Постанова

від 21.11.2024 по справі 990/200/24

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 року

м. Київ

Справа № 990/200/24

Провадження № 11-235заі24

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Шевцової Н. В.,

суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж.М., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В, Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А.

розглянула в порядку письмового провадження справу № 990/200/24 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23.09.2024(судді Блажівська Н. Є., Бившева Л. І., Васильєвої І. А., Желтобрюх І. Л., Хохуляк В. В.) та

УСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог

1. 04.06.2024 ОСОБА_1 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний адміністративний суд ) як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), в якому просила:

- визнати протиправними дії ВРП щодо порушення статті 32 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пункту 13.1 глави 13 Регламенту Вищої ради правосуддя, пункту 1.4 Положення про автоматизовану систему розподілу справ (визначення члена ВРП - доповідача) відносно проведення авторозподілу звернення ОСОБА_2 від 28.11.2022 до в.о. Голови ВРП Віталія Саліхова як дисциплінарної скарги ОСОБА_1 до ВРП за обставин відсутності дисциплінарної скарги;

- визнати протиправними дії члена ВРП ОСОБА_3 щодо порушення статті 32 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пункту 13.1. глави 13 Регламенту Вищої ради правосуддя, пункту 1.4 Положення про автоматизовану систему розподілу справ (визначення члена ВРП - доповідача), вчинені при перевірці дисциплінарної справи № 4759/0/8-22 за обставин відсутності у вказаних матеріалах дисциплінарної скарги ОСОБА_1 до ВРП;

- зобов`язати ВРП визнати недійсним та скасувати протокол авторозподіл справи №4759/0/8-22 від 21.11.2023 щодо звернення ОСОБА_2 від 18.11.2022 до в.о. Голови ВРП Віталія Саліхова як дисциплінарної скарги ОСОБА_1 до ВРП за обставин відсутності дисциплінарної скарги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2. Касаційний адміністративний суд на підставі пункту 4 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позовну заяву ОСОБА_1 залишив без розгляду.

3. Залишаючи без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачка повторно (3 рази поспіль) не прибула в судові засідання, не повідомила про причини неприбуття до суду на попередні судові засідання та не надала відповідних доказів на підтвердження поважності підстав неприбуття, не подала заяви про розгляд справи за її відсутності, що є підставами для залишення позову без розгляду.

4. Суд першої інстанції зауважив, що встановлення обставин, які входять до предмета доказування у цій адміністративній справі, вимагає отримання судом пояснень позивачки з приводу заперечень на її позов інших учасників справи, а тому неявка позивачки в судове засідання перешкоджає розгляду справи.

Короткий зміст та обґрунтування вимог, наведених в апеляційній скарзі

5. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Касаційного адміністративного суду від 23.09.2024.

6. На обґрунтування доводів апеляційної скарги позивачка зауважує, що оскаржувана ухвала є такою, що постановлена з грубим порушенням норм процесуального права та обмежила її право на доступ до правосуддя.

Рух апеляційної скарги

7. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 17.10.2024 відкрила апеляційне провадження в цій справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23.09.2024, а ухвалою від 07.11.2024 призначила справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасниківна 21.11.2024.

Позиція інших учасників справи

8 У відзиві на апеляційну скаргу відповідач спростовує доводи апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

9. У відповіді на відзив позивачка виклала доводи аналогічні доводам апеляційної скарги та зазначила, що відповідач зловживає процесуальними правами з метою позбавлення позивачки у доступі до правосуддя.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування

10. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

11. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

12. Частиною першою статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

13. Відповідно до частини першої статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

14. Згідно із частиною п`ятою вказаної статті у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів.

15. До позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки.

16. Пунктом 4 частини першої статті 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб`єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

17. Таким чином, обов`язковою підставою для прийняття ухвали про залишення позову без розгляду є, зокрема, саме повторне неприбуття позивача (якщо він не є суб`єктом владних повноважень) у судове засідання без поважних причин або неповідомлення про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

18. Залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка повторно ( 3 рази поспіль) без поважних причин не з`явились до суду для розгляду справи, зокрема, у судові засідання, призначені на 11.07.2024, 23.09.2024, та не надала доказів на підтвердження поважності підстав неприбуття у судове засідання на 08.08.2024.

19. Велика Палата Верховного Суду не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

20. З матеріалів справи вбачається, що про дату час та місце судових засідань, призначених на 11.07.2024, 08.08.2024 та 23.09.2024, позивачка була повідомлена. Повістки про виклик у ці судові засідання вона отримала через підсистему «Електронний суд» 18.06.2024, 12.07.2024 року та 17.09.2024 відповідно.

21. У судове засідання, що було призначене на 11.07.2024, позивачка не з?явилася, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, причини неявки суду першої інстанції не повідомила.

22. У наступне судове засідання, призначене на 08.08.2024, позивачка не з`явилась, проте подала клопотання, в якому з посиланням на хворобу просила відкласти розгляд справи на інший судовий день та час. У цьому клопотанні ОСОБА_1 вказала, що документ - підтвердження поважності причини неявки в судове засідання буде надано суду. Касаційний адміністративний суд задовольнив клопотання позивачки та відклав розгляд справи на 23.09.2024.

23. 17.09.2024 до суду першої інстанції надійшло клопотання позивачки про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з приміщення Уманського міськрайонного суду Черкаської області за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Андрія Кизила, 18.

24. У зв`язку з перебуванням судді Касаційного адміністративного суду Хохуляка В. В. у відпустці до 20.09.2024 телефонограмою від 19.09.2024 ОСОБА_1 повідомлено про те, що розгляд її заяви відбуватиметься 23.09.2024.

