Постанова

від 14.11.2024 по справі 420/1771/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/1771/20

Головуючий в І інстанції: Андрухів В.В.

Дата та місце ухвалення рішення: 06.10.2022 р. м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача Шеметенко Л.П.

судді Домусчі С.Д.

судді Турецької І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2020 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивач просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 4636131-5307-1503 від 14.05.2019 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, наголошуючи на неповному з`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, неправильному застосуванні норм матеріального права.

Представником відповідача поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення суду першої інстанції - без змін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України, згідно якого, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2023 року зупинено провадження у справі у зв`язку із смертю ОСОБА_3 до встановлення правонаступника.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року:

- поновлено провадження у справі;

- замінено позивача у даній справі ОСОБА_3 його правонаступниками на ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ;

- продовжено апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження.

Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, 27.02.2014 року проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку за кадастровим номером 5123755200:02:002:0205 за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,2398 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування виробничих та невиробничих будівель та споруд (складської бази).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно судом апеляційної інстанції також встановлено, що 05.07.2019 року проведено державну реєстрацію права власності за ТОВ «Одесоблпостачзбут» на земельну ділянку за кадастровим номером 5123755200:02:002:0205 за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,2398 га.

14.05.2019 року Головним управлінням ДФС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 4636131-5307-1503, яким ОСОБА_3 визначено податкове зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб у сумі 14679,52 грн. за 2019 рік.

Не погоджуючись із вказаним ППР, ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з яких виходив останній вирішуючи справу, з огляду на викладене.

Статтею 265 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, далі ПК України) передбачено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Згідно ст.ст. 269-271, 274, 277, 284 ПК України, платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Особливості справляння податку суб`єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу.

Об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності).

Ставка земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено, розташовані за межами населених пунктів або в межах населених пунктів, встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від нормативної грошової оцінки площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Нові зміни щодо зазначеної інформації надаються до 1 числа першого місяця кварталу, що настає за звітним кварталом, у якому відбулися зазначені зміни.

Якщо право на пільгу у платника виникає протягом року, то він звільняється від сплати податку починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому виникло це право. У разі втрати права на пільгу протягом року податок сплачується починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому втрачено це право.

Якщо платники податку, які користуються пільгами з цього податку, надають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі, споруди або їх частини, податок за такі земельні ділянки та земельні ділянки під такими будівлями (їх частинами) сплачується на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території.

Ця норма не поширюється на бюджетні установи у разі надання ними будівель, споруд (їх частин) в тимчасове користування (оренду) іншим бюджетним установам, дошкільним, загальноосвітнім навчальним закладам незалежно від форм власності і джерел фінансування.

Плата за землю за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 285, п.п. 286.5 ст. 286, п.п. 287.1, 287.2, 287.5 ст. 287 ПК України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - фізичної особи до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає (вручає) податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Якщо такий перехід відбувається після 1 липня поточного року, то контролюючий орган надсилає (вручає) попередньому власнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки для проведення звірки даних щодо: розміру площі земельної ділянки, що перебуває у власності та/або користуванні платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, користування пільгою, контролюючий орган за місцем знаходження земельної ділянки проводить протягом десяти робочих днів перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки щороку до 1 травня.

Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Фізичними особами у сільській та селищній місцевості земельний податок може сплачуватися через каси сільських (селищних) рад або рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, за квитанцією про приймання податкових платежів. Форма квитанції встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Згідно п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Пунктом 58.1 статті 58 ПК України передбачено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов`язання та/або зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, або заниження чи завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов`язань платника податків; суму грошового зобов`язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення результатів господарської діяльності або від`ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов`язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про необхідність складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування до неї або про необхідність виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної, у випадках, передбачених цим Кодексом; попередження про наслідки несплати грошового зобов`язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов`язання (за наявності) та штрафних (фінансових) санкцій.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов`язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням № 4636131-5307-1503 від 14.05.2019 року ОСОБА_3 визначено податкове зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб у сумі 14679,52 грн. за 2019 рік.

До вказаного ППР відповідачем не було додано розрахунку податкового зобов`язання та такий розрахунок не витребовувався судом першої інстанції.

Водночас, судом апеляційної інстанції витребувано від відповідача розрахунок податкових зобов`язань з земельного податку, визначених податковим повідомленням-рішенням № 4636131-5307-1503 від 14.05.2019 року, а саме із зазначенням: розміру ставки податку, який застосований при виставленні ППР, рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого визначена ставка податку, розмір інших коефіцієнтів, які використанні при нарахуванні земельного податку, помісячного розміру земельного податку, визначеного в ППР.

Відповідачем частково виконані вимоги ухвали суду апеляційної інстанції про витребування та останнім надано до суду апеляційної інстанції розрахунок плати за землю фізичної особи ОСОБА_3 за 2019 рік, з якого вбачається, що податкове зобов`язання з земельного податку за 2019 рік нараховане ОСОБА_3 за земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,2398 га, тариф 6121567,97 грн., 1%, сума податку 14679,52 грн.

