Ухвала

від 29.09.2022 по справі 621/2968/17

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 621/2968/17

№ 1-в/183/145/22

29 вересня 2022 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області клопотання засудженого ОСОБА_4 про усунення протиріч, що виникають при виконанні вироку відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лиман Зміївського району Харківської області, громадянина України, з вищою освітою, працюючого охоронцем на Зміївській ТЕС, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

засудженого вироком Балаклійського районного суду Харківської області від 11.03.2020 за ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна, що є його власністю,

в с т а н о в и в:

До Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшло клопотання засудженого ОСОБА_4 про усунення протиріч, що виникають при виконанні вироку Балаклійського районного суду Харківської області від 11.03.2020, яким останній просить постановити ухвалу, якою визначити, що при виконанні вказаного вироку в частині призначеного додаткового покарання у виді конфіскації майна, що є власністю засудженого, необхідно вважати правильним: конфіскації майна, що є власністю засудженого ОСОБА_4 , окрім житла, а саме: квартири АДРЕСА_3 .

Клопотання мотивоване тим, що суд першої інстанції при призначенні додаткового покарання у виді конфіскації майна, що є приватною власністю засудженого, не зробив застереження: «крім житла». Засуджений ОСОБА_4 вказує, що йому на праві приватної власності належить квартира, яка є його житлом, розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Окрім нього в цій квартирі зареєстровані та проживають його дружина ОСОБА_5 та їх малолітній син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Указана квартира є єдиним нерухомим майном засудженого та єдиним місцем проживання його сім`ї.

Засуджений ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, надавши суду заяву про розгляд клопотання у його відсутність, одночасно зазначивши, що клопотання підтримує, просить його задовольнити.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заперечував проти задоволення клопотання засудженого, вважав, що будь-які сумніви та протиріччя при виконанні вироку у відношенні ОСОБА_4 відсутні.

Суд, вислухавши думку прокурора, дослідивши клопотання та матеріали кримінального провадження, дійшов такого висновку.

Відповідно до Розпорядження Верховного суду від 18.03.2022 №11/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність Балаклійського районного суду Харківської області за Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області.

Судом встановлено, що вироком Балаклійського районного суду Харківської області від 11.03.2020 ОСОБА_4 засуджено за ч.1 ст.263 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі. У відповідності до ч.4 ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного даним вироком, більш суворим, призначеним вироком Балаклійського районного суду Харківської області від 07.08.2018, остаточно визначено ОСОБА_4 покарання за сукупністю злочинів у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна, що є його власністю.

Вирок набрав законної сили 02.11.2021.

Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

Клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами, зокрема, п. 14 частини першої статті 537 цього Кодексу (п.1 ч.2 ст.539 КПК України).

Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого (ч. 1 ст. 50 КК України).

У відповідності до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Згідно зі ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. При цьому підлягають урахуванню ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особа винного й обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Відповідно до принципів співмірності й індивідуалізації покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій.

У відповідності до ч. 2 ст. 59 КК України конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

Перелік майна, що не підлягає конфіскації, визначається законом України (ч. 3 ст. 59 КК України).

Згідно з ч. 1 ст. 49 КВК України конфіскації підлягає майно, що є власністю засудженого, в тому числі його частка у спільній власності, статутному фонді суб`єктів господарської діяльності, гроші, цінні папери та інші цінності, включаючи ті, що знаходяться на рахунках і на вкладах чи на зберіганні у фінансових установах, а також майно, передане засудженим у довірче управління.

Частиною 2 статті 49 КВК України визначено, що не підлягає конфіскації майно, що належить засудженому на правах приватної власності чи є його часткою у спільній власності, необхідне для засудженого та осіб, які перебувають на його утриманні. Перелік такого майна визначається законом України.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Майно, належне засудженому ОСОБА_6 , було конфісковано за відповідним рішенням (вироком) суду на підставі, визначеній законом, у якості покарання за вчинений злочин.

Як убачається із клопотання та доданих до нього документів, ОСОБА_4 засуджено за вчинення тяжкого та особливо тяжкого злочинів, відтак у відповідності до ч. 2 ст. 59 КК України до нього було застосовано додаткове покарання у виді конфіскації майна. Вирок в апеляційному порядку не оскаржувався та набрав законної сили 02.11.2021. Разом із тим, конфіскація квартири, яку засуджений просить виключити із переліку майна, що підлягає конфіскації, не позбавляє права користування зазначеним житлом його дружину та малолітню дитину.

Із огляду на викладене, ураховуючи відсутність сумнівів та протиріч при виконання вироку суду стосовно ОСОБА_6 , суд доходить висновку, що клопотання засудженого не обґрунтоване, тому не підлягає задоволенню.

Водночас, суд звертає увагу засудженого ОСОБА_6 на те, що питання про виключення житла з переліку майна, на яке звертається стягнення, повинно вирішуватися в порядку виконання судових рішень.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 50, 59, 65 КК України, ст. ст. 537, 539 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_4 про усунення протиріч, що виникають при виконанні вироку Балаклійського районного суду Харківської області від 11 березня 2020 року відмовити.

Повний текст ухвали складено і оголошено 30 вересня 2022 року о 08 годині 10 хвилин.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що ухвала не набрала законної сили.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 7 днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1