25. Ухвалою від 23.09.2024 Касаційний адміністративний суд клопотання ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задовольнив. Вирішив судовий розгляд справи, який призначено в приміщенні суду за адресою: м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корпус 5, провести у режимі відеоконференції та доручив Уманському міськрайонному суду Черкаської області (вулиця Кизила Андрія, 18, Умань, Черкаська область, 20300) забезпечити участь позивачки у режимі відеоконференції.

26. Цю ухвалу доставлено до Електронного кабінету ОСОБА_1 , 23.09.2024 о 14:12.

27. Крім цього, з метою забезпечення можливості завчасно прибути до Уманського міськрайонного суду Черкаської області 23.09.2024 о 12:55 телефонограмою повідомлено ОСОБА_1 , що Касаційний адміністративний суд розглянув її заяву та ухвалив рішення про розгляд справи № П/990/200/24 за її позовом до ВРП про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії в режимі відеоконференції у приміщенні Уманського міськрайонного суду Черкаської області.

28. У судове засідання 23.09.2024, яке мало відбутися в режимі відеоконференції, позивачка не з?явилася, про причини неявки до суду не повідомила.

29. Залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду, суд першої інстанції зазначив, що вжив усіх залежних від нього заходів щодо належного повідомлення позивачки про час, місце та дату судового засідання у справі № 990/200/24, однак ОСОБА_1 тричі не прибула у судові засідання у справі за її позовом. До суду не надходило від позивачки заяв з наданням доказів про поважність причин, з яких вона не могла з`явитися в судові засідання, призначені на 11.07.2024, 8.08.2024 та 23.09.2024, не надходило від неї й заяв про розгляд справи за її відсутності.

30. ОСОБА_1 , оспорюючи ухвалу суду першої інстанції, в апеляційній скарзі зазначила, що повідомлення апелянта через Електронний кабінет про розгляд справи 23.09.2024 в режимі відеоконференції, що відбулось за 2 години до початку судового засідання, позбавило можливості прибути в судове засідання та надати всі документи щодо причин неявки у попереднє судове засідання.

31. Крім цього, позивачка зауважила, що вона є особою з інвалідністю ІІ групи, особою похилого віку та позбавлена можливості за станом здоров`я та віком прибути до суду, навіть якщо уявити про отримання ухвали за 2 години до судового засідання.

32. Велика Палата Верховного Суду дослідила матеріали справи, доводи, наведені в апеляційній скарзі, та дійшла висновку про таке.

33. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 ).

34. У справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

35. Ефективність реалізації права на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України, прямо залежить від якості регулювання процедури судочинства. Ця процедура, крім неупередженості та справедливості, має також відповідати критерію оперативності. Дотриманню ж останнього може значно сприяти використання при проведенні судових засідань систем відеоконференцзв`язку.

36. Безпосередньо процес організації проведення судового засідання у формі відеоконференції покладається одночасно на два суди: суд, що розглядає відповідний судовий спір, та суд за територіальністю місцезнаходження учасника судового процесу, що обрав такий вид участі у засіданні.

37. Зокрема, відповідно до статті 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» учасникам судового процесу на підставі рішення суду забезпечується можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку, встановленому процесуальним законом. Обов`язок забезпечити проведення відеоконференції покладається на суд, який отримав судове рішення щодо відеоконференції, незалежно від спеціалізації та інстанції суду, який прийняв таке рішення.

38. Крім того, суд повинен забезпечити сторонам дотримання принципів змагальності, рівності в судочинстві, реалізацію права сторони «бути вислуханою» як передумови того, що вона була «почута», що є складовою права на справедливий суд (рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України», заява № 4909/04 від 10.02.2010 ).

39. Рішенням ЄСПЛ від 19.04.1993 у справі «Краска проти Швейцарії» встановлено: «Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами».

40. Сторони повинні мати можливість висловити свої аргументи під час публічного слухання справи. Право на змагальний процес означає можливість для сторін знати та висловити свої міркування щодо всіх наданих у справі доказів чи пояснень (рішення ЄСПЛ від 23.06.1993 у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» (Ruiz-Mateos v. Spain), заява № 12952/87).

41. З матеріалів справи вбачається, що чергове судове засідання у справі № 990/200/24 було призначено на 16:30 хв. 23.09.2024.

42. Ухвалою Касаційного адміністративного суду від 23.09.2024 задоволено клопотання позивачки про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з приміщення Уманського міськрайонного суду Черкаської області за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Андрія Кизила, 18.

43. Вказана ухвала доставлена до Електронного кабінету ОСОБА_1 , 23.09.2024 року о 14:12., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, тобто трохи більше ніж за дві години до початку судового засідання.

44. Крім цього, 23.09.2024 о 12:55 телефонограмою повідомлено ОСОБА_1 про задоволення її клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з приміщення Уманського міськрайонного суду Черкаської області.

45. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що заходи щодо належного повідомлення скаржниці про постановлену ухвалу Касаційним адміністративним судом від 23.09.2024є недостатніми з точки зору дотримання права позивачки на доступ до правосуддя, гарантованогонаціональним та європейським законодавством.

46. Отже, залишення адміністративного позову без розгляду з формальних підстав унеможливило доступ позивачки до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.

47. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

48. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що ухвала Касаційного адміністративного суду від 23.09.2024 підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до цього ж суду.

49. Керуючись статтями 243, 266, 310, 312, 315, 320, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23.09.2024 скасувати, а справу направити для продовження розгляду до цього ж суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.В. Шевцова

Судді: О. О. Банасько О. Л. Булейко Ю. Л. Власов І. А. Воробйова М. І. Гриців Ж. М. Єленіна Л. Ю. Кишакевич В. В. Король О. В. Кривенда С. Ю. Мартєв К. М. Пільков С. О. Погрібний О. В. Ступак І. В. Ткач В. Ю. Уркевич Є. А. Усенко