Ухвала

від 28.11.2024 по справі 619/3051/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 619/3051/17 (4-с/619/22/24)

провадження № 61-15294ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 28 червня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 17 жовтня 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання, заінтересовані особи: Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Дергачівський відділ державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, боржник - ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною вище скаргою на дії/бездіяльність органу примусового виконання, в якій просив визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Полтава Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Романенко Максима Олеговича у виконавчому провадженні НОМЕР_1, яка полягає у невчиненні виконавчих дій, передбачених частинами першою-четвертою статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», з метою забезпечення боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, встановленому рішенням суду, згідно доручення від 26 лютого 2024 року - 27 лютого 2024 року о 17:00 годині.

Скарга мотивована тим, що 24 грудня 2021 року головний державний виконавець Дергачівського відділу ДВС Стадніченко Т. О. відновила виконавче провадження із примусового виконання рішення суду про встановлення графіку його побачень із дитиною. 15 листопада 2022 року вона отримала оригінал виконавчого листа

№ 619/3051/17 від 14 серпня 2018 року разом з його заявою від 10 листопада

2022 року про проведення виконавчих дій, яка була зареєстрована 17 листопада 2022 року.

Постановою головного державного виконавця Стадніченко Т. О. від 25 січня

2024 року визначено місце побачення стягувача з дитиною за адресою: АДРЕСА_1 (адреса Шевченківського ВДВС

м. Полтава).

Державний виконавець Стадніченко Т. О. для перевірки виконання боржником рішення суду надала доручення від 26 лютого 2024 року, яким доручила Шевченківському відділу державної виконавчої служби у місті Полтава Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції здійснити перевірку виконання боржником рішення суду у вівторок - 27 лютого 2024 року, у приміщенні Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтава Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за адресою: Полтавська область, м. Полтава, провулок Стешенка, 6; перевірити інформацію щодо наявності боржника під час перевірки виконання боржником рішення суду за місцем побачення стягувача з дитиною у вівторок - 27 лютого 2024 року, у приміщенні Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтава Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції за вказаною адресою.

Державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби

у місті Полтава Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Романенко М. О. розглянув доручення від 26 лютого 2024 року та надав відповідь від 27 лютого 2024 року, однак не виконав доручення, не вчинив виконавчі дії

27 лютого 2024 року о 17:00 годині всупереч вимог статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», тобто, на переконання заявника, допустив неправомірну бездіяльність.

Із урахуванням зазначеного ОСОБА_1 просив визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Шевченківського ВДВС у місті Полтава Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Романенка М. О. у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, яка полягає у невчиненні виконавчих дій, передбачених частинами першою-четвертою статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», з метою забезпечення боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, встановленому рішенням суду, згідно доручення

від 26 лютого 2024 року - 27 лютого 2024 року о 17:00 годині.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 28 червня

2024 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного суду

від 17 жовтня 2024 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 .

Ухвала суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивована тим, що оскільки виконання рішення здійснюється державним виконавцем Дергачівського відділу ДВС, видане доручення на перевірку виконання боржником рішення суду іншому відділу державної виконавчої служби не покладає на Шевченківський відділ ДВС у м. Полтава обов`язку здійснювати заходи з виконання рішення суду замість іншого відділу виконавчої служби. Не оскарження державним виконавцем отриманого доручення не є підставою для визнання неправомірною його бездіяльності з невиконання рішення суду.

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 , шляхом формування документа у системі «Електронний суд», звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 28 червня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 17 жовтня 2024 року, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким вимоги скарги задовольнити у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на відсутність доказів на підтвердження вчинення суб`єктом оскарження дій, спрямованих на виконання судового рішення. Зокрема, звертає увагу на те, що єдиним належним доказом відсутності бездіяльності виконавця мали бути акти останнього, щодо виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною, складені із дотриманням статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження».

Відтак, матеріали справи не містять доказів на спростування бездіяльності державного виконавця. Законним рішенням суду скаржник буде вважати визнання бездіяльності державного виконавця, яка полягає у невчиненні всіх виконавчих дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 18 листопада 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , призначено судді-доповідачеві Луспенику Д. Д. судді, які входять до складу колегії: Гулько Б. І., Коломієць Г. В.

19 листопада 2024 року ОСОБА_1 , шляхом формування документа у системі «Електронний суд», звернувся до Верховного Суду із заявою про відвід суддів Верховного Суду Луспеника Д. Д., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. від участі у розгляді касаційної скарги на ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області

від 28 червня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 17 жовтня 2024 року у вказаній справі.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 листопада 2024 року заяву про відвід суддів Верховного Суду Луспеника Д. Д., Гулька Б. І. і Коломієць Г. В. визнано необґрунтованою, матеріали касаційного провадження для вирішення зазначеного питання у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, передано іншому судді.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 21 листопада 2024 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про відвід суддів Верховного Суду Луспеника Д. Д., Гулька Б. І. і Коломієць Г. В. від участі

у розгляді вказаної справи.

Матеріали касаційного провадження повернуто для розгляду судді-доповідачеві.

Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши зміст оскаржуваних судових рішень, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження

у справі слід відмовити.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Судами встановлено, що на виконанні на виконанні у Дергачівському відділі ДВС

у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження № НОМЕР_2 з виконання виконавчого листа № 619/3051/17 від 14 серпня 2018 року, виданого Дергачівським районним судом Харківської області, про усунення перешкод ОСОБА_1 та визначення йому днів для участі у вихованні та спілкуванні з його малолітнім сином ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:

- кожного вівторка та четверга кожного тижня з 17:00 год до 19:00 год, без присутності матері;

- кожної суботи та неділі кожного другого та четвертого тижня місяця з 10:00 год до 18:00 год, без присутності матері.

