Постанова

від 11.11.2024 по справі 757/8554/20-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.

№ 22-ц/824/7938/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 757/8554/20-ц

11 листопада 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Борисової О.В.

- Левенця Б.Б.

при секретарі - Уляницькій М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 13 грудня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Новака Н.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління адміністративними справами і будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України про скасування розпорядження № 32 від 23 березня 2018 року про оголошення догани,-

в с т а н о в и в:

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління адміністративними справами і будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України про визнання дій протиправними та скасування розпоряджень.

Позовні вимоги обгрунтовував тим, що з лютого 2007 року він працював в Управлінні адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Банкова, буд.6 - 8, на посаді завідувача сектору зеленого господарства.

21, 22, 23 лютого 2018 року він звертався до громадської приймальні відділу з питань звернень громадян Апарату Верховної Ради України з метою подачі звернень від імені громадської організації «Спілка учасників антитерористичної операції «Купол», головою якої він є.

26 березня 2018 року він, під особистий підпис, отрмав копію розпорядження начальника Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України № 32 від 23 березня 2018 року про оголошення йому догани. У розпорядженні № 32 від 23 березня 2018 року зазначено, ОСОБА_1 , завідувач сектору зеленого господарства відділу утримання будинків та прибудинкових територій № 1, в робочий час 21, 22 та 23 лютого 2018 року самовільно залишив робоче місце та в грубій формі розмовляв з працівниками відділу з питань звернень громадян Апарату Верховної Ради України, чим порушив вимоги п. 3.3, 4.1, п.п. 4.1.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку Управління адміністративними будинками Управління справами Верховної Ради України та посадової інструкції завідувача сектору зеленого господарствавідділу утримання будинків та прибудинкових територій № 1, в частині дотримання норм етики поведінки.

Розпорядження № 32 від 23 березня 2018року «Про оголошення догаги ОСОБА_1 » прийнято за результатами роботи комісії, створеної розпорядженням по Управлінню адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України від 03 березня 2018 року № 25 для вивчення ситуації, описаної у листі керівника відділу з питань звернень громадян Апарату Верховної Ради України ОСОБА_2 від 26 лютого 2018 року № 09-2/1-58.

Посилаючись на те, що розпорядження начальника Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України ОСОБА_10 №25 від 03.03.2018 року «Про створення комісії по факту, який стався 23.02.2018» та розпорядження № 32 від 23.03.2018 року «Про оголошення догани ОСОБА_1 » є незаконним, оскільки зазначені в ньому обставини є надуманими та неправдивими та не відповідають фактичним обставинам подій, позивач ОСОБА_1 просив суд:

- дії начальника Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України ОСОБА_10 щодо винесення ним Розпорядження № 25 від 03.03.2018 року «Про створення комісії по факту, який стався 23.02.2018» - визнати протиправними;

- розпорядження начальника Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України № 25 від 03.03.2018 року «Про створення комісії по факту, який стався 23.02.2018» - скасувати як незаконне;

- дії першого заступника начальника Управління - ОСОБА_3 ; заступника начальника Управління - ОСОБА_27; заступника начальника Управління - ОСОБА_28; начальника відділу утримання будинків та прибудинкових територій № 1 - ОСОБА_4 ; начальника відділу експлуатації та ремонту технологічного обладнання - ОСОБА_5 ; начальника відділу кадрів - ОСОБА_6 ; заступника начальника відділу організації виробництва та договірно-правової роботи - ОСОБА_7 , які згідно Розпорядження № 25 від 03.03.2018 року були у складі комісії - визнати протиправними;

- дії начальника Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України ОСОБА_10 щодо винесення Розпорядження № 32 від 23.03.2018 року «Про оголошення догани ОСОБА_1 » - визнати протиправними;

- розпорядження начальника Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України № 32 від 23.03.2018 року «Про оголошення догани ОСОБА_1 » - скасувати, як незаконне;

- стягнути з відповідача Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України на користь позивача ОСОБА_1 витрати пов`язані з наданням йому правничої допомоги адвоката, які станом на 04.02.2020 року становлять 243000,00 грн.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 13 грудня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління адміністративними справами і будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України про визнання дій протиправними та скасування розпоряджень, відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 13 грудня 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позов про визнання дій протиправними та скасування розпоряджень.

В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконим, оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. Суд належним чином не перевірив та не надав належної правової оцінки доводам позивача, безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про виклик свідків, які б могли спростувати доводи відповідача, що призвело до ухвалення несправедливого рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не оцінив і не з`ясував усіх обставин, на які сторони посилались в обгрунтування своїх вимог та заперечень.

Позивач зазначає, що згідно посадової інструкції завідувача сектору зеленого господарства його робочим місцем (місцем його постійної роботи), є уся територія Верховної Ради України, що беззаперечно підтверджується відсутністю наказу про його робоче місце. Тобто, в його обов`язки входить здійснення керівництва виробничою діяльністю з озеленення усіх територій відділів утримання будинків та прибудинкових територій Верховної Ради України, на яких знаходяться рослини та насадження, як відкритого, так і закритого ґрунту (кімнатні рослини), де позивач виконує свої прямі посадові обов`язки і, відповідно, його місце постійної роботи, відповідно з приписів Постанови Міністерства праці України № 41 від 01.09.1992 року є уся територія Верховної Ради України.

Той факт, що 21, 22, 23 лютого 2018року він знаходився в приймальні відділу з питань звернень громадян Апарату Верховної Ради України (тобто, на території, яка є робочими місцем позивача) не з службових, а з громадських питань (в інтересах громадської організації «Спілка учасників антитерористичної операції «Купол») не може свідчити про те, що позивач знаходився поза робочим місцем, як про це зробив висновок суд. А тому висновок суду про те, що він робочий час 21, 22, та 23 лютого 2018 року самовільно залишив робоче місце, не відповідає фактичним обставинам справи.

