Постанова

від 06.11.2024 по справі 2-524/09

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/175/24

Справа № 2-524/09

Головуючий у першій інстанції Дерус А.В.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Громіка Р.Д.,

суддів Дришлюка А.І., Драгомерецького М.М.,

за участю секретаря Триколіч І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 січня 2009 року у цивільній справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог.

Позивач ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 і просить стягнути солідарно на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором в сумі 638 567 (шістсот тридцять вісім тисяч п`ятсот шістдесят сім) гривень 95 копійок, витрати по сплаті держмита в сумі 1700 гривень та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 30,00 гривень.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 27 січня 2009 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором в сумі 638 567 (шістсот тридцять вісім тисяч п`ятсот шістдесят сім) гривень 95 копійок. Стягнено солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» витрати по сплаті держмита в сумі 1700 гривень та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 30,00 гривень.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просять скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що зобов`язання ОСОБА_1 як поручителя за кредитним договором припинились внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником співвідповідачем ОСОБА_2 , так як в рахунок погашення кредитного боргу предмет застави було добровільно передано банку боржником. Предмет застави було виставлено заставодержателем на торги та реалізовано довіреною особою ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» із зарахуванням коштів на відповідний банківський рахунок.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 26 березня 2007 року ОСОБА_2 звернувся до Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» з заявою про надання споживчого кредиту на придбання автомобіля в сумі 120000 доларів США.

02 квітня 2007 року між відповідачем та позивачем було підписано кредитний договір № 014/0074/73/72568 про надання кредиту в сумі 120000 доларів США строком з 02.04.2007 року по 02.04.2014 року із сплатою 13,5 % річних за користування кредитними коштами.

Відповідно до п. 3.2. кредитного договору № 014/0074/73/72568 від 02.04.2007 року позивач повністю та в строки виконав зобов`язання по даному договору - видавши ОСОБА_2 кошти в сумі 120000 доларів США готівкою, згідно заяви на видачу готівки № 6 від 02.04.2007 року.

Відповідач не виконує умови п. 5.1. кредитного договору тобто щомісячно, до 15-го числа кожного місяця, не здійснює встановлене договором часткове погашення кредиту та відсотків за користування.

В якості забезпечення кредиту між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було підписано договір поруки від 02.04.2007, згідно з п. 1.2 якого ОСОБА_1 на добровільних засадах бере на себе зобов`язання перед ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» відповідати по зобов`язанням ОСОБА_2 , які виникають з умов кредитного договору № 014/0074/73/72568 від 02.04.2007 року в повному обсязі цих зобов`язань, з якими ознайомлений та згоден.

Згідно з п. 3.1. договору поруки від 02.04.2007 у випадку невиконання або неналежного виконання ОСОБА_2 взятих на себе зобов`язань по кредитному договору, ОСОБА_1 несе солідарну відповідальність з ОСОБА_2 перед ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» на всю суму заборгованості, встановленому на момент подання позовної вимоги, згідно ч. 1,2 ст. 554 ЦК України.

02 квітня 2007 року в якості забезпечення між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 було укладено нотаріально посвідчений договір застави транспортного засобу, згідно якого ОСОБА_2 передав в заставу ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» рухоме майно, а саме автомобіль марки «MERCEDES-BENZ GL 450», 2006 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_1 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 .

Станом на 29.01.2008 року заборгованість відповідачів перед позивачем складає 638567 (шістсот тридцять вісім тисяч п`ятсот шістдесят сім) гривень 95 копійок, у тому числі:

1. заборгованість за кредитом 595900 гривень;

2. заборгованість за відсотками 5714 гривень 78 коп.;

3. заборгованість за простроченими відсотками 28558 гривень 71 коп.;

4. пеня 8394 гривень 46 коп.

Так як відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.

Щодо доводів апеляційної скарги, то колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Відповідно до ст. 572 ЦК України (в редакції, яка діяла на момент укладання договору застави) в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно із 589 ЦК України (в редакції, яка діяла на момент укладання договору застави) у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1 і 2 ст. 590 ЦК України (в редакції, яка діяла на момент укладання договору застави) встановлено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 591 ЦК України (в редакції, яка діяла на момент укладання договору застави) реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 04 листопада 2008 року накладено арешт на автомобіль марки «MERCEDES-BENZ GL 450», 2006 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_1 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , зареєстрований РЕВ-2 ДАІ м. Одеса УДАІ ГУМВС України в Одеської області 31 березня 2007 року та належний ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданого РЕВ-2 ДАІ м. Одеса УДАІ ГУМВС України в Одеської області 31 березня 2007 року з затриманням вказаного автомобіля з передачею його на зберігання заставодержателю ВАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 07 квітня 2020 року заяву представника ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без задоволення.

Ухвалою Приморськогорайонного судум.Одеси від17травня 2010року знятоарешт з автомобіля марки «MERCEDES-BENZ GL 450», 2006 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_1 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , зареєстрований РЕВ-2 ДАІ м. Одеса УДАІ ГУМВС України в Одеської області 31 березня 2007 року та належний ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданого РЕВ-2 ДАІ м. Одеса УДАІ ГУМВС України в Одеської області 31 березня 2007 року.

Вказана ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_2 не взмозі виконувати умови кредитного договору, тобто не сплачує кредит та відсотки за користування кредитними коштами, заставодавець звернувся до ООД АТ «Райффайзен Банк Аваль» за наданням йому дозволу на продаж предмету застави в порядку, визначеному Законом України «Про кредитування, операції з консолідованим боргом», за умовою направлення коштів за придбаний предмет застави покупець сплачує на банківські рахунки заставодержателя. У зв`язку з тим, що на вказаний предмет застави накладено арешт, застоводержатель не взмозі організувати продаж предмета застави, чим порушуються права ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в частині повернення боргу. 27 січня 2009 року по справі було ухвалено рішення, яке набрало законної сили. Представник ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до суду з заявою про скасування заходів забезпечення позову.

З ухвал суду першої інстанції вбачається, що на предмет застави був накладений арешт на час судового розгляду, а тому його реалізація як до постановлення судового рішення, так і до зняття арешту на автомобіль була неможливою. Таким чином, реалізація предмету застави відбувалась після винесення оскаржуваного судового рішення і не свідчила про добровільність погашення кредитних зобов`язань до постановлено оскаржуваного судового рішення.

Скаржником не надано жодного належного та допустимого доказу того, що реалізація предмета застави відбулась до постановлення судового рішення і те, що суд першої інстанції був повідомлений про це, тому доводи скаржника є неспроможними.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального закону, не є такими, що порушують розгляд справи по суті.

Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 січня 2009 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 18 листопада 2024 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

А.І. Дришлюк