Ухвала

від 14.11.2024 по справі 509/2573/18

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 509/2573/18

№ провадження 2/495/1599/2024

УХВАЛА

Про відмову у задоволені клопотання про роз`єднання позовних вимог

"14" листопада 2024 р. м. Білгород - Дністровський

Білгород Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого одноособово судді Прийомової О.Ю.,

за участю секретаря Ульвіс К.Є.

Справа № 509/2573/18

особисто відповідача ОСОБА_1 в режимі відео конференції,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у м. Білгород-Дністровському Одеської області клопотання ОСОБА_1 від 11 листопада 2024 року про роз`єднання позовних вимог по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області, ДП "Центр обслуговування громадян", ОСОБА_1 , про визнання недійсним рішення ІІІ сесії V скликання Роксоланівської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 28.04.2006 року за №16-V, визнання недійсним виданого на його підставі державного акта про право приватної власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації права власності,

представника позивача в режимі відеоконференції ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Білгород - Дністровського міськрайонного суду знаходиться вищевказана цивільна справа.

11 листопада 2024 року відповідач ОСОБА_1 звернувся з клопотанням про роз`єднання позовних вимог, просить суд уточнені позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Дальницької сільської ради Одеського району Одеської області, ДП «Центр обслуговування громадян» про «Визнання недійсним рішення Роксоланівської сільської ради Овідіопольського району Одеської області № 671- ІV від 30 листопада 2015 року про переведення земельної ділянки АДРЕСА_1 до земель запасу» - роз`єднати; виділити у самостійне провадження уточнені позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Дальницької сільської ради Одеського району Одеської області, ДП «Центр обслуговування громадян» про «Визнання недійсним рішення Роксоланівської сільської ради Овідіопольського району Одеської області № 671- ІV від 30 листопада 2015 року про переведення земельної ділянки АДРЕСА_1 до земель запасу»; передати роз`єднані матеріали уточненого позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Дальницької сільської ради Одеського району Одеської області, ДП «Центр обслуговування громадян» про Визнання недійсним рішення Роксоланівської сільської ради Овідіопольського району Одеської області № 671- ІV від 30 листопада 2015 року про переведення земельної ділянки АДРЕСА_1 до земель запасу» до канцелярії Білгород Дністровського міськрайонного суду Одеської області для здійснення реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду.

Своє клопотання обґрунтовує тим, що 21 червня 2018 року позивач ОСОБА_2 подав до суду позовну заяву до двох відповідачів, а саме: Дальницька сільська рада і Головне територіальне управління юстиції в Одеській області та просить суд визнати недійсним рішення ІІІ сесії V скликання Роксоланівської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 28.04.2006 року за №16-V про безоплатну передачу ОСОБА_1 у власність земельної ділянки АДРЕСА_1 , площею 0,25 га; визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯБ № 297340 на ім`я ОСОБА_1 , виданого на підставі рішення ІІІ сесії V скликання Роксоланівської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 28 квітня 2006 року за № 16- V, зареєстрований Овідіопольським районним відділом земельних ресурсів 29 червня 2006 року за № 010652900025, кадастровий номер земельної ділянки: 5123783700:02:001:0072; скасувати запис в реєстрі прав власності на нерухоме майно на ім`я ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку 15 а площею 0,25 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером 23537094, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1416871551237; витрати, пов`язані з розглядом справи у суді покласти на відповідачів пропорційно у повному обсязі.

Тобто, позивач ОСОБА_2 у первісному позові просив визнати недійсним рішення №16-V від 28 квітня 2006 року про безоплатну передачу у власність земельної ділянки як основна вимога, а на підставі її задоволення визнати недійсним державний акт і скасувати право власності як похідні вимоги.

26 жовтня 2021 року позивач ОСОБА_2 подав до суду уточнену позовну заяву, де відповідачами вже були зазначені: Дальницька сільська рада, ОСОБА_1 , Державне підприємство «Центр обслуговування громадян».

Тобто позивач ОСОБА_2 в уточненому позові просить суд визнати недійсним рішення № 671- ІV від 30 листопада 2015 року про переведення земельної ділянки до земель запасу як основна вимога, а на підставі її задоволення визнати недійсним рішення №16-V від 28 квітня 2006 року про безоплатну передачу у власність земельної ділянки як похідна вимога, а далі, на підставі задоволення вже похідної вимоги, визнати недійсним державний акт і скасувати державну реєстрацію як похідні вимоги від задоволення похідної вимоги. Але похідні вимоги другого рівня статтею 188 ЦПК України не передбачено.

