Рішення

від 03.10.2024 по справі 278/3429/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 278/3429/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2024 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Дубовік О. М., за участю секретаря судового засідання Мельниченко В. П., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 зміст позовних вимог.

Позивач звернулась до суду з вище вказаною позовною заявою, у якій з урахуванням уточнень (а.с. 155-157, т. 1; а.с. 218, т. 1), просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 :

- 179089,63 грн компенсації замість її частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль марки «SKODA» моделі «Octavia Combi 1.6», д.н.з. « НОМЕР_1 », VIN: НОМЕР_2 , 2014 року випуску;

- 5000,00 грн витрат на проведення експертизи та інші витрати, пов`язані із розглядом справи.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що сторони з 01.02.2003 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який за рішенням суду 24.02.2023 року розірвано.

За час шлюбу сторонами було придбано ряд об`єктів рухомого та нерухомого майна, поділ яких не здійснено сторонами у договірному порядку, з огляду на те, що все набуте за час шлюбу майно перебуває у фактичному володінні відповідача і будь-якої компенсації частки на користь позивача добровільно не було сплачено.

Таким чином, позивач змушена звернутись до суду за захистом своїх прав.

ІІ. Процедура та позиції сторін.

Провадження у справі було відкрито за правилами загального позовного провадження (а.с. 125, т. 1).

У відзиві на позовну заяву представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки автомобіль марки «SKODA» моделі «Octavia Combi 1.6», д.н.з. НОМЕР_1 було відчужено 04.02.2021 року за взаємною згодою подружжя в інтересах сім`ї ще задовго до моменту ініціювання сторонами розірвання шлюбних відносин (а.с. 141-142, т. 1).

Представником позивача подано відповідь на відзив (а.с. 151-152, т. 1), де зазначено, що позивач, як співвласник спірного автомобіля, не надавала будь-яку згоду та не ставилась до відома щодо відчуження даного майна.

Ухвалою суду від 01.11.2023 року прийнято заяву про збільшення розміру позовних вимог (а.с. 176-177, т. 1).

Ухвалою суду від 14.02.2024 року (а.с. 222-224, т. 1) прийнято відмову ОСОБА_1 від частини позовних вимог та закрито провадження у справі за позовною заявоюостанньої до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя в частині, а саме щодо стягнення:

- компансації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на транспортний засіб марки «FORD», моделі «Transit 80В», д.н.з. НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_4 , 1997 року випуску, у сумі 69300,00 грн;

- компенсації замість вартості частки позивача у праві спільної сумісної власності на сонячну електростанцію, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 у сумі 81205,50 грн;

- 70000,00 грн, як дохід від використання майна, що є у спільній власності, а саме електростанції, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали та просили задовольнити.

Представник позивача зазначив, що позивач своєї згоди на відчуження автомобілю не надавала; у матеріалах справи відсутні докази як суми продажу, так і доказів того, що зазначені кошти були витрачені на придбання сонячних станцій. Посилався також на те, що визнавати договір купівлі-продажу автомобілю недійсним в судовому порядку є не належним способом захисту.

Відповідач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили відмовити у їх задоволенні. Зазначили, що відповідач не заперечує, що спірний автомобіль було придбано у шлюбі, проте, позивач достеменно знала про продаж автомобілю з метою купівлі сонячної електростанції, а це дуже значні кошти. Оскільки особистих коштів у сім`ї не було, вони вирішили продати авто. Представник позивача також посилався на те, що договір купівлі-продажу спірного автомобіля недійсним не визнано, він є діючим. Вважає, що обставина згоди, як подружжя, на продаж автомобіля доведена під час розгляду справи; всі кошти пішли на сімейні цілі.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 (сусід) показав, що сім`я ОСОБА_5 мала намір побудувати сонячну електростанцію, але не вистачило коштів на неї, відтак вони їх просили у борг 10000,00 доларів США. Зі слів матері ОСОБА_6 , вона сумнівалась чи не буде збитковим ця сонячна станція. Також йому відомо, що ОСОБА_7 продав авто своїй матері в замін того, що остання надасть (позичить) грошові кошти. Вказав, що ОСОБА_7 будував електростанцію разом з ОСОБА_8 . Зазначив, що зі слів ОСОБА_6 йому відомо, що ОСОБА_9 продав останній своє авто, з умовою, що матері буде повернуто грошові кошти, які вона позичала сину для купівлі сонячної електростанції. Також підтвердив, йому безпосередньо ОСОБА_9 говорив про те, що продав авто своїй матері на таких умовах.

Свідок ОСОБА_10 (рідна сестра позивача) показала, що коли сторони одружились, у них статків не було; на момент побудови електростанції у них були нормальні сімейні стосунки; будували станцію за свої спільні кошти. Зазначила, що ОСОБА_9 та ОСОБА_11 вели фермерське господарство (вирощували картоплю); автомобілем шкодою користувались сумісно до розлучення.

