Рішення

від 13.11.2024 по справі 490/308/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа №490/308/24

Провадження №2/490/1465/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2024 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого судді Чаричанського П.О.,

за участю секретаря Циганков Д.Є.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відповідача управління комунального майна Миколаївської міської ради, ОСОБА_4 вінтересах якогодіє йогомати ОСОБА_5 ,про визнання недійсним та скасування розпорядження про передачу квартири у приватну власність,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до управління комунального майна Миколаївської міської ради, ОСОБА_4 в інтересах якого діє його мати ОСОБА_5 , про визнання недійсним та скасування розпорядження про передачу квартири у приватну власність.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що в 1985 році на підставі ордеру надано право на зайняття квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_6 та її синам ОСОБА_1 та ОСОБА_7 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла. Станом на жовтень 2018 року в даній квартирі були зареєстровані ОСОБА_8 та ОСОБА_1 .

Заочним рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 17.12.2018 року був задоволений позов ОСОБА_7 про визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням. Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 31.05.2022 року заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволена, заочне рішення від 17.12.2018 року скасовано. В ході розгляду справи було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер, а тому ухвалою суду від 09.12.2022 року провадження у справі закрито.

14.07.2023 року скасовано зняття із зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 .

26.10.2020 року ОСОБА_7 було видано свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 , видане управлінням Комунального майна Миколаївської міської ради. Вказане свідоцтво було видано на підставі розпорядження №1496-р від 26.10.2020 року, яким квартиру АДРЕСА_1 було передано у приватну власність ОСОБА_7 відповідно до ЗУ "Про приватизацію державного житлового фонду". Перед видачею свідоцтва ОСОБА_7 була надана довідка про склад сім`ї від 13.07.2020 року в якій останній зазначений як єдина зареєстрована особа в даній квартирі. 22.01.2021 року дане свідоцтво було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №56267815.

На думку позивача вказане розпорядження підлягає скасуванню, оскільки позивач був знятий з реєстрації на підставі заочного рішення суду, яке було скасовано, а дане розпорядження порушує право позивача на житло та приватизацію цього житла.

На підставі викладеного просив визнати недійсним та скасувати розпорядження Управління комунального майна Миколаївської міської ради №1496-р від 26.10.2020 року, згідно якого ОСОБА_9 передано у приватну власність квартиру АДРЕСА_1 .

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні вимоги позову підтримала, просила задовольнити повністю.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовну заяву підтримав, просив задовольнити повністю.

Представник відповідача управління комунального майна Миколаївської міської ради в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, а також надав відзив на позовну заяву в якому вказала, що просить ухвалити рішення яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю з тих підстав, що позивач був визнаний таким, що втратив право користування житловим приміщенням відповідно до рішення суду, яке на момент винесення розпорядження не було скасовано.

Представник відповідача ОСОБА_4 , в інтересах якого діє ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Представник ОСОБА_5 - адвокат Носов О.М. в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову.

Надав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що згідно з ч. 4 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»(далі-Закон) право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону. Згідно ч. 1 ст. 7 Закону за громадянами, які не виявили бажання приватизувати займане ними житло, зберігається чинний порядок одержання і користування житлом на умовах найму. Наведені положення Закону вказують на те, що для реалізації права на приватизацію житла необхідне волевиявлення або згода особи, яка постійно проживає в квартирі, що підлягає приватизації. До позовної заяви не додано жодних доказів на підтвердження того, що до звернення до суду позивач вживав заходів для реалізації свого права на приватизацію спірної квартири, а так само доказів неможливості постійного проживання в ній. Згідно ст. 71 Житлового кодексу України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом. Згідно ст.. ч. 2 ст. 107 Житлового кодексу України у разі вибуття наймача та членів його сім`ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім`я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім`ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття. До матеріалів справи не надано доказів того, що починаючи з 2018 року позивач був відсутній в квартирі з поважних причин. Також не надано доказів того, що позивач вибув з спірної квартири на тривалий термін не для постійного місця проживання в іншому місці.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 01.11.1985 році на підставі ордеру надано право на зайняття квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_6 та її синам ОСОБА_1 та ОСОБА_7 /а.с. 26/.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла, про що 06.09.2010 року міським відділом реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції зроблено відповідний актовий запис за № 3723 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 /а.с.19/.

Відповідно до Довідки, що була видана ОСОБА_7 у 2018 році за адресою АДРЕСА_2 за вищевказаною адресою зареєстровані: ОСОБА_7 , 1975 року народження, та ОСОБА_1 , 1972 року народження./а.с.31/.

17.12.2018 року Центральним районним судом м. Миколаєва було ухвалено заочне рішення, яким позов ОСОБА_7 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням було задоволено (справа №490/1986/18/). /а.с.5-6/.

Розпорядження управління комунального майна Миколаївської міської ради за №1496-р від 26.10.2020 року, квартиру АДРЕСА_1 було передано у приватну власність ОСОБА_7 відповідно до ЗУ "Про приватизацію державного житлового фонду" /а.с.27/.

26.10.2020 року ОСОБА_7 було видано свідоцтво № НОМЕР_1 про право власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 /а.с.28/.

Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 31.05.2022 року скасовано заочне рішення від 17.12.2018 року, справа №490/1986/18. /а.с.7-10/.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер, про що 15.10.2021 року відділом реєстрації актів цивільного стану у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зроблено відповідний актовий запис за № 3692 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 /а.с.18/.

Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 09.12.2022 року провадження у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - закрито. /а.с.11-15/.

Згідно Повідомлення від 14.07.2023 року, скасовано зняття із зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_2 /а.с.16-17/.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно з ч.4 ст. 9 Житлового кодексу України ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Статтею 71 ЖК України передбачено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору судом.

Відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Згідно зі ст. 345 Цивільного кодексу України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Частиною 3 ст. 9 ЖК України визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, якщо загальна площа квартир (будинків), що підлягають приватизації, відповідає площі, передбаченій абзацом другим статті 3 цього Закону, зазначені квартири (будинки) передаються наймачеві та членам його сім`ї безоплатно. До членів сім`ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.

Відповідно до ч.2 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

Міністерство з питань житлово-комунального господарства України наказом від 16.12.2009року № 396 затвердило Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян (далі Положення № 396), яким визначений порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян та склад документів, що підлягають оформленню.

Згідно з пунктом 4 Положення № 396 Передача займаних квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах здійснюється в приватну (спільну сумісну, спільну часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цих квартирах (будинках), жилих приміщеннях у гуртожитку, кімнатах у комунальній квартирі, у тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника.

Приватизація квартир (будинків), жилих приміщень в гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд (п. 13 Положення №396).

Передача квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках кімнат у комунальних квартирах у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" оформляється свідоцтвом про право власності, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення. (п. 16 Положення №396).

Громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію. Зразок бланка заяви наведено у додатку 2. (п. 17 Положення №396).

Орган приватизації приймає рішення про передачу квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах у власність громадян. На підставі вказаного рішення орган приватизації видає свідоцтво про право власності та реєструє його у спеціальній реєстраційній книзі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах, що належать громадянам на праві приватної (спільної сумісної, спільної часткової) власності. (п. 23 Положення №396).

З аналізу змісту наведених норм Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» можна дійти висновку, що право на приватизацію житла мають лише особи, які фактично проживають у займаних квартирах (будинках), жилих приміщеннях у гуртожитках, кімнатах у комунальних квартирах, за згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають в зазначених приміщеннях, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду 15 квітня 2020 року у справі № 454/2128/15-ц (провадження № 61-40527св18), від 01 червня 2020 року у справі № 520/14902/17 (провадження № 61-21727св19), від 19 лютого 2021 року у справі №176/1698/17 (провадження №61-6510св19).

25.09.2020 року ОСОБА_8 звернувся із заявою до управління комунального майна Миколаївської міської ради про оформлення передачі в приватну власність квартири. До заяви було надано ряд документів /а.с.110-137/, в тому числі:

1) Довідки від 16.09.2020р. та від 13.07.2020р. про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні/будинку за адресою: АДРЕСА_2 , з якої вбачається, що у зазначеній квартирі зареєстрований лише заявник ОСОБА_7 ; /а.с.111, 114-115/.

2) Рішення Центрального районного суд ум. Миколаєва від 17.12.2018 року по справі №490/1986/18, згідно якого ОСОБА_1 , 1972 року народження, визнано таки, що втратив право користування житловим приміщення за адресою: АДРЕСА_2 . /а.с. 134-135/.

Як зазначено в Довідці від 13.07.2020р. про склад сім`ї наймача ізольованої квартири (одноквартирного будинку) та займані ними приміщення, у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 мешкають і зберігають право на житло: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . На звороті зазначено, що були зняті з реєстрації ОСОБА_6 по смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_1 , 1972 року народження, по рішенню суду 02.05.2019р. /а.с.115/.

Отже, підстава згідно якої було видані довідки від 16.09.2020р. та від 13.07.2020р., де на момент звернення про приватизацію квартири вказано єдиного зареєстрованого (наймача квартири) ОСОБА_8 - слугувало рішення Центрального районного суд у м. Миколаєва від 17.12.2018 року по справі №490/1986/18, яке в подальшому було скасоване.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1, ч. 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За загальним правилом, місцем постійного проживання особи є жиле приміщення, в якому особа постійно проживає, має передбачені ст. 64 ЖК України права користування цим приміщенням і на яке за особою зберігається це право і при тимчасовій відсутності, а, відтак, і право на приватизацію разом з іншими членами сім`ї.

Частиною 1 ст. 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, й ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, і такі правовідносини мають майновий характер або пов`язаніз реалізацієюмайнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 361/2965/15-а, від 09 листопада 2021 у справі № 542/1403/17).

Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Маккенн проти Сполученого Королівства» від 13 травня 2008 року, «Кривіцька та Кривіцький проти України» від 02 грудня 2010 року).

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши, що зняття позивача ОСОБА_10 з реєстраційного обліку з квартири АДРЕСА_1 та позбавлення права користування цією квартирою є неправомірним та відбувалося поза його волею, підстава, що давала можливість одноособово (в цілій частині) приватизувати квартиру гр. ОСОБА_11 , а саме рішення суду - відпала (рішення скасоване), а тому суд дійшов висновку про визнання недійсним та скасування розпорядження управління комунального майна Миколаївської міської ради від 26.10.2020 року №1496-р "Про приватизацію житла по АДРЕСА_2 " про передачу у власність ОСОБА_7 вищевказаної квартири.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до управління комунального майна Миколаївської міської ради, ОСОБА_4 в інтересах якого діє його мати ОСОБА_5 , про визнання недійсним та скасування розпорядження про передачу квартири у приватну власність - задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати розпорядження управління комунального майна Миколаївської міської ради від 26.10.2020 року №1496-р "Про приватизацію житла по АДРЕСА_2 ", згідно з яким ОСОБА_7 передано у приватну власність квартиру АДРЕСА_1 .

Стягнути з Управління комунального майна Миколаївської міської ради (ЄДРПОУ 22440076) та ОСОБА_4 в інтересах якого діє його мати ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) з кожного по 605,60 грн. ( шістсот п`ять гривень шістдесят копійок) судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя П.О. Чаричанський

Дата складання повного судового рішення 15.11.2024 року.