Ухвала

від 25.11.2024 по справі 913/567/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61612, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

25 листопада 2024 року м. Харків Справа № 913/567/20(913/462/24)

Провадження №5/913/567/20(913/462/24)

Суддя Вінніков С.В., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кан-Транс» (вул. Кислородна, буд. 8А, м. Хрустальний Луганської області, 94504) в особі ліквідатора Надтоки Олени Володимирівни (вул. Тернопільська, буд. 27, м. Дніпро, 49106)

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «МН Транс» (вул. Анни Ахматової, буд. 46, м. Київ, 02081)

відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Резерв-ВР» (вул. Шевченка, буд. 21-З, м. Ніжин Чернігівської області, 16600)

про визнання недійсними договорів та витребування майна

у межах справи №913/567/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Кан-Транс»

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кан-Транс» в особі ліквідатора Надтоки Олени Володимирівни (далі ліквідатор Надтока О.В.) 21.11.2024 (дата надходження через систему «Електронний суд») звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «МН Транс» (далі ТОВ «МН Транс») та відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Резерв-ВР» (далі ТОВ «Резерв-ВР») про: визнання недійсними договорів купівлі-продажу, оформлених у вигляді довідок-рахунків від 29.10.2015 №ААЕ954269, №ААЕ954268, №ААЕ954264, автобусів марки Волжанин, модель 52701, VIN НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , VIN НОМЕР_3 відповідно, які укладені між ТОВ «Кан-Транс» та ТОВ «МН Транс»; витребування у ТОВ «Резерв-ВР» указаних транспортних засобів, шляхом накладення арешту на зазначені автобуси, які належать ТОВ «Резерв-ВР».

В обґрунтування позовних вимог ліквідатор послався на те, що 29.10.2015 автобус марки Волжанин, модель 52701, 2011 року випуску, VIN НОМЕР_1 був перереєстрований з ТОВ «Кан-Транс» на нового власника за ТОВ «МН Транс».

10.05.2017 указаний транспортний засіб перереєстровано на нового власника ТОВ «Резерв-ВР».

29.10.2015 автобус марки Волжанин, модель 52701, 2011 року випуску, VIN НОМЕР_2 був перереєстрований з ТОВ «Кан Транс» на нового власника за ТОВ «МН Транс».

05.10.2016 указаний транспортний засіб перереєстрований у ТСЦ МВС №3247 на громадянку ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу №3247/2016/109875, а 13.07.2019 за договором купівлі-продажу у ТСЦ МВС №8047 перереєстрований на ТОВ «Резерв-ВР».

Крім того, 29.10.2015 автобус марки Волжанин, модель 52701, 2011 року випуску, VIN НОМЕР_3 був перереєстрований з ТОВ «Кан-Транс» на нового власника за ТОВ «МН Транс».

05.05.2017 указаний транспортний засіб перереєстрований у ТСЦ МВС №8047 на ТОВ «Резерв-ВР» за договором купівлі-продажу №8047/2017/444396.

Ліквідатор указав, що відповідно до інформації про покупця зазначених транспортних засобів ТОВ «Резерв-ВР» 27.11.2018 був видалений бенефіціарний власник ОСОБА_2 .

Відповідно до листа РСЦ ГСЦ МВС в Луганській області від 16.02.2022 №31/12/1-411 ТОВ «Кан-Транс» у тому числі здійснив відчуження автобусу марки Волжанин, модель 52701, 2011 року випуску, VIN НОМЕР_4 спочатку 29.10.2015 ТОВ «МН Транс», а 05.07.2016 громадянину ОСОБА_2 , що свідчить про корисний умисел між зазначеними вище угодами.

Указав, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «МН Транс» є ОСОБА_3 , якому належить 100% частки у статутному капіталі.

Водночас співзасновником ТОВ «Кан-Транс», який володіє 38,46% корпоративних прав, є також ОСОБА_3 .

Отже, ОСОБА_3 здійснював прямий контроль обох товариств, між якими згодом укладено правочини про відчуження транспортних засобів.

Звернув увагу, що тривалий час у ТОВ «Кан-Транс» та ТОВ «МН Транс» були однакові юридичні адреси: вул. Кислородна, буд. 8А, м. Хрустальний Луганської області, 94504.

Ліквідатор уважає, що ТОВ «Кан-Транс» та ТОВ «МН Транс» є пов`язаними між собою юридичними особами.

Ліквідатор вважає, що зазначені дії з перереєстрації транспортних засобів є такими, що були проведені з метою відчуження майна боржника задля зменшення ліквідаційної маси банкрута та неможливості звернення стягнення на таке майно, а укладені правочини фраудаторними.

Також ліквідатором заявлені клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення у справі та про витребування доказів.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2024 справа передана на розгляд судді Віннікову С.В.

