Ухвала

від 18.11.2024 по справі 565/503/24

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 565/503/24

провадження № 61-15107ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Ситнік О. М.,

Фаловської І. М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 21 жовтня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НАДІЯ 2000» до ОСОБА_1 про визнання договорів передачі права власності недійсними і скасування рішення про державну реєстрацію права власності,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області

від 30 липня 2024 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НАДІЯ 2000» (далі - ТОВ «НАДІЯ 2000») задоволено.

Визнано недійсними договори купівлі-продажу транспортних засобів, які були укладені 06 вересня 2023 року між ОСОБА_1 , як продавцем та ОСОБА_2 , як покупцем, а саме:

- договір купівлі-продажу транспортного засобу GRAS GS 44, 2006 року випуску - договір № 6329/23/1/061460 від 06 вересня 2023 року;

- договір купівлі-продажу транспортного засобу MAN TGX 18.480, 2010 року випуску, об`єм двигуна 12419 см. куб. - договір № 6329/23/1/061459

від 06 вересня 2023 року;

- договір купівлі-продажу транспортного засобу SCHWARZMUELLER HKS-3E, 2006 року випуску - договір № 6329/23/1/061464 від 06 вересня 2023 року.

Визнано недійсним і скасовано рішення про державну реєстрацію права власності за договором дарування № 1022 від 28 вересня 2023 року, частини квартири, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 .

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

10 вересня 2024 року через підсистему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 - адвокат Василюк В. В. подав апеляційну скаргу на рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 30 липня

2024 року.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху, оскільки наведені в ній обгрунтування для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду визнано судом неповажними та надано ОСОБА_1 десятиденний строк з дня отримання копії відповідної ухвали для надання суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для його поновлення та для надання оригіналу платіжного документу про сплату судового збору.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 21 жовтня 2024 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 30 липня 2024 року, оскільки наведені адвокатом Василюк В. В. підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнано апеляційним судом неповажними.

12 листопада 2024 року представник - ОСОБА_1 - адвокат

Василюк В. В.направила до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 21 жовтня 2024 року.

У касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить суд касаційну скаргу скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд відмовляючи у відкритті апеляційного провадження не врахував, як поважну причину пропуску строку на апеляційне оскарження введення на території країни воєнного стану, що є форс-мажорними обставинами та можуть бути враховані судом як обставини непереборної сили. Крім цього, зазначає, що представником відповідача отримано оскаржуване рішення через підсистему «Електронний Суд» саме 10 серпня 2024 року о 21:01 годині. Вказана підсистему не завжди працює, часто тривають ремонтні роботи, а тому представник відповідача вважає, що вона не зловживала своїм правом на захист та не пропустила значний строк на оскарження рішення суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

У статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Застосування передбачених цією нормою правил залежить від виду процесуального строку. У разі, коли процесуальна дія не вчинена у межах строку, встановленого законом, суд може поновити його, якщо строк пропущено з причин, визнаних судом поважними.

У статті 354 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.

Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.

Із практики Європейського Суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.

Європейський Суд з прав людини зауважив, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людиниі основоположних свобод кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, у тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із цим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «DeGeouffre dela Pradellev. France» від 16 грудня 1992 року).

Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у параграфі 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Аналогічні висновки викладені Європейським судом з прав людини й у рішеннях у справах «Науменко проти України» від 09 листопада 2004 року, «Полтораченко проти України» від 18 січня 2005 року та «Тімотієвич проти України» від 8 листопада 2005 року.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Володимирецький районний суд Рівненської області ухвалив оскаржуване рішення 30 липня 2024 року, повний текст складено 08 серпня 2024 року, а з апеляційною скаргою представник відповідача звернулась 10 вересня 2024 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження судового рішення.

У апеляційній скарзі представник заявника просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. В обґрунтування пропуску процесуального строку зазначалося, що повний текст рішення суду представник заявника отримала через підсистему «Електронний суд» 12 серпня 2024 року, тому строк на оскарження закінчується 11 вересня 2024 року.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху, оскільки наведені в ній обгрунтування для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду визнано судом неповажними та надано ОСОБА_1 десятиденний строк з дня отримання копії відповідної ухвали для надання суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для його поновлення та для надання оригіналу платіжного документу про сплату судового збору.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що у матеріалах справи наявна довідки суду про доставку електронного документу з якого вбачається, що копію оскаржуваного судового рішення доставлено до електронного кабінету ОСОБА_3 08 серпня 2024 року о 20 год. 54 хв. (а.с. 134).

Тому, твердження представника заявника про те, що строк на апеляційне оскарження закінчується 11 вересня 2024 року є помилковим, оскільки не відповідає положенням пункту 2 частини шостої, абзацу 2 частини шостої статті 272 ЦПК України.

30 вересня 2024 року через підсистему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 - адвокат Василюк В. В. подала заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, де зазначено, що оскаржуване рішення суду надійшло на її офіційну електронну адресу ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 10 серпня

2024 року о 21 год. 01 хв., що підтверджується копією долученого скріну екрана із вхідних повідомлень на офіційну електронну адресу представника заявника. Оскільки 10 серпня 2024 року припадало на вихідний день, то датою отримання судового рішення слід вважати 12 серпня 2024 року. Зважаючи на це, останнім днем на подання апеляційної скарги є 11 вересня 2024 року.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 21 жовтня 2024 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 30 липня 2024 року, оскільки наведені адвокатом Василюк В. В. підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнано апеляційним судом неповажними.

Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що як вбачається з довідки суду про доставку електронного документу, копію оскаржуваного судового рішення доставлено до електронного кабінету ОСОБА_3

08 серпня 2024 року о 20 год. 54 хв. (а. с. 134). Тому процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 30 липня 2024 року почав свій відлік з 10 серпня 2024 року і закінчився 09 вересня 2024 року.

Зважаючи на це, наведені в апеляційній скарзі адвокатом Василюк В. В. підстави для поновлення строку на апеляційне визнано неповажними, оскільки вони спростовуються наявною у матеріалах справи довідкою суду про доставку оскаржуваного судового рішення до її електронного кабінету 08 серпня 2024 року.

З таким висновком суду апеляційної інстанції погоджується і

Верховний Суд.

Враховуючи, положення частини шостої статті 14 ЦПК України, як норму прямої дії, відповідно до якої адвокати мають зареєструвати електронний кабінет в обов`язковому порядку, слід дійти до очевидного висновку, що копія оскаржуваного судового рішення від 31 липня 2024 року надійшла до електронного кабінету адвоката Василюк В. В. саме 08 серпня 2024 року, при цьому доставлення цього судового рішення на особисту електрону пошту адвоката 10 серпня 2024 року є факультативним повідомленням, тобто додатковий спосіб комунікації з учасниками справи

(постанова Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 454/1883/22).

Щодо доводів касаційного провадження про введення на території країни воєнного стану, що є поважною причиною пропуску строку, Верховний Суд зазначає наступне.

Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку. Представник відповідачатаких обставин не вказала. А сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку.

Крім цього, Верховний Суд вважає необґрунтованими посилання представника заявника на непостійну роботу (технічні роботи) підсистеми «Електронний Суд», що стало підставою невчасного отримання повного тексту оскаржуваного рішення, оскільки остання не надавала будь-яких доказів на підтвердження зазначених нею технічних обмежень у вказаній підсистемі.

Вибір адвоката, який надаватиме професійну правничу допомогу, зокрема у формі представництва інтересів в суді, є правом особи (відповідача), але правом, яке передбачає також настання відповідних юридичних наслідків (як процесуального характеру, так і в матеріально-правовому спорі, переданого на розгляд суду), передовсім для відповідача. Незнання цього не звільняє від настання цих наслідків. Їх проявом стало звернення з апеляційною скаргою з пропуском строку на апеляційне оскарження судового рішення від дати отримання копії судового рішення представником відповідача. Крім цього, слід зазначити, що для суду наявність представника відповідача у судовому процесі має ті самі процесуальні наслідки, що й участь безпосередньо відповідача. Слід пам`ятати, що відповідач може брати участь одночасно з представником, зокрема й отримувати судові рішення та інші процесуальні документи, проте, вкотре наголосимо: участь представника дає суду достатні підстави комунікувати з ним у визначений процесуальним законом спосіб, що, відтак, впливає на реалізацію прав та обов`язків особи, інтереси якої цей представник (адвокат) репрезентує.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, встановивши, що апеляційна скарга подана з пропуском строку на апеляційне оскарження, обґрунтовано, відповідно до вимог статті 357 ЦПК України, відмовив у відкритті апеляційного провадження, оскільки підстави для поновлення строку на подачу апеляційної скарги були визнані неповажними, а у клопотанні не наведено інших поважних причин пропуску процесуального строку та не надано відповідних доказів.

Процесуальний строк апеляційного оскарження, встановлений ЦПК України, забезпечує оперативність цивільного судочинства, є дисциплінуючим фактором регламентації процесуальних дій учасників справи, спрямований на незловживання процесуальними правами.

Доводи касаційної скарги, які зводяться до того, що заявником було наведено поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження, на правильність висновку суду не впливають, оскільки спростовуються встановленими апеляційним судом обставинами.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Доводи та аргументи, наведені заявником у касаційній скарзі, не дають підстав для висновків про незаконність оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції, тому правильне застосовування судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування, касаційна скарга є необґрунтованою.

Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського апеляційного суду

від 21 жовтня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НАДІЯ 2000» до ОСОБА_1 про визнання договорів передачі права власності недійсними і скасування рішення про державну реєстрацію права власності.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

О. М. Ситнік

І. М. Фаловська