Свідок ОСОБА_12 (матір відповідача) показала, що її син коли будували станцію, вирішив позичити грошові кошти, десь 9 тисяч доларів, однак вона відмовилась позичати. Відтак, син запропонував продати їй авто, щоб була якась гарантія запозичення, оскільки сума доволі велика. Зазначила, що вона передала кошти своєму синові десь у лютому - березні 2021 року, проте цих коштів не вистачило на побудову електростанції. Вказала, що вони з ОСОБА_11 на момент запозичення жили разом, відтак остання про все знала; на момент будівництва електростанцій син з ОСОБА_11 також проживали разом. Наразі ОСОБА_12 продала спірний автомобіль "Шкода" та купила інший, щоб возити продукцію. Повідомила, що вони з ОСОБА_9 домовились, що вона поверне йому цю машину, коли останній поверне запозичені кошти; ОСОБА_13 не була присутня при цій розмові. Станом на момент розгляду справи гроші син не повернув.

ІІІ. Фактичні обставини справи, які встановлені судом.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 01.02.2003 року перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с. 12, т. 1), який розірвано 24.02.2023 року за рішенням суду (а.с. 13-14, т. 1).

Згідно відповіді Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Житомирській області № 31/6-44-аз-2023 (а.с. 15-17, т. 1), відповідно до ЄДР ТЗ, 29.01.2020 року, ТЦС № 1841, за ОСОБА_2 зареєстровано транспортний засіб марки «SKODA», моделі «Octavia», 2014 року випуску. У подальшому, 04.02.2021 року, ТЦС 1841, вказаний транспортний засіб зареєстровано на нового власника ОСОБА_12 .

Відповідно до копії договору купівлі-продажу транспортного засобу № 4882 від 04.02.2021 року (а.с. 18-20, т. 1) ОСОБА_12 є власником автомобіля марки «SKODA», моделі «Octavia Combi», 1.6 універсал-В.

Згідно експертного висновку № 3019 автотоварознавчого дослідження автомобіля «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_5 , середня ринкова вартість аналогічного автомобіля марки Skoda Octavia, реестраційний номер AM8378EO, VIN - код кузова НОМЕР_2 , 2014 року випуску, за умови відсутності попередніх аварійних та експлуатаційних пошкоджень та з дотриманням нормативного пробігу, станом на 12.07.2023 року становить 387899,01 грн (а.с. 43-83, т. 1).

IV. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Згідно до ч. 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з положеннямист. 5 ЦПК Українисуд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1ст. 60 СК Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ч. 2 цієї статті право спільної сумісної власності подружжя на майно придбане за час шлюбу презюмується.

У постанові Верховного Суду від 21.06.2023 року у справі № 654/3751/18 зазначено, що при вирішенні спору про поділ майна між подружжям, необхідно встановити не лише обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення ведення спільного господарства, з`ясувати джерело і час придбання, його вартість та виходити з презумпції рівності часток, а й враховувати інші істотні обставини, що мають значення для справи, зокрема можливість реального поділу майна з виділенням кожному з подружжя окремих видів (об`єктів) майна, можливість спільного користування певним видом майна у разі визначення ідеальних часток у цьому майні та спільного користування неподільною річчю, а також чи був визначений сторонами певний порядок користування спірним майном, матеріальне становище співвласників щодо можливості сплати грошової компенсації при перевищенні вартості частки, що підлягає виділу іншому з подружжя, тощо.

Згідно з ч. 1ст. 70 СК Україниу разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно дост. 68 СК Українирозірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу, та на підставіст. 69 ч. 1 СК України, дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно положень ч. 3ст. 368 ЦК Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц,колегія суддів відступила від правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 201/14044/16-ц. провадження № 61-189ск17, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової-) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи.

Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно. Вартість майна, що підлягає поділу, у разі недосягнення згоди між подружжям, визначається на час розгляду справи, а не на час продажу майна одним із подружжя проти волі іншого.

Відповідно дост. 65 СК Українидружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина першастатті 76 ЦПК України).

З пояснень відповідача відчуження спірного автомобіля було здійснено у період шлюбу сторін. Автомобіль було передано матері відповідача в рахунок погашення боргу коштів, які були запозичені в неї на побудову сонячної електростанції.

Відповідно до ч. 3, 4ст. 12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачка не вчинила усі необхідні процесуальні дії для доведення тієї обставини, що вона не надавала згоду на відчуження спірного майна, а кошти від продажу такого майна у період шлюбу були використані відповідачем виключно у власних інтересах, а не в інтересах сім`ї, що є головним аспектом у справах такої категорії.

Натомість відповідач не надав будь-яких доказів на спростування цієї обставини, зазначав, що дружині було відомо про продаж автомобіля.

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд звертає увагу на те що важливою умовою при призначенні компенсації вартості за таке майно є те, що позивач дійсно не знав і не міг знати про відчуження такого рухомого майна на користь іншої особи, що позбавило його можливості захисту своїх прав у досудовому порядку, і як наслідок призвело до звернення до суду.

Зазначений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 12.10.2016 (справа № 6-1587цс16) та від 22.06.2017 (справа № 6-3058цс16), а також у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 (справа № 755/20923/14-ц).

Оскільки спірне майно відповідачем було відчужене у період шлюбу, а кошти від його відчуження були витрачені на будівництво сонячної електростанції, тобто в інтересах сім`ї, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст.12,13,81,263-265,268,279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано 21.11.2024 року.

Суддя О. М. Дубовік