Постанова

від 14.11.2024 по справі 14/169-нр

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2024 року

м. Київ

Справа № 14/169-нр(486/414/23)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Картере В. І., Огородніка К. М.,

за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,

представники учасників справи в засідання не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Юженергобуд" (вх. № 5442/2024)

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.06.2024

у складі колегії суддів: Богатиря К. В. (головуючого), Аленіна О. Ю., Таран С. В.

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.02.2024

у складі судді Ткаченко О. В.,

у справі № 14/169-нр (486/414/23)

за позовом ОСОБА_1

до Приватного акціонерного товариства "Юженергобуд"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - розпорядника майна Приватного акціонерного товариства "Юженергобуд" - арбітражної керуючої Ратинської Сталіни Вікторівни

про визнання наказів протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

в межах справи № 14/169-нр

про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Юженергобуд",

ВСТАНОВИВ:

Перед Верховним Судом у цій справі постало питання правомірності припинення приватним акціонерним товариством нарахування середнього заробітку особі, яка уклала контракт добровольця територіальної оборони, у зв`язку з чим була увільнена від роботи на підставі частини першої статті 119 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України)

Обставини справи

1. У межах справи про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Юженергобуд" (далі - ПрАТ "Юженергобуд") розглядався позов фізичної особи ОСОБА_1 до вказаного товариства про визнання наказів протиправними, зобов`язання вчинити певні дії.

2. ОСОБА_1 працює на посаді майстра у ПрАТ "Юженергобуд".

3. 03.04.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України він уклав з командиром добровольчого формування Южноукраїнської міської територіальної громади № 1 контракт добровольця територіальної оборони на добровільній основі строком на 3 роки. За умовами вказаного контракту позивач, як доброволець бере на себе зобов`язання виконувати завдання територіальної оборони в межах відповідної територіальної громади протягом строку дії контракту; виконувати державні та/або громадські обов`язки в інтересах Українського народу; додержуватись та виконувати складену присягу добровольця територіальної оборони, викладену у додатку до цього контракту тощо.

4. Наказом генерального директора ПрАТ "Юженергобуд" від 15.04.2022 № 119/к на підставі частини першої статті 119 КЗпП України ОСОБА_1 було увільнено від роботи з 03.04.2022 у зв`язку з виконанням обов`язків добровольця територіальної оборони зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку на період виконання таких обов`язків.

5. У зв`язку зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" до частини третьої статті 119 КЗпП України, ПрАТ "Юженергобуд" було видано наказ 19.07.2022 № 208/к про припинення нарахування та виплати середнього заробітку з 19.07.2022 ОСОБА_1 , та внесено зміни з 19.07.2022 до наказів "Про увільнення працівників від роботи у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації", в яких виключено слова "та середнього заробітку".

6. Позивач задіяний на постійній основі до виконання завдань по забезпеченню і охороні важливих об`єктів критичної інфраструктури місцевої територіальної громади під час відсічі російської агресії та захисту Батьківщини. Тривалість зміни чергування добровольця на добу (календарну дату) становила 24 години, зокрема:

- у серпні 2022 року - 03.08, 06.08, 09.08, 12.08, 15.08, 18.08, 21.08, 24.08, 27.08, 30.08 - всього 10 змін по 24 год. (всього кількість годин 240);

- у вересні 2022 року - 02.09, 05.09, 08.09, 11.09, 14.09, 17.09, 20.09, 23.09, 26.09, 29.09 - всього 10 змін по 24 год. (всього кількість годин 240);

- у жовтні 2022 року - 02.10, 05.10, 08.10, 11.10, 14.10, 17.10, 20.10, 23.10, 26.10, 29.10 - всього 10 змін по 24 год. (всього кількість годин 240);

- у листопаді 2022 року - 01.11, 04.11, 07.11, 10.11, 13.11, 16.11, 19.11, 22.11, 25.11, 28.11 - всього 10 змін по 24 год. (всього кількість годин 240);