Наголошує на тому, що звернення голови Громадської організації «Спілка учасників антитерористичної організації «Купол» ОСОБА_1, подане ним у Відділ з питань звернень громадян Апарату Верховної Ради України, є його Конституційним правом, але чомусь, ігноруючи вимоги чинного законодавства України, в тому числі і вимоги ч.1 ст.2 Закону України «Про доступ до публічної інформації», керівник Відділу ОСОБА_2 дане право ОСОБА_1 у своєму листі від 26.02.2018 року за вихідним № 09-2/1-58 трактує як його провину.

З метою спростування безпідставних та надуманих звинувачень, викладених в листі керівника Відділу ОСОБА_2 від 26.02.2018 року, та з метою об`єктивного та неупередженого службового розслідування даного інциденту ним було подано письмові звернення на ім`я Першого заступника Керівника Апарату - керуючого справами ОСОБА_9 від 03.03.2018 року за вх. № 44563 та від 07.03.2018 року за № 10 про витребування з Комендатури охорони Верховної Ради України відеозаписів з камер спостереження, які знаходяться в приміщенні Відділу з питань звернень громадян Апарату Верховної Ради України та про залучення до службового розслідування посадових осіб сторонніх структурних підрозділів Апарату Верховної Ради України (т.1 а.с.34, 35).

Крім того, позивачем було подано письмові звернення на ім`я Керівника Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України ОСОБА_10 від 13.03.2018 року за вх. № 50868 (т.1 а.с.36) та від 16.03.2018 року за вх. № 54712 (т.1 а.с.37) про неправомірність створення комісії Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України, так як відносини Відділу з питань звернень громадян Апарату Верховної Ради України, згідно його Положення, відносяться до питань пов`язаних з державною службою, які регулюються Законом України «Про державну службу», а Управління адміністративними будинками, згідно свого положення, таких повноважень не має.

Але зазначені письмові звернення було проігноровано при прийнятті рішення про оголошення мені догани, до уваги не були взяті, що свідчить про упередженість роботи комісії.І судом першої інстанції не надано оцінки зазначеному факту. Більш того, з акту про факт неетичної поведінки завідувача сектору зеленого господарства Управління адміністративними будинками ОСОБА_1 , складеного 23.02.2018 року (т,1 а.с.23), вбачається, що він підписаний працівниками Відділу з питань звернень громадян Апарату Верховної Ради України ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_2 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , які, як слідує з акту, були присутні під час даного інциденту.Разом з тим, основна частина зазначених в акті працівників постійно знаходиться в іншій частині будівлі на відстані понад 100 метрів від приймальної Відділу з питань звернень громадян.

На думку позивача, даний факт свідчить про фальсифікацію підписаного ними акту від 23.02.18 року, на підставі якого було прийнято незаконне розпорядження про догану. Проте, судом першої інстанції зазначений акт покладено в основу прийнятого рішення без перевірки достовірності викладених в ньому фактів.

Судом першої інстанції було необгрунтовано відмовлено в допиті свідків - працівників Управління з питань звернень громадян апарату Верховної Ради України ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_20 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , які підписали акт від 23.02.2018року. Відхиливши клопотання про допит свідків, суд порушив принцип змагальності сторін (ст.12 ЦПК України)та був позбавлений об`єктивно оцінити наданий як доказ відповідачем Акт про факт неетичної поведінки ОСОБА_1 від 23.02.2018 року, що не відповідає приписам ст. 89 ЦПК України.

Що стосується висновків суду щодо недотримання позивачем норм етики поведінки, правил ділового етикету, то дані висновки спростовуються фактичною відмовою членами комісії задоволення його письмових звернень від 03.03.2018 року за вх. № 44563 та від 07.03.2018року за № 10 про витребування з Комендатури охорони Верховної Ради України відеозаписів з камер спостереження, які знаходяться в приміщенні Відділу з питань звернень громадян Апарату Верховної Ради України, які слугували б, або беззаперечним доказом, або спростуванням тверджень викладених в звіті комісії від 14.03.2018 року, які були безпідставно відхилені та не розглянуті. Хоча виходячи із логіки та необхідності об`єктивного розгляду обставин подій, у даному випадку саме працівники Відділу з питань звернень громадян Апарату Верховної Ради України повинні були б самі перші бути зацікавленими у отриманні таких беззаперечних доказів, як відеозаписи. Судом першої інстанції не надано оцінки даному факту.

Крім того, згідно ч.1 ст.148 Кодексу законів про працю України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення. Тому відносно подій, які відбулися 21 та 22 лютого 2018 року, термін застосування дисциплінарного стягнення до нього сплив, відповідно, 21 та 22 березня 2018 року, а дисциплінарне стягнення було застосовано 23 березня 2018 року.

До того ж, дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання, чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Тобто, перед накладенням дисциплінарного стягнення роботодавець зобов`язаний встановити наявність вини працівника, її форму, наявність шкідливих наслідків, причинного зв`язку між правопорушенням та шкідливими наслідками. Але у Розпорядженні про оголошення йому догани жодним чином не зазначено та належними доказами не доведено протиправність його діянь, вину працівника, не встановлено наявність шкідливих наслідків та причинного зв`язку між правопорушенням та шкідливими наслідками. Відсутні посилання на зазначені складові дисциплінарного проступку і в оскаржуваному судовому рішенні.

Про упередженість суду та порушення норм процесуального законодавства свідчать також ті факти, що судом залишилися невирішеними його клопотання від 02.12.2021 року про залучення до участі у справі співвідповідача - Голову Верховної Ради України (т.1 а.с.150 -152) та про залучення до участі у справі третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - Голови Рахункової палати (т,1 а.с.140- 141).

В той же час судом безпідставно приєднана до матеріалів справи надана відповідачем з метою дискредитації позивача копія рішення Печерського районного суду м. Києва від 30.09.2021 року у справі № 757/3096/19-ц (т.1 а.с.162- 169), яка не має будь-якого відношення до даної справи, предметом розгляду якої були події, що сталися пізніше подій, які є предметом розгляду даної справи і не поєднані між собою.

