Ухвала

від 25.11.2024 по справі 380/19551/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№ 380/19551/23

У Х В А Л А

25 листопада 2024 року

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Карп як О. О.,

судді Гавдика 3. В.,

судді Коморного О.І.,

секретар судового засідання Марисенко С.П.,

за участю:

представника позивача Цвікілевич М.С.

представника відповідача 1 Вахатова І.О.

представника відповідача 2 Баліцький О.Й.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22.10.2024 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Голови Державної міграційної служби України від 11.08.2023 №12-дв Про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади державної служби. Визнано протиправним та скасовано наказ Голови Державної міграційної служби України Наталії Науменко від 11.08.2023 року № 217-кт Про звільнення ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області з 12.08.2023. Стягнуто з Державної міграційної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12.08.2023 по 22.10.2024 в розмірі 836 619,84 грн. з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області та стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

Ухвалою суду від 04.11.2024 року виправлено описку в резолютивній частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.10.2024 у справі №380/19551/23 шляхом викладення абз.5 резолютивної частини рішення у наступній редакції:

«Стягнути з Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12.08.2023 по 22.10.2024 в розмірі 836 619,84 грн. з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.».

Державна міграційна служба України звернулася до суду з заявами про відстрочення виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.10.2024 року у справі №380/19551/23, до прийняття рішення судом апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги ДМС на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.10.2024 року у справі № 380/19551/23.

В обґрунтування таких заяв вказує, що Закон України «Про державну службу» визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях. Статтею 88 Закону України "Про державну службу" визначені підстави припинення державної служби у зв`язку з обставинами, що склалися незалежно від волі сторін, зокрема, поновлення на посаді державної служби особи, яка раніше її займала. Станом на сьогодні на посаді начальника Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області наказом ДМС від 12.02.2024 №37- кт призначено ОСОБА_2 з 13.02.2024 строково, до призначення на цю посаду переможця конкурсу, або до спливу 12 місяців з дня припинення чи скасування воєнного часу. Вказує, що порядок звільнення з посади керівника територіального органу ДМС містить певну процедуру та певний строк погодження. На думку представника відповідача виконання вказаного рішення суду від 22.10.2024 має бути відстрочене до вирішення питання про звільнення особи, яка перебуває на даний час на посаді начальника Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області, оскільки процедура звільнення потребує часу та задля не порушення його прав.

Розгляд заяви призначено на 25.11.2024.

В судовому засіданні представники відповідачів подану заяву підтримали.

Представник позивача заперечив проти заяви.

Розглянувши подану заяву, заслухавши думку представників сторін з даного приводу, суд прийшов до висновку, що в задоволенні заяви слід відмовити виходячи з такого.

Відповідно до статті 129 -1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Питання відстрочення і розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення внормовані статтею 378 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з частиною першою статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Відповідно до частин 3-5 статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім`ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови.

З аналізу викладених норм встановлено, що нормами КАС України не встановлено вичерпного переліку обставин, за наявності яких суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою сторони відстрочити або розстрочити виконання судового рішення.

Поряд з цим, обов`язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.

Така позиція суду кореспондує висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 03 червня 2021 року по справі № 9901/598/19.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 11.10.2019 по справі №810/4643/18 зазначив, що нормами КАС України не встановлено вичерпний перелік обставин, за наявності яких суд може відстрочити або розстрочити виконання рішення в адміністративній справі. Це питання суд вирішує із врахуванням конкретних обставин адміністративної справи, зокрема, суб`єктного складу сторін у справі, зобов`язаної сторони (боржника) за рішенням суду, складного майнового стану чи складної життєвої ситуації зобов`язаної сторони (боржника), впливу виконання рішення спроможність зобов`язаної сторони (боржника) виконати інший публічний обов`язок чи зобов`язання перед особами, які потребують соціального захисту. У випадку розстрочення (відстрочення) виконання свого рішення суд, який здійснює контроль за його виконанням, повинен забезпечити баланс публічного і приватного інтересів.

Суд також враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 12.06.2019 у справі №800/203/17, згідно яких підставою для застосування правил статті 378 КАС України є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, а для зміни способу чи порядку виконання судового рішення неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об`єкта стягнення або з інших причин. Отже, підставою для відстрочення виконання судового рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Відтак, всі ці обставини мають бути доведеними та підтвердженими документально.

Враховуючи викладені приписи законодавства та висновки Верховного Суду суд дійшов висновку, що відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є процесуальними засобами, які суди застосовують у виключних випадках, у тому числі, якщо сторона доведе наявність обставин, що суттєво ускладнюють або унеможливлюють виконання судового рішення; ці процесуальні засоби застосовується з метою зменшення надмірного тягаря на боржника, якщо такий тягар може призвести до виникнення ситуації, за якої виконання судового рішення в подальшому стане взагалі неможливим.

З огляду на зазначене, заява про відстрочення виконання судового рішення має бути підтверджена відповідними доказами.

Суд зазначає, що обов`язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.

Аналогічна позиція наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 червня 2021 року по справі № 9901/598/19.

В спірному випадку заявник в заяві про відстрочення виконання судового рішення, обґрунтовуючи необхідність відстрочення виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.10.2024 року у справі №380/19551/23, покликається на прийняття рішення судом апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги ДМС на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.10.2024 року у справі № 380/19551/23.

Суд звертає увагу, що у рішенні зокрема вказано: «Відповідно до вимог ч.1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, що розглядає трудовий спір. Відтак, порушене відповідачем 1 право позивача на проходження публічної служби підлягає відновленню шляхом його поновлення на посаді начальника Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області з 12.08.2023, тобто з наступного дня після дня його звільнення, оскільки згідно із п. 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 17.08.1993 року № 110, днем звільнення вважається останній день роботи. Позивач був звільнений згідно з оскаржуваним наказом з посади начальника Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області з 12.08.2023, а відтак 11.08.2023 року згідно з п. 2.27 зазначеної вище Інструкції є останнім днем роботи позивача, тому позивач підлягає поновленню на посаді, яку обіймав до його звільнення з 12.08.2023 року…».\

Щодо доводів відповідача про те, що виконання вказаного рішення суду від 22.10.2024 має бути відстрочене до вирішення питання про звільнення особи, яка перебуває на даний час на посаді начальника Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області, оскільки процедура звільнення потребує часу та задля не порушення його прав. Однак, відповідано до п.1 ч.1 ст.88 Закону України "Про державну службу", підставами для припинення державної служби у зв`язку з обставинами, що склалися незалежно від волі сторін, є поновлення на посаді державної служби особи, яка раніше її займала.

Так, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).

Так, зокрема у постанові від 21 жовтня 2021 року у справі № 640/19103/19 Верховний Суд з цього приводу зазначив, що негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості та підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно із часу його проголошення у судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист прав та інтересів громадян і держави.

Належним виконанням рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання роботодавцем (власником або уповноваженим ним органом) про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Так, з аналізу змісту частини першої ст.378 КАС України, ст.ст.1 та 33 Закону України «Про виконавче провадження», суд доходить висновку, що процесуальна норма визначає чіткий перелік суб`єктів, які можуть звернутись із заявою про відстрочення виконання рішення суду, та такими є лише стягувач чи державний виконавець, які згідно приписів в тому числі матеріальної норми, реалізовують свої права чи, відповідно, компетенцію на завершальній стадії судового провадження і примусового виконання судового рішення.

Аналіз статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», яка визначає вимоги щодо виконавчих документів зокрема п.6 ч.1, у якій зазначено, що у виконавчому документів зазначаються дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню), дає підстави вважати, що на судове рішення чи то таке, що набрало законної сили, чи то таке, що підлягає негайному виконанню, за заявою стягувача видається виконавчий документ. Відмінність вищезазначених виконавчих документів полягає лише у вказівці на дату набрання рішенням законної сили, чи то у вказівці, що таке підлягає до негайного виконання.

Доказів того, що позивач отримував виконавчий лист в частині негайного виконання рішення суду щодо поновлення позивача на посаді та звертав такий до примусового виконання у зазначеній частині, матеріали справи не містять.

Окрім того, матеріали справи не містять також відомостей щодо отримання позивачем будь-яких листів на виконання рішень про його поновлення на посаді, та відповідно і звернення таких до примусового виконання.

Дана підстава для відмови у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення є самостійною та достатньою.

Відповідно до п.п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про: поновлення на посаді у відносинах публічної служби, а тому відстрочення виконання рішення суду в частині негайного виконання є недоцільним.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду.

Невиконання відповідачем судового рішення не може бути підставою для відстрочення виконання такого рішення.

Керуючись статтями 248, 256, 295, 378 КАС України, суд

ухвалив:

У задоволенні клопотань відповідача про відстрочення виконання рішення суду - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення (проголошення).

Повне судове рішення складено 27.11.2024.

Головуючий - суддяКарп`як Оксана Орестівна

Суддя Гавдик Зіновій Володимирович

Суддя Коморний Олександр Ігорович