Постанова

від 28.08.2024 по справі 761/552/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/10582/2024

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2024 року м. Київ

Справа № 761/552/22

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,

за участю секретаря судового засідання Дубінкіної М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 21 березня 2024 року, постановлену у складі судді Савицького О.А.,

у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Генерація Тепла», ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Регіональний сервісний центр Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в місті Києві про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу,

встановив:

У січні 2022 року позивач ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів ТОВ «Генерація Тепла», ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Регіональний сервісний центр Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в місті Києві, про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним.

15.03.2024 року позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб марки «BMW Х5», XDRIVE25D номер шасі (кузова) НОМЕР_1 , 2018 року випуску, державний номерний знак: НОМЕР_2 , білого кольору, а також шляхом заборони вчиняти дії щодо його відчуження.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 21 березня 2024 року у задоволенні заяви ФОП ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою, ФОП ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить ухвалу суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.

Вказує, що невжиття вказаних заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, у зв`язку з існуванням імовірності повторної реалізації протиправно відчуженого транспортного засобу вже третьою особою. Зокрема, за умови визнання договору купівлі-продажу недійсним транспортний засіб буде повернений у власність ТОВ «Генерація Тепла», що в подальшому надасть можливість відповідачу погасити боргові зобов`язання перед позивачем та іншими кредиторами.

Відповідно до даних Єдиного реєстру боржників та АСВП вбачається, що ТОВ «Генерація тепла» умисно ухиляється від виконання рішення Господарського суду м. Києва від 29 липня 2021 року на користь позивача про стягнення боргу у сумі 154 473 грн. 63 коп. Загальна заборгованість перед іншими суб`єктами господарської діяльності становить 1 160 975 грн. 70 коп. Господарська діяльність не ведеться, товариство не отримує доходів.

Позивачу стало відомо, що станом на 15 вересня 2020 року ТОВ «Генерація тепла» замість погашення зобов`язань, які виникли за результатами господарської діяльності з ФОП ОСОБА_1 , витратив всі грошові кошти на дострокове погашення договору фінансового лізингу, укладеного з ТОВ «УЛФ-ФІНАНС», за результатами якого отримав право власності на транспортний засіб марки «BMW Х5», 2018 року випуску, про що свідчить технічний паспорт, виданий територіальним сервісним центром МВС та отриманий державний номерний знак для транспортного засобу НОМЕР_3 .

В подальшому позивачем було знайдено інформацію про продаж транспортного засобу на спеціалізованому порталі з продажу транспортних засобів «AUTO.RIA.com», про що свідчить розміщення даних про транспортний засіб «BMW Х5» XDRIVE25D номер шасі (кузова) НОМЕР_1 , 2018 року випуску, державний номерний знак: НОМЕР_2 , в категорії «Продаж». Ціна подальшого продажу транспортного засобу ОСОБА_3 становила 45 000 доларів США, що в гривневому еквіваленті дорівнює 1 215 000 грн.

Стверджує, що реалізуючи свій намір приховати майно та заволодіти грошовими коштами, ТОВ «Генерація Тепла» та ОСОБА_3 здійснив подальший продаж зазначеного транспортного засобу - ОСОБА_4 .

Звертає увагу, що відсутність заходів забезпечення, про які просить заявник, може ускладнити або зробити неможливим подальше виконання рішення суду у зв`язку з існуванням ймовірності наступної реалізації та протиправного відчуження нерухомого майна вже третьою особою.

Вказує, що за умов визнання договору купівлі-продажу фіктивним, транспортний засіб буде повернений у власність ТОВ «Генерація тепла», що в подальшому надасть можливість погасити боргові зобов`язання товариства перед позивачем та іншими кредиторами.

Відповідно до цього вважає, що суд першої інстанції проігнорував наявні докази фіктивного правочину, умисних протиправних дій відповідачів, ознаки підробки документів, надання відповідачами завідомо неправдивої інформації та порушення ст. ст. 149, 150, 263 ЦПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 вважає ухвалу суду законною та обґрунтованою, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду залишити без змін.

Вказує, що на момент звернення до суду з позовом та із заявою про забезпечення позову, власником указаного транспортного засобу є ОСОБА_4 . Однак, жодних позовних вимог до неї позивачем не пред`являлось. Тому задоволення заяви про забезпечення позову могло б негативним чином вплинути на права особи, яка не є відповідачем у даній справі, а саме створити для неї перешкоди у реалізації її права власності на вище вказаний автомобіль. Позовних вимог, пов`язаних з наслідками недійсності оспорюваного правочину, ФОП ОСОБА_1 не заявляв.

Враховуючи зазначене, забезпечення позову в обраний позивачем спосіб у межах розгляду цієї справи не забезпечить реального та ефективного виконання можливого судового рішення, оскільки таке рішення не підлягатиме примусовому виконанню. Відповідно Шевченківський районний суд м. Києва правомірно відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову у цивільній справі шляхом накладення арешту на транспортний засіб, а також шляхом заборони вчиняти дії щодо його відчуження.

У відзиві на апеляційну скаргу третя особа ОСОБА_5 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду залишити без змін. Просить постановити окрему ухвалу за наслідками розгляду даної справи, щодо зловживання процесуальними правами з боку позивача та вирішити питання про його відповідальність у відповідності до норм ЦПК.

Вказує, що відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що предметом позову є виключно визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу, який укладено між ТОВ «Генерація Тепла» та ОСОБА_3 . Інші вимоги в рамках даної справи позивачем не заявлялись.

Таким чином, судом з врахуванням предмета позову не встановлено обставин, які б свідчили, що невжиття вказаних у заяві заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в даній справі, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

В судовому засіданні представник позивача ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги, просив ухвалу суду скасувати.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити ухвалу суду без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, будучи повідомленими про день та час розгляду справи у встановленому законом порядку, а тому колегія суддів вважала можливим розглянути справу за їх відсутності відповідно до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Постановляючи оскаржувану ухвалу від 21 березня 2024 року, суд першої інстанції виходив з того, що предметом позову є виключно визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу, який укладено між ТОВ «Генерація Тепла» та ОСОБА_3 . Інші вимоги в рамках даної справи позивачем не заявлялись.

Враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства та з урахуванням предмета позову не встановлено обставин, які б свідчили, що невжиття вказаних у заяві заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в даній справі, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст. 150 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Як вбачається з матеріалів справи, у січні 2022 року позивач ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів ТОВ «Генерація тепла», ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Регіональний сервісний центр Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в місті Києві про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу, в якому просить:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу № 8044/2020/2214263 від 22 вересня 2020 року транспортного засобу «BMW Х5» XDRIVE25D номер шасі (кузова) НОМЕР_1 , 2018 року випуску, державний номерний знак: НОМЕР_2 , укладений між ТОВ «Генерація тепла» та ОСОБА_3 в Територіальному сервісному центрі МВС № 8044 РСЦ МВС у м. Києві.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачі ТОВ «Генерація тепла» та ОСОБА_3 під час укладення вищезазначеного договору купівлі-продажу транспортного засобу від 22 вересня 2020 року, зареєстрованому у Регіональному сервісному центрі Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в місті Києві, навмисно вивели з володіння ТОВ «Генерація тепла» цінне рухоме майно з метою недопущення звернення стягнення на таке майно з метою погашення заборгованості перед кредиторами.

На думку позивача, укладення спірного договору купівлі-продажу транспортного засобу від 22 вересня 2020 року відбулось з використанням підробленого документа. Оскільки відповідно до статуту ТОВ «Генерація тепла» при реєстрації транспортного засобу надала Регіональному сервісному центру Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в місті Києві протокол зборів учасників ТОВ «Генерація тепла» № 11 від вересня 2020 року (без дати) про надання згоди учасників товариства, надання повноважень директору товариства на реалізацію даного транспортного засобу.

Відповідно до інформації позивача, яку йому надали учасники товариства ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , вони не приймали участі у зборах та не надавали згоди про надання повноважень директору товариства на реалізацію спірного транспортного засобу.

Позивач вважає необхідним залучити до участі у справі ОСОБА_4 у якості третьої особи, оскільки рішення суду вплине на права та обов`язки нового власника спірного транспортного засобу.

Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, позивач посилається на те, що предметом позовних вимог є визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу, укладеного 22 вересня 2020 року між ТОВ «Генерація тепла» та ОСОБА_3 . Для забезпечення такого позову просить накласти арешт на майно до рішення суду, для запобігання ускладнень та забезпечення можливості фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову, у зв`язку з існуванням ймовірності наступної реалізації протиправного відчуженого рухомого майна третьою особою - ОСОБА_4 .

Отже, враховуючи те, що предметом даного позову є вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу, укладеного 22 вересня 2020 року між ТОВ «Генерація тепла» та ОСОБА_3 , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб, оскільки відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві. Тоді як у даній справі встановлено, що вказаний транспортний засіб на праві власності зареєстрований за ОСОБА_4 , яка не є відповідачем по справі.

У постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 331/1255/17 зазначено, що «забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення».

У постанові Верховного Суду від 25 листопада 2020 року в справі № 524/7234/18 вказано, що «вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів»

В постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 755/5333/20 зазначено, що при задоволенні заяви позивача про накладення арешту на нерухоме майно та заборони його відчуження, суди не звернули уваги, що позов забезпечується накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві. Тому є помилковим накладення арешту на майно особи, яка не є відповідачем у справі. Предметом позову у цій справі є позовні вимоги немайнового характеру про визнання недійсними договорів. В разі задоволення позову рішення суду не підлягатимуть примусовому виконанню, а тому суди помилково вважали, що незабезпечення позову в обраний спосіб ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду. Отже, такий захід забезпечення позову не відповідає змісту порушеного, на думку позивача, права, та не є співмірним із заявленими вимогами в цій справі. За таких обставин рішення судів про накладення арешту на нерухоме майно підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні вимог заяви про забезпечення позову.

Верховний Суд у постанові від 27 квітня 2021 року у справі № 638/20248/19 за позовом про визнання договорів купівлі-продажу та іпотеки недійсними дійшов висновку, що предметом позову у справі є позовні вимоги немайнового характеру, забезпечення позову не є співмірними із заявленими позовними вимогами у справі. У разі задоволення позову рішення суду не підлягатимуть примусовому виконанню, а тому суди помилково вважали, що незабезпечення позову в обраний спосіб ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду.

Доводиапеляційної скарги про те, що є об`єктивні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити подальше виконання рішення суду у зв`язку з існуванням ймовірності подальшої реалізації протиправного відчуження рухомого майна, та за умов визнання договору купівлі-продажу фіктивним, транспортний засіб буде повернений у власність ТОВ «Генерація тепла», що в подальшому надасть можливість погасити боргові зобов`язання Товариства перед позивачем та іншими кредиторами, колегія суддів відхиляє, оскільки предметом позову у цій справі є позовні вимоги немайнового характеру про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу від 22 вересня 2020 року, який укладено між відповідачами ТОВ «Генерація тепла» та ОСОБА_3 . Разом з тим, оскільки інших позовних вимог у справі не заявлено, а власником майна на даний період часу є особа, яка не є відповідачем у справі, то у разі задоволення позову про визнання договору недійсним рішення суду не підлягатиме примусовому виконанню. Отже, такий захід забезпечення позову не відповідає змісту порушеного, на думку позивача, права, та не є співмірним із заявленими вимогами в цій справі.

Відповідно до зазначеного задоволення заяви про забезпечення позову негативним чином вплине на права особи, яка не є відповідачем у даній справі, що створить для неї перешкоди у реалізації її права власності на транспортний засіб.

Таким чином, викладені в апеляційній скарзі позивача доводи є такими, що не впливають на правильність висновків суду першої інстанції щодо вирішення питання про забезпечення позову, оскільки в обраний позивачем спосіб у межах розгляду цієї справи не забезпечить реального та ефективного виконання судового рішення, оскільки таке рішення не підлягатиме примусовому виконанню, а тому висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права.

Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування не вбачається, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 375, 381 - 383 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 21 березня 2024 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 21 листопада 2024 року.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Кирилюк Г.М.

Рейнарт І.М.