Крім того, судом першої інстанції не враховано, що відсутність працівника на робочому місці без поважної причини є дисциплінарним проступком, а тому даний факт має бути зафіксованим відповідними документами. Офіційним документом, який складається роботодавцем для підтвердження факту відсутності працівника на роботі, є, зокрема, акт відсутності на робочому місці. Проте, відповідачем не надано суду на підтвердження факту його відсутності на робочому місці 21, 22, 23 лютого 2018 року відповідні Акти відсутності на робочому місці. У судовому засіданні представник відповідача повідомив, що їй невідомо про складання таких актів.

Відповідачем також не надано Табель обліку використання робочого часу за 21, 22, 23 лютого 2018 року, де було б відображено факт його відсутності на робочому місці у вказані дні. Також, ні відповідач, ні суд першої інстанції не надали оцінку необхідності знаходження позивача у відділі прийому звернень громадян.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача Управління адміністративними справами і будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України- Якубець Віталіна Анатоліївна просить апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 13 грудня 2023 року- без змін.

Зазначає, що Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України вважає, що розпорядження № 32 від 23.03.2018 року прийняте відповідно до вимог статтей 147-149 КЗпП України та неетична поведінка працівника Управління повністю відтворює складові дисциплінарного проступку.

Тому, в силу статей 147 - 149 КЗпП України, Управління має право застосовувати до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення за недотримання Правил внутрішнього трудового розпорядку та неналежне виконання покладених на нього трудових обов`язків.

Оскаржуване розпорядження № 32 від 23.03.2018 року містить чітке і конкретнеформулювання як суті, так і обставин вчинення дисциплінарного проступку ОСОБА_1 і які саме негативні наслідки настали для Управління та працівників Апарату Верховної Ради України.

Необгрунтованими вважають твердження апелянтапро те, що згідно посадової інструкції завідувача сектору зеленого господарства його робочим місцем (місцем остійної роботи) є уся територія Верховної Ради України, оскільки по-перше, посадова інструкція не є документом, який визначає конкретне робоче місце співробітника, по-друге, виконання обов`язків завідувача сектору зеленого господарства відділу утримання будинків та прибудинкових територій № 1 не передбачає систематичну відсутність на робочому місці, при цьому слід врахувати, що ОСОБА_1 був відсутнім на робочому місці у зв`язку з вирішенням питань особистого характеру, а не у зв`язку з виконанням професійних обов`язків.

Водночас, у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 588/139/17 (провадження №61-30448св18) зазначено, що Верховний Суд виходить з того, що робочий час - це час, протягом якого працівник відповідно до трудового, колективного договорів, правил внутрішнього трудового дозпорядку зобов`язаний перебувати на робочому місці та виконувати свої трудові обов`язки.

Стосовно тверджень ОСОБА_1 про ненадання відповідачем суду актів його відсутності на робочому місці 21, 22, 23 лютого 2018 року сторона відповідача зазначає, що Управлінню адміністративними будинками стало відомо про відсутність на робочому місці ОСОБА_1 з листа від 26 лютого 2018 року № 09-2/1-58, тому у необхідністі фіксації відсутності працівника на робочому місці напередодні не було потреби.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу сторона відповідача зазначає, що ОСОБА_1 додано до позовної заяви договір № 2/ФО/08-18 від 15.08.2018 року про надання правничої допомоги, акт приймання-передачі наданих послуг та виконаних робіт від 04.02.2020 року до договору № 2/ФО/08-18 від 15.08.2018 року, проте, позивачем не долучено квитанції про сплату коштів згідно договору, як того вимагає чинне законодавство.

Окрім цього, сторона відповідача звертає увагу на те, що позивач надає договір про надання правничої допомоги у адміністративній справі № 826/6378/18, яку ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.06.2019 закрито та роз`яснено позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду в порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України.

А заявлені фактичі витрати позивача на професійну правничу допомогу є занадто високими та неспівмірними зі складністю цієї справи та наданим адвокатом обсягом послуг та не відповідає критерію реальності та розумності оплата правничих послуг в розмірі 243 000,00 грн.

08 квітня 2024 року позивачем до Київського апеляційного суду подана заява про відмову від частини позовних вимог, а саме: позивач просить суд прийняти відмову та закрити провадження в частині наступних позовних вимог про:

- визнання неправомірними дій начальника Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України ОСОБА_10 щодо винесення ним Розпорядження № 25 від 03.03.2018 року «Про створення комісії по факту, який стався 23.02.2018»;

- скасування, як незаконного розпорядження начальника Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України № 25 від 03.03.2018року «Про створення комісії по факту, який стався 23.02.2018» ;

- визнання прртиправними дій першого заступника начальника Управління - ОСОБА_3 ; заступника начальника Управління - ОСОБА_27; заступника начальника Управління - ОСОБА_28; начальника відділу утримання будинків та прибудинкових територій № 1 - ОСОБА_4 ; начальника відділу експлуатації та ремонту технологічного обладнання - ОСОБА_5 ; начальника відділу кадрів - ОСОБА_6 ; заступника начальника відділу організації виробництва та договірно-правової роботи - ОСОБА_7 , які згідно Розпорядження № 25 від 03.03.2018 року були у складі комісії;

-визнання протиправними дійначальника Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України ОСОБА_10 щодо винесення Розпорядження № 32 від 23.03.2018 року «Про оголошення догани ОСОБА_1 ».

Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 липня 2024 року заяву ОСОБА_1 про відмову від частині позовних вимог задоволено.