Вимоги позовної заяви обґрунтовані відсутністю підстав для нарахування ОСОБА_3 земельного податку за весь 2019 рік за земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з переходом права власності на цю земельну ділянку до ТОВ «Одесоблпостачзбут».

Так, з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що 05.07.2019 року проведено державну реєстрацію права власності за ТОВ «Одесоблпостачзбут» на земельну ділянку за кадастровим номером 5123755200:02:002:0205 за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,2398 га.

Відповідач у даній справі не оспорює обставин щодо переходу права власності на земельну ділянку, за яку ОСОБА_3 нараховано земельний податок за 2019 рік, від ОСОБА_3 до ТОВ «Одесоблпостачзбут».

Разом з цим, відповідач посилається на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято 14.05.2019 року, а перехід права власності відбувся після 1 липня 2019 року, а тому, ОСОБА_3 мав подати заяву для проведення звірки даних щодо нарахованої суми податку, однак, такої заяви не подав, у зв`язку із чим, у податкового органу відсутні підстави для здійснення перерахунку суми податкового зобов`язання, визначеного у спірному ППР.

Суд першої інстанції повністю погодився з доводами відповідача, пославшись на правомірність оскаржуваного ППР на момент його прийняття.

Проте, колегія суддів вважає помилковими вказані доводи відповідача та висновки суду першої інстанції, з огляду на викладене.

Так, у даній справі сторонами не оспорюються обставини щодо переходу права власності на земельну ділянку, за яку ОСОБА_3 нараховано земельний податок за 2019 рік, від ОСОБА_3 до ТОВ «Одесоблпостачзбут» та проведення державної реєстрації права власності на цю земельну ділянку за ТОВ «Одесоблпостачзбут» 05.07.2019 року.

В свою чергу, згідно п. 286.5 ст. 286 ПК України, у разі переходу права власності на земельну ділянку або права на земельну частку (пай) від одного власника - юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося його право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - фізичної особи до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає (вручає) податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Якщо такий перехід відбувається після 1 липня поточного року, то контролюючий орган надсилає (вручає) попередньому власнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Таким чином, за імперативною нормою п. 286.5 ст. 286 ПК України, у разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - фізичної особи до іншого після 1 липня поточного року, то контролюючий орган надсилає (вручає) попередньому власнику нове податкове повідомлення-рішення, а попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на вимоги п. 287.1 ст. 287 ПК України, згідно якої, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Тобто, наведеними вище вимогами ПК України щодо справляння земельного податку чітко визначено, що такий податок сплачується за фактичний період перебування землі у власності у поточному році та цими положеннями ПКУ (п. 286.5 ст. 286) передбачений саме обов`язок контролюючого органу, у разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - фізичної особи до іншого після 1 липня поточного року, щодо надіслання попередньому власнику нового податкового повідомлення-рішення із визначенням відповідної суми зобов`язання за фактичний період перебування землі у власності у поточному році. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

За такого правового регулювання, посилання відповідача та суду першої інстанції на те, що перехід права власності у спірному випадку відбувався після 01 липня 2019 року, що виключає обов`язок контролюючого органу скласти нове податкове повідомлення-рішення попередньому власнику із визначенням відповідної суми зобов`язання за фактичний період перебування землі у власності у поточному році, є необґрунтованими та прямо суперечать п. 286.5 ст. 286 ПКУ.

Що стосується посилань відповідача та суду першої інстанції на те, що ОСОБА_3 не звертався до контролюючого органу із заявою для проведення звірки даних щодо спірної суми податку згідно п. 286.5 ст. 286 ПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно п. 286.5 ст. 286 ПК України, платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки для проведення звірки даних щодо: розміру площі земельної ділянки, що перебуває у власності та/або користуванні платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, користування пільгою, контролюючий орган за місцем знаходження земельної ділянки проводить протягом десяти робочих днів перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Тобто, згідно п. 286.5 ст. 286 ПК України, платник податків має право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу для проведення звірки, проте, в разі встановлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, а контролюючий орган зобов`язаний провести протягом десяти робочих днів перерахунок суми податку і надіслати (вручити) йому нове податкове повідомлення-рішення.

Буквальний зміст пункту 286.5 статті 286 ПК України свідчить про те, що умовою визначення зобов`язань та відкликання попередніх рішень є саме розбіжність між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів.

У спірному випадку відсутні будь-які розбіжності між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, а тому, підстави для застосування наведених положень ПКУ відсутні.

Спірним у даній справі є питання щодо нарахування земельного податку у разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого після 1 липня поточного року.

Це питання врегульовано абз. 3-4 п. 286.5 ст. 286 ПК України, які не передбачають необхідності подання від платника податків будь-якої заяви для складання нового ППР попередньому власнику землі.

Колегія суддів зазначає, що за цими вимогами ПКУ, після отримання інформації про перехід права власності, навіть, якщо такий перехід права власності відбувся після 01 липня, контролюючий орган зобов`язаний скласти нове податкове повідомлення-рішення попередньому власнику із визначенням відповідної суми зобов`язання за фактичний період перебування землі у власності у поточному році, а попереднє податкове повідомлення-рішення, у такому випадку, вважається скасованим (відкликаним).