Тобто вбачається, що позивачем заявлено ще одну самостійну вимогу, яка не заявлялась при звернені з первісним позовом; додана нова вимога є основною вимогою немайнового характеру про скасування ще одного акту.

Тобто нова вимога, викладена в уточненому позові, не є похідною від вимог позову в первинній редакції, а навпаки вимоги первинного позову стали похідними від її задоволення.

Зазначає, що можливість об`єднання декількох немайнових позовних вимог шляхом подання уточненого позову до вже поданого позову чинним ЦПК України не передбачено.

Таким чином, позивач помилково ототожнює підстави та умови подання уточненого позову та об`єднання декількох позовних вимог в одній позовній заяві, у зв`язку з чим уточнена позовна заява не може розглядатися спільно з первісним позовом.

Враховуючи, що правовідносини, які виникли не є однорідними та виникли у різний час з різних підстав, доцільним буде розглядати їх окремо.

В первісному позові предметом спору є земельна ділянка, яка нібито розміщена під будинком позивача; в уточненому позові предметом спору є склад спадкової маси, залишеної за заповітом померлої у 1994 році бабусі ОСОБА_4 .

Отже, у кожній із зазначених позовних заяв фактично є різні предмети спору, а тому різними є і засоби доказування, що на його думку, підтверджує те, що позови слід роз`єднати.

Зазначає, що позивачем ОСОБА_2 було порушено правила об"єднання позовних вимог, зазначених в статті 188 ЦПК України. Таке об"єднання позовних вимог можливо саме в одній позовній заяві при зверненні з позовом до суду.

Можливість об`єднання декількох немайнових позовних вимог шляхом подання уточненого позову до вже поданого немайнового позову, тим паче зміна основних вимог первісного позову на похідні від уточненої позовної вимоги чинним ЦПК України не передбачено.

Також позовні вимоги мають різні предмети спору і, відповідно, різні предмети доказування, а до нової самостійної немайнової вимоги діє правило виключної підсудності.

В судовому засіданні представник позивача з заявленим клопотанням не погодилася, вважає, що позовні вимоги взаємопов`язані, виникають з одних правовідносин, тому клопотання є необґрунтованим та просить суд в його задоволенні відмовити.

Відповідач в судовому засіданні клопотання підтримав та наполягає на його задоволені, зазначаючи, що сумісний розгляд позовних вимог ускладнює вирішення справи.

Вислухавши думку сторін по справі, вивчивши клопотання, оглянувши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 49 ЦПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами.

Відповідно до ст. 182 ЦПК України, при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

2. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.

3. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлено - він встановлюється судом.

Частиною 1ст.196ЦПК України передбачено, що для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.

Згідно з ч.1 та ч.2ст. 189 ЦПК України, завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Матеріалами справи встановлено, що згідно розпорядження № 1 від 24 вересня 2020 року голови Овідіопольського районного суду матеріали зазначеної справи передані на розгляд до Білгород Дністровського міськрайонного суду.

05 жовтня 2020 року Ухвалою Білгород Дністровського міськрайонного суду, суддя Шевчук Ю.В., вказана справа прийнята до провадження судді з призначенням справи до її підготовчого розгляду.

30 листопада 2021 року Ухвалою суду відмовлено у задоволені заяви відповідача про відмову у прийнятті уточненого позову, уточнений позов ОСОБА_2 прийнятий до розгляду.

Отже, судом встановлено, що уточнена позовна заява ОСОБА_2 Ухвалою Білгород Дністровського міськрайонного суду, суддя Шечук Ю.В., прийнята до розгляду та ухвала суду набрала законної сили.

При цьому суд посилався у своїй ухвалі на ст. 197 ЦПК України.

Відповідно до ст. 188 ч. 6 ЦПК України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання цивільного судочинства.

Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог.

Про об`єднання справ в одне провадження, роз`єднання позовних вимог, про відмову в об`єднанні справ в одне провадження, роз`єднанні позовних вимог суд постановляє ухвалу.

Справи, що перебувають у провадженні суду, в разі об`єднання їх в одне провадження передаються на розгляд судді, який раніше за інших суддів відкрив провадження у справі.

Відповідно до п. 4 ст. 197 ЦПК України, у підготовчому засіданні суд вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об`єднання справ і роз`єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше.

Таким чином, зазначене питання вже було вирішено судом, який прийняв уточнені позовні вимоги позивача до розгляду.