Прийнято відмову ОСОБА_1 від позову до Управління адміністративними справами і будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України в частині вимог:

- дії начальника Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України ОСОБА_10 щодо винесення ним Розпорядження № 25 від 03.03.2018 «Про створення комісії по факту, який стався 23.02.2018»визнати протиправними;

- розпорядження начальника Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України № 25 від 03.03.2018 «Про створення комісії по факту, який стався 23.02.2018» - скасувати як незаконне;

- дії першого заступника начальника Управління - ОСОБА_3 ; заступника начальника Управління - ОСОБА_27; заступника начальника Управління - ОСОБА_28; начальника відділу утримання будинків та прибудинкових територій № 1 - ОСОБА_4 ; начальника відділу експлуатації та ремонту технологічного обладнання - ОСОБА_5 ; начальника відділу кадрів - ОСОБА_6 ; заступника начальника відділу організації виробництва та договірно-правової роботи - ОСОБА_7 , які згідно Розпорядження № 25 від 03.03.2018 були у складі комісії - визнати протиправними;

- дії начальника Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України ОСОБА_10 щодо винесення Розпорядження № 32 від 23.03.2018 «Про оголошення догани ОСОБА_1 » - визнати протиправними.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 13 грудня 2023 року в частині вирішення вимог про визнання протиправними дій начальника Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України ОСОБА_10 щодо винесення ним Розпорядження № 25 від 03.03.2018 «Про створення комісії по факту, який стався 23.02.2018»; скасування як незаконногорозпорядження начальника Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України № 25 від 03.03.2018 «Про створення комісії по факту, який стався 23.02.2018»; визнання протиправними дії першого заступника начальника Управління - ОСОБА_3, заступника начальника Управління - ОСОБА_27, заступника начальника Управління - ОСОБА_28, начальника відділу утримання будинків та прибудинкових територій № 1 - ОСОБА_4 , начальника відділу експлуатації та ремонту технологічного обладнання - ОСОБА_5 , начальника відділу кадрів - ОСОБА_6 , заступника начальника відділу організації виробництва та договірно-правової роботи - ОСОБА_7 , які згідно Розпорядження № 25 від 03.03.2018 були у складі комісії; визнання протиправними дії начальника Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України ОСОБА_10 щодо винесення Розпорядження № 32 від 23.03.2018 «Про оголошення догани ОСОБА_1 »визнано нечинним.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління адміністративними справами і будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України в частині вимог про визнання протиправними дій начальника Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України ОСОБА_10 щодо винесення ним Розпорядження № 25 від 03.03.2018 «Про створення комісії по факту, який стався 23.02.2018»; скасування як незаконногорозпорядження начальника Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України № 25 від 03.03.2018 «Про створення комісії по факту, який стався 23.02.2018»; визнання протиправними дії першого заступника начальника Управління - ОСОБА_3, заступника начальника Управління - ОСОБА_27, заступника начальника Управління - ОСОБА_28, начальника відділу утримання будинків та прибудинкових територій № 1 - ОСОБА_4 , начальника відділу експлуатації та ремонту технологічного обладнання - ОСОБА_5 , начальника відділу кадрів - ОСОБА_6, заступника начальника відділу організації виробництва та договірно-правової роботи - ОСОБА_7 , які згідно Розпорядження № 25 від 03.03.2018 були у складі комісії; визнання протиправними дії начальника Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України ОСОБА_10 щодо винесення Розпорядження № 32 від 23.03.2018 «Про оголошення догани ОСОБА_1 » - закрито.

В судовому засідані апеляційного суду позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Свинар Олег Миколайович повністю підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Представники відповідача Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України Якубець Віталіна Анатоліївна та ОСОБА_21 в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили скаргу залишити без задволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 13 грудня 2023 рокув частині вирішення вимог про скасування розпорядження № 32 від 23 березня 2018 року про оголошення догани не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07.02.2007 року ОСОБА_1 було прийнято на посаду завідувача сектора зеленого господарства Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради, як такого, що пройшов конкурсний відбір. 12.12.2016 року ОСОБА_1 переведено на посаду завідувача сектору зленого господарства відділу утримання будинків та прибудинкових територій № 1.

12.10.2016 року першим заступником начальника Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України затверджено посадову Інструкцію завідувача сектору зленого господарства відділу утримання будинків та прибудинкових територій № 1.

Відповідно до вказаної інструкції завідувач сектору зленого господарства відділу утримання будинків та прибудинкових територій, зокрема, але не виключно, здійснює керівництво виробничою діяльністю з озеленення території та формування зеленихнасаджень, доглядуза ними. Бере участь у розробленні перспективних і поточних планів роботи за цим напрямком. Організовує роботи з розробки ескізних проектів композицій зелених насаджень, квітково-декоративного оформлення шляхом залучення організацій відповідного напрямку діяльності. Організовує і забезпечує впровадження цих розробок на ділянках. Доводить до відома підлеглих виробничі завдання. Здійснює розстановку робітників на об`єктах, видає завдання на виконання робіт, роз»яснює технологію виконання робіт.

Контролює дотримання робітниками технології, обсягу якості робіт. Веде облік виконаних обсягів озеленювальних та доглядальних робіт, часу роботи машині механізмів. Організовуєта забезпечує раціональне використання машин і механізмів, технологічного обладнання, оснастки та пристроїв, садівного матеріалута інших матеріальних цінностей.

Систематично обстежує стан зелених насаджень і вживає заходів щодо усунення виявлених недоліків у догляді за ними. Забезпечує робітників дільниці інвентарним інструментом, матеріалами, спецодягом та індивідуальними засобами захисгу згідно з чинними нормами.

Контролює додержання робітниками правил і норм охорони праці, виробничої санітарії та протипожежного захисту. Забезпечує основні критерії підбору рослин, виконання зеленими насадженнями санітарно-гігієнічної функції: зниження загазованості повітря, фітонцидної дії, вплив на вологість та тепловий режим.