Ухвалою від 13.11.2024 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Кан-Транс» в особі ліквідатора Надтоки Олени Володимирівни від 11.11.2024 №02-02/406 про забезпечення позову до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «МН Транс», та відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Резерв-ВР», про: визнання недійсними договорів купівлі-продажу, оформлених у вигляді довідок-рахунків від 29.10.2015 №ААЕ954269, №ААЕ954268, №ААЕ954264, автобусів марки Волжанин, модель 52701, VIN НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , VIN НОМЕР_3 відповідно, які укладені між ТОВ «Кан-Транс» та ТОВ «МН Транс»; витребування у ТОВ «Резерв-ВР» указаних транспортних засобів; накладено арешт у межах ціни позову на наступне рухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Резерв-ВР» (вул. Шевченка, буд. 21-З, м. Ніжин Чернігівської області, 16600, ідентифікаційний код 39840658): автобус марки Волжанин, модель 52701, 2011 року випуску, VIN НОМЕР_1 (шасі НОМЕР_5 , повна маса 18 000 кг, маса власна 12 200 кг, об`єм двигуна 6 693 куб. см); автобус марки Волжанин, модель 52701, 2011 року випуску, VIN НОМЕР_2 (шасі НОМЕР_6 , повна маса 18 000 кг, маса власна 12 200 кг, об`єм двигуна 6 693 куб. см);

автобуса марки Волжанин, модель 52701, 2011 року випуску, VIN НОМЕР_3 (шасі НОМЕР_7 , повна маса 18 000 кг, маса власна 12 200 кг, об`єм двигуна 6 693 куб. см).

Відповідно до відомостей, що містяться в автоматизованій системі документообігу Господарського суду Луганської області, у провадженні судді Віннікова С.В. перебуває справа №913/567/20 за заявою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк», до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Кан-Транс», про банкрутство.

Суд бере до уваги, що ч.ч.1, 2 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі №918/335/17 (пункти 100-102 постанови) зауважила, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи.

Одна з них стосується не вирішення спорів, а розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо.

Друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване КУзПБ, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у ГПК України.

Таке розмежування є цілком виправданим з точки зору того, що справи відокремленого позовного провадження мають різний суб`єктний склад сторін спору, предмети і підстави позову, розглядаються та вирішуються господарським судом із застосуванням усього інструментарію позовного провадження, на відміну від спрощеного порядку розгляду заяв, скарг і клопотань в основній справі про банкрутство (правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладена у постанові від 15.02.2021 у справі №910/11664/20).

Ураховуючи викладене розгляд даної позовної заяви має здійснюватись за правилами виключної підсудності в Господарському суді Луганської області у відокремленому провадженні в межах справи №913/567/20 за заявою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк», до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Кан- Транс», про банкрутство.

Розглянувши матеріали позовної заяви, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до п.5 ч.3 ст.162 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

У позовній заяві позивачем заявлено клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи громадянку ОСОБА_1 .

Частинами 1, 3, 4 ст.50 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.

Позивач у порушення викладених приписів ст.50 ГПК України не зазначив на яких підставах слід залучити до участі у справі вказану третю особу, на чиїй стороні та на які саме права чи обов`язки ОСОБА_1 може вплинути рішення у справі.

Указане є порушенням п.5 ч.3 ст.162 ГПК України.

Згідно з п.2 ч.1 ст.164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Закон України «Про судовий збір» визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 10 п.2 ч.2 вказаної статті передбачено, що за подання до господарського суду заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом; заяви про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство; заяви про розірвання мирової угоди, укладеної у справі про банкрутство, або визнання її недійсною ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Згідно з абз.4 ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2024 року 3 028 гривні.

Ліквідатором заявлено три немайнові вимоги про визнання правочинів недійсними.

Отже, за заявленими позовними вимогами про визнання правочинів недійсними підлягає сплаті судовий збір у сумі 18 168 грн 00 коп. (2Х3028Х3).

Крім того, позивачем заявлено вимогу про витребування у ТОВ «Резерв ВР» майна: автобусів марки Волжанин, модель 52701, VIN НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , VIN НОМЕР_3 .

Відповідно до ч.1 ст.190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Суд зауважує, що позовна вимога про витребування майна у розумінні змісту вказаної статті ЦК України є майновою вимогою, тобто судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового характеру, та визначається з урахуванням вартості спірного майна.

Так, відповідно до звіту про оцінку рухомого майна колісних транспортних засобів автобусів марки Волжанин, модель 52701, VIN НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , VIN НОМЕР_3 , виданого ПП «Бюро експертної оцінки», ринкова вартість указаних транспортних засобів у кількості трьох одиниць на дату оцінки складає 2 554 311 грн 00 коп.

Підпунктом 1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, виходячи з ціни позову (2 554 311 грн 00 коп.) підлягає сплаті судовий збір у сумі 38 314 грн 67 коп.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Суд зауважує, що позивач звернувся з позовом до суду через систему «Електронний суд», тобто в електронній формі, а тому підлягає застосуванню коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Ураховуючи вищенаведене, у даному випадку за заявленими позовними вимогами підлягав сплаті судовий збір у сумі 45 186 грн 14 коп. ((38 314,67+18 168)х0,8%=45 186,14).

