Постанова

від 06.03.2009 по справі 2-а-134/09

АМВРОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-а-134/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2009 року. Амвросіївський районний суд Донецької області у складі: головуючої - судді Ладе В.Р.

при секретарі - Бачуриній М. В.

представника відповідача - М»ясникова A.M.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Амвросіївка адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Амвросіївському районі про поновлення пропущеного строку та зобов»язання здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги дітям війни,

ВСТАНОВИВ:

24 лютого 2009 року позивач ОСОБА_1 звернулася з позовом до управління Пенсійного фонду України в Амвросіївському районі про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов»язання здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги дітям війни. На обгрунтування своїх вимог позивач вказує, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-6 від 18.11.2004 року вона, ІНФОРМАЦІЯ_1, віднесена до дітей війни і має право на одержання соціальної допомоги в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком щомісячно, але відповідач не виплачує цю допомогу, порушуючи її права.

Законами України «Про державний бюджет України на 2006 та 2007 роки» зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Але рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та від 22 травня 2008 року ці положення Законів України «Про державний бюджет України» визнані неконституційними, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно правовими актами. Згідно з ч. 2 ст. 19 та ч.3 ст. 22 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. При прийнятті нових законів, або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Тому, вважає позивач, невиплата їй соціальної допомоги, яка передбачена ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є протиправною і такою, що суперечить Конституції та законам України. Зважаючи на прожитковий мінімум, затверджений Законами України «Про державний бюджет України» на відповідний рік, позивачка просить стягнути з відповідача невиплачені їй в 2007 році - 1 455 гр. 30 коп., в 2008 році- 1359 гр. 40 коп., січень 2009 року - 149 гр. 46 коп., всього 2 964 гр. 16 коп.

Відповідно до ст. ст. 99, 100 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особі встановлюється строк, який обчислюється із дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення прав, свобод і інтересів.

Позивач вважає, що її права були обмежені шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів вищої сили, законами України. Крім того, вона не була повідомлена про належні їй, як дитині війни, виплати, тому про факт порушення прав позивачеві стало відомо лише після висвітлення зазначених вище подій у пресі в зв»язку з ухваленням відповідних рішень Конституційного Суду України.

Отже, про грубе порушення прав позивача остання довідалася тільки в 2007 році. Просить визнати причину пропуску строку для звернення до суду поважною і поновити його.

Позивач до судового засідання не з»явилася через важкий стан здоров»я, звернулася із письмовою заявою, в якій просить розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вказуючи, що жодним нормативно-правовим актом не встановлений обов»язок органів Пенсійного фонду України здійснювати виплату соціальної допомоги дітям війни. Згідно п. 5 ст. 18 ЗУ «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» страхові внески не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів та не підлягають вилученню з Пенсійного фонду або Накопичувального фонду, і не можуть використовуватися не цілі, не передбачені цим законом. До того ж відсутні кошти і джерела здійснення виплат та порядок обчислення такого підвищення до пенсії.

Представник відповідача також зауважив, що законодавством не передбачено автоматичного відновлення дії норми, яка визнана неконституційною.

Проти поновлення строку для звернення до суду представник відповідача заперечує, вказуючи, що позивачем пропущений передбачений законом річний строк для звернення до суду без поважної причини.

Просить відмовити позивачеві в її позові.

Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши та оцінивши надані докази, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. До цього висновку суд дійшов з наступних підстав.

Позивач ОСОБА_1 відноситься до категорії «діти війни», це підтверджується довідкою Амвросіївського управління праці та соціального захисту населення.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195 - IV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком. Дію цієї статті було зупинено на 2006 рік згідно із законом № 3235 - IV від 20 грудня 2005 року. Зупинення цієї норми не було визнано неконституційним.

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена на 2007 рік. Але рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції, серед інших і положення ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Відповідно до вимог ст. 73 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР у разі, якщо ці акти або окремі їх положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що позовні вимоги в частині виплати соціальної допомоги підлягають частковому задоволенню, тільки починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Внесені зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підпунктом 2 п. 41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107- VI. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом «Про Державний бюджет» не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об»активних причин це створює протиріччя в законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У п. 6 рішення Конституційного Суду України зазначено, що рішення у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді позові в зв»язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про державний Бюджет України на 2008 рік» та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.

Враховуючи зазначене, суд при розгляді і вирішенні цього спору з 22 травня 2008 року застосовує норми Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка була чинною до внесення змін Законом № 107.

Суд не приймає посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28 травня 2008 року № 530 з огляду на положення принципу законності, визначених пунктами 2-4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в мажах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд не може погодитися з посиланням відповідача на те, що органи Пенсійного Фонду України не повинні виплачувати зазначене підвищення, оскільки це спростовується їх функціями та повноваженнями, а також тим, що виплата підвищення здійснюється саме до пенсії позивача, а не окремим видом виплат.

Визначення мінімального розміру пенсій за віком встановлено ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування». Суд не приймає посилання відповідача про те, що на законодавчому рівні не визначено, яким чином обчислюється розмір 30 % виплати дітям війни, а мінімальний розмір пенсії за віком, визначений Законом України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», застосовується лише при визначенні розміру пенсій, призначених за цим законом. З огляду на принцип законності, закріплений статтею 9 КАС України, де ч. 7 вказує, що в разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини.

Стосовно строку звернення до суду з адміністративним позовом, суд зазначає, що цей строк не пропущений з урахуванням того, що виплата підвищення до пенсії є однією із складових пенсії в цілому. Відповідно до ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ суми пенсії не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Тому суд вважає, що позивачкою не пропущений строк для звернення до адміністративного суду.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача, саме в частині зобов»язання відповідача здійснити виплати відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в період з 09.07 2007 року по 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року по теперішній час з урахуванням фактично виплачених сум підвищення. Вважати звернення позивачки до суду без порушення строків.

В решті позову необхідно відмовити.

На підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, рішень Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року та 22 травня 2008 року, керуючись ст. ст. 158, 159. 160, 161, 162, 163, 167 та 186 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Амвросіївському районі Донецької області про поновлення строку для звернення до суду та зобов»язання здійснити нарахування та виплату щомісячної соціальної допомоги як дитині війни з 01 січня 2007 року по теперішній час задовольнити частково.

Позов вважати поданим без порушення строків для звернення до суду.

Зобов»язати управління Пенсійного фонду України в Амвросіївському районі Донецької області здійснити ОСОБА_1 з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по цей час нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням фактично виплачених сум підвищення.

В решті позову відмовити.

Постанова набирає чинності після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає чинності після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Амвросіївський районний суд.

Заяву про апеляційне оскарження постанови може бути подано протягом десяти днів після її проголошення. Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.