Планує роботи по підготовці дерев, кущів, квітів до весняного, літнього, осіннього сезону та зимового періодів з урахуванням Правил утримання зелених насаджень. Організовує і здійснює роботу та контроль за проведенням весняних і осінніх робіт з благоустрою та озеленення прибудинкових територій. Організовує та здійснює роботи, повязані із створенням зелених зон, доглядом за зеленими насадженнями (садіння, пересаджування, оновлення, зрізання, обкопування і підрубування дерев і живоплоту), завезенням рослинного грунту, улаштуванням і ремонтом квітників і клумб, захистом грунту та насаджень від шкідників.

Контролює своєчасність поливання і виконання підсобних робіт з прибирання, очищення газонів, квітників та інших озеленених площ від листя, сміття. Наглядає за збереженістю і справністю лав, урн, фонтанів, сміттєзбірних контейнерів, зливоприймальних колодязів, та інше. Вживає заходів щодоусунення виявлених недоліків. Організовує і забезпечує відновлення доріжок і газонів та виконання ремонтних або аварійних робіт.

Підбирає, складає та передаєначальнику відділу заявки на придбання рослинної та квіткової продукції, грунтових сумішів, до кожного виду рослин, отрутохімікатів, садового інвентарю, садово-прибиральної техніки, а також вазонів, підставок, ваз, квіткової продукції для оформлення залів засідань, кабінетів, холів. Після закупівель одержує зі складу зазначені товари. Своєчасно оформляє первинно-обліково-звітну документаціюі подає її до відповідних підрозділів Управління.

Виконує інші завдання та доручення керівництва Управління та відділу.

Відповідно до Правил внутрішнього трудового розпорядку для завідувача сектору зеленого господарства встановлений наступний режим роботи: понеділок, вівторок, середа, четвер з 07:00 до 16:00 год. з перервою з 11:00 до 11:45 год. та в п`ятницю з 07:00 до 14:45 з перервою 11:00 до 11:45.

Судом також встановлено, що 21.02.2018 року ( середа), о 15 год. 16 хв., ОСОБА_1 , як голова Громадської організації «Спілка учасників терористичної операції «Купол», приніс до громадської приймальні Апарату Верховної Ради України запити на отримання публічної інформації щодо черги на отримання житла працівниками Апарату Верховної Ради України.

Позивач відмовився подати запит без проставлення на копії запиту печатки особистого прийому.

21.02.2018 року головним консультантом ОСОБА_22 на імя керівника Відділу з питань звернень громадян Апарату Верховної Ради України сформовано доповідну записку, у якій зазначено про те, що 21.02.2018 року, о 15 год. 16 хв., до кімнати прийому громадян на особистий прийом звернувся громадянин ОСОБА_1 з вимогою зареєструвати запити на інформацію та проставити штампи на їхніх копіях відповідно до Інструкції з діловодства за зверненням громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, обєднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.1997 року №348.

На роз?яснення відносно того, що робота з запитами на інформацію в Апараті Верховної Ради України ведеться відповідно до Розпорядження Голови Верховної Ради України № 393 від 11.05.2011 року «Про забезпечення виконання Закону України «Про доступ до публічної інформації» в Апараті Верховної Ради України, відповідно до абзацу шостого пункту 4 цього розпорядження у разі надходження в порядку загального документообігу документації, яка є запитом на інформацію, структурні підрозділи самостійно реєструють її в Єдиній базі. При цьому, дане розпорядження не передбачає вчинення з запитами на інформацію будь яких інших дій, окрім їх реєстрації, в тому числі, проставлення будь-яких відміток, штампів, тощо, ОСОБА_1 відреагував грубо та емоційно, заявив, що нікому не довіряє, відмовився подавати запити і залишив кімнату.

22.02.2018 року ( четвер), о 10 год. 35 хв. , ОСОБА_1 , як голова Громадської організації «Спілка учасників терористичної операції «Купол», повторно приніс до громадської приймальні Апарату Верховної Ради України запит на отримання публічної інформації щодо черги на отримання житла працівниками Апарату Верховної Ради України.

Позивач відмовився подати запит без проставлення на копії запиту печатки особистого прийому.

22.02.2018 року головним консультантом ОСОБА_23 на імя керівника Відділу з питань звернень громадян Апарату Верховної Ради України сформовано доповідну записку, у якій зазначено про те, що 22.02.2018 року, о 10 год. 35 хв, до кімнати прийому громадян на особистий прийом звернувся громадянин ОСОБА_1 з вимогою зареєструвати запити на інформацію та проставити штампи на їхніх копіях відповідно до Інструкції з діловодства за зверненням громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, обєднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.1997 року №348.

На роз?яснення відносно того, що робота з запитами на інформацію в Апараті Верховної Ради Україниведеться відповідно до Розпорядження Голови Верховної Ради України № 393 від 11.05.2011 року «Про забезпечення виконання Закону України «Про доступ до публічної інформації» в Апараті Верховної Ради України, відповідно до абзацу шостого пункту 4 цього розпорядження у разі надходження в порядку загального документообігу документації, яка є запитом на інформацію, структурні підрозділи самостійно реєструють її в Єдиній базі. При цьому, дане розпорядження не передбачаєвчинення з запитами на інформацію будь яких інших дій окрім їх реєстрації, в тому числі проставлення будь-яких відміток, штампів тощо, ОСОБА_1 відреагував грубо та емоційно, заявив, що нікому не довіряє, відмовився подавати запити і залишив кімнату.

23.02.2018 року ( п?ятниця), о 12 год. 05 хв., позивач перебував у одній із адміністративних будівель Верховної Ради України у відділі звернень громадян Апарату Верховної Ради України з метою подачі документів особистого характеру. Перебуваючи у громадській приймальні, ОСОБА_1 у грубій емоційній формі вимагав особистої зустрічі з керівництвом Відділу, вживаючи при цьому нецензурну лексику, ображаючи та безпідставно звинувачуючи працівників у непрофесійності та некомпетентності. Незважаючи на спроби з боку заступника керівника та головного консультанта Відділу з`ясувати обставини візиту ОСОБА_1 і спільно відшукати шляхи мирного врегулювання ситуації, ОСОБА_1 силоміць увірвався до кабінету керівника підрозділу та з підвищеною інтонацією у зневажливій формі висловив свої надумані звинувачення на адресу співробітників Відділу, які, на думку позивача, перешкоджали у реалізації його права на доступ до публічної інформації, оскільки під час реєстрації поданих ним запитів на інформацію відмовлялися проставити штамп на копіях документів. Спроби керівника підрозділу роз`яснити позивачу причини вчинення працівниками відділу звернення громадян саме таких дій, а не інших ОСОБА_1 не брав до уваги та залишив кабінет керівника, відмовившись від подальшого конструктивного спілкування.