Позивачем до позовної заяви не надано доказів сплати судового збору.

Вирішуючи клопотання ліквідатора про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі, суд виходить з наступного.

Клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі обґрунтоване тим, що ліквідатор виконує свої повноваження, починаючи з 24.05.2021, на комітеті кредиторів 12.01.2022 присутні кредитори проголосували проти встановлення основної грошової винагороди ліквідатора та вирішення питання про створення фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат ліквідатора за рахунок кредиторів пропорційно до сум у реєстрі вимог кредиторів.

Відповідно до інвентаризаційних відомостей, що вже містяться в матеріалах справи про банкрутство №913/567/20 убачається, що у ТОВ «Кан-Транс» встановлено відсутність залишку грошових коштів на поточних банківських рахунках.

Отже, про неможливість станом на дату подання цього позову сплатити суму судового збору за подання позовної заяви свідчить як майновий стан ТОВ «Кан-Транс», так і сам факт визнання ТОВ «Кан-Транс» банкрутом.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі ст.129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване ст.8 зазначеного Закону, норма якої є спеціальною.

Згідно зі ст.8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

З аналізу ст.8 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Що ж до самих умов, визначених ст.8 вказаного Закону, то вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням.

Так, умови, визначені у п.1 та п.2 ч.1 ст.8 вказаного Закону, можуть застосовуватися лише до позивачів фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до позивачів, що мають певний соціальний статус є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Щодо третьої умови, визначеної у п.3 ч.1 ст.8, то законодавець, застосувавши слово «або», не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Слід зазначити, що встановлений ст.8 Закону України «Про судовий збір» перелік умов, для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення є вичерпним.

Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що положення п.п.1 та 2 ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення п.3 ч.1 ст.8 вказаного Закону можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18).

Отже приписи п.1 ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір» поширюються на окремі категорії позивачів, які є фізичними особами та не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію.

Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постановах від 06.05.2019 №904/2425/18, від 25.03.2021 №912/3514/20, які в силу положень ч.4 ст.236 ГПК України враховуються судом при виборі і застосуванні норм права.

Суд виходить із того, що даний спір не належить до переліку, визначеному п.3 ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір», тобто не є спором про захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Відтак, передумовою для відстрочення позивачеві сплати судового збору є встановлення судом конкретних обставин, передбачених п.1, 2 ч.1 ст.8 Закону України, «Про судовий збір», тобто що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік, або що позивач є військовослужбовцем, або батьком, який мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; або одиноким батьком, який має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; або членом малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; або особою, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена. При цьому, відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір», має враховуватись майновий стан позивача.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст.77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Зазначені ліквідатором у позовній заяви обставини ніяким чином не доводять жодну з перелічених вище підстав для відстрочки сплати судового збору.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведена наявність передбачених п.п.1, 2 ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір» підстав для відстрочення сплати судового збору, що має наслідком відхилення відповідного клопотання.

Відтак несплата позивачем судового збору в сумі 45 186 грн 14 коп. розцінюється судом як порушення п.2 ч.1 ст.164 ГПК України.

Відповідно до ч.1 ст.174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Отже, вказані недоліки позовної заяви ТОВ «Кан-Транс» в особі ліквідатора Надтоки Олени Володимирівни є підставою для залишення її без руху.

Згідно з ч.2 ст.174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність залишення позовної заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Кан-Транс» Надтоки Олени Володимирівни без руху з наданням заявникові десяти днів з дня вручення даної ухвали для усунення наведених недоліків.

Позивачу у вказаний строк слід надати суду заяву про усунення недоліків, у якій вказати на яких підставах підлягає залученню до участі у справі третя особа ОСОБА_1 , на чиїй стороні (позивача, відповідача-1, відповідача-2) та на які саме права чи обов`язки ОСОБА_1 може вплинути рішення у справі; подати докази сплати судового збору в сумі 45 186 грн 14 коп. Також слід надати до суду докази надсилання заяви про усунення недоліків з доданими до неї документами на адресу відповідачів.

Керуючись ст.ст.12, 162, 164, 174, 232 - 234 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору до винесення рішення у справі відмовити.

2. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Кан-Транс» в особі ліквідатора Надтоки Олени Володимирівни залишити без руху.

3. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Кан-Транс» в особі ліквідатора Надтоки Олени Володимирівни десять днів з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви та подання до суду заяви про усунення недоліків.

4. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Кан-Транс» в особі ліквідатора Надтоки Олени Володимирівни, що якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду (ч.3 ст.174 ГПК України); якщо позивач не усунув недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою (ч.4 ст.174 ГПК України).

Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання 25.11.2024 та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Інформацію у справі можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: https://court.gov.ua/fair/sud5014.

Суддя Сергій ВІННІКОВ