Ухвала

від 06.11.2024 по справі 125/1747/13-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 листопада 2024 року

м. Київ

справа №125/1747/13-ц

провадження № 61-14559ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Ситнік О. М., Фаловської І. М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Мічурінець» в особі ліквідаційної комісії, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Відділ Державного агентства земельних ресурсів України у Барському районі Вінницької області, про визнання договору дійсним, визнання права власності на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Мічурінець» в особі ліквідаційної комісії (далі - СВАТ «Мічуринець») про визнання договору дійсним, визнання права власності на нерухоме майно.

Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 11 липня 2013 року позов задоволено.

Визнано договір, укладений 02 квітня 2013 року між ОСОБА_1 та

СВАТ «Мічуринець» щодо купівлі-продажу гідроспоруди, яка знаходиться на землях річкового фонду Поповецької сільської ради за межами населеного пункту, дійсним.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на гідроспоруду, яка знаходиться на землях річкового фонду Поповецької сільської ради за межами населеного пункту Барського району Вінницької області.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про закриття апеляційного провадження в цій справі.

Апеляційну скаргу керівника Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області задоволено.

Рішення Барського районного суду Вінницької області від 11 липня 2013 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1

01 листопада 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Шевчук О. В. через підсистему «Електронний Суд» направила до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Вінницького апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року.

У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У частині першій статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає

пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме суд апеляційної інстанції застосував норми матеріального права без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 04 вересня 2024 року у справі № 554/9193/19,

від 20 вересня 2023 року у справі № 1512/12762/12, від 25 лютого 2021 року у справі № 2-118/2001, від 07 липня 2021 року у справі № 127/2-200/2004, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20, від 19 червня 2019 року у справі № 2-1678/05, від 27 лютого 2019 року у справі

№ 332/4307/16-ц, від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц.

Також заявник вважає, що суд, порушивши норми процесуального права, не дослідили зібрані у справи докази, а саме свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 24 квітня 2014 року, довідка відділу Державного земельного агентства у Барському районі Вінницької області від 05 грудня 2014 року, паспорт водного об`єкта від 05 грудня 2014 року, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, інформаційна довідка відділу житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Барської районної державної адміністрації від 01 грудня 2014 року, висновок про погодження проекту землеустрою від 30 грудня 2014 року, висновок державної експертизи землевпорядної документації від 27 січня 2015 року (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Також, заявник просить суд касаційної інстанції зупинити дію постанови Вінницького апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

Відповідно до частини восьмої статті 394 ЦПК України, частини першої статті 436 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Вирішуючи клопотання про зупинення дії постанови Вінницького апеляційного суду від 01 жовтня 2024, суд враховує, що судовим рішенням відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 , отже воно не підлягає примусовому виконанню. Клопотання не містить доказів необхідності зупинення виконання чи дії оскаржуваного судового рішення внаслідок його можливого скасування, забезпечення збалансованості інтересів сторін та запобігання порушенню прав сторін.

Ураховуючи те, що саме по собі оскарження судового рішення в касаційному порядку не є безумовною підставою для зупинення його виконання чи дії судом касаційної інстанції, до клопотання заявник не додав жодних доказів, які б підтверджували необхідність зупинення виконання чи дії судового рішення, та вказує лише на ймовірність певних наслідків, клопотання задоволенню не підлягає.

Касаційна скарга оформлена відповідно до вимог статті 392 ЦПК України, зокрема містить підстави касаційного оскарження, передбачену пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

З огляду на викладене, касаційний суд дійшов висновку про відкриття касаційного провадження та витребування матеріалів справи.

Керуючись статтями 260, 389, 390, 392, 394, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року.

Витребувати із Барського районного суду Вінницької області цивільну cправу

№ 125/1747/13-ц за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Мічурінець» в особі ліквідаційної комісії, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Відділ Державного агентства земельних ресурсів України у Барському районі Вінницької області, про визнання договору дійсним, визнання права власності на нерухоме майно.

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії постанови Вінницького апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року до закінчення її перегляду у касаційному порядку.

Надіслати учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк, що не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

О. М. Ситнік

І. М. Фаловська