Ухвала

від 19.11.2024 по справі 621/2968/17

БАЛАКЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 621/2968/17

Провадження № 4-с/610/7/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2024м. Балаклія

Суддя Балаклійського районного суду Харківської області Феленко Ю.А., розглянувши скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця,

ВСТАНОВИВ:

15.11.2024 до Балаклійського районного суду Харківської області надійшла скарга ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця в якій він просив:

- визнати протиправною бездіяльність в.о. начальника Зміївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Людмили Смаглової щодо невиконання рішення Дніпровського апеляційного суду від 19.04.2023 у справі № 621/2968/17, а саме про виключення із переліку майна, що підлягає конфіскації на підставі вироку Балаклійського районного суду Харківської області від 11.03.2020;

- зобов`язати в.о. начальника Зміївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Людмилу Смаглову зняти арешт із квартири АДРЕСА_1 , накладений старшим державним виконавцем Зміївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Хмель О.І.;

- стягнути з в.о. начальника Зміївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Людмили Смаглової судовий збір на користь держави.

Згідно протоколу розподілу судової справи між суддями від 18.11.2024 скаргу передано для розгляду судді Феленку Ю.А.

Вивчивши скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця та додані до неї документи, доходжу висновку, що у відкритті провадження у справі слід відмовити з таких підстав.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як встановлено зі змісту скарги, ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку, передбаченому Розділом VІІ "Судовий контроль за виконанням судових рішень" ЦПК України.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Частиною 1 ст. 448 ЦПК України передбачено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу (частина перша статті 451 ЦПК України).

Отже, як право на звернення зі скаргою в порядку цивільного судочинства, так і порядок її розгляду та постановлення ухвали пов`язані з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами ЦПК України, та його примусовим виконанням, яке вчиняється відповідним відділом державної виконавчої служби чи приватним виконавцем.

Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, вчинених на виконання судових рішень, ухвалених у порядку цивільного судочинства, передбачено у ЦПК України.

У разі оскарження дій державного виконавця щодо виконання виконавчого документа, який був виданий на виконання задоволеного в межах кримінального провадження цивільного позову, такий спір належить до юрисдикції суду, який видав виконавчий документ, та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом України у постановах від 07 червня 2016 року, 22 лютого 2017 року, Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постанові від 12 вересня 2018 року та Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року, 21 листопада 2018 року (справа № 569/12295/16-ц) та інших.

Разом з цим, з матеріалів доданих до скарги убачається, що ОСОБА_1 фактично оскаржує бездіяльність державного виконавця щодо виконання вироку Балаклійського районного суду Харківської області від 11.03.2020 в частині призначеного додаткового покарання у виді конфіскації майна та ухвали Дніпровського апеляційного суду від 19.04.2023 у справі №621/2968/17, яка також постановлена в порядку, передбаченому КПК України.

Тобто ОСОБА_1 як сторона виконавчого провадження (боржник) оскаржує законність дій (бездіяльність) державного виконавця, пов`язаних з виконанням судового рішення, ухваленого за правилами КПК України.

Положеннями ст. 539 КПК України визначено порядок вирішення судом питань, які виникають під час виконання вироку. Проте, зазначеною нормою закону не встановлено порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні вироку.

За змістом частини п`ятої статті 534 КПК України у взаємозв`язку зі статтею 537 цього Кодексу процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у кримінальному провадженні (наприклад, подання скарг на бездіяльність слідчого, прокурора; оскарження ухвал про накладення арешту на майно та інші), вирішує суддя суду першої інстанції одноособово, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Тобто положеннями КПК України (Розділом VIII) не встановлено порядок оскарження рішення, дій або бездіяльності органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб стосовно виконання судового рішення, зокрема щодо конфіскації майна у кримінальному провадженні.

Умови і порядок виконання рішень судів, що підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено у Законі України "Про виконавче провадження".

Згідно з частинами першою, другою статті 74 Закону "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Разом з тим, частиною першою статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Оскільки у даному випадку ОСОБА_1 оскаржуються дії (бездіяльність) державного виконавця щодо не виключення державним виконавцем із переліку майна, що підлягає конфіскації на підставі вироку Балаклійського районного суду Харківської області від 11.03.2020, належне на прав приватної власності ОСОБА_1 житло, тобто у межах виконавчого провадження з виконання вироку суду і законами України не встановлено іншого порядку оскарження цих дій, то така скарга підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, оскільки правило статті 287 КАС України є універсальним. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.03.2019 у справі №586/77/17.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". З огляду на це, не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що скаржником заявлено вимоги, які не підлягають розгляду в порядку ЦПК України, вважаю за необхідне, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, відмовити у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_1 , роз`яснивши останньому його право звернутися з позовом до відповідного адміністративного суду за правилами підсудності, встановленими КАС України.

Керуючись статтями 19, 186, 260, 353, 447, 448 ЦПК України, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця.

Роз`яснити скаржнику, що він не позбавлений права із цими вимогами звернутися за правилами Кодексу адміністративного судочинства України з позовом до Харківського окружного адміністративного суду.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження у справі та додані матеріали надіслати скаржнику.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Ю.А. Феленко