- у грудні 2022 року - 01.12, 04.12, 07.12, 10.12, 13.12, 16.12, 19.12, 22.12, 25.12, 28.12 та 31.12 - всього 11 змін по 24 год. (всього кількість годин 264);

- у січні 2023 року - 03.01, 06.01, 09.01, 12.01, 15.01, 18.01, 21.01, 24.01, 27.01, та 30.01 - всього 10 змін по 24 год. (всього кількість годин 240);

- у лютому 2023 року - 02.02, 05.02, 08.02, 11.02, 14.02, 17.02, 20.02, 23.02, 26.02 - всього 9 змін по 24 год. (всього кількість годин 216).

7. Згідно з довідкою ПрАТ "Юженергобуд" від 17.11.2022 за № 1034-2022, у період з квітня по серпень 2022 року ОСОБА_1 нараховувався та виплачувався середній заробіток.

8. 06.11.2022 позивач звернувся із заявою до ПрАТ "Юженергобуд" щодо надання роз`яснень про не виплату йому середнього заробітку.

9. 17.11.2022 ПрАТ "Юженергобуд" повідомило позивачу про те, що наказом ПрАТ "Юженергобуд" від 19.07.2022 № 208/к йому припинено нарахування та виплату середнього заробітку з 19.07.2022.

10. 06.12.2022 позивач знову звернувся до ПрАТ "Юженергобуд" із заявою, в якій просив ПрАТ "Юженергобуд" надати йому копію наказу підприємства від 19.07.2022 № 208/к, розглянути питання щодо скасувати цього наказу та зробити перерахунок його заробітної плати з 19.07.2022, враховуючи коментарі Міністерства економіки України щодо Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин".

11. Відповідач залив це звернення позивача без реагування, що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Короткий зміст позовних вимог

12. У позовній заяві ОСОБА_1 просив:

- зобов`язати ПрАТ "Юженергобуд" визнати за позивачем гарантовані права, закріплені частиною першою статті 119 КЗпП України;

- визнати протиправним наказ відповідача від 15.04.2022 № 119/к та привести його у відповідність до частини першої статті 119 КЗпП України;

- визнати протиправним наказ відповідача від 19.07.2022 № 208/к в частині, що стосується припинення збереження середнього заробітку позивачу та привести його у відповідність до частини першої статті 119 КЗпП України;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за період з 19.07.2022 по час приведення наказів від 15.04.2022 № 119/к і від 19.07.2022 № 208/к у відповідність до частини першої статті 119 КЗпП України (за весь час затримки) з урахуванням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів при виплаті.

13. Позов мотивований тим, що відповідач протиправно припинив з 19.07.2022 нарахування та виплату позивачу середнього заробітку на час виконання ним обов`язків добровольця добровольчого формування територіальної громади (далі - ДФТГ).

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

14. 12.02.2024 Господарський суд Миколаївської області ухвалив рішення про часткове задоволення позову; зобов`язав ПрАТ "Юженергобуд" внести зміни до наказу від 19.07.2022 № 208/к про припинення нарахування середнього заробітку у частині, що стосується ОСОБА_1 ; зобов`язав ПрАТ "Юженергобуд" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток, який він отримував на посаді майстра у ПрАТ "Юженергобуд" у період з 19.07.2022 по день набрання рішенням законної сили; у задоволенні решти позовних вимог - відмовив.

15. 27.06.2024 постановою Південно-західного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.02.2024 у справі № 14/169-нр (486/414/23) залишено без змін.

16. Суд першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що норми Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізаці ї трудових відносин" та форма контракту добровольця територіальної оборони, укладена позивачем, не містять змін у правовому регулюванні соціального і правового становища членів ДФТГ, зокрема і в частині збереження за ними середнього заробітку на час виконання державних або громадських обов`язків у робочий час відповідно до частини першої статті 119 КЗпП України, законодавчі підстави для припинення виплати збереженого середнього заробітку позивачеві відсутні. Відтак, позивач, як доброволець ДФТГ, відповідно до частини першої статті 119 КЗпП України має право на отримання середнього заробітку на час виконання ним державних/громадських обов`язків.

17. Суди зазначили, що позивач здійснює чергування у складі добровольчого формування за іншим режимом, аніж встановлений робочий час у ПрАТ "Юженергобуд". Графіки несення служби позивачем загалом перевищують норму тривалості робочого часу, а саме 40 годин на тиждень, що визначена частиною першою статті 50 КЗпП України та свідчать про те, що позивачем здійснювалось понаднормове несення служби. Разом з тим, оскільки в наказі від 15.04.2022 № 119/к позивач увільнений від роботи саме на підставі частини першої статті 119 КЗпП України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про визнання протиправним вищезгаданого наказу та приведення його у відповідність до частини першої статті 119 КЗпП України.

18. За висновком судів попередніх інстанцій, порушення трудового права позивача полягає у неправильному формулюванні підприємством підстав збереження за ним середнього заробітку, отже, вимога позивача про зобов`язання відповідача внести зміни до наказу від 19.07.2022 № 208/к, в частині, що стосується припинення збереження середнього заробітку ОСОБА_1 та привести його у відповідність до частини першої статті 119 КЗпП України є належним і ефективним способом захисту порушеного права та підлягає задоволенню.

19. Суд дійшли висновку також, що підлягає задоволенню і вимога позивача про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за період з 19.07.2022 по день набрання рішенням суду у цій справі законної сили, з відрахуванням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів при виплаті.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

20. У касаційній скарзі ПрАТ "Юженергобуд" просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.06.2024 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.02.2024 у справі № 14/169-нр(486/414/23) та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

21. ПрАТ "Юженергобуд" зазначило, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували частину третю статті 119 КЗпП України та не врахували, що з 19.07.2022 за працівниками, які призвані на військову службу зберігається місце роботи і посада, проте не зберігається середній заробіток.

22. Скаржник вважає, що суди застосували норму права без урахування висновку щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного суду від 06.06.2024 у справі № 359/7077/22 та від 08.05.2024 у справі № 359/5261/22.

23. Підставою касаційного оскарження, окрім пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник визначив також пункт 3 частини другої цієї ж статті.

24. Також, на думку ПрАТ "Юженергобуд", суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач просив "визнати протиправним наказ відповідача від 19.07.2022 № 208/к в частині, що стосується припинення збереження середнього заробітку ОСОБА_1 та привести його у відповідність до частини першої статті 119 Кодексу законів про працю України" натомість суд зобов`язав відповідача "внести зміни до наказу від 19.07.2022 № 208/к про припинення нарахування середнього заробітку у частині, що стосується позивача".

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

25. Відзиви на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходили.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

26. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

27. Відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про основи національного спротиву" на членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". На членів добровольчих формувань територіальних громад, які беруть участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, поширюються гарантії соціального захисту, передбачені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

28. Згідно з пунктом 16 Положення про добровольчі формування територіальних громад, затвердженого постановою Кабміну від 29.12.2021 № 1449 (далі -Положення № 1449) членом добровольчого формування може бути громадянин України віком від 18 років, який проживає на території громади, де діє добровольче формування, пройшов медичний, професійний та психологічний відбір (перевірку) і уклав контракт добровольця територіальної оборони.

29. Відповідно до пункту 21 Положення № 1449 контракт добровольця територіальної оборони укладається між командиром добровольчого формування та особою, яка подала заяву щодо членства в добровольчому формуванні. Такі особи укладають контракт добровольця територіальної оборони строком на три роки. Форма контракту добровольця територіальної оборони затверджується Міністерством оборони України.

30. Наказом Міністерства оборони України від 07.03.2022 № 84 "Про затвердження форми контракту добровольця територіальної оборони та посвідчення добровольця територіальної оборони", зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 07.03.2022 № 307/37643 затверджено форму контракту добровольця територіальної оборони (далі - контракт).

31. У преамбулі форми контракту зазначено, що командир з одного боку, а доброволець з іншого боку, на добровільній основі, на час виконання державних та/або громадських обов`язків, перебуваючи під захистом держави, маючи усі права, свободи, гарантії, закріплені Конституцією України, КЗпП України, відповідно до Закону України від 27.01.2022 № 2024-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо уточнення завдань та основ підготовки і ведення національного спротиву" та Положення № 1449, уклали контракт добровольця територіальної оборони.

32. Згідно з пунктом 3 Форми контракту на добровольця, який уклав цей контракт, поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та статті 119 КЗпП України.

33. Відповідно до частини першої статті 119 КЗпП України на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

34. Діяльність ДФТГ з виконання завдань, визначених пунктом 2 Положення № 1449, не є військовою службою в розумінні Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

35. Відповідно до частини першої статті 119 КЗпП України на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

36. З аналізу зазначених вище норм права, слід дійти висновку про те, що, оскільки працівник, залучений до добровольчого формування територіальної громади, виконує державні або громадські обов`язки у робочий час, то, згідно з положенням частини першої статті 119 КЗпП України, такому працівнику гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

37. Така правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 27.07.2024 у справі № 588/609/23.

38. Редакцією частини третьої статті 119 КЗпП України, яка була чинною на час укладення позивачем контакту добровольця, було передбачено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

39. 19.07.2022 набрав чинності Закон України від 01.07.2022 № 2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" (далі Закон № 2352-ІХ), яким у частині третій статті 119 КЗпП України слова "зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток" замінено словами "зберігаються місце роботи і посада".

40. Водночас залишилася без змін частина перша цієї статті, відповідно до якої на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватися у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

41. Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 є добровольцем ДФТГ Южноукраїнської міської територіальної громади, яке не є військовим формуванням Збройних Сил України.

42. Наказом генерального директора ПрАТ "Юженергобуд" від 15.04.2022 № 119/к Бойка В. О. відповідно до частини першої статті 119 КЗпП України увільнено від роботи з 03.04.2022 у зв`язку з виконанням обов`язків добровольця територіальної оборони зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку на період виконання таких обов`язків.

43. У цій справі також встановлено, що позивач здійснював чергування у складі добровольчого формування за іншим режимом, аніж встановлений робочий час у ПрАТ "Юженергобуд". Графіки несення служби позивачем загалом перевищують норму тривалості робочого часу, а саме 40 годин на тиждень, що визначена частиною першою статті 50 КЗпП України та свідчать про те, що позивачем здійснювалось навіть понаднормове несення служби.

44. Оскільки ОСОБА_1 є добровольцем ДФТГ, яке не є військовим формуванням Збройних Сил України, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що на позивача розповсюджуються гарантії, передбачені частиною першою статті 119 КЗпП України.

45. У зв`язку зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" до частини третьої статті 119 КЗпП України, ПрАТ "Юженергобуд" видало наказ 19.07.2022 № 208/к про припинення нарахування та виплати середнього заробітку з 19.07.2022 ОСОБА_1 , та внесення змін з 19.07.2022 до наказів "Про увільнення працівників від роботи у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації", в яких виключено слова "та середнього заробітку".

46. Разом з тим, як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, відповідач помилково керувався положеннями частини третьої статті 119 КЗпП України у правовідносинах, що виникли між ним та позивачем, адже наказом ПрАТ "Юженергобуд" від 15.04.2022 № 119/к ОСОБА_1. увільнений від роботи з 03.04.2022 у зв`язку з виконанням обов`язків добровольця територіальної оборони саме на підставі частини першої статті 119 КЗпП України, а не на підставі частини третьої статті 119 КЗпП України.

47. Отже, правильним є висновок судів про те, що у відповідача були відсутні підстави позбавляти ОСОБА_1 права на отримання середнього заробітку у зв`язку з внесенням змін до частини третьої статті 119 КЗпП України, адже частина перша цієї статті не зазнала змін.

48. З огляду на зазначені вище обставини, безпідставними є посилання скаржника на неправильне застосування судами положень частини третьої статті 119 КЗпП України, які до правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем у цій справі, не застосовуються.

49. Щодо посилань скаржника на правові позиції Верховного Суду, наведені у постановах від 06.06.2024 у справі № 359/7077/22 та від 08.05.2024 у справі № 359/5261/22 необхідно зазначити таке.

50. У справі № 359/5261/22 в основу відмови у позові суди поклали факт того, що позивач не оскаржив наказ роботодавця від 30.03.2022 про зупинення дії трудового договору, виданого на підставі статті 13 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану". Тому в умовах зупинених неоскарженим позивачем наказом трудових відносин укладення позивачем 18.04.2022 контракту добровольця територіальної оборони не надає останньому права вимагати від роботодавця оплати праці за період після зупинення трудових відносин (30.03.2022). Як зазначив Верховний Суд у цій справі "…Тобто з 01 квітня 2022 року у позивача був відсутній робочий час, а тому гарантія, передбачена частиною першою статті 119 КЗпП України, на нього не розповсюджується…".

51. У справі № 359/7077/22 за тотожних зі справою № 359/5261/22 обставин Верховний Суд дійшов висновку, що у відповідача був відсутній обов`язок забезпечувати позивача роботою та заробітною платою, а у позивача - обов`язок виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із зупиненням дії трудового договору, виданого на підставі статті 13 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану".

52. Натомість у справі, яка переглядається, відсутній факт видання наказу роботодавця про зупинення дії трудового договору, що суттєво відрізняє цю справу від справ № 359/5261/22 та № 359/7077/22.

53. Тож висновки у справах № 359/5261/22 та № 359/7077/22 сформовані Верховним Судом за інших фактичних обставин, а тому підстава касаційного оскарження, визначена у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України не підтвердилася.

54. З мотивів, наведених вказаних у пункті 23 цієї постанови, скаржник також вважає, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог. Втім, несуттєва різниця у формулюваннях позовної вимоги, що заявлялася у позовній заяві, та яка викладена у резолютивній частині рішення суду, не свідчить про вихід суду за межі позовних вимог, оскільки суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально.

55. Що ж стосується підстави касаційного оскарження, визначеної у пункті 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначив про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, проте послався на те, що на розгляді у Конституційному суді України перебуває конституційна скарга Дудкевича Едуарда в аналогійній справі.

56. Колегія суддів звертає увагу скаржника, що справа, що розглядається Конституційним судом України, стосується конституційності законодавчих приписів щодо трудових гарантій для працівників, які призвані на військову службу, а саме закону, яким внесено зміни до частини третьої статті 119 КЗпП України. Натомість у справі № 14/169-нр (486/414/23), як зазначалося вище, до спірних правовідносин наведена норма не підлягає застосуванню.

Крім того, колегія суддів зазначає, що зміст пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України права свідчить про те, що зазначене положення спрямоване на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

При касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 та постановах Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 916/1828/22, від 30.05.2023 у справі № 918/707/22, від 23.05.2023 у справі № 910/10442/21, від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19.

Всупереч наведеному у касаційній скарзі не зазначено норми права, щодо якої відсутній висновок, обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи тощо. Тож підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 3 частини другої статті 287 ГПК України також не підтвердилася.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

57. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що оскаржувані судові рішення у справі прийняті з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

58. Відповідно до положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а прийняті у справі судові рішення судів попередніх інстанцій - залишенню без змін.

В. Розподіл судових витрат

Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається судовий збір відповідно до статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Юженергобуд" залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.06.2024 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.02.2024 у справі № 14/169-нр (486/414/23) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді В. Картере

К. Огороднік