25 січня 2024 року державним виконавцем прийнято постанову про визначення місця побачення стягувача з дитиною в приміщенні Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтава Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції за адресою: Полтавська область, м. Полтава, провулок Стешенка, 6.

26 лютого 2024 року головний державний виконавець Дергачівського відділу ДВС

у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Стадніченко Т. О. надала доручення від 26 лютого 2024 року, яким доручила Шевченківському відділу державної виконавчої служби у місті Полтава Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції здійснити перевірку виконання боржником рішення суду у вівторок 27 лютого 2024 року,

у приміщенні Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтава Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за адресою: Полтавська область, м. Полтава, провулок Стешенка, 6; перевірити інформацію щодо наявності боржника під час перевірки виконання боржником рішення суду за місцем побачення стягувача з дитиною у вівторок 27 лютого 2024 року, у приміщенні Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтава Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції за вказаною адресою.

На вказане доручення Шевченківським відділом державної виконавчої служби

у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

27 лютого 2024 року надано відповідь № 30130 про відсутність законних підстав для виконання доручення державного виконавця від 26 лютого 2024 року в зв`язку з тим, що зазначене доручення Дергачівського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено всупереч вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Відповідно до змісту відповіді, у Шевченківському ВДВС у місті Полтаві виконавче провадження № НОМЕР_2 не перебуває на виконанні, відповідно, здійснити перевірку виконання судового рішення може тільки державний виконавець Дергачівського ВДВС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Згідно з описовою частиною доручення боржниця ОСОБА_2 повідомила державного виконавця про те, що перебуває у м. Бремені, Німеччина, що унеможливлює проведення будь-яких виконавчих дій за адресою: АДРЕСА_1 , Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Звертаючись зі скаргою, ОСОБА_1 наголошував, що саме Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Полтава не виконує вимоги закону щодо вжиття виконавчих дій з виконання рішення суду.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України визначено, що до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень

у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист та охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012).

Примусове виконання судових рішень здійснюється відповідно до умов та порядку, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».

Під час виконання судових рішень поряд з нормами Закону України «Про виконавче провадження» застосовуються положення Конституції України, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Тобто, виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.

Права та обов`язки виконавців передбачені статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконання рішень про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною регламентується спеціальними правилами

статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження».

За правилами частин першої-другої цієї статті виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення

у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.

Відповідно до пункту 12 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, державний виконавець може вчиняти виконавчі дії на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, за погодженням з начальником органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, у разі якщо: - стало відомо про зміну місця проживання чи місцезнаходження боржника; - з`ясувалося, що майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, недостатньо для повного задоволення вимог стягувача та майно боржника виявлено на території іншого органу державної виконавчої служби; - боржник та його майно перебувають на території різних адміністративно територіальних одиниць.

Про проведення державним виконавцем виконавчих дій орган державної виконавчої служби зобов`язаний повідомити орган державної виконавчої служби, на території якого будуть проводиться виконавчі дії, до початку проведення таких дій.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Частиною третьою статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій.

Згідно з частиною п`ятою статті 24 Закону України «Про виконавче провадження»

у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.

Пунктом 11 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень визначено, що доручення виконавця є письмовим документом, який складається у випадках, передбачених Законом щодо проведення окремих виконавчих дій органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами. Перевірка інформації про наявність боржника, його майна, місця роботи або здійснення опису та арешту майна на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця здійснюється органом державної виконавчої служби, компетенція якого поширюється на територію вчинення таких дій за дорученням державного виконавця.

Отже, законодавством чітко встановлено випадки, коли державний виконавець має право направляти доручення до іншого відділу державної виконавчої служби,

а саме: проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця.

Дорученням державного виконавця Дергачівського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 26 лютого 2024 року доручено Шевченківському відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції здійснити перевірку виконання боржником рішення суду у вівторок 27 лютого 2024 року у приміщенні Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за адресою: Полтавська обл., м. Полтава, провулок

Стешенка, 6. Перевірити інформацію про наявність боржника під час перевірки виконання боржником рішення суду.

Водночас, відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 , суди попередніх інстанцій обґрунтовано виснували, що, враховуючи норми статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, перевірка виконання рішення суду щодо встановлення побачення з дитиною не підлягає передорученню іншому відділу державної виконавчої служби.

Аналогічний висновок викладено у змісті ухвали Верховного Суду від 21 травня

2024 року у справі № 619/842/24 (провадження № 61-7380ск24).

Посилання ОСОБА_1 на те, що рішення, які не визнають бездіяльність виконавця у виконавчому провадженні про контакт з дитиною, є системним порушенням прав дитини, яке неодноразово визнано у рішеннях ЄСПЛ проти України, Верховний Суд не може взяти до уваги, оскільки відсутня неправомірна бездіяльність державного виконавця, наслідком якої було б порушення прав дитини.

Відповідно до вимог абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів

у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень убачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосування судами норм матеріального права та дотримання норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені

у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Верховний Суд є судом права і його повноваження визначені статтями 400, 409 ЦПК України.

Керуючись статтею 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області

від 28 червня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 17 жовтня 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання, заінтересовані особи: Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Дергачівський відділ державної виконавчої служби

у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, боржник - ОСОБА_2 , відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць