Постанова

від 14.09.2010 по справі 13/12

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 14 вересня 2010 року           < Час проголошення >           № 13/12

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді  Степанюка А.Г. при секретарі судового засідання  Шейко К.В.  розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

 Державного підприємства "Київський авіаційний завод "Авіант"

до

 Державної інспекції з контролю за цінами в м.Києві

про

 визнання протиправним та скасування рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 123 від 25.10.2007 р.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4  ст. 167 КАС України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

 Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що не погоджується з висновками проведеної перевірки, які зафіксовані в акті №336 від 16.10.2007 р., що лягли в основу постановленого Відповідачем рішення №123 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін (надалі –оскаржуване рішення). В обґрунтування своєї позиції посилається на приписи: Конституції України, Законів  України «Про місцеві державні адміністрації», «Про ціни і ціноутворення», «Про теплопостачання», «Про захист економічної конкуренції»та інші нормативні акти.  Також, на думку позивача, в даному випадку можливо застосування положення ст. 190 Господарського кодексу України відповідно до якої вільні ціни визначаються суб’єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах –також за рішенням суб’єкта господарювання.

Позивач вважає, що до нього не можуть застосовуватись розпорядження, на які посилається Відповідач в оскаржуваному рішенні. Зокрема, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 21.08.2001р. №1760 „Про встановлення тарифів на теплову енергію виробництва відомчих котелень" та від 30.10.2006р., №1575 „Про затвердження тарифів на теплову енергію".

На думку Позивача КМДА не мала законних підстав та повноважень щодо встановлення тарифів  на теплопостачання.

Відповідач проти позову заперечує. При цьому він повідомляє, що ст. 7 Закону України «Про ціни у ціноутворення»визначає, що вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів, послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів. Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», комунальні послуги регулюються державою, незалежно від місця проживання громадян. В пункті 2 статті 7 вище вказаного закону до повноважень органів місцевого самоврядування належить встановлення цін (тарифів) на житлово-комунальні послуги всім підприємствам, не залежно від форми власності.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача та Відповідача, проаналізувавши обставини справи у їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному та об’єктивному дослідженні доказів, керуючись приписами норм чинного законодавства, суд –

                                   ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Київський авіаційний завод «Авіант»зареєстроване 05.08.1992 року під ідентифікаційним кодом 14310325. Видами діяльності останнього  за КВЕД є: виробництво літальних апаратів, включаючи космічні; виробництво іншої хімічної продукції для промислових цілей; виробництво автомобілів; постачання пари та гарячої води; збирання, очищення та розподілення води; будівництво будівель. У подальшому Державне підприємство «Київський авіаційний завод «Авіант»(код ЄДРПОУ –14310325) було припинено шляхом реорганізації –приєднання його до державного підприємства «Антонов»(код ЄДРПОУ –14307529).          

Відповідачем, відповідно до приписів Закону України Про ціни та ціноутворення було проведено планову перевірку виконання постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.1995 року №135 щодо формування та застосування цін на продукцію (роботи, послуг) за період з 01.08.2006 року по 01.08.2007 року. За результатами перевірки було складено акт №336 від 16.10.2007 р.

На підставі даного акту Державною інспекцією з контролю за цінами в м. Києві прийнято рішення № 123 від 25.10.2007 р. про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.  При цьому відповідач встановив, що позивач допустив порушення у частині застосування вільних тарифів на теплову енергію за умови запровадження режиму державного регулювання. Таким чином, на думку відповідача, позивачем було порушено вимоги, зокрема, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 21.08.2001р. №1760 „Про встановлення тарифів на теплову енергію виробництва відомчих котелень" та від 30.10.2006р. №1575 „Про затвердження тарифів на теплову енергію".

Вказаним документом відповідач прийняв рішення про  вилучення в доход державного бюджету суми 515624,92 грн. та стягнення штрафу в сумі 1031249,84 грн.

Суд, здійснивши аналіз норм чинного законодавства, на які посилаються Позивач та Відповідач вважає, що у задоволенні позову належить відмовити.

Судом враховується, що  положення ст. 7 Закону України «Про ціни і ціноутворення»визначає, що вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів. Відповідно ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»до повноважень органів місцевого самоврядування законодавець відносить право встановлювати ціни та тарифи на житлово-комунальні послуги всім підприємствам, не залежно від форм власності. За приписом ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»до відання виконавчих органів  сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, встановлення в порядку і в межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних та інших послуг.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 21.08.2001р. №1760 встановлено тарифи на теплову енергію виробництва Київського авіаційного заводу «Авіант». Розпорядженням №1575 від 10.10.2006 року Київська міська державна адміністрація затвердила тарифи на теплову енергію виробництва теплопостачальних підприємств незалежно від форм власності, що розташовані на території м. Києва. У разі збитковості виробництва теплової енергії, підприємства надають необхідні розрахункові матеріали Київській міській державній адміністрації для їх розгляду в установленому порядку.

Судом також враховується, що пунктом 9 ч.1 ст.5 Закону України «Про природні монополії»визначається сфера діяльності суб’єктів природних монополій. Відповідно до цього Закону регулюється діяльність суб’єктів природних монополій у сфері централізованого постачання теплової енергії. Стаття 1 Закону України «Про теплопостачання»визначає, що система централізованого теплопостачання –це сукупність джерел теплової енергії потужністю понад 20 Гкал/год, магістральних та місцевих розподільчих мереж. Як вбачається із матеріалів справи, на балансі позивача встановлені котли сукупною потужністю понад 20 Гкал/год. Відповідно до ч.ч. 2, 3 Закону України «Про теплопостачання» тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб’єктами господарювання, що займає монопольне становище на ринку, є регульованим. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування.

Тобто, органи місцевого самоврядування мають право встановлювати ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги всім підприємствам, незалежно від форм власності.

Враховуючи, що позивач надавав послуги за завищеними тарифами, то суд вважає, що Відповідачем було правомірно застосовано норму ст. 14 Закону України «Про ціни та ціноутворення», яка передбачає, що вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.

Суд вважає за необхідне також зазначити , що у задоволенні клопотання відповідача про застосування наслідків пропущення строків звернення до адміністративного необхідно відмовити виходячи із наступного.  Рішення №123 від 25.10.2007 року  про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін було надіслано позивачеві рекомендованим листом та одержано останнім 30.10.2007 року. В порядку досудового вирішення спору позивач 14.11.2007 року направив відповідачеві скаргу від 31.10.2007 року за №095-11/177 на рішення №123. Листом від 06.12.2007 року №200/7-10/3044 відповідач повідомив, що  про результати розгляду скарги підприємство буде повідомлено додатково. Повну відповідь на скаргу позивач отримав  лише 29.12.2008 року листом №200/7-10/4927 від 26.12.2008 року.

У відповідності до чинної на момент звернення позивача до суду із позовом редакції частини 4 ст. 99 КАС України якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб’єкта владних повноважень за результатами  розгляду його скарги.   

Отже перебіг строку позовної давності має обраховуватись з 29.12,2008 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач в обґрунтування позову не надав належних доказів та не навів належного нормативно-правового обґрунтування позовних вимог, а через це у позові належить відмовити.

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову щодо визнання протиправним та скасування рішення Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 123 від 25.10.2007 р. відмовити повністю.

Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково,  крім випадків, встановлених цим Кодексом. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Згідно ст. 254 КАС України Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено  цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя                                                                                       А. Степанюк