Про цей інцидент 10-тьма працівниками Відділу складено та підписано акт від 23.02.2018 року про факт неетичної поведінки завідувача сектору зеленого господарства ОСОБА_1, в якому детально описано про перебіг подій, що відбулися у громадській приймальні (а.с. № 26).

В подальшому, керівником відділу з питань звернень громадян Апарату Верховної Ради України ОСОБА_2 направлено лист Першому заступнику керівника Апарату Верховної Ради України ОСОБА_25 № 09-2/1-58 від 26.02.2018 року, в якому описано ситуацію, що сталася у відділі звернень громадян та доручено керівництву Управління провести відповідну роз`яснювальну роботу, направлену на ознайомлення ОСОБА_1 з загальноприйнятими етичними нормами поведінки, вимогами трудового законодавства, правилами внутрішнього трудового розпорядку, а також нормативно-правовим актами, якими керується Верховна Рада України та Апарат при здійсненні своєї діяльності (а.с. № 27).

Розпорядженням Управління № 25 від 03.03.2018 року створено комісію для вивчення ситуації, викладеної у листі керівника відділу з питань звернень громадян Апарату Верховної Ради України ОСОБА_2

13.03.2018 року керівнику Управлінню адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради ОСОБА_1 були надані письмові пояснення, в яких останній повідомив про те що, на його думку, комісія не має повноважень на проведення службового розслідування, оскільки під час розгляду комісією інциденту позивач діяв від імені Громадської організації «Спілка учасників терористичної операції «Купол».

14.03.2018 року створеною розпорядженням по Управлінню адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради від 03.03.2018 року № 25 комісією було складено звіт, яким за порушення 23.02.2018 року п.3.3, 4.1, п.п. 4.1.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку, посадової інструкції, за порушення 21 лютого 2018 року та 22 лютого 2018 року п.3.3, 4.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку, посадової інструкції та на підставі п. 7.5 Правил внутрішнього трудового розпорядку Управління адмінітративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради, ст. 147 КЗпП України рекомендовано застосувати до ОСОБА_1, завідувача сектору зеленого господарства відділу утримання будинків та прибудинкових територій №1 Управління адміністративними будинками, дистциплінарне стягнення у вигляді винесення догани або звільнення з роботи, враховуючи, що порушення мають системний характер.

За результатами роботи комісії прийнято розпорядження № 32 від 23.03.2018 року в якому, керуючись статтями 147-149 КЗпП України, оголошено догану ОСОБА_1, завідувачу сектору зеленого господарства відділу утримання будинків та прибудинкових територій № 1.

З вказаного розпорядження вбачається, що підставою для оголошення догани позивачу слугувало те, що протягом 21-23.02.2018 року, завідувачем сектору зеленого господарства відділу утримання будинків та прибудинкових територій № 1 ОСОБА_1 були допущені порушення п. 3.3, 4.1, п.п. 4.1.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України, які стосувалися самовільного залишення робочого місця, а також порушення посадової інструкції завідувача сектору зеленого господарства відділу утримання будинків та прибудинкових територій № 1 в частині недотримання норм етики поведінки та правил ділового етикету.

15.03.2018 року Управлінню адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради ОСОБА_1 були надані письмові пояснення, якими повідомлено про те що, на його думку, комісія не має повноважень на проведення службового розслідування.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління адміністративними справами і будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України про скасування розпорядження № 32 від 23 березня 2018 року про оголошення догани, суд першої інстанції вказав на те, що проступок позивача є свідомим і відповідно умисним. Відповідач, притягаючи позивача до дисциплінарної відповідальності, врахував всі конкретні обставини, сукупність допущених позивачем порушень і, дотримавшись процедури притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовано наклав на позивача дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Тому відсутні підстави для скасування оспорюваного розпорядження.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішенняПечерського районного суду міста Києва від 13 грудня 2023 року в частині вирішення вимог про скасування розпорядження № 32 від 23 березня 2018 року про оголошення догани відповідає.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частин першої, шостої статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з частиною першою статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадках прогулу (у тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин (пункт 4 частини першої статті 40 КЗпП України).

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно, сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено договір.

Статтею 140 КЗпП України передбачено, що трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю. У трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов`язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.

Отже, трудовою дисципліною передбачено додержання працівниками норм, закріплених КЗпП України, Правилами внутрішнього трудового розпорядку, Статутами, Положеннями, Посадовими інструкціями, за порушення яких до працівника можливе застосування положень статті 147 КЗпП України.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з заходів стягнення - догана або звільнення (147 КЗпП України).

Згідно з статтею 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення та не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

У статті 149 КЗпП України передбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення від порушника трудової дисципліни мають бути витребувані письмові пояснення, за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення має враховуватися ступінь тяжкості вчиненого проступку, заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, а також попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Отже, при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.

Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 липня 2020 року в справі № 554/9493/17.

Колегія суддів звертає увагу на те, що однією із засад цивільного законодавства є добросовісність.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою-другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, суд першої інстанції вірно встановив, що відповідно до Правил внутрішнього трудового розпорядку для завідувача сектору зеленого господарства встановлений наступний режим роботи: понеділок вівторок середа, четвер з 07:00 до 16:00 год. з перервою з 11:00 до 11:45 год. та в п`ятницю з 07:00 до 14:45 з перервою 11:00 до 11:45.

