Рішення

від 13.11.2024 по справі 521/2230/22

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №521/2230/22

Провадження №2/521/199/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2024 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Тополевої Ю.В.,

за участю секретаря Онуфрієнко К.О..

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «МОНОЛІТ», за участі третьої особи: ОСОБА_2 про визнання прававласності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Малиновського районного суду міста Одеси із позовом до Приватного підприємства «МОНОЛІТ», за участі третьої особи: ОСОБА_2 про визнання прававласності, в якому просила визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Стягнути з ПП «МОНОЛІТ» на користь ОСОБА_1 витрати, які позивач понесла у зв?язку з розглядом справи.

Позов обґрунтований такими обставинами. 07 квітня 2012 року між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «МОНОЛІТ» було укладено Договір № 3/90 про дольову участь у будівництві житла. Згідно умов Договору замовник за рахунок власних коштів фінансує, а виконавець здійснює будівництво двокімнатної квартири АДРЕСА_2 , яка передається замовнику в порядку та на умовах, передбачених даним договором. Плановий термін закінчення будівництва та здачі в експлуатацію даного житлового будинку є 4 квартал 2012 року. Пунктом 2.1 договору визначено, що загальна вартість квартири становить 150 000 грн. 35 коп. Загальна вартість є остаточною та підлягає зміні лише у випадках, передбачених п. п. 1.2 та 2.1 даного Договору.

Відповідно до п. 3.1.3 Договору, виконавець зобов`язується після здачі будинку в експлуатацію передати у власність замовнику квартиру за актом приймання-передачі, лише за умови оплати замовником всієї вартості даної квартири, з урахуванням укладених сторонами додаткових угод. Згідно до п. 3.2.1 Договору, замовник зобов`язується оплатити вартість квартири в розмірі і в строки, передбачені умовами даного Договору та додатковими угодами до нього. Пунктом 3.2.2 Договору закріплений обов`язок замовника прийняти від виконавця квартиру, яка вказана у п.1.1 даного Договору, за актом приймання-передачі. Договором передбачено, що замовник надає свою згоду на передачу житлового будинку АДРЕСА_3 на баланс експлуатаційної організації ТОВ «МОНОЛІТ-ТРЕЙДЕР ЛТД» без передачі права власності на таке майно.

Відповідно до Декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ОД 14312083415 від 25.05.2012 року будівельною компанією ПП «МОНОЛІТ» здійснено будівництво 10-ти поверхового 3-х секційного житлового будинку в житловому районі «Курсаки», який розташований за адресою: АДРЕСА_4 . Згідно Акту приймання-передачі житлового будинку тимчасовому балансоутримувачу від 05.06.2012 року, житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_4 , передано балансоутримувачу ТОВ «МОНОЛІТ-ТРЕЙДЕР ЛТД».

Позивачем всі зобов`язання за Договором № 3/90 про дольову участь у будівництві житла від 07 квітня 2012 року були виконані в повному обсязі, що підтверджується касовими документами, які наявні у відповідача. ОСОБА_1 07 квітня 2012 року було внесено оплату вартості квартири у розмірі, еквівалентному 17 500 доларів США, яку було внесено до каси, що підтверджується касовим ордером № 142, який наявний у відповідача. Також, позивачем було здійснено подальші оплати на суму, яка у сукупності значно перевищує суму вартості квартири за Договором, через шахрайські дії іншої особи, щодо якої відкрито кримінальне провадження та розглядається обвинувальний акт у Малиновському районному суді м. Одеси. Такими сумами є: 17.07.2017 року - у розмірі, еквівалентному 600 доларів США; 06.09.2017 року - у розмірі, еквівалентному 850 доларів США; 07.11.2017 року - у розмірі, еквівалентному 1 700 доларів США; 11.01.2018 року - у розмірі, еквівалентному 800 доларів США. Тобто у період з 2012 року по 2018 рік, позивач сплатила відповідачу за Договором від 07.04.2012 року суму у розмірі 21 450 доларів США, що у чотири рази перевищу суму за вказаним Договором. Жодних додаткових угод, якими обумовлена інша сума (збільшена) за договором ОСОБА_1 з відповідачем не укладала. З урахуванням того, що будинок був прийнятий в експлуатацію, право власності позивача не визнається відповідачем, на підставі ст. 331, 392 ЦК України, ОСОБА_1 вимушена звернутися до суду за захистом своїх прав шляхом визнання за нею право власності на спірну квартиру.

Позивач та її чоловік, ОСОБА_2 , з моменту заселення у квартиру АДРЕСА_5 , несуть весь тягар обслуговування об?єкта нерухомого майна, сплату комунальних послуг із водо-, газо-, теплопостачання, оплату за споживану електроенергію, сплату СДПТ та оплату послуг з охорони, що підтверджується чисельними квитанціями. Тобто, позивач разом із своєю родиною на протязі всього проміжку часу з моменту укладання договору відкрито користується своєю власністю, про що достеменно відомо відповідачу. Жодних претензій, судових спорів щодо неналежного виконання умов договору у відповідача до ОСОБА_1 не має.

