Ухвала

від 20.11.2024 по справі 619/3051/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 619/3051/17

провадження № 61-15294ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,

розглянув заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду Луспеника Д. Д., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. від участі у розгляді справи за скаргою ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання, заінтересовані особи: Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Дергачівський відділ державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, боржник - ОСОБА_2 , за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 28 червня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 17 жовтня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 , шляхом формування документа у системі «Електронний суд», звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 28 червня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 17 жовтня 2024 року у вказаній справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 18 листопада 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , призначено судді-доповідачеві Луспенику Д. Д. судді, які входять до складу колегії: Гулько Б. І., Коломієць Г. В.

19 листопада 2024 року ОСОБА_1 , шляхом формування документа у системі «Електронний суд», звернувся до Верховного Суду із заявою про відвід суддів Верховного Суду Луспеника Д. Д., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. від участі у розгляді касаційної скарги на ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області

від 28 червня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 17 жовтня 2024 року у вказаній справі.

На обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначає, що, в змісті касаційної скарги заявляв недовіру суддям Верховного Суду Луспенику Д. Д., Гульку Б. І., Коломієць Г. В.

у зв`язку із тим, що під час розгляду подібних скарг у справі № 619/3051/17 судді не розглянули скаргу по суті заявлених вимог у суді першої інстанції, не застосували висновки Верховного Суду та рішень ЄСПЛ, порушили норми матеріального та процесуального права, допустили порушення прямих норм Конституції України та Міжнародної Конвенції «Про права дитини».

Додатково вказує, що неодноразово звертався до Верховного Суду із заявами про відвід в рамках розгляду інших касаційних скарг, зокрема у складі колегії суддів: Луспеника Д. Д., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., що на його переконання свідчить про системне хибне судочинство у Верховному Суді та не спроможність суддів законно приймати рішення попри наявні та беззаперечні обставини справи. Скаржник, як стягувач у виконавчому провадженні не повинен доводити обов`язковість рішень судів України, а таку обов`язковість повинен забезпечити саме суд.

З огляду на вказане, ОСОБА_1 вважає, що судді Верховного Суду Луспеник Д. Д., Гулько Б. І., Коломієць Г. В. , не можуть брати участь у розгляді справи, оскільки, на його переконання, зазначені судді неодноразово допустили грубі помилки, які не захистили порушені права дитини скаржника, а лише надали підстави вважати, що виконавець у виконавчому провадженні №57416300 може бездіяти без будь яких на то підстав, що не узгоджується з вимогами законодавства України та суперечить завданню примусового виконання судового рішення, на захист прав скаржника

у розумінні статті 6 Міжнародної конвенції «Про права людини», статті 8 Конвенції «Про права людини».

Розглянувши заяву ОСОБА_1 . Верховний Суд вважає заявлений відвід необґрунтованим.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Відповідно до пунктів 3, 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина четверта статті 36 ЦПК України).

У частині четвертій статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» (№ 33949/02, § 49-52,

від 09 листопада 2006 року) зазначено, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Верховний Суд, оцінюючи наявність підстав для відводу за суб`єктивним критерієм, констатує відсутність підстав стверджувати, що судді Верховного Суду

Луспеник Д. Д., Гулько Б. І. , Коломієць Г. В. виявляють особисту упередженість. Презумпція особистої неупередженості судді (суддів) діє, допоки не з`являться докази на користь протилежного.

За об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді (суддів). Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об`єктивно виправдані.

Доводи заяви про відвід суддів Верховного Суду Луспеника Д. Д., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. по своїй суті зводяться до незгоди ОСОБА_1 із прийнятим суддями рішенням за результатами касаційного перегляду вказаної справи за його касаційною скаргою на інші судові рішення в рамках вирішення скарги на дії/бездіяльність органу примусового виконання, що відповідно до статті 36 ЦПК України не є підставою для відводу суддів.

При цьому, доводи заяви не містять посилання на обставини, які б давали підстави для висновку про необ`єктивність та упередженість суддів Верховного Суду Луспеника Д. Д., Гулька Б. І., Коломієць Г. В.

Водночас, Верховний Суд наголошує на тому, що необґрунтоване усунення суддів від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді.

Отже, оскільки суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви про відвід суддів Верховного Суду Луспеника Д. Д., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., тому відповідно до частини третьої статті 40 ЦПК України питання про відвід суддів підлягає передачі на розгляд іншому судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.

Керуючись статтями 33, 36, 40 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду

Луспеника Д. Д., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. від участі у розгляді справи за скаргою ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання, заінтересовані особи: Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Дергачівський відділ державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, боржник - ОСОБА_2 , визнати необґрунтованою.

Заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду

Луспеника Д. Д., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. передати для вирішення зазначеного питання, у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, іншому судді.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць