Постанова

від 26.11.2024 по справі 420/2978/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/2978/24

Перша інстанція: суддя Бездрабко О.І.,

повний текст судового рішення

складено 09.10.2024, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді- Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Кравченка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Державної інспекції архітектури та містобудування України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_4 , Одеська міська рада про визнання протиправними та скасування наказів,

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

29 січня 2024 року ОСОБА_1 звернулась в суд із адміністративним позовом до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Державної інспекції архітектури та містобудування України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просила суд:

- визнати дії Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області щодо прийняття наказів № 69 СК від 16.06.2014 р., № 93 СК від 25.07.2014 р. протиправними та скасувати наказ Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області № 69 СК від 16.06.2014 р. та наказ Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області № 93 СК від 25.07.2014 р.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що 03.04.2014 року Інспекцією ДАБК в Одеській області, зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 .

22.04.2014 року Інспекцією ДАБК в Одеській області зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації.

29.05.2014 року видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно та зареєстровано в реєстрі прав власності. В подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 21.07.2014 року посвідченого приватним нотаріусом Писаренко Є.С., об`єкт нерухомості відчужено. У витягах з реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва наявна інформація про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність до експлуатації об`єкта на підставі наказів Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області № 69 СК від 16.06.2014 р. та № 93 СК від 25.07.2014 р., які прийняті після вичерпання деклараціями своєї дії фактом виконання. Позивач вказує, що право власності на нерухоме майно оформлене до видачі спірних наказів та свідчить про те, що декларації про готовність об`єкта до експлуатації та про початок будівельних робіт вичерпали свою дію фактом свого виконання. З цього приводу позивач акцентує увагу, що накази відповідача не спрямовані на досягнення поставленої мети, а саме: забезпечення дотримання суб`єктом містобудівної діяльності вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання будівельних робіт, оскільки за наявності чинного свідоцтва про право власності на новозбудований (реконструйований) об`єкт будівництва скасування повідомлення про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об`єкта до експлуатації не тягне за собою настання будь-яких правових наслідків. З урахування наведеного, позивач вбачає протиправність дій контролюючого органу та наявність підстав для скасування оскаржуваних наказів.

Ухвалами Одеського окружного адміністративного суду від 01.07.2024 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, ОСОБА_4 та Одеську міську раду.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача Державну інспекцію архітектури та містобудування України.

Представник відповідача, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, зазначив, що предметом справи № 420/2978/24 є скасування наказів територіального органу ДАБІ - Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області. Управління не є правонаступником прав та обов`язків Державної архітектурно-будівельної інспекції та не є уповноваженим органом на вчинення дій щодо скасування її розпорядчих документів. Законодавством встановлено декларативний принцип на отримання права на виконання будівельних робіт та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що належать до І-ІІІ категорій складності. При цьому, саме замовник несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у таких декларативних документах. Вказує, що ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , здійснили будівельні роботи зі збільшенням площі забудови нежитлового приміщення площею 15,3 кв. м, а саме здійснено добудову до цього приміщення, у результаті якої площа першого поверху складає 35 кв. м, а також здійснено надбудову другого поверху, площею 35 кв. м. Отже, загальна площа вказаного підсобного приміщення після реконструкції збільшилась з 15,3кв.м. до 70кв.м. Вищезазначені будівельні роботи виконані замовниками без правовстановлюючих документів на право користування або володіння земельною ділянкою та без дозвільних документів на реконструкцію зі зміною геометричних розмірів. Крім того, на запит Інспекції ДАБК від 05.05.2014 р. ТОВ «Строй-Арт», яке зазначене замовниками у деклараціях у якості проектувальника, повідомило, що проектна документація на об`єкт за адресою: АДРЕСА_1 , не розроблялась.

Таким чином, будівельні роботи виконані замовниками без належно затвердженого проекту та відповідно наведено недостовірні дані при подані скасованих декларативних документів.

Представник третьої особи, Одеської міської ради, зазначила, що Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядком №461 Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області уповноважено скасовувати декларацію про готовність об`єктів у випадку виявлення факту подання недостовірних даних, наведених у декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, шляхом видання відповідного наказу. Таким чином, оскільки проектна документація з реконструкції не розроблялася ТОВ «Строй-Арт», не здійснювався технічний нагляд, як це зазначено у декларації про готовність об`єкту та відомості щодо фактичної площі підсобного приміщення не співпадають із зазначеними у свідоцтві про право власності, земельна ділянка під вказаною квартирою належить до земель комунальної власності та не передавалася у власність чи користування ОСОБА_1 або членам її родини, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області правомірно визначила об`єкт самочинним будівництвом та винесла наказ від 25.07.2014 р. №93 СК про скасування декларації про готовність об`єкту до експлуатації. Також вказує на відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та скасування оспорюваних наказів, оскільки позивачем не підтверджено право власності на реконструйоване нежитлове приміщення зі збільшеною площею забудови до 70 кв. м., яке є частиною вказаної квартири. Натомість, на сьогодні право власності ОСОБА_2 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 а скасовано.

Також наголошує на пропуску позивачем строку звернення до суду, встановленого ч.2 ст.122 КАС України.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року відмовлено в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Державної інспекції архітектури та містобудування України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_4 , Одеська міська рада про визнання протиправними та скасування наказів.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апелянт не погоджується з вказаним рішенням суду та вважає його незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Згідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 15.03.2013 р. №8-24060, виданого Департаментом міського господарства Одеської міської ради на підставі розпорядження органу приватизації від 15.03.2013 р. №219621 ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності в рівних частках належать 350/1000 частин квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що складає 62,01 кв.м. загальної площі квартири та підсобне приміщення площею 15,3 кв.м.

03.04.2014 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт з реконструкції частини квартири АДРЕСА_2 та нежитлового приміщення з об`єднанням під квартиру та виділом в окрему одиницю без зміни цільового призначення за №ОД 08 2140930868

22.04.2014 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації за №ОД 142141120650.

15.04.2014 року та 24.04.2014 року КП «ЖКС «Порто-Франківський» винесено приписи з вимогою зупинити ремонтно-будівельні роботи з реконструкції нежитлового підсобного приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , з улаштування прибудови та надати проектно-дозвільну документацію.

06.05.2014 року Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради винесено розпорядження №258 «Про приведення самовільно реконструйованого нежитлового приміщення, розташованого на території двору житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , у первісний стан», яке в добровільному порядку не виконано.

29.05.2014 року видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно індексний номер: 22349816 про право власності на квартиру квартира АДРЕСА_4 , яка належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , по 1/3 частині.

Наказом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області від 16.06.2014 року №69 СК скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт з реконструкції частини квартири АДРЕСА_2 та нежитлового приміщення з об`єднанням під квартиру та виділом в окрему одиницю без зміни цільового призначення від 03.04.2014 р. №ОД 08 2140930868.

На підставі договору купівлі-продажу від 21.07.2014 року № 3783 посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Писаренко Є.С., об`єкт нерухомості - квартира АДРЕСА_4 , відчужений ОСОБА_5 .

Наказом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області від 25.07.2014 р. №93 СК скасовано реєстрацію декларації від 22.04.2014 року №ОД 14214112065 про готовність об`єкта до експлуатації з реконструкції частини 350/1000 квартири та нежитлового приміщення з об`єднанням під квартиру та виділом в окрему одиницю без зміни геометричних розмірів за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою Верховного Суду від 04.11.2020 року у справі №522/11847/14-ц залишено без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій про визнання незаконним та скасування свідоцтва від 29.05.2014 року індексний номер: 22349816 про право власності на квартиру АДРЕСА_4 та про визнання недійсним договір купівлі-продажу від 21.07.2014 р. серія та номер: 3783, укладений між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , що посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Писаренко Є.С.

Вважаючи дії щодо прийняття наказів Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області від 16.06.2014 року №69 СК та від 25.07.2014 р. №93 СК протиправними, позивач звернулась до суду.

Вирішуючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів приходить до наступних висновків.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно дост.1 Закону України«Про основи містобудування`містобудування (містобудівна діяльність) - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об`єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об`єктів містобудування, спорудження інших об`єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об`єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.

Згідно ч.1 та 2ст.10 Закону України «Про архітектурну діяльність» для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлює Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2017р. №3038-VI, який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Згідност.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Відповідно до п.1ст.41 зазначеного Закону, однією з підстав для проведення позапланової перевірки є звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Згідно ч.ч.1-4 ст.36 Закону № 3038-VI право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах, що належать до I-III категорій складності, підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

Реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт проводить орган державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом п`яти робочих днів з дня надходження декларації.

Виконувати будівельні роботи, підключати об`єкт будівництва до інженерних мереж та споруд без реєстрації зазначеної декларації забороняється.

За наявності зареєстрованої декларації про початок виконання будівельних робіт отримання замовником та генеральним підрядником чи підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт та видалення зелених насаджень у межах будівельного майданчика не вимагається.

Форма декларації про початок виконання будівельних робіт, порядок її подання та реєстрації, форма повідомлення про зміну даних у зареєстрованій декларації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю повертають декларацію про початок виконання будівельних робіт замовникові, якщо декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, з обґрунтуванням причини у строк, передбачений для її реєстрації.

Процедура виконання будівельних робіт регламентована Порядком виконання будівельних робіт, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 р. № 466 (далі - Порядок № 466).

Згідно п.1 Порядку № 466 будівельні роботи - роботи з нового будівництва, реконструкції, технічного переоснащення діючих підприємств, реставрації, капітального ремонту.

Відповідно до п.8-13 Порядку № 466 реєстрація декларації здійснюється з дотриманням вимог Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності". Декларація приймається у дозвільному центрі за місцезнаходженням об`єкта. Реєстрацію декларації щодо об`єкта, проект якого затверджено Кабінетом Міністрів України, який розміщено на території кількох регіонів або вплив (відповідно до проектної документації) від діяльності якого після прийняття в експлуатацію буде поширюватися на два і більше регіони (Автономна Республіка Крим, області, мм. Київ та Севастополь), здійснює Держархбудінспекція, а декларації щодо іншого об`єкта - її територіальний орган за місцезнаходженням об`єкта на безоплатній основі. Держархбудінспекція може доручити розгляд та реєстрацію декларацій її територіальному органові в порядку, визначеному Мінрегіоном.

Замовник (його уповноважена особа) заповнює і подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення чи через електронну систему здійснення декларативних процедур у будівництві до Інспекції два примірники декларації за формою згідно з додатком 2.Один примірник після проведення реєстрації повертається замовнику, другий - залишається в Інспекції, яка її зареєструвала. Замовник згідно із законом відповідає за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації.

Інспекція протягом п`яти робочих днів з дня надходження декларації перевіряє повноту даних, зазначених у декларації, та вносить їх до єдиного реєстру.

У разі коли декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, Інспекція повертає її замовнику з обґрунтуванням причин повернення у строк, передбачений для її реєстрації.

Після усунення недоліків, що спричинили повернення декларації, замовник може повторно звернутися до Інспекції для реєстрації декларації.

У разі коли Інспекція не зареєструвала декларацію або не повернула її в установлений строк, заявник набуває право на виконання будівельних робіт на одинадцятий робочий день з дня, коли декларація повинна бути зареєстрована, чи повернута. У такому разі декларація вважається зареєстрованою.

За змістом ч.8 ст.36 Закону № 3038-VI замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про початок виконання будівельних робіт, та виконання будівельних робіт без зареєстрованої декларації.

Відповідно до ч.ч.1, 4, 5, 10 ст.39 Закону № 3038-VI прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що належать до I-III категорій складності, та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації. Форма декларації про готовність об`єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України.

Прийняття рішення про реєстрацію (повернення) декларації про готовність об`єкта до експлуатації, видачу (відмову у видачі) сертифіката здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати подання відповідних документів.

Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об`єкта до експлуатації, та за експлуатацію об`єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.

Відповідно до ч.5 ст.26 Закону №3038-VІ завершальним етапом проектування та будівництва об`єктів містобудування є реєстрація права власності на такий об`єкт.

У справі, що розглядається, судами встановлено, що 03.04.2014 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт з реконструкції частини квартири АДРЕСА_2 та нежитлового приміщення з об`єднанням під квартиру та виділом в окрему одиницю без зміни цільового призначення за №ОД 08 2140930868.

В подальшому, 22.04.2014 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації за № ОД 142141120650.

29.05.2014 р. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , набувши право спільної часткової власності об`єкт нерухомості - квартира АДРЕСА_4 та отримали відповідне свідоцтво про право власності на нерухоме майно індексний номер: 22349816.

В подальшому зазначений об`єкт на підставі договору купівлі-продажу від 21.07.2014 р. №3783, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Писаренко Є.С., відчужений ОСОБА_5 .

Водночас, постановою Верховного Суду від 04.11.2020 р. по справі №522/11847/14-ц залишено без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими визнано незаконним та скасовано свідоцтво про право власності, на підставі якого ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 набули право власності на об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_4 та визнано недійсним договору купівлі-продажу, за яким в подальшому відповідачі незаконно продали спірний об`єкт.

Даний факт не заперечується сторонами по справі та на переконання колегії суддів у даному випадку визначальним для вирішення справи.

Колегія суддів зазначає, що як було встановлено судом апеляційної інстанції під час слухання справи право власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: квартиру АДРЕСА_4 , скасоване, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено відповідні відомості.

Так, відповідно до ч.2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому п.1 ч.7 ст.37 цього Закону на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Більш того, під час судового розгляду в суді апеляційної інстанції встановлено, що постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року у справі № 420/1808/2 встановлено факт того, що ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 здійснено самовільне виконання будівельних робіт об`єкту містобудування, без отримання дозвільних документів, а саме на реконструйоване нежитлове підсобне приміщення, яке є частиною загальної площі квартири АДРЕСА_5 та окремо розташоване на прибудинковій території житлового будинку.

Колегія суддів зауважує, що вищезазначені обставини вказують на те, що відсутні правові підстави для задоволення ОСОБА_1 про визнання дій Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області щодо прийняття наказів № 69 СК від 16.06.2014 р., № 93 СК від 25.07.2014 р. протиправними та скасування наказу Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області № 69 СК від 16.06.2014 р. та наказу Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області № 93 СК від 25.07.2014 р.

Щодо доводів апеляційної скарги, саме врахуванням судом під час перегляду справи аналогічну практику, висловлену і у постановах Верховного Суду, від 17.10.2023 р. у справі № 440/12326/21, від 14.03.2024 у справі № 640/1622/20, від 21.05.2024 р., постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №755/10947/17, колегія суддів зазначає наступне.

Так, у вищезазначених постановах було сформовано висновок щодо незаконності перевірки контролюючого органу такого об`єкта та актів, оформлених за результатами державного архітектурно-будівельного контролю. Реєстрація декларації про початок виконання будівельних робіт є актом одноразового застосування, який тягне за собою настання певних правових наслідків, в даному випадку вчинення позивачем дій щодо реалізації наданого йому цією декларацією права на проведення будівельних робіт. Разом з тим, після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що у справі, що переглядається судом апеляційної інстанції право власності на об`єкт нерухомого майна скасовано, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено відповідні відомості.

А отже, на переконання колегії суддів посилання апелянта на висновки вищезгаданих постанов Верховного Суду є неприйнятними, оскільки ці висновки стосуються інших правовідносин та не є подібними тим, що переглядаються у даній справі.

Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст.2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.В. ДжабуріяСудді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко