Постанова

від 28.10.2024 по справі 925/643/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2024 р. Справа№ 925/643/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Мальченко А.О.

Хрипуна О.О.

при секретарі судового засідання Цікра А.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 28.10.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 28.06.2024 про забезпечення позову

у справі №925/643/24 (суддя Васянович А.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасигаз Збут»

доАкціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз»(відповідач-1)

Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України»(відповідач-2)

про визнання недісйним правочину та визнання відсутнім права оренди,-

В судовому засіданні 28.10.2024 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

До Господарського суду Черкаської області з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Черкасигаз Збут» до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» з урахуванням заяви про зміну предмету позову,

про визнання недійсним одностороннього правочину Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз», ідентифікаційний код юридичної особи 03361402, по достроковому розірванню договору оренди нежитлових будівель, який було посвідчено приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Довгань О. Я. 28 лютого 2024 року, зареєстрованого в реєстрі за №233, викладеному в листі-повідомленні №544/01 від 01 травня 2024 року

та визнання відсутнім у товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» права оренди на нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: Черкаська область, м. Черкаси, вул. Залізняка Максима, буд. 142 , який належить акціонерному товариству Оператор газорозподільної системи Черкасигаз (код ЄДРПОУ 03361402) на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер САС №485928, виданого 22 листопада 2010 року Черкаською міською радою, на підставі договору оренди нерухомого майна від 30 жовтня 2023 року №149-РД/23 (строк дії цього договору з 30 жовтня 2023 року по 30 вересня 2026 року).

24 червня 2024 від позивача надійшла заява про забезпечення позову, у якій останній просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- заборони Акціонерному товариству «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз», ідентифікаційний код юридичної особи 03361402, його посадовим та службовим особам, працівникам або представникам перешкоджати або вчиняти інші дії щодо унеможливлення доступу працівникам або представникам товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасигаз Збут», ідентифікаційний код юридичної особи: 39672471 до всіх приміщень та території нежитлових будівель за адресою: Черкаська область, м. Черкаси, вул. Залізняка Максима, буд. 142, які належать акціонерному товариству «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз», ідентифікаційний код юридичної особи: 03361402, на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер САС №485928, виданого 22 листопада 2010 року Черкаською міською радою, що є предметом договору оренди нежитлових будівель, який було посвідчено приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Довгань О.Я. 28 лютого 2024 року;

- заборони Управлінню поліції охорони в Черкаській області, ідентифікаційний код юридичної особи 40109037, його посадовим та службовим особам, працівникам або представникам перешкоджати або вчиняти інші дії щодо унеможливлення доступу працівникам або представникам товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасигаз Збут», ідентифікаційний код юридичної особи 39672471, до всіх приміщень та території нежитлових будівель за адресою: Черкаська область, м. Черкаси, вул. Залізняка Максима, буд. 142, які належать акціонерному товариству «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз», ідентифікаційний код юридичної особи: 03361402, на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер САС №485928, виданого 22 листопада 2010 року Черкаською міською радою, що є предметом договору оренди нежитлових будівель, який було посвідчено приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Довгань О.Я. 28 лютого 2024 року;

- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», ідентифікаційний код юридичної особи 44907200, його посадовим та службовим особам, працівникам або представникам перешкоджати або вчиняти інші дії щодо унеможливлення доступу працівникам або представникам Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасигаз Збут», ідентифікаційний код юридичної особи 39672471, до всіх приміщень та території нежитлових будівель за адресою: Черкаська область, м. Черкаси, вул. Залізняка Максима, буд. 142, які належать Акціонерному товариству «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз», ідентифікаційний код юридичної особи: 03361402, на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер САС №485928, виданого 22 листопада 2010 року Черкаською міською радою, що є предметом договору оренди нежитлових будівель, який було посвідчено приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Довгань О.Я. 28 лютого 2024 року;

-заборонити будь-яким іншим особам перешкоджати або вчиняти інші дії щодо унеможливлення доступу працівникам або представникам товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасигаз Збут», ідентифікаційний код юридичної особи 39672471, до всіх приміщень та території нежитлових будівель за адресою: Черкаська область, м. Черкаси, вул. Залізняка Максима, буд. 142, які належать Акціонерному товариству «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз», ідентифікаційний код юридичної особи: 03361402, на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер САС №485928, виданого 22 листопада 2010 року Черкаською міською радою, що є предметом договору оренди нежитлових будівель, який було посвідчено приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Довгань О. Я. 28 лютого 2024 року.

В обґрунтування поданої заяви позивач вказує, що на підставі договору оренди нежитлових будівель від 28 лютого 2024 року укладеного між позивачем та першим відповідачем, останній користувався нежитловими будівлями за адресою: Черкаська область, м. Черкаси, вул. Залізняка Максима, буд. 142.

Водночас, 01 травня 2024 року першим відповідачем як орендодавцем об`єкта оренди, вручено керівнику Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасигаз Збут» лист-повідомлення від 01 травня 2024 року №544/01 про дострокове розірвання договору оренди нежитлових будівель від 28 лютого 2024 року.

02 травня 2024 року невідомі особи в цивільному одязі, а також співробітники Управління поліції охорони в Черкаській області в кількості приблизно 20 осіб не допустили працівників позивача до об`єкта оренди, зокрема, кабінетів, розташованих на першому, другому, третьому та четвертому поверхах нежитлового приміщення, у зв`язку із чим працівники позивача не змогли приступити до виконання своїх посадових обов`язків, необхідних для здійснення позивачем своєї господарської діяльності.

Окрім того, в приміщеннях знаходяться як особисті речі працівників Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасигаз Збут», так і техніка та обладнання, що використовується в господарській діяльності товариства.

Також позивачу стало відомо, що нібито між відповідачами було укладено договір оренди рухомого та нерухомого майна від 30 жовтня 2023 року №149-РД/23 зі строком дії по 30 вересня 2026 року.

У той же час, позивач стверджує, що договір оренди рухомого та нерухомого майна від 30 жовтня 2023 року №149-РД/23 зі сторони Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» підписано Денисовою Тамарою Олексіївною - особою, яка не була керівником товариства та не мала права на укладання договору.

Дана обставина встановлена, зокрема Північним апеляційним господарським судом під час розгляду іншої справи №925/589/23.

На думку позивача, у другого відповідача не виникло і не могло виникнути право оренди на ті ж самі приміщення, що орендує позивач, оскільки даний договір є неукладений, у зв`язку з чим позивачем заявлено вимогу про визнання відсутнім у другого відповідача права оренди.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 28.06.2024 у справі №925/643/24 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасигаз Збут» про вжиття заходів забезпечення позову задоволено.

Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони:

Акціонерному товариству «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз», ідентифікаційний код юридичної особи 03361402, його посадовим та службовим особам, працівникам або представникам; Управлінню поліції охорони в Черкаській області, ідентифікаційний код юридичної особи 40109037, його посадовим та службовим особам, працівникам або представникам; Товариству з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», ідентифікаційний код юридичної особи 44907200, його посадовим та службовим особам, працівникам або представникам та будь-яким іншим особам перешкоджати або вчиняти інші дії щодо унеможливлення доступу працівникам або представникам Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасигаз Збут», ідентифікаційний код юридичної особи: 39672471 до всіх приміщень та території, нежитлових будівель за адресою: Черкаська область, м. Черкаси, вул. Залізняка Максима, буд. 142, які належать Акціонерному товариству «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз», ідентифікаційний код юридичної особи: 03361402, на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер САС №485928, виданого 22 листопада 2010 року Черкаською міською радою, що є предметом договору оренди нежитлових будівель, який було посвідчено приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Довгань О.Я. 28 лютого 2024 року.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що:

У випадку задоволення позовних вимог у цій справі і не застосування заходів забезпечення позову може мати місце ситуація, коли позивач при чинному договорі оренди та зареєстрованому у встановленому законом порядку праві оренди, фактично буде позбавлений можливості значний проміжок часу належним чином здійснювати свою господарську діяльність за адресою орендованих приміщень, а майно та речі, які знаходяться в цих приміщеннях може бути знищеним (викраденим тощо), а тому останньому доведеться звертатися з новими позовами до суду з метою захисту свого права, тобто буде порушено право позивача на ефективний захист.

