Ухвала

від 13.11.2024 по справі 640/19762/15-ц

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 640/19762/15-ц

н/п 6/953/363/24

УХВАЛА

"13" листопада 2024 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Зуба Г.А.

за участю секретаря - Черниш О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місцеперебування за адресою: АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Мірошника Романа Сергійовича (ІНФОРМАЦІЯ_1 ), заінтересовані особи: ОСОБА_2 (місцеперебування за адресою: АДРЕСА_2 ), Салтівський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

02.09.2024 до Київського районного суду м. Харкова через систему «Електронний суд» надійшла вищевказана заява, в якій представник заявника просить визнати такими, що не підлягають виконанню виконавчий лист від 18.05.2017 р. № 640/19762/15-ц про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 відсотків річних в розмірі 56919,00 грн. та неустойки в розмірі 72000,00 грн, а всього 128919,00 грн. та виконавчий лист від 18.05.2017 р. № 640/19762/15-ц про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 процентів за користування позикою в розмірі 11524 доларів США. що за курсом НБУ станом на 01.12.2016 року складає 294537,31 грн.; зупинити виконання за виконавчим листом від 18.05.2017 р. № 640/19762/15-ц про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 відсотків річних в розмірі 56919,00 грн. та неустойки в розмірі 72000,00 грн, а всього 128919,00 грн. та виконавчим листом від 18.05.2017 р. № 640/19762/15-ц про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 процентів за користування позикою в розмірі 11524 доларів США. що за курсом НБУ станом на 01.12.2016 року складає 294537,31 грн.; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені і документально підтверджені судові витрати, докази яких будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

На обґрунтування заяви зазначає, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 01.12.2016 р. у справі № 640/19762/15-ц стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 проценти за користування позикою в розмірі 11524 доларів США, що за курсом НБУ станом на 01.12.2016 року складає 294537 (двісті дев`яносто чотири тисячі п`ятсот тридцять сім) гривень 31 коп., три відсотки річних в розмірі 56919,00 грн. та неустойку в розмірі 72000,00 грн., а всього 128 919 (сто двадцять вісім тисяч дев`ятсот дев`ятнадцять) гривень 00 коп., стягнуто на користь держави судові витрати в розмірі 4234 (чотири тисячі двісті тридцять чотири) гривень 56 коп., тобто по 2117 грн. 28 коп. з кожного. 18.05.2017 р. на виконання вказаного рішення судом видано виконавчі листи. 21.10.2009 р. у якості засобу забезпечення виконання зобов`язання боржника за договором позики від 21.10.2009 р., між сторонами було укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В. А., реєстровий № 4098, згідно з умовами якого виконання зобов`язання боржника за договором позики від 21.10.2009 р. забезпечено трикімнатною квартирою АДРЕСА_3 . 07.09.2016 р. право власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 21.10.2009 р. перейшло до стягувача. Зазначає, що правовідносини, які склалися між сторонами у зв`язку з укладенням договору позики, припинилися внаслідок задоволення вимог стягувача шляхом набуття ним права власності на нерухоме майно поза межами виконавчого провадження, а тому є підстави для визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, так як існування виконавчого провадження та подальші дії щодо проведення виконавчих дій відносно боржника будуть являтись незаконним, призведуть до подвійного стягення боргу та порушать баланс інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Одночасно в заяві представник заявника просить витребувати у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченко Олени Володимирівни - офіційну інформацію та документи на її підтвердження, пов`язані з реєстрацією 07.09.2016 р. за ОСОБА_4 права власності на належну ОСОБА_1 до цього квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 31277496 від 07.09.2016 р., а саме: належним чином засвідчену копію реєстраційної справи за вказаним об`єктом, в тому числі паперові копії електронних документів та окремо засвідчену встановленим порядком копію документів, які підтверджують факт проведення оцінки та оціночну вартість квартири за адресою: АДРЕСА_4 на момент реєстрації права власності на неї за ОСОБА_4 .

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 10.10.2024 витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченко Олени Володимирівни (місцезнаходження за адресою: 02192, м. Київ, вул. Жмаченка Генерала, 4, прим. з № 1 по № 15) інформацію та документи на її підтвердження, пов`язані з реєстрацією 07.09.2016 р. за ОСОБА_4 права власності на належну ОСОБА_1 до цього квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 31277496 від 07.09.2016 р., а саме: належним чином засвідчену копію реєстраційної справи за вказаним об`єктом, в тому числі паперові копії електронних документів та окремо засвідчену встановленим порядком копію документів, які підтверджують факт проведення оцінки та оціночну вартість квартири за адресою: АДРЕСА_4 на момент реєстрації права власності на неї за ОСОБА_4 .

У задоволенні клопотання про зупинення стягнення на підставі виконавчого листа - відмовлено.

12.11.2024 до суду листом за вих.. 1296/01-16 від 05.11.2024 від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В. надійшли витребувані докази, а саме: копія договору позики між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 21.10.2009, копія договору про задоволення вимог іпотеко держателя між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 21.10.2009, копія додаткового договору № 1 до договору позики від 21.10.2009, копія договору від 06.06.2016 про відступлення права вимоги за Іпотечним договором від 21.10.2009, копія вимоги боржнику ОСОБА_1 кредитора ОСОБА_4 , про усунення порушення виконання зобов`язань з повернення боргу за Договором позики від 21.10.2009, повідомленням про відступлення права вимоги за договором позики та іпотечним договором, копію рішення Московського районного суду м. Харкова від 13.03.2014, копію ухвали Апеляційного суду Харківської області від 30.04.2014.

Крім того в листі приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В. зазначає, що на час здійснення реєстраційної дії (2016 рік), а саме реєстрації права на об?єкт нерухомого майна, зазначений в ухвалі, приватний нотаріус не

формував нотаріальну справу, яка залишалася на зберігання, а виробляв електронні копії документів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Зважаючи на це, заява заявника та документи, на підставі яких здійснювалася реєстраційна дія - відсутні.

Тобто, електронна копія документу, що підтверджує факт оцінки та оціночну вартість квартири, відсутня в ДРРП, адже згідно з законодавством електронна копія даного документа не вимагається для внесення до ДРРП при проведенні реєстрації права власності.

13.11.2024 до суду від ОСОБА_2 надійшло клопотання про зупинення розгляду справи. На обґрунтування посилається на те, що в провадженні Київського районного суду м. Харкова перебуває цивільна справі N? 953/8595/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Широкова

Вікторія Анатоліївна про визнання недійсним договору позики від 21 вересня 2009

року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В. А. за реєстровим N? 4096. У позові ОСОБА_1 просить суд визнати недійсним укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договір позики від 21 вересня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В. А. за реєстровим N? 4096. Тож, існує імовірність, що в результаті судового розгляду справи N? 953/8595/24, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договір позики від 21 вересня 2009 року буде визнаний недійсним, що має наслідком визнання виконавчих документів про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 відсотків річних в розмірі 56 919 грн. 00 коп. та неустойки в розмірі 72 000 грн. 00 коп., а всього 128 919 грн. 00 коп. та про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 процентів за користування позикою в розмірі 11 524 доларів США, на підставі договору позики від 21 вересня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В. А. за реєстровим N? 4096, такими що не підлягають виконанню.

Учасники судового розгляду в судове засідання не з`явились, про день слухання справи були повідомлені у встановленому законом порядку, неявка сторін не перешкоджає розгляду заяви.

Суд, дослідивши матеріали справи, зазначає наступне.

Так,13.11.2024 до суду від ОСОБА_2 надійшло клопотання про зупинення розгляду справи, оскільки в провадженні Київського районного суду м. Харкова перебуває цивільна справі N? 953/8595/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Широкова Вікторія Анатоліївна про визнання недійсним договору позики від 21 вересня 2009року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В. А. за реєстровим N? 4096.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 33 постанови від 12 червня 2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції, визначаючи наявність передбачених статтею 201 ЦПК підстав, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у пункті 4 частини першої цієї статті - неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом учинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і передбачити усунення яких неможливо.

Вирішуючи питання про зупинення провадження у справі суду слід з`ясувати: як пов`язані справи, які розглядаються різними судами загальної юрисдикції та чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

При цьому слід враховувати, що неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені судом самостійно у цій справі через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи.

Тому, підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення по ній має значення для цивільної справи, що розглядається, а неможливість її розгляду до вирішення цієї іншої справи.

Отже, між двома справами повинен існувати близький взаємозв`язок, який зазвичай проявляється у тому, що факти, які будуть встановлені в одній справі (яка розглядається), будуть мати преюдиційне значення у іншій справі (провадження у якій зупинене).

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Першого протоколу та протоколів №№2, 4, 7 та 11 до Конвенції, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.

