Вирок

від 20.11.2024 по справі 373/314/21

ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 373/314/21

Номер провадження 1-кп/373/13/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі головуючої судді ОСОБА_1 ,

з участю:

прокурора ОСОБА_2 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

потерпілого ОСОБА_7 ,

представника потерпілого ОСОБА_8 ,

секретаря судових засідань ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12019110240000555 від 22 листопада 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_3 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Переяслав-Хмельницький, Київської області, українця, громадянина України, розлученого, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , ФОП, раніше не судимого в силу ст.89 КК України,

в скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 127 КК України,

встановив:

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_3 обвинувачується в наступному.

« ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що він 21.11.2019 приблизно о 11 год. 00 хв., керуючись злочинним умислом, спрямованим на незаконне катування потерпілого ОСОБА_7 , виїхавши з території по АДРЕСА_2 , привіз на вище вказаному автомобілі потерпілого ОСОБА_12 наполе неподалік мікрорайону «Підварки» в м. Переяслав Київської області (точне місце в ході досудового розслідування не встановлено), де прибувши на місце відкрив багажне відділення автомобіля марки «ВАЗ 2115», р.н. НОМЕР_1 та почав вимагати від останнього визнань про вступ в статеві зносини із ОСОБА_13 .

В цей час ОСОБА_3 знявши верхній одяг з ОСОБА_14 , за допомогою невстановленого досудовим розслідуванням пристрою, ззовні схожого на газову лампу, підпаливши її, почав палити шкіру потерпілому ОСОБА_7 в області ніг, тим самим спричинював сильний фізичний біль та моральні страждання, розпитуючи при цьому щодо вступу в статеві зносини потерпілого ОСОБА_12 з колишньою дружиною ОСОБА_3 - ОСОБА_13 , та вимагав отримати відповідні зізнання.

При вимаганні зізнання від ОСОБА_7 , ОСОБА_3 наносив удари кулаками свої рук по обличчю та тулубу потерпілого ОСОБА_7 .

Крім того, за допомогою дерев`яної палиці, яку тримав у руці. ОСОБА_3 почав наносити удари в область нижніх кінцівок потерпілого ОСОБА_15 , чим продовжував спричинювати потерпілому сильний фізичний біль, моральні страждання та тілесні ушкодження.

У подальшому, ОСОБА_3 отримавши зізнання від ОСОБА_7 щодо вступу останнім в статеві зносини з ОСОБА_13 , на невстановленому досудовим розслідуванням автомобілі залишив місце вчинення кримінального правопорушення, залишивши ОСОБА_7 на місці вчинення кримінального правопорушення серед поля неподалік мікрорайону «Підварки» в м. Переяслав Київської області.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачуються у катуванні, тобто умисному заподіянні сильного фізичного болю та фізичного і морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення та інших насильницьких дій з метою примусити потерпілого вчинити дії, що суперечать його волі, у тому числі отримати від нього визнання, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.127 КК України.»

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.1 ст.127 КК України, як катування, тобто умисне заподіяння сильного фізичного болю та фізичного і морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення та інших насильницьких дій з метою примусити потерпілого вчинити дії, що суперечать його волі, у тому числі отримати від нього визнання.

В обґрунтування винуватості ОСОБА_3 у вчиненні вказаного злочину сторона обвинувачення подала докази, які були безпосередньо досліджені під час судового розгляду і містилися у:

- рапорті оперативного чергового ОСОБА_16 , зареєстрований до ЖЄО від 21.11.2019 за № 6828, у відповідності до якого цього дня о 14:40 надійшло телефонне повідомлення ОСОБА_17 про те, що побили її чоловіка ОСОБА_7 (т.2 а.с. 94);

- рапорті слідчого СВ ОСОБА_18 від 22.11.2019 керівнику відділу, про виявлення кримінального правопорушення за ознаками ч. 2 ст. 127 КК України, згідно якого до цього правопорушення нібито причетний ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 95);

- протоколі прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію, який складений інспектором СРПП № 3 ОСОБА_19 о 15:00 21.11.2019 стосовно повідомлення про подію злочину ОСОБА_7 (т. 2 а.с. 96);

-протоколі прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію, який складений слідчим СВ ОСОБА_20 з 13:57 до 14:10 від 18.02.2020 (т. 2 а.с. 97);

-протоколі огляду місця події від 22.11.2019, яким зафіксовано будинок по АДРЕСА_3 , та автомобіль ВАЗ 211540, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та заяві ОСОБА_21 про згоду на такий огляд (т.2 а.с. 98-105);

-протоколі огляду місця події від 22.11.2019, який було проведено в період з 17:30 до 18:05 за адресою: АДРЕСА_4 , за згодою ОСОБА_22 (а.с. 106-108);

- відеозаписі, диск з яким 22.11.2019 надано ОСОБА_22 (т. 2 а.с. 109-110);

-Інформації з ДРРПНМ від 18 лютого 2020 року, сформованим прокурором ОСОБА_23 , про власника будівлі та земельної ділянки по АДРЕСА_5 (т. 2 а.с. 111-117);

-протоколі перегляду відеозапису, який було надано ОСОБА_22 , від 28 листопада 2019 року, складеного слідчим ОСОБА_18 (т. 2 а.с. 118-122;

-протоколі перегляду відеозапису, який було надано ОСОБА_22 , від 10 лютого 2020 року, складеного слідчим ОСОБА_18 (т. 2 а.с. 122-127);

-протоколі огляду місця події від 22.11.2019, та ілюстративній таблиці до нього, проведеного в період з 13:45 до 14:30, вилучено зразки плям бурого кольору в кількості 7 штук (т. 2 а.с. 128-136);.

-протоколі огляду місця події від 23.11.2019, проведеного в період з 12:00 до 12:20, вилучено зліпки слідів протекторів шин (т. 2 а.с. 138);

-протоколі огляду від 25.11.2019, який був проведений з 21:25 до 21:40, слідчим ОСОБА_18 в службовому кабінеті, оглядався добровільно наданий телефон ОСОБА_24 (т. 2 а.с. 145);

-протоколі проведення слідчого експерименту від 20.12.2019 за участю потерпілого ОСОБА_7 , та його відеозаписі (т. 2 а.с. 146-152), яким зафіксовано безпосередньо допит потерпілого ОСОБА_7 в ангарі та на полі;

-висновку судово-медичної експертизи № 5 від 12 лютого 2020 року щодо наявності тілесних ушкоджень у ОСОБА_7 та механізму їх нанесення (т. 2 а.с. 153-156);

-моніторингу зав`язків від оператора телекомунікацій та доручення для його здійснення слідчого ОСОБА_18 (т. 2 а.с. 157-162);

-рапорті оперуповноваженого ОСОБА_25 , копії довідки - моніторингу з Управління технічного забезпечення, ухвалах слідчого судді про тимчасовий доступ до інформації операторів мобільного з`язку (т. 2 а.с. 235-266);

-копії довідки про результати радіотехнічного обстеження на 2 аркушах.

Потерпілий ОСОБА_7 показав суду наступне. 21 листопада 2019 року він виїхав з дому близько 09 год. 30 хв та поїхав до ангару, де зберігав свою техніку, власником якого був ОСОБА_22 , а він орендував (договору не складали). Зайшов всередину, зачинив двері та ворота. Після чого почув стукіт у двері і, відчинивши їх, відразу невідома особа порснула сльозоточивим газом в обличчя, після чого троє невідомих почали скручувати його, закували в кайданки. Всі були в балаклавах. Наносили ударами руками та ногами, в тому числі і по голові. Скільки ударів нанесли всього, не може сказати. Після чого шукали ключі від його автомобіля, потім поклали його до багажного відділення, зачинили його там, та кудись повезли. На голову одягли пакет. Нікого в обличчя не бачив. Але по голосу впізнав ОСОБА_3 і саме він сів за кермо його автомобіля.