Спір щодо наявності у позивача підстав для користування орендованими нежитловими приміщеннями або ж підстав для їх повернення вирішується в межах цієї справи по суті заявлених позовних вимог (за результатами розгляду справи підлягає встановленню обставина правомірності або ж неправомірності відмови першого відповідача від договору та наявності чи відсутності у другого відповідача права на оренду), що виключає необхідність звернення відповідачів до суду з додатковими позовами.

Судом враховано, що на момент розгляду судом заяви про забезпечення позову від Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» надійшла заява про визнання позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасигаз Збут» у повному обсязі.

Тобто, власник приміщень фактично визнає право позивача на їх оренду.

Враховуючи негативні наслідки для позивача у разі невжиття заходів забезпечення позову (блокування його підприємницької діяльності) і необхідності у додатковому судовому захисті (звернення з новим позовом) у разі задоволення позову, суд дійшов висновку, що вжиття заявлених заходів забезпечення позову дасть змогу досягти збалансованості інтересів сторін та, як наслідок, забезпечить ефективний судовий захист прав позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших осіб.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, відповідач-2 04.07.2024 (документ сформований в системі «Електронний суд» 03.07.2024) звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасигаз Збут» про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

Апелянт вважає, що в порушення норм процесуального права, без належної оцінки фактичних обставин справи на момент винесення оскаржуваної ухвали, судом першої інстанції із причин, які від Товариства не залежали (ухвала винесена до першого судового засідання, в якому прийматиме участь Товариство, як новозалучений співвідповідач) невірно надано оцінку доводам позивача, внаслідок чого залишено поза увагою відсутність у позивача в рамках даного спору порушеного права взагалі, що свідчить щонайменше про відсутність підстав для вжиття тимчасових обмежувальних заходів.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного:

- відсутність у позивача порушенного права та загрози порушення національних інтересів внаслідок прийняття оскаржуваної ухвали;

- проігноровано принципи розумності, адекватності, збалансованості інтересів сторін;

- оскільки дана справа і справа № 910/1040/18 не є подібними, вибіркове застосування судом першої інстанції окремих частин тексту постанови Верховного Суду по справі №910/1040/18 не можна вважати обґрунтованим та достатнім для вжиття в даному випадку тимчасових обмежувальних заходів;

- правові висновки щодо наявності підстав для забезпечення позову, сформовані Верховним Судом по справі №910/11021/22 не можуть бути підставою для застосування по відношенню до ТОВ «ГРМУ» тимчасових обмежувальних заходів;

- твердження позивача про те, що Денисова Т.О. 30.10.2023 не мала повноважень на укладення із ТОВ «Газорозподільні мережі України» договору оренди цих самих нежитлових приміщень, які входять до предмету спору, підлягають доведенню під час розгляду справи;

- оскільки єдиним належним орендарем спірного Об`єкту є ТОВ «ГРМУ» на підставі укладеного із АТ «Черкасигаз» договору від 30.10.2023 № 149- РД/23, складення третіми особами будь-яких документів, якими зафіксовано не допуск працівників ТОВ «Черкасигаз збут» до будівлі, яка перебуває в оренді ТОВ «ГРМУ» не може бути підставою для вжиття заходів забезпечення позову;

- оскільки на підставі договору від 28.02.2024, що оформлений між АТ «Черкасигаз збут» і АТ «Черкасигаз» та акту приймання-передачі від цієї ж дати, будівля за адресою м. Черкаси, вул. Залізняка Максима, 142 фактично не могла бути передана від АТ «Черкасигаз» на користь ТОВ «Черкасигаз Збут», адже ця ж будівля перебувала в користуванні ТОВ «ГРМУ», твердження про можливість знаходження в будівлі будь яких речей працівників або ТОВ «Черкасигаз збут» є безпідставними, не обґрунтованими жодними належними та допустимими доказами;

- посилання на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 22.09.2023 №580/8736/23 про забезпечення позову, якою було заборонено будь-яким державним реєстраторам вносити зміни до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо керівника АТ «Черкасигаз» до часу вирішення цього спору, є безпідставними, оскільки апеляційною інстанцією ухвалу скасовано 18.01.2024;

- невірно обраний позивачем спосіб захисту порушеного права виключає можливість застосування тимчасових обмежувальних заходів;

- в даному випадку відсутня підстава для вжиття заходів забезпечення позову, що визначена ч.2 ст.136 ГПК України (невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду), оскільки договір оренди, що укладений між АТ «Черкасигаз» і ТОВ «ГРМУ» є дійсним, а майно, яке з 30.10.2023 перебуває в оренді у ТОВ «ГРМУ» у законний спосіб не могло бути передано в оренду іншій особі.

В доповненнях до апеляційної скарги апелянт посилається на безпідставність твердження позивача про перебування в будівлі особистих речей працівників та оргтехніки, оскільки подібні речі фізично не могли бути присутніми в будівлі, наявність укладеного договору підтверджує постачання природного газу апелянту за спірною адресою.

Під час апеляційного провадження до матеріалів справи отримано відзиви позивача та відповідача-1 на апеляційну скаргу відповідача-2, в яких останні заперечують доводи апелянта.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Хрипун О.О., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2024 витребувано у Господарського суду Черкаської області матеріали оскарження у справі №925/643/24.

Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 28.06.2024 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів оскарження у справі №925/643/24.

15.07.2024 матеріали оскарження у справі №925/643/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 28.06.2024 у справі №925/643/24; призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 28.06.2024 у справі №925/643/24 на 19.08.2024.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції її розгляд відкладався з об`єктивних причин, останній раз на 28.10.2024.

Розпорядженням Керівника апарату від 24.10.2024 №09.1-08/3978/24 у зв`язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у відрядженні з 23.10.2024 по 26.10.2024 та виходом у тривалу відпустку з 27.10.2024, справу №925/643/24 передано на повторний автоматизований розподіл судових справ.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2024 справу №925/643/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Скрипки І.М., суддів: Хрипуна О.О., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2024 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 28.06.2024 у справі №925/643/24, зазначено про її розгляд 28.10.2024.

Явка представників сторін

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Нормами статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачена можливість повідомлення сторін про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії шляхом направлення повідомлень на адресу електронної пошти та з використанням засобів мобільного зв`язку.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні апеляційної інстанції 28.10.2024 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній та доповненнях до неї, просив оскаржувану ухвалу скасувати.

Одночасно пояснив, що спірну будівлю апелянтом звільнено (залишено) без заперечень.

Позивач в судових засіданнях апеляційної інстанції заперечував проти задоволення апеляційної скарги, прийняту у справі ухвалу суду просив залишити без змін. В подальшому в судове засідання 28.10.2024 не з`явився.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні апеляційної інстанції 28.10.2024 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, прийняту у справі ухвалу суду просив залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

З матеріалів справи вбачається, що 28 лютого 2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Черкасигаз Збут» та Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» було укладено договір оренди нежитлових будівель, який було посвідчено приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Довгань О. Я.

На підставі цього договору перший відповідач передав у строкове платне користування позивачу нежитлові будівлі за адресою: Черкаська область, м. Черкаси, вул. Залізняка Максима, буд. 142, який належить AT «Черкасигаз» на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер САС №485928, виданого 22 листопада 2010 року Черкаською міською радою, та розташований на земельній ділянці кадастровий номер 7110136700:06:036:0004. План нежитлових будівель, які передаються в оренду, та їх технічна характеристика визначені в технічному паспорті на вказані нежитлові приміщення, копія якого є невід`ємною частиною нього договору.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що об`єкт оренди належить орендодавцеві на праві власності на підставі: Свідоцтва про право власності, серія та номер САС №485928, виданого 22 листопада 2010 року Черкаською міською радою. Право власності на об`єкт оренди зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 227311171101, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованою 22 лютого 2024 року, номер інформаційної довідки: 3666878416.

Відповідно до пунктів 1.6 та 1.7 договору об`єкт оренди передається для використання його у господарській діяльності орендаря. Об`єкт оренди передається у строкове платне користування строком на 3 роки з моменту нотаріального посвідчення цього договору.

Право оренди об`єкта оренди було зареєстроване за позивачем 28 лютого 2024 року о 15:15:17 за номером 53905166 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом від 28 лютого 2024 року.

Державна реєстрація права користування (оренди) нерухомим майном (опосередковане володіння), це по суті оголошення невизначеному колу осіб про тимчасове заволодіння ним конкретним суб`єктом.

Пунктами 2.1 та 2.2 договору встановлено, що орендар починає користуватися об`єктом оренди з моменту підписання акту приймання-передачі. Передача об`єкта оренди здійснюється не пізніше 5-ти днів з моменту укладення цього договору та засвідчується актом приймання-передачі, що підписується сторонами. В акті зазначається об`єкт оренди, що передається в користування, та його фактичний стан.

28 лютого 2024 року між сторонами договору підписано акт приймання-передачі об`єкту оренди.

У пункті 2 акту передбачено, що підписанням цього акту сторони підтверджують прийняття орендарем об`єкту оренди в справному стані, придатному для використання за призначенням, що відповідає істотним умовам договору оренди нежитлових будівель від 28 лютого 2024 року, зареєстрованого в реєстрі за №233, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Довгань О.Я, а також те, що орендар не має претензій до орендодавця відносно експлуатаційно-технічного, та санітарного стану приміщення.

Відповідно до ст.795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Матеріали справи не містять акту, що підтверджує повернення наймачем предмета договору найму.

Водночас, в матеріалах справи (а.с.55-59) знаходиться копія договору оренди рухомого та нерухомого майна від 30 жовтня 2023 року за №149-РД/23, укладеного між Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (орендар) та акт приймання-передачі майна за №1 від 01 грудня 2023 року.

Предметом вказаного договору є передача орендарю у строкове платне користування, зокрема, нежитлових будівель, що розташовані по АДРЕСА_1 .

Зі сторони Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» вищевказаний правочин був підписаний Головою правління Денисовою Тамарою Олексіївною.

Доказів того, що право оренди приміщень за адресою м.Черкаси, вул. Залізняка Максима, буд. 142 зареєстроване за другим відповідачем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно матеріали справи не містять.

Також з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11 січня 2024 у справі №925/589/23 за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» до Приватного акціонерного товариства «Азот» про стягнення грошових коштів у сумі 988 875 631,43 грн. закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз».

Під час розгляду вищевказаної справи судом апеляційної інстанції було встановлено наступне:

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року у справі №580/8736/23 про забезпечення позову, яка набрала законної сили, заборонено будь-яким державним реєстраторам вносити зміни до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо керівника Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» до часу вирішення цього спору.

Водночас, 29 вересня 2023 року о 20:10:16 державним реєстратором була проведена реєстрація змін до відомостей про Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» (ідентифікаційний код 03361402) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно з якими керівником цієї юридичної особи зазначено Денисову Тамару Олексіївну (реєстраційний запис №1000261070093001179).