Поряд з цим, в робочі дні та робочі години, а саме: 21.02.2018 року,о 15 год. 16 хв., 22.02.2018 року, о 10 год. 35 хв., 23.02.2018 року, о 12 год. 05 хв., позивач самовільно не виконував свої безпосередні трудові обовязки завідувача сектору зеленого господарства відділу утримання будинків та прибудинкових територій № 1, та під час робочого часу, діючи як голова Громадської організації «Спілка учасників антитерористичної операції «Купол», прибув до громадської приймальні Апарату Верховної Ради України з метою подання запитів на отримання публічної інформації щодо черги на отримання житла працівниками Апарату Верховної Ради України.

Вказані обставини не заперечуються і самим позивачем, оскільки, як вбачається і з позовної заяви, апеляційної скарги і наявних в матеріалах справи письмових пояснень наданих самим позивачем, ним визнається факт, що 21.02.2018 року, о 15 год. 16 хв., 22.02.2018 року, о 10 год. 35 хв., 23.02.2018 року, о 12 год. 05 хв. він діяв як голова Громадської організації «Спілка учасників антитерористичної операції «Купол». Тобто, позивачем не заперечується факт не виконання ним своїх безпосередніх трудових обовязків, як завідувача сектору зеленого господарства відділу утримання будинків та прибудинкових територій № 1, 21.02.2018 року, о 15 год. 16 хв., 22.02.2018 року, о 10 год. 35 хв., 23.02.2018 року, о 12 год. 05 хв.

Отже, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, оскільки ОСОБА_1 свідомо та умисно не виконував свої безпосередні трудові обов`язки 21.02.2018 року, о 15 год. 16 хв., 22.02.2018 року, о 10 год. 35 хв., 23.02.2018 року, о 12 год. 05 хв.завідувача сектору зеленого господарства відділу утримання будинків та прибудинкових територій № 1, оскільки ним самостійно та добровільно було прийнято рішення у вказаний робочий час діяти, як голова Громадської організації «Спілка учасників антитерористичної операції «Купол», що не пов`язано з виконанням ним безпосередніх трудових обовязків, то відповідачем правомірно було винесено оспорюване розпорядження № 32 від 23 березня 2018 року, яким відносно позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки відповідач правомірно видав розпорядження № 32 від 23 березня 2018 року, яким відносно позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани, то підстави для його скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що факт того, що 21, 22, 23 лютого 2018року він знаходився в приймальні відділу з питань звернень громадян Апарату Верховної Ради України (тобто на території, яка є його робочими місцем ) не з службових, а з громадських питань (в інтересах громадської організації «Спілка учасників антитерористичної операції «Купол») не може свідчити про те, що він знаходився поза робочим місцем, колегя суддів відхиляє, з огляду на наступне.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з заходів стягнення - догана або звільнення (147 КЗпП України).

В свою чергу, порушенням трудової дисципліни є невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків, що проявилися в порушенні: правил внутрішнього трудового розпорядку; посадових інструкцій; положень, наказів та розпоряджень власника, якщо вони мають законний характер.

Як зазначалося вище, 12.10.2016 оку першим заступником начальника Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України затверджено посадову Інструкцію завідувача сектору зеленого господарства відділу утримання будинків та прибудинкових територій № 1.

Вказаною посадовою Інструкцію завідувача сектору зеленого господарства відділу утримання будинків та прибудинкових територій № 1 чітко визначено перелік трудових обов`язків завідувача сектору зеленого господарства відділу утримання будинків та прибудинкових територій № 1.

У вказаній Інструкції завідувача сектору зеленого господарства відділу утримання будинків та прибудинкових територій № 1 у розділі відповідальність зазначено, що він несе відповідальність за неналежне виконання або невиконання своїх посадових обовязків, передбачених даною посадовою інструкцією, - у межах, визначених чинним трудовим законодавством України.

З вказаною посадовою іструкцією ОСОБА_1 ознайомлений під розписку 14.02.2017 року.

Таким чином, позивачу достеменно було відомо перелік його безпосередніх трудових обовязків, які він повинен виконувати в межах робочого дня, перебуваючи на робочому місці.

Поряд з цим, виконання позивачем обов`язків голови Громадської організації «Спілка учасників антитерористичної операції «Купол» не є пов`язаним та не випливає з виконанням ОСОБА_1 трудових обов`язків завідувача сектору зеленого господарства відділу утримання будинків та прибудинкових територій № 1.

Позивачем визнається, що 21.02.2018 року, о 15 год. 16 хв., 22.02.2018 року, о 10 год. 35 хв., 23.02.2018 року, о 12 год. 05 хв. він не виконував свої безпосередні трудові обов`язки завідувача сектору зеленого господарства відділу утримання будинків та прибудинкових територій № 1.

Отже, ним самостійно та добровільно було прийнято рішення у вказаний робочий час діяти як голова Громадської організації «Спілка учасників антитерористичної операції «Купол», що не пов`язано з виконанням безпосередніх трудових обов`язків, чим порушив трудову дисципліну та правила внутрішнього трудового розпорядку.

Відтак, перебування позивача на території, яка є його робочими місцем не свідчить про дотримання ним трудової дисципліни та виконання своїх безпосередніх трудових обовязків.

Доводи апеляційної скарги про те, що звернення голови Громадської організації «Спілка учасників антитерористичної організації «Купол» ОСОБА_1, подане ним у Відділ з питань звернень громадян Апарату Верховної Ради України, є його Конституційним правом, але чомусь, ігноруючи вимоги чинного законодавства України, в тому числі і вимоги ч.1 ст.2 Закону України «Про доступ до публічної інформації», керівник Відділу ОСОБА_2 дане право ОСОБА_1 у своєму листі від 26.02.2018 року за вихідним № 09-2/1-58 трактує як його провину, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки такі доводи свідчать про неправильне розуміння апелянтом визначених судомпершої інстанціїпідстав для відмови в задоволенні його позову у цій справі.