Тому, враховуючи розумні строки розгляду справи, суд вважає, що в даному клопотанні слід відмовити, оскільки судом не встановлено причин, які унеможливлюють розгляд даної цивільної справи до постановлення та набрання рішенням законної сили у справі N? 953/8595/24, та не наведено обґрунтування неможливості розгляду даної справи через відсутність доказів, які б дозволили встановити та оцінити обставини, без зупинення провадження у справі, а тому підстави на даний час для зупинення провадження по дійсній справі відсутні.

Щодо вимог заявника про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню суд зазначає.

21.10.2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір позики, який був посвідчений ПН ХМНО ОСОБА_5 , відповідно до умов якого, позикодавець передав у власність позичальника, а позичальник прийняв валютні цінності у вигляді та на суму 32500 дол. США, та встановлений графік повернення позики на строк не пізніше 21.10.2010 року. 22.10.2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір №1 до вказаного договору позики, який був посвідчений ПН ХМНО ОСОБА_5 , відповідно до умов якого відповідач отримав від позивача гроші в сумі 5625 дол. США, а в цілому позичальник отримав від позикодавця суму в розмірі 38125 дол. США. На строк не пізніше до 21.10.2011 року.

Крім того, 21.10.2009 р. у якості засобу забезпечення виконання зобов`язання боржника за договором позики від 21.10.2009 р., між сторонами було укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В. А., реєстровий № 4098, згідно з умовами якого виконання зобов`язання боржника за договором позики від 21.10.2009 р. забезпечено трикімнатною квартирою АДРЕСА_3 .

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 13.03.2014 року, позов ОСОБА_2 задоволено, та стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача грошові кошти в розмірі 758738,45 грн., та судові витрати в розмірі 3441,00 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 30.04.2014 року вказане рішення було залишено без змін.

Відповідно до Договору відступлення права вимоги за Іпотечним Договором від 06.06.2016, первісний іпотекодержатель ОСОБА_2 передав новому іпотекодержателю ОСОБА_4 права та обов`язки за договором, укладеним в забезпечення виконання зобов`язання за Договором позики, посвідченим ПН ХМНО Широковою за № 4098 від 21.10.2009.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 01.12.2016 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , і.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , і.н. НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_2 , і.н. НОМЕР_4 , проценти за користування позикою в розмірі 11 524 доларів США, що за курсом НБУ станом на 01.12.2016 року складає 294 537 (двісті дев`яносто чотири тисячі п`ятсот тридцять сім) гривень 31 коп. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , і.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , і.н. НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_2 , і.н. НОМЕР_4 , три відсотки річних в розмірі 56 919,00 грн. та неустойку в розмірі 72000,00 грн., а всього 128 919 (сто двадцять вісім тисяч дев`ятсот дев`ятнадцять) гривень 00 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 , і.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , і.н. НОМЕР_3 , на користь держави судові витрати в розмірі 4 234 (чотири тисячі двісті тридцять чотири) гривень 56 коп., тобто по 2 117 грн. 28 коп. з кожного. В іншій частині в задоволенні позову - відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 27.02.2017 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Харкова від 01 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення процентів за користування коштами, трьох процентів річних та неустойки - повернуто апелянту.

У відповідності дост. 129 Конституції Українидо основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно достатті 129-1 Конституції Українисуд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до частини першоїстатті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012).

За практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченогостаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (Рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. Конституційний Суд України в абзаці одинадцятому підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11 березня 2011 року N 2-рп/2011, посилаючись на позицію Європейського суду з прав людини, зазначив, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежене державою, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.(пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Чинним законодавством України у разі невиконання судових рішень, які набрали законної сили, передбачена процедура їх примусового виконання.

18.05.2017 р. на виконання вказаного рішення судом видано виконавчі листи по стягненню солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 процентів за користування позикою, 3% річних та неустойки.

14.06.2019 Салтівським відділом державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за вказаними виконавчими листами відкрито виконавчі провадження № 59349399 та № 59349236.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

Статтею 18 Закону визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і у повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 39 Закону передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Частиною першою статті 432 ЦПК України встановлено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Згідно з частиною другою статті 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником або іншою особою або з інших причин.

Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов`язку боржника з передбачених законом підстав.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов`язку боржника з передбачених законом підстав.

Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов`язань містяться у главі 50 розділу І книги п`ятої ЦК України. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Отже, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

Вказане узгоджується із висновком Верховного Суду у постановах від 19 вересня 2018 року у справі № 755/7805/13-ц (провадження № 61-16585св18), від 20 лютого 2019 року у справі № 2-4671/11 (провадження № 61-45337св18), від 13 березня 2019 року у справі № 755/388/15-ц (провадження № 61-15980св18), від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20, від 19 січня 2023 року у справі № 824/2/22 (провадження № 61-9190ав22).

У постанові Верховного Суду від 19.01.2023 у справі № 824/2/22 вказано, що законодавець не дав чіткого визначення «інших причин» для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у частині другій статті 432 ЦПК України. При цьому словосполучення «або з інших причин» не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад: в апеляційному чи касаційному порядку скасовано або змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.

У зазначеній категорії справ саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 21.12.2023 у справі № 824/2/22 (провадження № 61-11769ав23), від 09.02.2023 у справі № 824/85/21 (провадження № 61-12579ав22), від 24.06.2020 справі № 520/1466/14-ц (провадження № 61-43447св18), від 09.09.2021 у справі № 824/67/20 (провадження № 61-10482ав21), від 09.06.2022 справі № 2-118/2001(провадження № 61-1762ав22).

Визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, безпосередньо пов`язане із питанням набрання судовим рішення законної сили, одним із проявів якого є реалізованість й виконуваність судового рішення.

Так, заявник посилається, на те що 21.10.2009 у якості засобу забезпечення виконання зобов`язання боржника за договором позики від 21.10.2009 р., між сторонами було укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В. А., реєстровий № 4098, згідно з умовами якого виконання зобов`язання боржника за договором позики від 21.10.2009 р. забезпечено трикімнатною квартирою АДРЕСА_3 .

Згідно з п. 5 договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 21.10.2009 р., вартість вказаної квартири на момент укладення договору оцінено сторонами на суму 600000,00 грн.

07.09.2016 право власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя 21.10.2009 р. перейшло до стягувача, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 387036648 від 16.07.2024.

Разом з цим, матеріали справи не містять доказів, окрім витягу з державного реєтру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, на підтвердження обставин, що після застосування в позасудовому порядку звернення стягнення на предмет іпотеки, обов`язок боржника ОСОБА_1 припинено у зв`язку з виконанням зобов`язання.

Так, в листі Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції № 161120 від 12.08.2024 зазначено, що відомості про суми боргу, що залишилася неповернутою стягувачу з урахуванням факту набуття стягувачем 07.09.2016 права власності на квартиру за за адресою: АДРЕСА_4 в рахунок погашення боргу ОСОБА_1 за договором позики від 21.10.2019, в матеріалах зведеного виконавчого провадження № 59366471, до складу якого об`єднані виконавчі провадження № 59349236, № 59349399, № 65295844, № 65296295, - відсутні.

Крім того в листі, на виконання ухвали від 10.10.2024 про витребування доказів, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В. зазначає, що електронна копія документу, що підтверджує факт оцінки та оціночну вартість квартири, відсутня в ДРРП, адже згідно з законодавством електронна копія даного документа не вимагається для внесення до ДРРП при проведенні реєстрації права власності.

Таким чином, підстави, передбачені ч. 2 ст. 432 ЦПК України, для визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, відсутні.

Крім того, 02.10.2024 до суду від представника заявника - адвоката Мірошника Р.С. надійшла заява про розподіл судових витрат, до якої представником додано постанови державного виконавця Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 13.09.2024 про повернення виконавчого документу стягувачу у виконавчих провадженнях № 59349236 та № 59349399.

Так, в заяві представник посилається на те, що 14.09.2024 на підставі поданої стягувачем заяви, виконавчі листи, видані на виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 01.12.2016 повернуті стягувачу, а виконавчі провадження № 59349236 та № 59349399 - закінчені.

Разом з цим, з вищевказаних постанов вбачається, що оригінали виконавчих документів повернуті стягувачу на підставі його заяви, залишок нестягненої суми за виконавчим документом у ВП № 59349236 складає 294 537, 31 грн., у ВП № 59349399 - 128919, 00 грн.

При цьому, державний виконавець не зазначає про закінчення виконавчих проваджень.

Згідно ч. 5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви за наведених вище підстав.

На підставі викладено, керуючись ст.ст. 260, 261, 431, 432 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місцеперебування за адресою: АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Мірошника Романа Сергійовича (ІНФОРМАЦІЯ_1 ), заінтересовані особи: ОСОБА_2 (місцеперебування за адресою: АДРЕСА_2 ), Салтівський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі в 15-дений строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.

Повний текст ухвали складено 13.11.2024.

СУДДЯ Г.А. ЗУБ