20 січня 2023 року від представника відповідача ПП «Моноліт» до суду надійшов відзив на позов із запереченнями проти позовних вимог. Заперечення обгрунтовані такими обставинами. 07 квітня 2017 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до Договору № 3/90 від 07.04.2012 року, пункт 2.1 договору викладено в новій редакції: «Загальна вартість квартири складає 1553272 грн., що по курсу НБУ відповідає 58175, 00 доларів США. Замовник виплачує Виконавцю вартість квартири у строк до 07.04.2020 в наступному порядку:

- первинний внесок складає 467250, 00 грн., що по курсу НБУ відповідає 17500,00 доларів США; - протягом трьох років з моменту укладення додаткового договору № 1 від 17.04.2017 до Договору № 3/90 від 07.04.2012, Замовник погашає залишок суми боргу у розмірі 40675, 00 доларів США шляхом оплати щомісячних платежів в розмірі не менше 850 доларів США на місяць, але не менше 13560, 00 доларів США за календарний рік. У разі допущення Замовником прострочення платежу, Виконавцем нараховується пеня в розмірі - 10% від суми простроченого платежу в місяць».

ОСОБА_1 на виконання зобов?язань по додатковій угоді № 1 від 07.04.2017 до Договору внесено наступні оплати вартості квартири до каси ПП «Моноліт»: 07.04.2017 - у розмірі еквівалентному 17 500 доларів США; 17.07.2017 - у розмірі еквівалентному 600 доларів США; 06.09.2017 - у розмірі еквівалентному 850 доларів США; 07.11.2017 - у розмірі еквівалентному 1700 доларів США; 11.01.2018 - у розмірі еквівалентному 800 доларів США, а всього - 21 450 доларів США. Будь-яких інших оплат вартості квартири Замовником будівництва не здійснювалось, та з 17.02.2018 року рахувалась заборгованість у розмірі 36725, 00 доларів США, без урахування штрафних санкцій та пені. Таким чином, твердження представника позивача про належне та повне виконання ОСОБА_1 зобов`язань за Договором про дольову участь в будівництві житла № 3/90 від 07.04.2012, не відповідають дійсності.

Згідно звіту про незалежну оцінку майна, виконаного ТОВ «Інвестиційно-консалтинговим бюро «ТРІАДА» на замовлення ПП «Моноліт» 23.02.2022 року, вартість двокімнатної квартири АДРЕСА_6 вул. Старицкого, 21/3 станом на: - 07.04.2012 року на час укладання Договору складає 581 627 грн.; - 07.04.2017 року на час укладання додаткової угоди № 1 - 1 689 248 грн.

У зв?язку із відмовою від виконання ОСОБА_1 своїх майнових зобов?язань з оплати вартості квартири у розмірі та у строки, що передбачені додатковою угодою № 1 від 07 квітня 2017 року до Договору № 3/90 від 07.04.2012, ПП «Моноліт», відповідно до п.5.3., п.5.4. Договору, розірвано вказаний Договір в односторонньому порядку з 07.04.2020, про що на адресу проживання позивача направлено відповідного листа за № 21/04/20-01 від 21.04.2020. На даний час у ОСОБА_1 не має будь-яких документів, що підтверджують право у дольової участі в будівництві житла (наявність речового права), оскільки договір з нею розірвано, що у свою чергу не породжує право на новозбудоване майно у майбутньому. Оскільки ПП «Моноліт» відмовилось від Договору № 3/90 від 07.04.2012 в односторонньому порядку, то у позивача, на думку відповідача, відсутнє суб`єктивне цивільне право, яке б підлягало захисту в судовому порядку.

У відкритому судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити.

У відкритому судовому засіданні представник відповідача ПП «Моноліт» проти позову заперечувала з підстав, зазначених у відзиві на позов.

Третя особа ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, третьої особи, вивчивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 про визнання права власності задоволенню не підлягає, враховуючи наступні обставини.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи такі фактичні обставини.

07 квітня 2012 року між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «МОНОЛІТ» було укладено Договір № 3/90 про дольову участь у будівництві житла (т. 1 а. с. 15).

Відповідно до п. 1.1. Договору замовник за рахунок власних коштів фінансує, а виконавець здійснює будівництво двокімнатної квартири АДРЕСА_2 , яка передається замовнику в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Плановий термін закінчення будівництва та здачі в експлуатацію даного житлового будинку є 4 квартал 2012 року (п.1.4 Договору).

Пунктом 2.1 Договору визначено, що загальна вартість квартири становить 150 000, 35 гривень.

Загальна вартість є остаточною та підлягає зміні лише у випадках, передбачених п. п. 1.2 та 2.1 даного Договору (п.2.2).

Відповідно до п. 3.1.3 Договору, виконавець зобов`язується після здачі будинку в експлуатацію передати у власність замовнику квартиру, яка вказана в п.1.1 даного Договору за актом приймання-передачі, лише за умови оплати замовником всієї вартості даної квартири, з урахуванням укладених сторонами додаткових угод.

Згідно п. 3.2.1 Договору, замовник зобов`язується оплатити вартість квартири в розмірі і в строки, передбачені умовами даного Договору та додатковими угодами до нього.

Пунктом 3.2.2 Договору закріплений обов`язок замовника прийняти від виконавця квартиру, яка вказана у п.1.1 даного Договору, за актом приймання-передачі.

Договором передбачено, що замовник надає свою згоду на передачу житлового будинку АДРЕСА_3 на баланс експлуатаційної організації ТОВ «МОНОЛІТ-ТРЕЙДЕР ЛТД» без передачі права власності на таке майно.

Відповідно до Декларації про готовність об?єкта до експлуатації № OD 14312083415 від 25.05.2012 року будівельною компанією ПП «МОНОЛІТ» здійснено будівництво 10-ти поверхового 3-х секційного житлового будинку в житловому районі «Курсаки», який розташований за адресою: АДРЕСА_4 (т. 1 а. с. 19).

Згідно Акту приймання-передачі житлового будинку тимчасовому балансоутримувачу від 05.06.2012 року, житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_4 , передано балансоутримувачу ТОВ «МОНОЛІТ-ТРЕЙДЕР ЛТД» (т. 1 а. с. 25).

В обгрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що свої зобов`язання за Договором № 3/90 про дольову участь у будівництві житла від 07 квітня 2012 року нею були виконані в повному обсязі, шляхом оплати повної вартості спірної квартири.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів" є, зокрема, захист гарантованихКонституцією Українита законами, прав і законних інтересів фізичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред`явлення позову до суду наділені, зокрема, фізичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

При цьому, суд вказує, що виключне право на визначення предмету та підстави позову належить позивачу, натомість суд, вирішуючи спір, повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права фактичним обставинам та вимогам закону.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги ОСОБА_1 направлені на визнання за нею права власності на квартиру, яка збудована за її кошти, сплачені нею на підставі договору про дольову участь у будівництві житла від 07.04.2012 року.

До предмету доказування у вказаній справі відноситься підтвердження факту повного виконання з боку позивача умов договору в частині оплати повної вартості квартири, що, в подальшому, зумовлює виникнення у позивача права власності на спірну квартиру АДРЕСА_5 , загальною площею 89,5 кв. м.

Під час розгляду справи, відповідач не заперечував, що ОСОБА_1 07 квітня 2017 року було внесено оплату вартості квартири у розмірі, еквівалентному 17 500 доларів США, яку було внесено до каси ПП «Моноліт» та подальші оплати: 17.07.2017 року - у розмірі, еквівалентному 600 доларів США; 06.09.2017 року - у розмірі, еквівалентному 850 доларів США; 07.11.2017 року - у розмірі, еквівалентному 1 700 доларів США; 11.01.2018 року - у розмірі, еквівалентному 800 доларів США. В загальному розмірі внесені позивачем грошові кошти на виконання умов договору складають 21 450 доларів США.

Про таку ж саме суму, еквівалентну 21 450 доларів США, вказала і позивач під час розгляду справи, пояснивши, що вона була внесена на виконання умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначено про те, що жодних додаткових угод, якими обумовлена інша сума вартості спірної квартири, ніж 150000 грн., 35 коп., визначених договором № 3/90 від 7 квітня 2012 року за договором позивач з відповідачем не укладала.

На спростування вказаних тверджень позивача представником відповідача до суду надано копію додаткової угоди № 1 до від 07 квітня 2017 року до договору про дольову участь в будівництві житла № 3/90 від 07 квітня 2012 року (т. 1 а. с. 226).

Додатковою угодою № 1 від 07 квітня 2017 року пункт 2.1 договору № 3/90 від 07 квітня 2017 року викладено в наступній редакції: «Загальна вартість квартири складає 1553272 грн., що за курсом НБУ відповідає 58175 доларів США. Замовник сплачує виконавцю вартість квартири в строк до 07.04.2020 року в наступному порядку: - первинний внесок становить 467250 грн., що за курсом НБУ становить 17500 доларів США; протягом трьох років з моменту укладення додаткової угоди № 1 до договору № 3/90 від 07.04.2012 року замовник погашає остаток суми боргу в розмірі 40675 доларів США шляхом сплати щомісячних платежів в розмірі, не менш, ніж 850 доларів США в місяць, однак не менше, ніж 13560 доларів США за календарний рік.

В ході судового розгляду позивачем заперечувалось підписання нею додаткової угоди № 1 від 07 квітня 2017 року.

На виконання ухвали суду про витребування оригіналу додаткової угоди № 1 від 07 квітня 2017 року стороною відповідача надано до суду акт від 08.02.2023 року № 1 про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду (т. 2 а. с. 63) з поясненнями про те, що додаткова угода № 1 від 07 квітня 2017 року знищена шляхом спалення враховуючи те, що договір № 3/90 від 07 квітня 2012 року між відповідачем та позивачем було розірвано в односторонньому порядку та в зберіганні додаткової угоди № 1 до розірваного договору немає необхідності.

На підтвердження факту розірвання договору стороною відповідача до суду надано копію листа-повідомлення від 07.04.2020 року на адресу ОСОБА_1 , яким її повідомлено про розірвання договору № 3/90 від 07.04.2012 року в односторонньому порядку з 07.04.2020 року в порядку, передбаченому п. 5.3 вищевказаного договору, в зв`язку з відмовою позивача від виконання своїх грошових зобов`язань по оплаті квартири в розмірі та строки, передбачені додатковою угодою № 1 від 07.04.2017 року (т. 2 а. с. 233).

На підтвердження отримання ОСОБА_1 листа-повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку відповідачем надано до суду копію накладної № 1372 про вручення позивачу листа 07.04.2020 року о 16:10 год. кур`єрською службою доставки з підписом ОСОБА_1 (т. 2 а. с. 234).

Згідно з частиною першоюстатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення по справі на користь протилежної сторони. Отже, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі,а не суду.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними (стаття 77 ЦПК), допустимими (стаття 78 ЦПК), достовірними (стаття 79 ЦПК), а у своїй сукупності - достатніми (стаття 80 ЦПК).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно достаттею 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.

Надаючи відповіднуправову оцінкудоводам сторін,суд вважає,що матеріаламисправи підтвердженофакт укладенняміж сторонамидодаткової угоди№ 1від 17квітня 2017року додоговору №3/90від 07квітня 2012року тане виконання ОСОБА_1 в повномуобсязі грошовихзобов`язань,визначених договором№ 3/90та додатковоюугодою №1до нього.

Відповідно доч.ч.1,3ст.626ЦК Українидоговором єдомовленість двохабо більшесторін,спрямована навстановлення,зміну абоприпинення цивільнихправ таобов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (с. 629 ЦК України).

Порушенням зобов`язанняє йогоневиконання абовиконання зпорушенням умов,визначених змістомзобов`язання(неналежневиконання)(ст.610ЦК України).

Одностороння відмовавід зобов`язанняабо одностороннязміна йогоумов недопускається,якщо іншене встановленодоговором абозаконом (ст.525ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема , припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Зміна аборозірвання договорудопускається лишеза згодоюсторін,якщо іншене встановленодоговором абозаконом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч. ч. 1, 3 ст. 651 ЦК України).

Відмовляючи ОСОБА_1 в позові, суд враховує те, що, незважаючи на відсутність в матеріалах справи оригіналу додаткової угоди № 1 від 07.04.2017 року, якою було визначено дійсна вартість спірної квартири, факт укладення між сторонами додаткової угоди підтверджується здійсненими позивачем оплатами на виконання договору в розмірі 21 450 доларів США, що визнано сторонами правочину, а не в розмірі 150000 грн., 35 коп., на якій наполягає позивач, як на остаточній вартості квартири.

Суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що вартість спірної квартири була остаточною і визначеною договором № 3/90 від 07.04.2012 року в розмірі 150000 грн. 35 коп., так як ці доводи спростовуються пунктами 3.1.3 та 3.2.1. договору, які передбачають передачу спірної квартири у власність позивача при умові оплати всій вартості квартири з врахуванням укладених сторонами додаткових угод.

Враховуючи те, що оплату в повному обсязі по договору № 3/90 від 07.04.2012 року з врахування додаткової угоди до нього № 1 від 07.04.2017 року ОСОБА_1 не здійснено, у відповідача було право на розірвання договору в односторонньому порядку на підставі п. 5.3. договору № 3/90 та в порядку статті 611 ЦК України.

Вказані обставини дають суду підстави вважати, що позов ОСОБА_1 є необґрунтованим та таким, що не підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, а тому задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи відмову в позові в повному обсязі, витрати позивача на оплату судового збору стягненню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 526, 640, 611, 626, 628, 629, 651 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 78, 81, 89, 141, 158, 258-259, 267, 268, 280 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «МОНОЛІТ», за участі третьої особи: ОСОБА_2 про визнання прававласності залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення виготовлено 18 листопада 2024 року.

Суддя: Ю.В. Тополева