У відповідності до абз. 4 п. 15 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справу суді першої інстанції" від 12.06.2009 року № 2, роз`єднання кількох поєднаних в одному провадженні вимог може мати місце лише за умови, що їх сумісний розгляд ускладнює вирішення справи.

У разі роз`єднання позовів підставою для провадження щодо вимог, виділених у самостійне провадження, є ухвала суду про роз`єднання позовів і копія пред`явленого позову.

У відповідності до ч.10 ст. 188 ЦПК України, справи об`єднані в одне провадження, роз`єднанню не підлягають.

19 грудня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 921/318/22 (ЄДРСРУ № 107983905) досліджував питання щодо доцільності та процесуальної можливостіроз`єднати/об`єднати позовні вимоги та зазначив наступне:

Під вимогою розуміють матеріально-правову вимогу, тобто предмет позову, який одночасно є способом захисту порушеного права.

При цьому об`єднані можуть бути вимоги, пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Підстава позову це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Об`єднаними можуть бути позовні вимоги, які пов`язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоч і різними позивачами, але до одного й того ж відповідача.

Однорідними є позовні вимоги, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 904/4376/20, від 12.08.2022 у справі № 911/2401/21., від 07 жовтня 2021 року, справа № 9901/285/21.

Окрім цього, у постанові Верховного Суду від 14.11.2019 у справі № 910/9302/19 передбачено, що на стадії відкриття провадження у справі суд позбавлений процесуального права надавати оцінку доказам, поданим позивачем в обґрунтування позовних вимог.

При цьому на стадії відкриття провадження у справі суд має надати оцінку доказам, доданим позивачем до матеріалів позовної заяви, виключно з мотивів наявності або відсутності підстав для відкриття провадження у справі, тобто належності оформлення позовної заяви відповідно до вимог процесуального кодексу України, а не перевіряти докази, надані позивачем в обґрунтування позовних вимог по суті спору.

Подібні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 904/4376/20, від 02.12.2020 у справі № 908/420/20, від 31.10.2019 у справі № 922/1359/19.

Суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання судочинства.

Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог. Про об`єднання справ в одне провадження, роз`єднання позовних вимог, про відмову в об`єднанні справ в одне провадження, роз`єднанні позовних вимогсуд постановляє ухвалу.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що суд вправі з власної ініціативидо початку розгляду справи по сутіроз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог у самостійне провадження для забезпечення виконання завдань судочинства, тобто, зокрема, для своєчасного вирішення судом спорів та з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб.

Проте таке роз`єднання можливе лише у тому випадку, якщо кожна з виділених вимог може бути предметом розгляду у тому суді, який роз`єднав позовні вимоги(30 вересня 2020 року Велика Палата Верховного Суду в рамках справи № 420/3956/20, провадження № 11-240заі20 (ЄДРСРУ № 92137277).

Правовий аналіз норми процесуального законодавства свідчить про те, що Законом передбачено саме право суду, а не обов`язок роз`єднати/об`єднати позовні вимоги.

Реалізація вказаного права залежить, у тому числі, від того чи буде це роз`єднання/об`єднання сприяти виконанню завдань процесуального судочинства.

Згідно з пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільно-процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`єднання кількох поєднаних в одному провадженні вимог може мати місце лише за умови, що їх сумісний розгляд ускладнює вирішення справи (зокрема, у зв`язку з необхідністю призначення складної експертизи за окремими вимогами, тривалого відрядження або тяжкого захворювання одного чи кількох з позивачів або відповідачів).

У разі роз`єднання позовів підставою для провадження щодо вимог, виділених у самостійне провадження, є ухвала суду про роз`єднання позовів і копія пред`явленого позову з додатками.

Суд вважає, що спільний розгляд заявлених вимог позивачем ОСОБА_2 не перешкоджатиме з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво ускладнить вирішення спору.

Таким чином, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання відповідача про роз`єднання позовних вимог, які прийняті судом до провадження, безперечних підстав для роз`єднання позовних вимог не вбачається, а відтак у його задоволенні слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 51, 182, 188, 193, 194, 197, 198, 200, 258, 260ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені клопотання ОСОБА_1 від 11 листопада 2024 року про роз`єднання позовних вимог по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області, ДП "Центр обслуговування громадян", ОСОБА_1 , про визнання недійсним рішення ІІІ сесії V скликання Роксоланівської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 28.04.2006 року за №16-V, визнання недійсним виданого на його підставі державного акта про право приватної власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації права власності відмовити.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Повний текст ухвали складений 19 листопада 2024 року.

Суддя: