арешту з майна відповідно до закону.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України), зокрема у постановах Верховного Суду неведених вище, а також у постанові Верховного Суду від 14 вересня 2023 року № 754/19209/21.

Як встановлено судом, державний виконавець Саламаха Д.І. в межах своєї компетенції 15.10.2020 року виніс постанову про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунку боржника, з метою забезпечення виконання рішення суду про стягнення заборгованості, проте всупереч положенням ч.3 ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» не зазначив суму стягнення.

Таким чином, у матеріалах справи не надано доказів виникнення підстав щодо зняття арешту після повернення виконавчого документа стягувачу, водночас 14.10.2024 року державним виконавцем Кисельовим І.В. не вчинялось дій, які б могли бути розцінені як накладення додаткового або нового арешту. За змістом наданих матеріалів вбачається здійснення послідовних дій державним виконавцем Кисельовим І.В. щодо виправлення порушення ч.3 ст.56 Закону України «Про виконавче провадження», допущених у постанові від 15.10.2020 року, шляхом винесення постанови про зняття арешту з усіх коштів боржника та накладення арешту саме в межах суми звернення стягнення. Дотримання вимог ч.3 ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» відповідає інтересам боржника, має легітимну мету, а також забезпечує виконання статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» та відповідає меті виконавчого провадження й забезпечує дотримання основоположної засади судочинства - обов`язковості судового рішення, що гарантована п.9 ч.1 ст.129 Конституції України.

З огляду на вищевикладене, судом не встановлено неправомірності дій державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Кисельова І.В. при винесенні оскаржуваної постанови про арешт коштів боржника.

Щодо посилання представника скаржника на те, що після повернення 15.10.2020 року виконавчого листа стягувачу МТСБУ повторно не подавало виконавчий лист, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Особливості примусового виконання рішень у період воєнного стану визначено пунктом 10.2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» (доповненого Законом № 2129-ІХ, який набрав чинності з 26 березня 2022 року), відповідно до якого тимчасово на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, з поміж іншого, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Оскільки порядок та строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме Законом України «Про виконавче провадження», як спеціальним нормативно-правовим актом, у даному випадку підлягає застосуванню норма, якою на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним Законом, до яких, зокрема, належать строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 15 березня 2023 року у справі №260/2595/22 (провадження №К/990/383/23).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і діє наразі до 07 лютого 2025 року.

Отже, зважаючи на те, що кінець строку пред`явлення вказаного виконавчого листа до виконання припав на період дії воєнного стану слід виснувати, що встановлений строк для його пред`явлення перервався, тобто станом на час розгляду справи не сплив.

З огляду на вищезазначене, беручи до уваги наведені в ухвалі правові позиції Верховного Суду, а також враховуючи те, що повернення виконавчого документу стягувачу не є підставою для закінчення виконавчого провадження, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зняття арешту з майна боржника, а відтак, скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.447-451 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні скарги адвоката Дроздової Олени Ярославівни в інтересах ОСОБА_1 на дії державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Кисельова Ігоря Володимировича, заінтересовані особи: Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), Моторне (транспортне) страхове бюро України, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Г.В. Дорошенко

.