Їздили 15-20 хвилин. Як зупинились не бачив в якому місці були, був у багажнику, який відкрив нападник, більше крім одного нападника також не бачив нікого. Повідомив, що впізнав ОСОБА_3 , так як той призняв маску та почав запитувати про статеві зносини з його дружиною ОСОБА_26 . Бив руками, знімав на телефон зізнання щодо статевих зносин, також палив лампою ноги та бив палицею, що підпирала кришку багажника. Свідомість не втрачав, вважає що пошкодження саме тоді, коли ОСОБА_3 бив його в багажнику. Після всього ще кілька разів вони зупинялись в різних місцях (2 чи 3 рази), де побиття продовжувалось. Все відбувалося приблизно 3 години. За наказом ОСОБА_27 телефонував до дружини (не взяла трубку), тоді - до сина, який передав слухавку дружині і якій розпов про зраду. Потім ОСОБА_3 розстебнув наручники, сказав, щоб він сідав до свого автомобіля та їхав додому, а сам сів у свій автомобіль. Потім дружина викликала швидку, приїжджала поліція.

Слідчий експеримент проводився за його участі, він показав працівникам поліції ангар, потім повів до місця, де катування закінчилися. Було 3 працівника поліції - одна жінка і два чоловіка.

ОСОБА_28 був у чорній куртці (ніби) і у балаклаві.

Щодо цивільного позову зазначив, що підтримує його в частині матеріальної шкоди в розмірі 71000 гривень в повному обсязі, просить задовольнити. Щодо моральної шкоди, вважає, що зазначення попереднім представником її розміру у 2000000 гривень є завищенним.

Ніяких конфліктів із ОСОБА_28 чи іншими особами раніше не було. Він займається, в тому числі. Й доставкою піску та щебню, має автомобілі ЗІЛ та КАМАЗ. Нічого протизаконного не робив.

Свідок ОСОБА_24 показала суду наступне. Вона є дружиною потерпілого ОСОБА_7 21 листопада 2019 року зранку її чоловік поїхав на роботу. Близько 14 години поступив телефонний дзвінок від нього на телефон сина, вона взяла трубку та спілкувалась з особою чоловічої статі, який повідомив про те, що чоловік її зраджує. Приблизно о 14 год. 50 хв. чоловік повернувся додому побитий, на руках були сліди від кайданків,і вона викликала швидку допомогу. Зі слів чоловіка їй стало відомо про те, що його побив ОСОБА_29 , якого раніше знала, але не особисто, та ніколи не спілкувалась з ним. Трохи згодом знову подзвонив чоловік, який нібито за голосом був схожий до того, що телефонував раніше, та зі слів чоловіка це був ОСОБА_29 . ЇЇ допитували ніби два рази - в лікарні і відділі поліції. Свій телефон вона надавала слідчому ОСОБА_18 , він його оглядав, чи робив якесь фотографування, не пам`ятає. Телефон повернув.

Свідок ОСОБА_30 в присутності своєї матерірі ОСОБА_24 показав наступне. 21 листопада 2019 року на його мобільний телефон зателефонував батько, я передав трубку матері, далі розмови не чув. Батько приїхав додому через 1-2 години сам, та мав тілесні ушкодження.

Свідок ОСОБА_18 показав суду наступне. На момент внесення відомостей до ЄРДР він був слідчим. Можливо він і вносив відомості, не мап`ятає, а потім керівник підтвердив. Доступу до електронного ключа керівника (тоді був Тетерук), не має. Постанову про групу слідчих виносив Тетерук, він же і підписував. Можливо, готуючи матеріали про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 , завірячи всі матеріали, авмтоматично поставив і підпис на постанові про групу слідчих. Він проводив певні слідчі дії в даному кримінальному провадженні. При огляді місця події в ангарі ніби був дозвіл ОСОБА_22 (власника), ОСОБА_7 , який орендував гараж, не заперечував, хто відбирав заяву, не пам`ятає. Хто надав відеозапис з камер спостережень з ангару, не пам`ятає, ніби сам ОСОБА_22 . Він переглядав відеозапис на своєму комп`ютері, понятих не було, бо це не потрібно, склав протокол перегляду, переписав на диск і долучив до справи. Фіксацію руху до місця події в полі не здійснювали, так як в цьому не було потреби, а сам слідчий експеримент був проведений на місці, на яке вказав потерпілий ОСОБА_7 , для підтвердження його показань та уточнення певних обставин, яких саме, не мап`ятає.

Стороною захисту було подано до суду та досліджено в судовому засіданні наступні докази:

-акт ревізії магазину «Ритуальні послуги» від 21 листопада 2019 року, згідно якого проведено ревізію товарно-матеріальних цінностей з власником магазину ОСОБА_3 (обвинуваченим) та свідком ОСОБА_31 (т. 4 а.с. 1-3);

-товаро-транспортну накладну № 9011117 від 20 листопада 2019 року, у відповідності до якої ФОПу ОСОБА_3 було виписано деревину з ДО ЛГ «Білоозерське», та відповідний запит адвоката (т. 4 а.с. 4-5);

-висновок експерта № 19/23/3/2-CE/20 від 20 січня 2020 року, згідно якого на відеозаписі, що містить подію злочину, зображення осіб непридатні для ідентифікації за ознаками зовнішності (т. 4 а.с. 6-19);

- матеріали локалізації точок на місцевості, та їх аналіз, з урахуванням інформації отриманої слідчим у операторів мобільного зв`язку (т. 4 а.с. 21-43).

За клопотанням сторони захисту допитанні свідки ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 .

Свідок ОСОБА_31 показала суду наступне. 21 листопада 2019 року вона зранку зв`язались з ОСОБА_3 по телефону, так як в цей день була запланована ревізія в магазині «Ритуальні послуги», який знаходиться на вулиці Новокиївське шосе в м. Переяслав. Прийшовши до магазину, знову зателефонувала ОСОБА_3 , оскільки не мала ключів, та повідомила, що вже на місці. ОСОБА_3 під`їхав через кілька хвилин на автомобілі (позашляховику чорного кольору, марки та реєстраційного номера не пам`ятає), відкрив магазин, удвох вони зайшли в середину і почали робити ревізію. Вона заздалегідь підготувала бланк акту ревізії, так як ОСОБА_3 її про це попросив, зокрема щоб копія акту по результатам залишилась в нього, та для того щоб обрахувати недостачу, і необхідність у закупівлі додаткового товару. Необхідність у перевірці наявності товару викликана тим, що напередодні помер продавець і щоб прийшов новий, потрібно було звірити товар. ОСОБА_3 залучив до ревізії саме її, тому що вона допомагала у відкритті цього магазину, складала кошторис, вивчала попит товару, та інші економічні властивості подібного бізнесу. Ревізія тривала загалом десь до 16 години.

ОСОБА_3 спочатку був з нею, але кілька разів відлучався з магазину. Вперше десь близько 12 години, бо йому хтось зателефонував, і він сказав, що йому необхідно їхати до іншого магазину «Новий», який знаходився поряд зі школою № 4 на цій же вулиці (менше 1 км по відстані), бо привезли якийсь товар. Його не було близько півгодин. Потім він повернувся, був з нею деякий час, йому подзвонили з лісового господарства і він сказав, щоб вона продовжувала ревізію без нього, так як він має їхати в ліс біля с. Циблі чи с. Хоцьки, точно не пам`ятає, оскільки там були його робочі, які відвантажували деревину. Вона проводила облік десь до 16 години, потім вона знову йому зателефонувала і він під`їхав десь через 15 хвилин. Вони підписали акт ревізії, примірник вона віддала і ОСОБА_39 підвіз її додому.

Він був одягнений в цей день, в короткий пуховик зеленого кольору, здається в джинсах синього кольору, та в темних кросівках «Найк», які вона добре запам`ятала, оскільки ще говорила йому, що це не те взуття, яке потрібно надягати в ліс і воно було брудне.

Протягом дня ОСОБА_39 не змінював одяг, так само як і авто. Ніякого хвилювання в ОСОБА_40 вона не помітила, він вів себе природньо, так як завжди, ніяких слідів на руках в нього не бачила (він підписував акт ревізії і його руки вона добре бачила).

Свідок ОСОБА_32 показав суду наступне. ОСОБА_3 знає давно, спілкуються по роботі. 21 листопада 2019 року він перебував в м. Переяслав та близько 12 години приїхав до магазину «Новий» біля 4 школи, де побачив ОСОБА_3 , який приїхав на розвантаження товару в цей(його) магазин. Він приїхав на своєму авто «Мітсубісі Паджеро», чорного кольору, номер не пам`ятає. Вони попили каву та поспілкуватись, хвилин 15-20, і ОСОБА_39 поїхав в бік центра міста, а він - у своїх справах.