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність (пункти 4 та 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).

Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача. Якщо особою заявляється належна позовна вимога, яка може її ефективно захистити, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань. Така відмова призведе до необхідності особи повторно звертатись до суду за захистом своїх прав (які при цьому могли бути ефективно захищені), що невиправдано затягне вирішення справи по суті (див. пункт 118 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20), провадження № 12-83гс21).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Як зазначалося вище, підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани став той факт, що в робочий час 21.02.2018 року, о 15 год. 16 хв., 22.02.2018 року, о 10 год. 35 хв., 23.02.2018 року, о 12 год. 05 хв. позивач не виконував свої безпосередні трудові обов`язки завідувача сектору зеленого господарства відділу утримання будинків та прибудинкових територій № 1.

Поряд з цим, позивачем не надано та матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що виконання позивачем обов`язків голови Громадської організації «Спілка учасників антитерористичної операції «Купол»є пов`язаним та випливає з виконанням ОСОБА_1 трудових обовязків завідувача сектору зеленого господарства відділу утримання будинків та прибудинкових територій № 1.

Ні відповідач у своїх рішеннях, ні суд першої інстанції у своєму рішенні жодним чином не заперечують право голови Громадської організації «Спілка учасників антитерористичної організації «Купол» ОСОБА_1 на звернення до Відділу з питань звернень громадян Апарату Верховної Ради України в поза робочий час (перебування у відпустці, у відгулі, після закінчення робочого дня завідувача сектору зеленого господарства відділу утримання будинків та прибудинкових територій № 1 тощо).

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції було необгрунтовано відмовлено в допиті свідків - працівників управління з питань звернень громадян апарату Верховної Ради України ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_20 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , які підписали акт від 23.02.2018, чим порушено принцип змагальності сторін (ст.12 ЦПК України), не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

До апеляційної скарги позивач долучив заяву, в якій просить суд апеляційної інстанції викликати та допитати у якості свідків працівників управління з питань звернень громадян апарату Верховної Ради України (вул. Банкова, 6 - 8, м. Київ, 01008): ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_20 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 .

Протокольною ухвалою Київського апеляційного суду від 30 вересня 2024 року задоволено клопотання про виклик свідків

В наступне судове засідання, призначене судом на 11.11.2024 року, свідки не з`явились з поважних причин, надавши відповідні докази та письмові пояснення.

Колегія суддів звертає увагу на те, що статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду не може грунтуватися виключно на свідченнях свідків.

Відтак, оскільки позивачем визнається факт, що 21.02.2018 року, о 15 год. 16 хв., 22.02.2018 року, о 10 год. 35 хв., 23.02.2018року, о 12 год. 05 хв., він діяв як голова Громадської організації «Спілка учасників антитерористичної операції «Купол», тобто, позивачем не заперечується факт не виконання ним в цей час своїх безпосередніх трудових обов`язків, як завідувача сектору зеленого господарства відділу утримання будинків та прибудинкових територій № 1, то на думку колегії суддів, вказні факти не можуть бути спростовані показаннями свідків.

Доводи апеляційної скарги про те, що відносно подій, які відбулися 21 та 22 лютого 2018 року, термін застосування дисциплінарного стягнення до нього сплив, відповідно, 21 та 22 березня 2018 року, а дисциплінарне стягнення було застосовано 23 березня 2018 року, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.

Дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку (стаття 148 КЗпП України).

Моментом виявлення дисциплінарного проступку є його фіксація у встановленому порядку у документі про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку уповноваженими на те особами, за наявності достатніх відомостей, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку (див. близький за змістом висновок у постановах Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 359/3716/18, від 25 вересня 2024 року у справі № 752/3905/22).

Згідно з обставинами, які встановив суд першої інстанції, під час службового розслідування, призначеного на підставі розпорядження управління № 25 від 03.03.2018 року, було встановлено факти порушення позивачем п.3.3, 4.1, п.п. 4.1.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку, посадової інструкції та 14.03.2018 складено звіт, яким за порушення 23.02.2018 року п.3.3, 4.1, п.п. 4.1.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку, посадової інструкції, за порушення 21 лютого 2018 року та 22 лютого 2018 року п.3.3, 4.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку, посадової інструкції та на підставі п. 7.5 Правил внутрішнього трудового розпорядку Управління адмінітративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради, ст. 147 КЗпП України рекомендовано застосувати до ОСОБА_1, завідувача сектору зеленого господарства відділу утримання будинків та прибудинкових територій №1 Управління адміністративними будинками, дисциплінарне стягнення у вигляді винесення догани або звільнення з роботи, враховуючи, що порушення мають системний характер.

23.03.2018 року відповідачем прийнято розпорядження № 32 про оголошення позивачу догани.

З огляду на викладене, для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани 23.03.2018 року не сплив місячний строк з дня виявлення (належної фіксації) проступку позивача в звіті службового розслідування від 14.03.2018 року та не сплив шестимісячний строк з дня вчинення проступків, що почав перебіг з 22.02.2018 року, 23.02.2018 року та 24.02.2018 року, відповідно.

Доводи позивача про неповноважність комісії, яка проводила службове розслідування, необґрунтовані. Тому вони не впливають на правильність висновку суду першої інстанції про правомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

В своєму рішенні у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, ЄСПЛ зазначив про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції й зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Таким чином, доводи, викладені позивачем ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення Печерського районного суду міста Києва від 13 грудня 2023 року в частині вирішення вимог про скасування розпорядження № 32 від 23 березня 2018 року про оголошення догани ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 .

Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишено без задоволення, а судове рішення без змін, тому розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 13 грудня 2023 року в частині вирішення вимог про скасування розпорядження № 32 від 23 березня 2018 року про оголошення догани залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий Судді: