Ухвала

від 18.11.2024 по справі 320/30677/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 320/30677/23

адміністративне провадження № К/990/41007/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р. (далі - Суд), перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року у справі №320/30677/23 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Комісії з питань вищого корпусу державної служби, за участю третіх осіб - Державного агентства України з управління зоною відчуження, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, про визнання протиправним та скасування рішення, розпорядження та поновлення на посаді,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України, Комісії з питань вищого корпусу державної служби, за участю третіх осіб - Державного агентства України з управління зоною відчуження, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії, яке оформлене у вигляді пропозиції від 10 серпня 2023 року, щодо наявності в діях голови Державного агентства України з управління зоною відчуження ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 7 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» (перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу дисциплінарного або адміністративного правопорушення) та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, передбаченої частиною п`ятою статті 66 цього Закону, а саме: звільнення з посади державної служби;

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2023 року №754-р про звільнення ОСОБА_1 з посади голови Державного агентства України з управління зоною відчуження;

- поновити позивача на посаді голови Державного агентства України з управління зоною відчуження.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року у справі №320/30677/23 повернуто особі, яка її подала.

28 жовтня 2024 року через підсистему «Електронний суд» повторно до Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року у справі №320/30677/23.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.

Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У касаційній скарзі скаржник посилається, зокрема, на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях неправильно застосували пункт 5 частини другої статті 65, частину першу та другу статті 74 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VII, частину п`яту статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та не врахували висновків Верховного Суду щодо їх застосування, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі №440/2722/20.

Суд зазначає, що в разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

Так, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Таким чином, для встановлення подібності справ і відносин слід враховувати сукупність таких критеріїв, як подібність фактичних обставин, суб`єктний склад, об`єкт і предмет правового регулювання, а також умови застосування правових норм.

У цій справі відповідачами є Кабінет Міністрів України, Комісія з питань вищого корпусу державної служби, а предметом оскарження є рішення Комісії, оформлене у вигляді пропозиції щодо наявності в діях голови Державного агентства України з управління зоною відчуження дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 7 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, передбаченої частиною п`ятою статті 66 цього Закону та розпорядження Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2023 року №754-р про звільнення позивача з посади голови Державного агентства України з управління зоною відчуження.

Тоді як у справі №440/2722/20 відповідачами є Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області, а предметом оскарження є бездіяльність відповідачів щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та зобов`язання відповідачів нарахувати та виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.

Отже, наведена скаржником постанова Верховного Суду ухвалена за інших фактичних обставин, що зумовило різне правозастосування норм, що регулюють спірні правовідносини, а отже й різні висновки судів.

Крім того, у касаційній скарзі скаржник посилається на неправильне трактування судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях постанови Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі №826/10888/18. Водночас позивач жодним чином не обґрунтовує у чому саме полягає неправильне трактування судами вказаної ним постанови Верховного Суду.

З урахуванням викладеного, Суд дійшов висновку, що скаржником не обґрунтовано наявності правових підстав для оскарження судового рішення на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Також у касаційній скарзі представник скаржника вказує на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини п`ятої статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» (як норми прямої дії) у подібних правовідносинах.

Суд зазначає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, тощо), а також значення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.

Скаржник також повинен обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, ця норма повинна застосовуватися.

Проте в порушення зазначених вимог, скаржник не обґрунтував у чому саме полягала помилка судів першої та апеляційної інстанцій при застосуванні конкретної норми права, як, на думку скаржника, ця норма повинна застосовуватися, а також не обґрунтував підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.).

Суд звертає увагу скаржника, що лише посилання у касаційній скарзі на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування відповідної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

Таким чином, за встановлених обставин, Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено наявності підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Отже, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, заявник не виклав передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржуване судове рішення може бути переглянуте судом касаційної інстанції.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Ураховуючи те, що скаржником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.

З урахуванням викладеного, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження не підлягає вирішенню.

Керуючись статтями 248, 328, 332, 359 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Повернути касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року у справі №320/30677/23.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є статочною та не може бути оскаржена.

Суддя О.Р. Радишевська