Свідок ОСОБА_33 показав наступне. Станом на листопад 2019 року він працював в лісовому господарстві « ОСОБА_41 » на посаді майстра лісу. ОСОБА_3 знає років 4-5 як підприємця, який купує деревину в господарстві. 20 листопада 2019 після обід ОСОБА_3 прибув до ДО ЛГ «Білоозерське», яке територіально знаходиться в АДРЕСА_6 , разом з чоловіками на ім`я ОСОБА_42 та ОСОБА_43 , яких свідок вже не раз бачив. Вони завантажили на причеп дрова згідно накладної, вантажили до потемніння, коли трактор разом з причепом почав рух, то поламалось колесо, воно практично відпало. Можливості його відремонтувати в той день не було, так як вже практично було темно.

На наступний день він приїхав на роботу близько 9 год. 30 хв., ОСОБА_43 вже займався ремонтом причепу. ОСОБА_39 приїхав вже десь близько 13 год. 30 хв, привіз якусь запчастину і поїсти ОСОБА_44 .

ОСОБА_3 був одягнений в цей день в зелений пуховик, джинси та кросівки (як завжди), приїхав на машині МістубісіПаджеро чорного кольору.

Ніякого хвилювання ОСОБА_33 в ОСОБА_3 не помічав, можливо тільки щодо рахунку накладної, яка була виписана датою раніше, ніж була фактична поставка, так як поломка причепа не входила в його план.

Свідок ОСОБА_34 показав суду наступне. Він працює дільничним офіцером поліції, знає і ОСОБА_7 , і ОСОБА_3 досить довгий час, так як його територія обслуговування - це мікрорайон «Підварки», де той проживає та де знаходиться його місце роботи.

Близько 15 години 21 листопада 2019 року до нього зателефонував ОСОБА_3 та запитав, чи відомо йому про звернення дружини ОСОБА_45 до поліції з приводу побиття її чоловіка нібито ним - ОСОБА_3 . Він нічого не знав, зайшов до чергової частини та запитав, чи це відповідає дійсності. Черговий йому підтвердив, що це так, та коротко пояснив обставини події, Потім ОСОБА_34 перетелефонував ОСОБА_3 та зауважив про наявну в нього інформацію. ОСОБА_3 виразив своє обурення, та нерозуміння такої ситуації, сказав, що це вже якась видумка.

Також він, як дільничний, виїхав разом із СОГ на виклик, особисто відбирав пояснення в ОСОБА_7 , який повідомив, що йому заподіяли ушкодження невідомі особи, нікого він не ідентифікував, та претензій ні до кого не має. Пояснення в ОСОБА_7 в той день відбирав прямо в нього вдома, протягом 10-20 хвилин, стан його був такий, що пояснення він міг давати, на ньому були тілесні ушкодженні, але які сааме, вже не пам`ятає. Пояснення він ( ОСОБА_34 ) віддав слідчому. Додав, що раніше траплялись побиття ОСОБА_7 , зокрема в 2017 році, щодо цього є кримінальне провадження. Йому неодноразово повідомляли, в тому числі і ОСОБА_3 , що ОСОБА_7 незаконно возить землю та пісок, з приводу чого не раз зупинявся працівниками поліції. Чи є кримінальна провадження щодо цього - не знає. Ніби є кримінальне провадження з приводу крадіжки землі з ділянки мешканця району «Підварки».

Свідок ОСОБА_46 показав суду наступне. Він був у групі слідчих в даному кримінальному провадженні. 22 листопада 2019 року проводив огляд місця події дест на роздоріжжі в полі за містом. Він сам саме це місце не встановлював, його туди направив керівник райвідділу, але йому не відомо, звідки була інформація про саме це місце події. ОСОБА_7 тоді не було. Понятих привезли патрульні, хто був спеціалістом не пам`ятає, або Онашко або Болбот. На огляд місця події в ангар на вулицю Індустріальна, 2А його також направив його керівник. Від потерпілого ОСОБА_7 про місця події не чув, тільки від керівника, який по суті і направляв скрізь його для огляду. На двох оглядах (в ангарі та на полі) були одні і ті ж поняті. Одним з понятих був його шкільний друг. ОСОБА_47 . Як було отримано відео із записом з камер спостереження на ангарі, не знає. Як отримував дозвіл на огляд в ангарі також не пам`ятає. Потерпілого перед оглядом місця події не допитував та не спілкувався з ним, оглядав тільки те місце, на яке вказав керівник.

Свідок ОСОБА_35 показала суду наступне. В той період перебувала на посаді інспектора-криміналіста у відділі поліції Переяслава . В день події була в складі СОГ, виїжджала на огляди місця події разом із слідчим ОСОБА_49 , також вилучала речові докази, упаковувала їх, хто направив СОГ конкретно на ті місця їй не відомо, старшим СОГ був слідчий ОСОБА_46 , протоколи оглядів місця події складав ОСОБА_46 , чому він не вписав її в учасники їй не відомо. На пряме запитання захисту, ким їй доводиться одна з понятих ОСОБА_50 , спочатку відповідала, що ніким, потім зазначила, що згадала і це її матір. Оскільки ніяк не могли знайти понятих, вона запропонувала мамі бути присутньою під час оглядів місця події, хто її привозив, та яким чином вона прибула не пам`ятає. Не знає, чи інший понятий ОСОБА_47 товариш чи не товариш ОСОБА_51 . Як було отримано відео із записом з камер спостереження на ангарі, не знає. Як отримувався дозвіл на огляд в ангарі, також не знає.

Свідок ОСОБА_36 покзала суду наступне. Вона є матір`ю ОСОБА_52 .. Була присутня на огляді місця події на полі десь в мікрорайоні «Підварки», але де саме не пам`ятає. Їй зателефонувала донька і повідомила, що вони десь на полі, людей немає і потрібна допомога, як туди прибула теж не пам`ятає. На місці був слідчий і донька, та більше ніби нікого не було. Також була в якомусь сараї, там щось подивились і все, що саме дивились не знає, в сарай вона не заходила та не бачила, що там робив слідчий, що вилучали також не бачила. Не пам`ятає, чи підписувала якісь документи, ніби - так.

Свідок ОСОБА_37 показав суду наступне. Для участі в слідчих діях його викликав знайомий патрульний поліцейський на ім`я ОСОБА_53 , На автомобілі Шкода білого кольору приїхав до нього додому, забрав і відвіз на місце події, де він побачив слідчого ОСОБА_55 який також є його знайомим. Де точно те місце, куди його привіз ОСОБА_53 , сказати не може, але знає що це «Підварки», десь в полі. Там на місці він підписав документи та його відвезли додому. Не міг пояснити скільки було жінок на місці події. Ввечері його покликали на оглдя в якийсь ангар, там вилучили шапку, а чи вилучались якісь диски чи записуючий пристрій, не пам`ятає. Був він, слідчий Зозуля, якась жінка і ще хтось, не пам`ятає. Привіз його той самий патрульний. Ніби підписував якісь документи. На той час не спілкувався із Зозулею.

Свідок ОСОБА_57 показав суду наступне. Протягом всього 2019 року виконував обов`язки поліцейського ювенальної превенції місцевого відділу поліції, в розпорядженні службової Шкоди білого кольору не мав, ОСОБА_58 знає з часу навчання в ПТУ, він ніколи його не возив на службовому автомобілі, в тому числі в той день, черговим не був, та нікуди взагалі не їздив, а в патрульній поліції почав працювати фактично восени 2020 року.

Будь-яких інших доказів учасниками судового провадження суду надано не було, клопотань з цього приводу не заявлялося.

По суті пред`явленого обвинувачення в скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.127 КК України, обвинувачений ОСОБА_3 свою вину не визнав та, відповідаючи на запитання учасників судового провадження, показав наступне. 21 листопада 2019 року приблизно о 08-09 годині виїхав з місця свого проживання на пилораму по АДРЕСА_7 , оскільки там він мав забрати деякі деталі та відвезти в ліс біля с. Циблі, де напередодні поламався його причіп, яким він мав вивезти замовлену раніше деревину (зокрема необхідний був сальник).

Потім, близько 09-10 години він прибув до належного йому магазину «Ритуальні послуги», розташованого на вулиці Новокиївське шосе, щоб зустрітись з продавцем ОСОБА_31 , з якою домовився провести ревізію, та відкрити магазин, так як в останньої ключів не було. Почали проводити разом із ОСОБА_31 в магазині ревізію, і після 11 години він від`їхав до іншого свого магазину «Новий», який знаходиться на відстані 500-700 метрів на тій же вулиці, так як там о 12 годині повинні були завезти товар. Товар прийняв, біля магазину «Новий» зустрів свого знайомого ОСОБА_59 , з яким випив каву та після цього знову поїхав до магазину «Ритуальні послуги» до ОСОБА_31 , а потім відразу, приблизно 12:30-13:00 годин поїхав в ліс до с. Циблі, де був його трактор та причеп, віддав необхідні запчастини. Потім до нього зателефонував дільничний ОСОБА_34 , та запитав, чи не був ОСОБА_3 сьогодні на полі, та чи не причетний він до побиття ОСОБА_7 , на що відповів негативно. Після цього вирішив набрати самого ОСОБА_7 , та запитати, навіщо він його омовляє. Телефон взяла дружина ОСОБА_7 , яка просто кричала на нього, і все. Оскільки в нього в користуванні на той час було три мобільні телефонні номери, а з якого він набирав ОСОБА_7 , не пам`ятає.

Потім повернувся в лісгосп, підписав ТТН та близько 15 години повернувся в м. Переяслав, заїхав до ОСОБА_31 , яка вже закінчила ревізію, підписав акт, закрив магазин та відвіз її додому близько 16 години. Після цього йому зателефонував начальник поліції та попросив приїхати у відділ. Оскільки з повідомлення дільничого я вже знав про події з ОСОБА_7 та про підозри про мою причетність до цього, знайшов собі адвоката і на наступний день самостійно прийшов до поліції. Спочатку йому працівники поліції пропонували «відкупитися», щоб не було справи, оскільки він нічого не робів, то відмовився. Тоді його затримали.

Вважає, що ОСОБА_7 може його омовляти з тих причин, що він ( ОСОБА_3 ) неодноразово його ловив на незаконному видобутку землі, та заважав йому вчинювати ці незаконні дії. Раніше, у 2017 році, ОСОБА_7 вже били за такі незаконні дії, є кримінальне провадження.

В той день ОСОБА_7 не бачив, не вчиняв відносно нього ніяких незаконних дій.

Про статеві відносини між ОСОБА_7 та своєю бувшою дружиною ОСОБА_60 нічого не знає. Коли йому обирали запобіжний захід, вона як свідок говорила, що нічого не було.

Захисники обвинуваченого адвокати ОСОБА_5 та ОСОБА_6 просили виправдати ОСОБА_3 у пред`явленому йому обвинуваченні з підстав відсутності в діях останнього складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 127 КК України. Просили визнати ряд поданих прокурором доказів недопустимими та/або неналежними.

Протокол огляду місця події від 22 листопада 2019 року, складений слідчим СВ Відділу поліції № 1 Бориспільського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_49 в ході якого були оглянуті будинок по АДРЕСА_3 та автомобіль марки «ВАЗ 211540», д.н.з. НОМЕР_1 . Житло та автомобіль є сховищем в розумінні права власності, право розпоряджатися яким має власник ( ОСОБА_7 ). Разом з тим, право на їх огляд надає мати потерпілого, що є порушенням порядку проведення огляду. Протокол огляду складений щодо двох об`єктів власності, власниками яких є різні особи. З виявленими при огляді речами із плямами бурого кольору будь-які процесуальні дії не проводилися. В зв`язку з відсутністю жодних об`єктивних даних про те, що ці плями є кров`ю, яка належить людині, відсутністю ідентифікації людини, якій вона належить, такі докази не можуть бути визнані належними. Чорно-біла фотоілюстрація не дає уявлення про забарвлення об`єктів, що є не тільки підміною понять, а і об`єктів виявлення та їх доказового значення, тому такі докази крім іншого повинні бути визнані судом неналежними.

Протокол огляду місця події від 22 листопада 2019 року, складений слідчим СВ Відділу поліції № 1 Бориспільського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_49 в ході якого був оглянутий ангар для зберігання зерна та прилеглі до нього території, що розташовані по АДРЕСА_2 . Огляд слідчим був проведений за відсутності необхідних документів ( ухвали слідчого-судді, постановленої до або після такого огляду; відсутності договорів оренди даного приміщення між ОСОБА_7 та ОСОБА_22 , яким був наданий дозвіл на огляд приміщення). Викликають сумнів і присутність при проведенні огляду понятих, які є близькими родичами слідчих чи їх знайомими, та підписи яких на інших документах різняться із підписами в даному протоколі.

Вищезазначений протокол є недопустимим доказом в сенсі порушення порядку його проведення.

Диск із записом з відеокамери та заява ОСОБА_22 від 22 листопада 2019 року про видачу цього диску. Дата створення файлу на диску (28 листопада 2019 року) не співпадає із днем написання заяви ОСОБА_22 . Файл, який міститься на цьому диску, в сенсі судової практики може визнаватись оригіналом, але спосіб його отримання виходить за рамки кримінальної процесуальної процедури. Прокурором не доведено, хто зображений на цих відеозаписах, хто створив ці файли, та хто їх редагував. Доказом в даному випадку є електронний файл, який містить відомості про обставини, що можуть інформувати стороннього спостерігача про подію злочину, однак цей файл не був створений в день злочину, що прокурором не спростовано, а порядок його отримання порушений в сенсі розуміння норм кримінального процесуального закону, та і взагалі по суті невідомий стороні захисту. При перегляді відеозапису в судовому засіданні 02 листопада 2022 року встановлено розбіжність у часі, зазначеному на відео, в порівнянні із часом вчинення кримінального правопорушення.

З огляду на дату створення, час запису, який відображений на ньому, відсутність доказів на підтвердження ідентифікації зображених на ньому осіб, даний доказ слід вважати неналежним, з огляду на порушення процедури його отримання - недопустимим.

Витяг з ДРРПНМ від 18 лютого 2020 року є недопустимим доказом, поскільки він був здійснений без відповідного запиту прокурором ОСОБА_23 , який не був визначений прокурором щодо здійснення процесуального керівництва в даному кримінальному провадженні, тобто отриманий з порушення законодавчо встановленого порядку.

Протокол перегляду відеозаписів від 28 листопада 2019 року, складений слідчим СВ Відділу поліції № 1 Бориспільського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_18 , в порушення ст.104 КПК України не містить часу його складення. В контексті плутанини з датою створення файлів відеозаписів, влучених на місці події, цей протокол умисно не містить часу, а його дата збігається з датою «створення» цих відеофайлів. Можна припустити про отримання їх слідчим у не визначений законом спосіб. Докази, отримані під час даної слідчої дії, є недопустимими.

Протокол перегляду відеозаписів від 10 лютого 2020 року свідчить, що дана слідча дія фактично проведена не була, так як відомості на диску не змінились на дату складання цього протоколу - 10 лютого 2020 року, отже фактично оглянутими вони не були, зміст протоколу аналогічний попередньому, від 28 листопада 2019 року, що свідчить про можливу його фальсифікацію, тому даний доказ не може бути визнаний допустимим.

Протокол огляду місця події від 22 листопада 2019 року, складений слідчим СВ Відділу поліції № 1 Бориспільського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_49 , за відсутності потерпілого чи іншої особи, яка могла вказати на точне місце вчинення кримінального правопорушення. Слідчим не були призначені імунологічна та молекулярно-генетична експертизи щодо зразків плям бурого кольору в кількості 7 штук, тому всі докази, вилучені при цьому огляді та сам факт встановлення обов`язкової ознаки об`єктивної сторони - місця злочину, не мають ознак належності до цієї події, та є неналежними доказами.

Крім того, слідчим вчинено грубе порушення процесуального закону в частині проведення огляду за відсутності понятих, поскільки зазначені в протоколі поняті є близькими родичами чи знайомими слідчих, їх присутність при проведенні огляду є сумнівною. Отже, всі докази, отримані під час проведення цієї слідчої дії, слід вважати недопустимими.

Постанова т.в.о. начальника СВ Відділу поліції № 1 Бориспільського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_61 від 22 листопада 2019 року є недопустимим доказом, оскільки на день її винесення начальник СВ ОСОБА_62 перебував у відпустці, тому не мав права її виносити. Враховуючи вищевикладене, дана постанова не має наслідком наділення визначених у ній слідчих повноваженнями на проведення будь-яких слідчих дій в межах розслідування даного кримінального провадження. Всі слідчі дії проведені із суттєвим порушенням закону, що тягне за собою визнання всіх зібраних під час їх проведення доказів недопустимими.

Протокол огляду місця події від 23 листопада 2019 року, складений слідчим СВ Відділу поліції № 1 Бориспільського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_49 , є неналежним доказом. Протокол не містить жодних відомостей, які можна було б сприймати, як докази, в розумінні фактичних даних, що надають можливість довести обставини злочину чи спростувати їх. Він проводився для вилучення зліпків слідів протекторів шин, але висновок експертизи щодо дослідження вилученого зліпку до матеріалів кримінальної справи не був долучений прокурором, а тому цей огляд не носить жодного доказового значення та не встановлює і не спростовує жодних обставин.

Протокол огляду від 25 листопада 2019 року, в ході якого був проведений огляд телефону свідка - дружини потерпілого, проведений за її заявою, без відповідної ухвали слідчого судді. Разом з тим, свідок надала телефон для огляду, не маючи права розголошувати дані своїх співрозмовників, та не маючи права надавати докази, як, наприклад потерпілий, оскільки в цьому провадженні він має особливий статус, перебуваючи практично на боці обвинувачення та наділений правом доказування. Таким чином, слідчим порушено порядок проведення огляду приміщення та доступу до інформації з обмеженим доступом, що тягне за собою визнання доказів зібраних під час цієї слідчої дії недопустимими.

Протокол проведення слідчого експерименту від 20 грудня 2019 року, яким зафіксовано безпосередньо допит потерпілого ОСОБА_7 в ангарі, де на нього було здійснено напад, також не може бути визнаний допустимим та належним доказом з тих причин, що слідчий при проведенні цієї слідчої дії, підміняє її суть практичним допитом на місці події потерпілого, та з`ясовує обставини, які потерпілий має надавати в суді під час проведення його допиту безпосередньо судом під відеозапис, що практично не заборонено під час його допиту слідчим чи в порядку ст. 225 КПК України, без відтворення механізму нанесення тілесних ушкоджень , місця розташування нападників, почерговості їх дій.

Таким чином, з огляду на те, що цим слідчим експериментом не здійснено ніякої перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 240 КПК України), а також слідчим відбувається підміна понять допиту та слідчого експерименту, такий слідчий експеримент має бути визнаний неналежним доказом.

З огляду на те, що слідчий експеримент, що проводиться в житлі чи іншому володінні особи, здійснюється лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором, або прокурора, яке розглядається в порядку, передбаченому цим Кодексом, для розгляду клопотань про проведення обшуку в житлі чи іншому володінні особи такий слідчий експеримент повинен бути визнаний недопустимим доказом (ч. 5 ст. 240 КПК України).

Висновок судово-медичної експертизи № 5 від 12 лютого 2020 року проведений на основі вилученої медичної документації та огляду потерпілого після видужання та загоєння ран. Такий висновок не може бути визнаний допустимим доказом, з огляду на те, що експерт при наданні висновку описує історії хвороби потерпілого, що були вилучені на підставі ухвал слідчого судді про тимчасовий доступ, та не були надані стороні захисту для ознайомлення на виконання вимог ст.290 КПК України, що є порушенням ч.12 ст.290 КПК України в частині допущення судом відомостей, що містяться в них, як докази, у випадку нездійснення відкриття матеріалів кримінального провадження його стороні. Базування висновків на підставі не відкритих захисту доказів є ознакою недопустимості.

Цей доказ також не може бути визнаний і належним в частині відповіді на питання № 6, з огляду на те, що при відповіді на це питання експерт відповідає ствердно, що буцімто механізм нанесення тілесних ушкоджень, показаний потерпілим на слідчому експерименті може відповідати наявним у нього тілесним ушкодженням. Разом з тим, з висновку експертизи не вбачається, що експерту надавався відеозапис слідчого експерименту, про який зазначено вище, так і на самому, так званому слідчому експерименті, потерпілий ОСОБА_7 не відображає жодного механізму нанесення тілесних ушкоджень.

Оцінивши надані та досліджені докази в їх сукупності з приводу належності, допустимості та достатності, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Капо проти Бельгії» «… в кримінальних справах питання прийняття доказів належить досліджувати в світлі пункту 2 статті 6, і вимагає воно, окрім іншого, щоб тягар доказування лежав на стороні обвинувачення».

Статтею 91 КПК України встановлено перелік обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 цього Кодексу, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 цього Кодексу, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Визначення належності та допустимості доказів розкрито в ст. 85 та 86 цього Кодексу відповідно.

Статтею 87 КПК України визначено поняття недопустимості доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Зокрема, істотними порушеннями прав та свобод людини визнано здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження; порушення права особи на захист; отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права; порушення права на перехресний допит.

Щодо протоколу огляду місця події від 23 листопада 2019 року (вилучили зліпки протекторів шин), який складено слідчим СВ Відділу поліції № 1 Бориспільського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_49 , суд погоджується з доводами сторони захисту щодо його неналежності . Огляд проводився для вилучення зліпків слідів протекторів шин, але але будь-яких висновків експертизи щодо дослідження вилученого зліпку до матеріалів кримінальної справи прокурором не долучено; протокол не містить жодних відомостей, які можна було б сприймати, як докази, в розумінні фактичних даних, що надають можливість довести обставини злочину чи спростувати їх в контексті ст. 91 КПК України.

Аналогічні підстави неналежності доказу суд вважає за необхідне застосувати і до протоколу огляду місця події від 22 листопада 2019 року (сліди бурого кольору).

Щодо підстав визнання недопустимим доказом протоколу слідчого експерименту від 20 грудня 2019 року за участі потерпілого ОСОБА_7 , слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 КПК України з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань. Частиною 2 цієї статті передбачено, що під час проведення слідчого експерименту можуть проводитися вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складатися плани і схеми, виготовлятися графічні зображення, відбитки та зліпки, які додаються до протоколу.

Тобто метою слідчого експерименту відповідно до ч. 1 ст. 240 КПК України є перевірка й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Відомості, повідомлені, зокрема потерпілим під час проведення слідчого експерименту, є складовою частиною змісту документа як іншого окремого процесуального джерела доказів протоколу слідчого експерименту, де фіксуються його хід та результати.

Отже, відомості, які надаються під час слідчого експерименту, не є самостійним процесуальним джерелом доказів, оскільки таким джерелом виступає протокол цієї слідчої дії, що в розумінні ч. 2 ст. 84 та п. 3 ч. 2 ст. 99 КПК України є документом.

При цьому показання необхідно розмежовувати з іншим самостійним джерелом доказів протоколом слідчого експерименту.

Виходячи із сутнісних ознак показань,визначених в ч.1 ст. 95 КПК України, у системному зв`язку із ч.2 ст.84 цього Кодексу, показання є самостійним процесуальним джерелом доказів лише в тому випадку, коли вони надаються під час допиту.

Приписами ч. 4 ст. 95 КПК України встановлено те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які було отримано в порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, мають застосовуватися лише до відомостей, що відповідають ознакам показань як самостійного процесуального джерела доказів, згідно зі ст. 95 КПК України.

При проведенні слідчого експерименту участь, зокрема потерпілого, не може виявлятися виключно в формі повідомлення відомостей про фактичні дані, які мають значення для кримінального провадження (адже це є предметом допиту).

Це встановлено іу правових висновках, які містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2023 року у справі №212/7057/18, згідно яких проведення слідчого експерименту у формі, що не містить ознак відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення дослідів чи випробувань, а посвідчує виключно проголошення підозрюваним зізнання у вчиненні кримінального правопорушення з метою його процесуального закріплення, належить розцінювати як допит, що не має в суді доказового значення з огляду на зміст ч. 4 ст. 95 КПК України.

Як вбачається з відеозапису, який міститься на технічному носії інформації та долучений до протоколу слідчого експерименту від 20 грудня 2019 року за участі потерпілого ОСОБА_7 (т. 2 а.с. 152), запис містить два файли, тривалістю 18:55 хв. та 04:49 хв. Під час слідчого експерименту потерпілий розповідав про обставини, які особисто сприймав 21 листопада 2019 року. При цьому, при проведенні цього слідчого експерименту не було залучено статистів та не надавався манекен для відтворення подій, які повідомляв потерпілий, в тому числі із надання відповідного інвентаря. Потерпілий зазначав про нанесені йому удари і в ангарі, і в автомобілі на полі, однак відповідні обставини не відтворювалися, потерпілий не показував на статисті чи манекені конкретний спосіб, механізм та деталі вчинення стосовно нього протиправних дій.

Таким чином, суд вважає, що слідчий експеримент від 20 грудня 2019 року за участі потерпілого ОСОБА_7 відбувся у формі, що не містила ознаки відтворення дій, обстановки, обставин події, що свідчить про те, що ця слідча дія була проведена без дотриманням вимог закону.

Нормативна модель слідчого експерименту передбачає безпосередню участь особи у проведенні дій, спрямованих на досягнення легітимної мети цієї слідчої дії, а саме у відтворенні дій, обстановки, обставин певної події, проведенні необхідних дослідів чи випробувань. Шляхами досягнення мети слідчого експерименту, відповідно до частини 1 статті 240 КПК, є проведення слідчим, прокурором відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.

Отримання від особи відомостей під час проведення слідчого експерименту (з дотриманням встановленого законом порядку) є складовою належної правової процедури цієї процесуальної дії, що разом з іншими її сутнісними компонентами дозволяє досягнути її мети і вирішити поставлені завдання. При ньому відомості, які надаються під час слідчої (розшукової) дії - слідчого експерименту, не є самостійним процесуальним джерелом доказів, оскільки таким джерелом виступає протокол цієї слідчої (розшукової) дії, що в розумінні частини 2 статті 84 та пункту 3 частини 2 статті 99 КПК є документом.

Виходячи із сутнісних ознак показань, визначених в частині 1 статті 95 КПК, у системному зв`язку із частиною 2 статті 84 цього Кодексу, показання є самостійним процесуальним джерелом доказів лише в тому випадку, коли вони надаються під час допиту.

При проведенні слідчого експерименту участь особи не може виявлятися виключно в формі повідомлення відомостей про фактичні дані, які мають значення для кримінального провадження (адже це є предметом допиту). Слідчий експеримент, здійснений у такій формі, що не містить ознак відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення необхідних дослідів чи випробувань, а посвідчує виключно проголошення особою своїх раніше даних показів, з метою їх процесуального закріплення, має розцінюватися як повторний допит, що не може мати в суді доказового значення з огляду на частину 4 статті 95 КПК, згідно з якою суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримано в порядку, передбаченому статті 225 КПК.

Такий висновок узгоджується й з висновком об`єднаної палати Касаційного кримінального суду, висловленим у постанові від 14 вересня 2020 року у справі № 740/3597/17.

Отже, оскільки під час проведення цієї слідчого дії будь-якого відтворення ані дій обвинуваченого, ані дій інших учасників проведено не було, потерпілий лише розповідав і показував руками, як йому приснули газом, втягли кайданки та кульок на голову, били, поклали до автомобіля, возили в багажнику та завдавали удари та вчиняли інші дії, при цьому він вказував, що в ангарі удари завдавали троє осіб, слідчим під час слідчого експерименту ані відтворення обстановки, тим більше будь-яких дослідів чи випробувань проведено не було, тобто, під час цього слідчого експерименту фактично відбувався допит потерпілого ОСОБА_7 на місці події, а не перевірка відомостей чи даних, як те передбачено ст. 240 КПК України, тому за таких обставин, суд дійшов висновку про недопустимість протоколу слідчого експерименту від 20 грудня 2019 року за участі потерпілого ОСОБА_7 .

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що у своїй прецедентній практиці під час оцінки доказів він керується критерієм доведення винуватості поза розумним сумнівом (Avsar v. Turkey, п. 282), яке має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою.

Також, відповідно до сформованої практикою ЄСПЛ доктрини «плодів отруєного дерева», якщо джерело доказів є недопустимим, всі інші дані, одержані з його допомогою, будуть такими ж (рішення у справах«Gafgen v. Germany», «Шабельник проти України № 2», «Яременко проти України № 2»). Ця доктрина передбачає оцінку не лише кожного засобу доказування автономно, а і всього ланцюга безпосередньо пов`язаних між собою доказів, з яких одні випливають з інших та є похідними від них. Критерієм віднесення доказів до «плодів отруєного дерева» є наявність достатніх підстав вважати, що відповідні відомості не були б отримані за відсутності інформації, одержаної незаконним шляхом.

Як вбачається з висновку судово-медичного експерта № 5 від 12 лютого 2020 року (т. 2 а.с. 153-156), саме з врахуванням пояснень потерпілого ОСОБА_7 , що викладені у протоколі проведення слідчого експерименту від 20 грудня 2019 року, експерт, підтвердивши наявність певних тілесних ушкоджень, прийшов до висновку, що механізм утворення таких тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_7 не суперечить механізму, на який він вказує під час проведення слідчого експерименту 22 грудня 2019 року.

За таких обставин, зважаючи на вищезазначену практику ЄСПЛ та доктрину «плодів отруєного дерева», суд дійшов висновку, що і висновок судово-медичного експерта № 5 від 12 лютого 2020 року також є недопустимим доказом.

При цьому, зазначення у висновку експерта на аркуші 7, що слідчий експеримент за участю потерпілого проводився 22 грудня 2019 року, на думку суду є механічною помилкою в наслідок людського фактору, зважаючи на те, що в самій дослідницькій частині висновку (аркуш 5) експертом вказано, що їй надано протокол слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_7 від 20 грудня 2019 року.

Надані прокурором довідки (Інформація) з ДРРПНМ (т.2 а.с. 111-117) на підтвердження особи-власника приміщень та земельної ділянки по АДРЕСА_4 і, як наслідок отримання в нього дозволу на проведення огляду місця події та отримання відеозаписів з камер відеоспостережень, суд не може вважати допустимими доказами, зважаючи на наступне.

З наданих документів вбачається, що отриманні (сформовані) довідки 18 лютого 2020 року ОСОБА_23 , Прокуратура Київської області, підстава формування: ст. 93 КПК України у кримінальному провадженні № 12019110240000555.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 93 КПК України, збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 19 ст. 3 КПК України, сторони кримінального провадження - зокрема, з боку обвинувачення: слідчий, дізнавач, керівник органу досудового розслідування, керівник органу дізнання, прокурор, а також потерпілий, його представник та законний представник у випадках, установлених цим Кодексом.

Стаття 37 КПК України передбачає, що прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.

Відповідно до статті 36 КПК України прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог КПК України, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов`язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора.

Прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, здійснює повноваження, передбачені частиною другою статті 36 КПК України.

Таким чином, в кожному кримінальному провадженні є визначені відповідно до норм КПК України прокурори, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, і саме вони мають право вчиняти дії, які передбачені в ч. 2 ст. 36 КПК України.

Як вже зазначалося, з наданих прокурором довідок (Інформації) з ДРРПНМ вбачається, що отриманні (сформовані) довідки 18 лютого 2020 року ОСОБА_23 , Прокуратура Київської області, підстава формування: ст. 93 КПК України у кримінальному провадженні № 12019110240000555.

Матеріали кримінального провадження не містять доказів того, що прокурор ОСОБА_23 станом на 18 лютого 2020 року перебував у складі групи прокурорів в даному кримінальному провадженні і мав повноваження на вчинення дій, передбачених ст. 93 КПК України, в тому числі, й на отримання довідок (інформації) з будь-яких джерел.

На а.с. 57 в т. 1 міститься постанова від 13 березня 2021 року про заміну групи прокурорів, з якої вбачається, що прокурор ОСОБА_23 набув повноважень в даному кримінальному провадженні лише 15 березня 2021 року.

За таких обставин суд вважає, що довідки (Інформація) з ДРРПНМ (т.2 а.с. 111-117) на підтвердження особи-власника приміщень та земельної ділянки по АДРЕСА_4 , отримані неуповноваженою на те особою, що свідчить про порушення порядку їх отримання та, як наслідок, про їх недопустимість.

Як вже зазначалося судом, відповідно до сформованої практикою ЄСПЛ доктрини «плодів отруєного дерева», якщо джерело доказів є недопустимим, всі інші дані, одержані з його допомогою, будуть такими ж (рішення у справах«Gafgen v. Germany», «Шабельник проти України № 2», «Яременко проти України № 2»). Ця доктрина передбачає оцінку не лише кожного засобу доказування автономно, а і всього ланцюга безпосередньо пов`язаних між собою доказів, з яких одні випливають з інших та є похідними від них. Критерієм віднесення доказів до «плодів отруєного дерева» є наявність достатніх підстав вважати, що відповідні відомості не були б отримані за відсутності інформації, одержаної незаконним шляхом.

В матеріалах справи міститься заява ОСОБА_22 (т. 2 а.с. 105) як власника приміщень та земельної ділянки по АДРЕСА_4 , на підставі якої 22 листопада 2019 року проведено огляд місця події за цією адресою, в тому числі й у приміщенні гаражу (протокол ОМП на а.с. 106-108, т. 2) та вилучено певні речі.

Відповідно до ч. 2 ст. 237 КПК України, огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.

Частиною першою та другою статті 233 КПК України встановлено, що ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.

Під житлом особи розуміється будь-яке приміщення, яке знаходиться у постійному чи тимчасовому володінні особи, незалежно від його призначення і правового статусу, та пристосоване для постійного або тимчасового проживання в ньому фізичних осіб, а також всі складові частини такого приміщення. Не є житлом приміщення, спеціально призначені для утримання осіб, права яких обмежені за законом. Під іншим володінням особи розуміються транспортний засіб, земельна ділянка, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення тощо, які знаходяться у володінні особи.

Таким чином, в даному випадку огляд місця події міг бути проведений на належних особі земельній ділянці та приміщеннях лише добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді.

З врахуванням того, що належних доказів користування даними приміщення потерпілим ОСОБА_7 . матеріали кримінального провадження не містять, допустимих доказів того, що ОСОБА_22 , який надав дозвіл на такий огляд, є власником земельної ділянки та приміщень на них, також немає, як відсутні і будь-які ухвали слідчого судді з цього приводу, підстав констатувати, що такий огляд місця події здійснено у порядку, визначеному КПК України, у суду немає. Дана обставина дає підстави визнати сам протокол огляду місця події по АДРЕСА_4 22 листопада 2019 року недопустимим доказом.

За таких же підстав суд визнає недопустими доказом й відеозапис з камер відеоспостережень по АДРЕСА_4 , який було надано ОСОБА_22 22 листопада 2019 року (т. 2 а.с. 109-110) та протоколи перегляду такого відеозапису від 28 листопада 2019 року (т. 2 а.с. 118) та від 10 лютого 2020 року (т.2 а.с. 123).

Крім того, слід відмітити, що за результатами висновку експерта № 19/233/2-СЕ/20 від 20 січня 2020 року (т.4 а.с. 8-20), зображення осіб на вищезазначених відеозаписах непридатні для ідентифікації за ознаками зовнішньості.

Щодо протоколу огляду місця події від 22 листопада 2019 року, в ході якого були оглянуті будинок по АДРЕСА_3 та автомобіль марки «ВАЗ 211540», д.н.з. НОМЕР_1 , суд не бвачає підстав для визнання його недопустимим доказом. Вланик будинковолодіння згоду добровільну надала, потерпілий ОСОБА_7 , власник автомобіля, в ході судового розгляду зазначив, що хоча він не надавав згоди, олнак не заперечував проти огляду, таким оглядом ніякі його права не порушені

Підстав визнавати недопустимим доказом протокол огляду від 25 листопада 2019 року, в ході якого був проведений огляд телефону свідка - дружини потерпілого за її добровільної згоди, також не вбачається.

Відповідно до приписів частин 1, 2 ст. 93 КПК збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження у порядку, передбаченому цим Кодексом. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом як проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, так і витребування та отримання від органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Наведеними кримінальними процесуальними нормами встановлено порядок отримання стороною обвинувачення від свідка за його ініціативою і доброю волею, диска з відеозаписом із відеореєстратора, наданого за його письмовою заявою на ім`я слідчого, що свідок підтвердив в судовому провадженні.

При цьому необхідно зважати на те, що згідно з ч. 4 ст. 132 КПК для оцінки потреб досудового розслідування варто враховувати можливість отримати речі й документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні, без застосування заходу забезпечення кримінального провадження.

Отримання тимчасового доступу до речей, документів і, за наявності підстав для того, розпорядження про надання можливості вилучення речей і документів, обумовлене, за приписами ст. 163 КПК, необхідністю доведення стороною кримінального провадження наявності достатніх підстав вважати, що без такого доступу та вилучення існує реальна загроза зміни або знищення речей чи документів, або таке вилучення необхідне для досягнення мети отримання доступу до речей і документів.

За відсутності таких обставин, тим більше за умови добровільного надання документів стороною чи учасником кримінального провадження, у володінні яких вони перебувають, не виникає підстав та умов до звернення з клопотанням до слідчого судді стосовно застосування заходів забезпечення кримінального провадження у виді тимчасового доступу до документів і речей (постанова ВС у справі № 333/1539/16-к від 31 березня 2021 року).

Щодо копії копії довідки - моніторингу з Управління технічного забезпечення (т. 2 а.с. 236-237), на підставі відомостей з якої були постановлені слідчим суддею ухвали про тимчасовий доступ до інформації операторів мобільного зв`язку від 06 грудня 2019 року та отримано відповідні відомості, слід зазначити наступне.

В силу ч. 1 ст. 99 КПК України, документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що сторона кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зобов`язані надати суду оригінал документа. Оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа - його відображення, якому надається таке ж значення, як документу.

Відповідно до ч. 5 ст. 99 цього Кодексу, для підтвердження змісту документа можуть бути визнані допустимими й інші відомості, якщо:

1) оригінал документа втрачений або знищений, крім випадків, якщо він втрачений або знищений з вини потерпілого або сторони, яка його надає;

2) оригінал документа не може бути отриманий за допомогою доступних правових процедур;

3) оригінал документа знаходиться у володінні однієї зі сторін кримінального провадження, а вона не надає його на запит іншої сторони.

Вищезазначена довідка надана в копії, у належни спосіб не завірена, не містить посилань на те, що її оригінал був адресований іншому адресату і перебуває у нього.

Сторона захисту наполягала на дослідженні оригіналу даного документу, при цьому зазначаючи, що при відкритті матеріалів досудового розслідування в порядку ст.ю 290 КПК України оригінал також був відсутній.

Прокурор зазначив, що оригінал довідки в його розпорядженні відсутній, тому надати його на дослідження він не має змоги. Разом з тим, прокурором не надано доказів існування обставин, передбачених ч. 5 ст. 99 КПК України.

Отже, сторона захисту, реалізуючи закріплені у статтях 22, 26 КПК України принципи змагальності та диспозитивності, на стадії дослідження доказів клопотала про надання оригіналу вказаної довідки стороною обвинувачення для ознайомлення з нею та безпосереднього її дослідження разом із копією. Прокурор зазначив про відсутність в його розпорядженні такого оригіналу, доказів існування обставин, передбачених ч. 5 ст. 99 КПК України, не навів.

Таким чином, суд вбачає порушення вимог ст. 290 КПК України через відкриття стороні захисту не оригіналу, а взагалі не завіреної копії такої довідки, яка долучена до матеріалів кримінального провадження, що має наслідком наявність сумнівів щодо достовірності її змісту і, загалом, сумнівів в її допустимості як доказу.

Як вже зазначалося судом, відповідно до сформованої практикою ЄСПЛ доктрини «плодів отруєного дерева», якщо джерело доказів є недопустимим, всі інші дані, одержані з його допомогою, будуть такими ж (рішення у справах«Gafgen v. Germany», «Шабельник проти України № 2», «Яременко проти України № 2»). Ця доктрина передбачає оцінку не лише кожного засобу доказування автономно, а і всього ланцюга безпосередньо пов`язаних між собою доказів, з яких одні випливають з інших та є похідними від них. Критерієм віднесення доказів до «плодів отруєного дерева» є наявність достатніх підстав вважати, що відповідні відомості не були б отримані за відсутності інформації, одержаної незаконним шляхом.

Таким чином, й інформація, яка була здобута на підставі отриманої з копії такої довідки інформації, зокрема яка міститься в результатах тимчасових доступів до інформації операторів мобільного зв`язку (т. 2 а.с. 240-256258-261263-266) не може бути визнаною допустимим доказом.

В матеріалах кримінального провадження наявний оригінал (поданий прокурором та досліджений судом) постанови про визначення групи слідчих від 22 листопада 2019 року, яка підписана начальником СВ переяслав-Хмельницького ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_63 (т. 2 а.с. 137). Ця ж постанова відкривалася і в порядку ст. 290 КПК України. Наявність в матеріалах обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 незавіреної копії такої постанови, де міститься інший підпис (т. 4 а.с. 74), в сукупності з наявними відомостями про відкликання ОСОБА_61 станом на 22 листопада 2019 року з відпустки (т. 4 а.с. 49-64), не дають підстави стверджувати про її недостовірність, незаконність чи нечинність, і, як наслідок, стверджувати про відсутність у визначених у ній слідчих повноважень на проведення будь-яких слідчих дій в межах розслідування даного кримінального провадження та визнання всіх зібраних під час їх проведення доказів недопустимими.

Показання самого потерпілого ОСОБА_7 в частині безальтернативної ідентифікації обвинуваченого викликає розумний сумнів логічного та повного сприйняття та оцінки ним інформації за умов відсутності зорового контакту з оточуючими, перебування в закритому просторі, його емоційний та фізичний стан. Свідки ОСОБА_24 та ОСОБА_30 не були очевидцями події, і відомі їм певні обставини лише зі слів потерпілого.

Натомість, показання свідків ОСОБА_31 , ОСОБА_59 , ОСОБА_64 в сукупнсоіт з показаннями самого ОСОБА_3 , зокрема і в частині його місць перебування та пересування 21 листопада 2019 року, є логічними, послідовними та узгодженими між собою та матеріалами локалізації точок на місцевості, та їх аналізу, які були надані стороною захисту.

Сукупність інших, крім визнаних судом недопустимими та неналежними доказами, наданих прокурором та досліджених судом доказів, на думку суду не є достатньою та взаємозв`язаною для безапеляційного доведення того, що дане кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 127 КК України вчинено саме ОСОБА_3

06 жовтня 2023 року після показань обвинуваченого ОСОБА_3 суд дійшов висновку, що для виконання завдань кримінального провадження, повного та об`єктивного його розгляду необхідно провести перевірку зазначених захисником обвинуваченого ОСОБА_3 та ним самимобставин щодо можливих протиправних дій працівників поліції, які брали участь в досудовому розслідуванні кримінального провадження № 12019110240000555 від 22.11.2019, в порядку та у спосіб, що визначені КПК України.

Копія ухвали була направлена на виконання до ТУДБР в м. Києві 17 жовтня 2023 року. За наявною у кримінальному провадженні інформацією, 19 січня 2024 року на виконання ухвали суду відомості внесено до ЄРДР та розпочато досудове розслідування за ч. 1 ст. 365 КК України (кримінальне провадження № 62024100120000039).

Станом на 19 листопада 2024 року в суду наявна лише інформація, що досудове розслідування триває. При цьому, за наданими стороною захисту доказами та поясненнями вбачається, що вони ініціювали проведення певних слідчих дій, однак їм було відмолено, оскільки вони не є стороною у кримінальному провадженні (т. 4 а.с. 183-188).

Враховуючи довготривалий період, на протязі якого суд не має змоги завершити розгляд даного кримінального провадження лише через відсутність кінцевого результату проведеної перевірки, ініціювання стороною захисту проведення слідчих дій і відсутність доказів вчинення будь-яких слідчих дій в кримінальному провадженні № 62024100120000039, позиції сторони захисту щодо розумності строків розгляду даного криімнального провадження і можливості його завершення, керуючись нормами ст. 28 КПК України, і у взаємозв`язку з нормами ст. 49 КК України, суд вважає за можливе заврешити розгляд даного кримінального провадження.

Згідно з ч. ч. 1, 2 та 6 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Відповідно до ст. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила. Крім того, саме на них ч. 2 ст. 9 КПК України покладає обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

При цьому завданням кримінального судочинства є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений і жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).

Як регламентовано ч. 2 ст. 17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Капо проти Бельгії» зауважив, що в кримінальних справах питання прийняття доказів належить досліджувати загалом у світлі п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) і вимагає воно, крім іншого, щоб тягар доказування лежав на стороні обвинувачення.

Статтею 373 КПК встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено такого: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Частина 3 цієї статті закріплює, що обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

При цьому обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння або пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Тобто, дотримуючись засад змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Відповідно до ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у законному порядку. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За таких обставин, суд, беручи до уваги положення ст. 17 КПК України, рішення Європейського Суду з прав людини по справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії», «Капо проти Бельгії» про те, що тягар доведення факту вчинення обвинуваченим злочину покладений на сторону обвинувачення і не може перекладатися на захист, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме, верховенства права, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін, створивши необхідні умови для реалізації сторонами провадження їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, в тому числі і щодо збирання, подання та оцінки доказів, дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний поданий сторонами доказ та їх сукупність, вважає, що стороною обвинувачення не було доведено поза розумним сумнівом допустимими та достатніми доказами, що саме ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачений частиною 1 статті 127 КК України.

За таких обставин суд дійшов висновку про необхідність ухвалення виправдувального вироку відносно ОСОБА_3 та поновлення його в усіх правах, обмежених під час кримінального провадження.

В силу ст. 124 КПК України, судові витрати з ОСОБА_3 не стягуються.

Цивільний позов ОСОБА_7 , у відповідності до ч. 3 ст. 129 КПК України, слід залишити без розгляду.

Накладений на майно ОСОБА_3 арешт, у відповідності до ч. 4 ст. 174 КПК України, слід скасувати.

Питання речових доказів вирішити у відповідності до ст.. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 373, 374, 615 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_3 в пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст. 127 КК України визнати невинуватим та виправдати за недоведеністю того, що кримінальне правопорушення вчинено ним, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України.

Поновити ОСОБА_3 у всіх правах, обмежених під час кримінального провадження.

Арешт, накладений згідно ухвал слідчого судді від 12 лютого 2020 року на належне ОСОБА_3 майно, а саме: земельну ділянку з кадастровим номером 3223380800:07:004:0055, площею 2,6203 га; 7/100 часток цілісного майнового комплексу, що складається з корівника 6-М, загальною площею 914,60 кв.м., місцезнаходження: АДРЕСА_7 ; транспортний засіб «CHEVROLET NIVA», 2007 року випуску, д.н. НОМЕР_2 , транспортний засіб «ВАЗ-210994-20», 2008 року випуску, д.н. НОМЕР_3 , транспортний засіб «ВАЗ-21099», 1995 року випуску, д.н. НОМЕР_4 , - скасувати.

Цивільний позов ОСОБА_7 - залишити без розгляду.

Після набрання вироком законної сили речові докази:

- кросівки чорного кольору з резиновою підошвою білою з чорним, на яких мається напис «NIKE», що поміщені до спеціального пакету № 432 5025, - повернути ОСОБА_3 ;

- паперові конверти, в які поміщено ватні палички із слідами бурого кольору, зовні схожі на кров, в кількості 10 штук - знищити;

- паперовий спеціальний пакет Національна поліція України Головне слідче управління без номеру, в який поміщено використаний презерватив, - знищити;

- картонну коробку, в яку поміщено спортивні штани чорного кольору із слідами речовини бурого кольору, зовні схожі на кров; спортивну кофту чорного кольору за слідами речовини бурого кольору, зовні схожі на кров; підштаники чорного кольору зі слідами речовини бурого кольору, зовні схожі на кров; труси червоного кольору зі слідами речовини бурого кольору, зовні схожі на кров, - повернути потерпілому ОСОБА_7 ;

- DVD-диск з написом «esperanza creating space for your dreams», на який записано копію відеозапису з камер спостереження, розташованих по АДРЕСА_2 , - залишити в матеріалах кримінального провадження № 12019110240000555 від 22 листопада 2019 року;

- три презервативи «Contex», на одному з яких є напис використати до 08/2017, які поміщено до спеціального пакету № INZ1007318; чотири презервативи «DOLPHI» (два сині, один зелений, один фіолетовий) та один презерватив без назви із зазначеною датою виготовлення 07/2014 та використати до 06/2019, які поміщено до паперового конверту білого кольору- повернути ОСОБА_3 ;

- комбінезон червоного кольору та куртку балонову червоного кольору, які поміщено до полімерного пакету синього кольору, повернути ОСОБА_3 ;

- спеціальний пакет № 7146125 з мобільним телефоном марки «GSmart» чорного кольору, два контрацентиви «Злата Любви», картонну коробку з написом «Злата Любви» - повернути ОСОБА_3 ;

- картонний ящик з биркою «Київського НДЕКЦ МВС України, в який поміщено чотири гіпсові зліпки з протекторами шин автомобілів, - знищити.

Вирок може бути оскарженим в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: ОСОБА_1