Враховуючи, що відповідач у даній справі не оспорює обставин щодо отримання ним інформації про перехід права власності на спірну земельну ділянку в поточному 2019 році, однак, ним не виконано свого обов`язку щодо направлення нового ППР ОСОБА_3 із визначенням відповідної суми зобов`язання за фактичний період перебування землі у власності у поточному 2019 році, що мало б наслідком для скасування (відкликання) попереднього ППР, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 4636131-5307-1503 від 14.05.2019 року про нарахування податкового зобов`язання із земельного податку за період після припинення права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку підлягає визнанню протиправним та скасуванню в судовому порядку.

Водночас, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги стосовно того, що ОСОБА_3 взагалі був звільнений від сплати земельного податку за спірну земельну ділянку протягом всього 2019 року, оскільки був зареєстрованим фізичною особою-підприємцем, платником єдиного податку та використовував об`єкти нерухомого майна, які розташовані на земельній ділянці, у власній господарській діяльності, з огляду на викладене.

Згідно п. 269.2 ст. 269 ПК України, особливості справляння податку суб`єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу.

Відповідно до вимог п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 ПК України, платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів: податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Питання щодо підстав для звільнення від сплати земельного податку відповідно до пункту 297.1 статті 297 ПК України було неодноразово предметом розгляду Верховного Суду.

Зокрема, згідно висновків Верховного суду, які викладені в постановах від 19 серпня 2022 року у справі № 826/10853/16, від 28 червня 2023 року у справі № 820/3628/17, від 17 квітня 2024 року у справі № 826/17360/16, умовою несплати земельного податку відповідно до пункту 297.1 статті 297 ПК України є те, що суб`єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності, а не приміщення, яке на такій ділянці знаходиться. Можливість звільнення від сплати цього податку за інших умов не встановлена.

З витребуваних від відповідача судом апеляційної інстанції додаткових доказів колегією суддів встановлено, що ОСОБА_3 з 30.09.2014 року був зареєстрованим фізичною особою-підприємцем та перебував на обліку в ГУДПС в Одеській області, як платник єдиного податку 2 групи, види діяльності: неспеціалізована оптова торгівля; оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; надання в оренду й експлуатація власного чи орендованого нерухомого майна; надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н.в.і.у.; надання інших індивідуальних послуг, н.в.і.у.; допоміжне обслуговування наземного транспорту.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, цільове призначення земельної ділянки за кадастровим номером 5123755200:02:002:0205 за адресою: АДРЕСА_1 , - для будівництва та обслуговування виробничих та невиробничих будівель та споруд (складської бази), та на вказаній земельній ділянці розташовані нежитлові приміщення, складська база, що належали ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 посилався на те, що він був зареєстрованим фізичною особою-підприємцем, платником єдиного податку та використовував об`єкти нерухомого майна, які розташовані на земельній ділянці у власній господарській діяльності, а тому, був звільнений від сплати земельного податку за спірну земельну ділянку протягом всього 2019 року.

Проте, за наведеного правого регулювання та висновків Верховного Суду, використання приміщень на земельній ділянці в господарській діяльності платника єдиного податку не є підставою для звільнення його від сплати земельного податку, позаяк фактично в господарській діяльності використовуються належні на праві власності нежитлові приміщення (будівлі), а не сама земельна ділянка.

Оскільки під час судового розгляду не надано доказів щодо використання в господарській діяльності платника єдиного податку саме земельної ділянки, підстави для звільнення такого платника податків від сплати земельного податку відсутні.

Водночас, такий податок має бути сплачений лише за фактичний період перебування землі у власності у поточному році.

За встановлених у даній справі обставин щодо переходу права власності на земельну діяльну від ОСОБА_3 до ТОВ «Одесоблпостачзбут» та проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку за ТОВ «Одесоблпостачзбут» 05.07.2019 року, тобто, після 01 липня 2019 року та прийняття податкового повідомлення-рішення про нарахування ОСОБА_3 земельного податку за весь 2019 рік, та невиконання контролюючим органом свого обов`язку щодо направлення нового ППР ОСОБА_3 із визначенням відповідної суми зобов`язання за фактичний період перебування землі у власності у поточному 2019 році, що мало б наслідком для скасування (відкликання) попереднього ППР, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 4636131-5307-1503 від 14.05.2019 року про нарахування податкового зобов`язання із земельного податку за період після припинення права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку на суму 7339,76 грн. (з місяця, в якому ТОВ «Одесоблпостачзбут» набуло право власності на землю з липня 2019 року) не може бути визнано законним та обґрунтованим і підлягає скасуванню в судовому порядку.

Оскільки доводи апеляційної скарги щодо неповного з`ясування судом першої інстанції обставин справи та неправильного застосування норм матеріального права частково знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати із прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року скасувати.

Прийняти нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 4636131-5307-1503 від 14.05.2019 року в частині визначення податкового зобов`язання з земельного податку на суму 7339,76 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.

Судове рішення складено у повному обсязі 14.11.2024 р.

Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко

Суддя: С.Д. Домусчі

Суддя: І.О. Турецька