Ухвала

від 06.12.2024 по справі 990/200/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 грудня 2024 року

м. Київ

справа №990/200/24

адміністративне провадження №Зі/990/165/24

Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В. Е.,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді Блажівської Н.Є. від участі у розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 4 червня 2024 року звернулася до Верховного Суду з адміністративним позовом до Вищої ради правосуддя.

Верховний Суд ухвалою від 17 червня 2024 року відкрив позовне провадження в адміністративній справі, призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін на 11 липня 2024 року.

Верховний Суд ухвалою від 23 вересня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишив без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2024 року ухвалу Верховного Суду від 23 вересня 2024 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до цього ж суду.

Відповідно до підпункту 2.3.43 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням Ради суддів України від 2 квітня 2015 року № 25, судові справи, що надійшли із судів апеляційної або касаційної інстанцій після скасування ухвал, які перешкоджають подальшому розгляду судової справи (крім ухвал про закриття, припинення провадження), а також ухвал, які не перешкоджають подальшому розгляду судової справи, передаються раніше визначеному у судовій справі головуючому судді (судді-доповідачу), ухвалу яких скасовано чи у провадженні яких перебувала або перебуває судова справа.

Враховуючи, що ухвалу Верховного Суду від 23 вересня 2024 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду Верховний Суд ухвалою від 2 грудня 2024 року прийняв справу №990/200/24 до свого провадження та вирішив продовжувати розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від 10 грудня 2024 року о 15 год 00 хв.

4 грудня 2024 року від ОСОБА_1 через систему "Електронний суд" надійшла заява про відвід від участі у розгляді адміністративної справи № 990/200/24 судді Касаційного адміністративного суду Блажівської Н.Є.

Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2024 року визнано необґрунтованим заявлений відвід та передано заяву до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає цю справу, в порядку, передбаченому КАС України, для розгляду заяви.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 05 грудня 2024 року заяву про відвід судді Блажівської Н.Є. передано на розгляд судді Мацедонській В.Е.

Згідно з частиною восьмою статті 40 КАС України, суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.

За текстом частин одинадцятої, дванадцятої статті 40 КАС України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

ОСОБА_1 заявлений відвід обґрунтовує, зокрема тим, що на її думку, суддя Блажівська Н.Є. є упередженою та необ`єктивною. Зазначає, що суддя Блажівська Н.Є. занадто часто фігурує у справах за участі ОСОБА_1 .

Вирішуючи питання про наявність підстав для відводу судді Блажівської Н.Є. від участі у розгляді справи №990/200/24, Суд виходить з такого.

Підстави для відводу судді встановлені статтями 36 та 37 КАС України.

Зокрема, положення статті 36 КАС України передбачають випадки, коли суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), а саме:

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі судді в розгляді адміністративної справи.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Метою запровадження інституту відводу судді (суддів) є гарантування безсторонності суду, зокрема, запобігання упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У зв`язку із цим Верховний Суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручання, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді», а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, справи «Білуха проти України», заява №33949/02) обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:

1) «об`єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність; вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

2) «суб`єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Таким чином, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Особа, яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді у розгляді справи. Водночас відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Проаналізувавши аргументи, якими заявник обґрунтовує заявлений відвід судді Блажівської Н.Є. у справі №990/200/24, вважаю, що доводи скаржника про їхню необ`єктивність та упередженість є безпідставними, адже в заяві не наведено будь-яких фактів прояву суддею поведінки, яка б свідчила про її упередженість чи зацікавленість у результаті розгляду цієї справи.

Доводи заявника зводяться до незгоди з ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2024 року про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 .

Проте, згідно з положеннями частини четвертої статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Отже, такі доводи заявника не можуть бути визнані обґрунтованими підставами для відводу та не можуть свідчити про необ`єктивність судді Касаційного адміністративного суду Блажівської Н.Є під час розгляду цієї справи.

У той же час Верховний Суд наголошує, що не можуть бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Проаналізувавши доводи, наведені позивачем у заяві про відвід судді Блажівської Н.Є., Суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 не містить будь-яких об`єктивних доказів та доводів, які б підтверджували наявність обставин, що обґрунтовано викликають сумнів у неупередженості або необ`єктивності цієї судді, зокрема таких, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості судді як з погляду «суб`єктивного критерію», так і з погляду «об`єктивного критерію».

Крім того, Суд відхиляє скарги ОСОБА_1 про позбавлення її доступу до ВКЗ, оскільки це не підтверджено жодними доказами.

При цьому інші підстави, передбачені статтями 36, 37 КАС України, які б унеможливлювали участь у розгляді справи судді Блажівської Н.Є. і викликали необхідність її відводу, відсутні.

З урахуванням зазначеного, заява ОСОБА_1 про відвід судді Блажівської Н.Є. задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 36, 39, 40 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Блажівської Н.Є. від участі у розгляді справи № 990/200/24 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя В. Е. Мацедонська