12 жовтня 2023 року Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» в особі голови правління Денисової Тамари Олексіївни видана довіреність №133 адвокату Вітюку В.В., якою останнього уповноважено представляти інтереси АТ «Черкасигаз» у місцевих, апеляційних, судах загальної юрисдикції, господарських судах, Верховному Суді, в інших державних органах, підприємствах, установах та організаціях, незалежно від їх форм власності, тощо.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 у справі №580/10024/23 про забезпечення позову, яка набрала законної сили, зупинено на час розгляду цієї справи дію реєстраційного запису №1000261070093001179, проведеного 29 вересня 2023 року о 20:10:16 державним реєстратором Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради Слобожаником Дмитром Андрійовичем; відновлено на час розгляду справи №580/10024/23 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (в тому числі, але не виключно, шляхом зміни атрибутів) відомості про те, що керівником Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» (ідентифікаційний код 03361402) є Дімітрій Шульц.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 03 жовтня 2023 року у справі №925/589/23 подано представником позивача Вітюком В.В., який не мав права її підписувати, оскільки представник юридичної особи Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» адвокат Вітюк В.В., який підписав та подав апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 03 жовтня 2023 року у справі № 925/589/23, керуючись довіреністю, виданою 12 жовтня 2023 року, Головою правління AT «Черкасигаз» Денисовою Тамарою Олексіївною, не має відповідної процесуальної дієздатності для підписання і подання таких документів, оскільки діє на підставі довіреності, виданої особою, яка не мала/не має на це повноважень.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року у справі №580/10024/23 за позовом Денисовою Тамарою Олексіївною до державного реєстратора Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради Слобожаника Дмитра Андрійовича про визнання протиправним та скасування рішення, адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано реєстраційний запис №1000261070093001179, проведений 29.09.2023 о 20:10:16 державним реєстратором Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради Слобожаником Дмитром Андрійовичем.

Актами посадових осіб позивача за період з 10 по 14 червня 2024 року підтверджується не допуск працівників позивача до робочих кабінетів, розташованих на першому, другому, третьому та четвертому поверхах об`єкта оренди, у зв`язку із чим працівники позивача не змогли приступити до виконання своїх посадових обов`язків.

Отже, на даний час позивач позбавлений можливості належним чином здійснювати свою господарську діяльність за адресою орендованих приміщень, власником яких є перший відповідач.

Позивач стверджує, що в орендованих приміщеннях знаходяться особисті речі працівників Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасигаз Збут», а також техніка та обладнання, що належить позивачу, оскільки акту про повернення приміщень між сторонами підписано не було.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 271 ГПК України).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення учасників апеляційного провадження, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 4 статті 137 ГПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачеві або іншим особам здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів та, вживаючи заходи забезпечення позову, слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України, викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19 та від 26.10.2020 у справі №907/477/20.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При цьому, якщо особа звернулася до суду з вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення позову не вимагатиме примусового виконання, а тому в цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним одностороннього правочину Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз», ідентифікаційний код юридичної особи 03361402, по достроковому розірванню договору оренди нежитлових будівель, який було посвідчено приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Довгань О. Я. 28 лютого 2024 року, зареєстрованого в реєстрі за №233, викладеному в листі-повідомленні №544/01 від 01 травня 2024 року

та визнання відсутнім у товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» права оренди на нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: Черкаська область, м. Черкаси, вул. Залізняка Максима, буд. 142 , який належить акціонерному товариству Оператор газорозподільної системи Черкасигаз (код ЄДРПОУ 03361402) на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер САС №485928, виданого 22 листопада 2010 року Черкаською міською радою, на підставі договору оренди нерухомого майна від 30 жовтня 2023 року №149-РД/23 (строк дії цього договору з 30 жовтня 2023 року по 30 вересня 2026 року).

Відтак, має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У немайнових спорах має досліджуватися чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення, в разі задоволення позовних вимог, що відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18 та постановах Верховного Суду від 08.04.2021 у справі №910/21049/17, від 29.03.2021 у справі №910/16800/20 та від 16.03.2021 у справі №921/302/20.

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову, заявник посилався на ті обставини, що на підставі договору оренди нежитлових будівель від 28 лютого 2024 року укладеного між позивачем та першим відповідачем, останній користувався нежитловими будівлями за адресою: Черкаська область, м. Черкаси, вул. Залізняка Максима, буд. 142.

Водночас, 01 травня 2024 року першим відповідачем як орендодавцем об`єкта оренди, вручено керівнику Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасигаз Збут» лист-повідомлення від 01 травня 2024 року №544/01 про дострокове розірвання договору оренди нежитлових будівель від 28 лютого 2024 року.

02 травня 2024 року невідомі особи в цивільному одязі, а також співробітники Управління поліції охорони в Черкаській області в кількості приблизно 20 осіб не допустили працівників позивача до об`єкта оренди, зокрема, кабінетів, розташованих на першому, другому, третьому та четвертому поверхах нежитлового приміщення, у зв`язку із чим працівники позивача не змогли приступити до виконання своїх посадових обов`язків, необхідних для здійснення позивачем своєї господарської діяльності.

Окрім того, в приміщеннях знаходяться як особисті речі працівників Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасигаз Збут», так і техніка та обладнання, що використовується в господарській діяльності товариства.

Також позивачу стало відомо, що нібито між відповідачами було укладено договір оренди рухомого та нерухомого майна від 30 жовтня 2023 року №149-РД/23 зі строком дії по 30 вересня 2026 року.

У той же час, позивач стверджує, що договір оренди рухомого та нерухомого майна від 30 жовтня 2023 року №149-РД/23 зі сторони Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» підписано ОСОБА_1 - особою, яка не була керівником товариства та не мала права на укладання договору.

Дана обставина встановлена, зокрема Північним апеляційним господарським судом під час розгляду іншої справи №925/589/23.

На думку позивача, у другого відповідача не виникло і не могло виникнути право оренди на ті ж самі приміщення, що орендує позивач, оскільки даний договір є неукладений, у зв`язку з чим позивачем заявлено вимогу про визнання відсутнім у другого відповідача права оренди.

Відповідачем-2 належними та допустими доказами в суді першої інстанції не було спростовано доводи позивача, покладені в основу заяви про забезпечення позову та не спростовано подані ним докази.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача 2 пояснив, що спірну будівлю апелянтом звільнено (залишено) без заперечень.

У відповідності до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Конституційного Суду України у справі №3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України", набуло статусу остаточного 12.02.2007, зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні Європейського Суду з прав людини "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін. Не може бути й мови, щоб закріплені в пункті 1 статті 6 процесуальні гарантії, що надаються сторонам, - справедливий, відкритий та швидкий судовий розгляд - не передбачали виконання судових рішень. Тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно доступу до суду та провадження у справі, скоріш за все призвело б до виникнення ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, який держави зобов`язалися поважати, підписавши Конвенцію. Таким чином, виконання рішення, постановленого судом, має вважатися невіддільним складником "судового розгляду", передбаченого у статті 6.

При цьому, сфера зобов`язань Договірних держав за статтею 13 коливається в залежності від природи скарги заявника; проте засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як на практиці, так і за законом (рішення у справі "Кудла проти Польщі" заява №30210/96). Існування такого засобу повинно бути достатнім не тільки в теорії, але й на практиці, без чого йому бракуватиме необхідної доступності та ефективності (рішення у справі "Міфсуд проти Франції" заява №57220/00 та у справі "Пантелеєнко проти України" заява "№1901/02).

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №15-рп/2004 від 02.11.2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

При цьому, під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

У той же час, судом враховано, що при постановленні ухвали про заборону відповідачу або іншим особам вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії (чітко визначені) забороняється вчиняти, тобто не будь-які дії щодо предмета спору (схожий правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.02.2023 року у справі №916/2262/22, від 19.05.2021 року у справі № 910/19775/20, від 15.11.2019 у справі № 916/1936/19).

За вказаних обставин, наявне обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Оскільки судом встановлено обґрунтованість необхідності вжиття заходів забезпечення позову, між позовними вимогами, що пред`явлені позивачем та обраним засобом забезпечення позову існує зв`язок, обраний заявником захід забезпечення позову є розумним, обґрунтованим, адекватним та ефективним, спосіб забезпечення позову відповідає меті вжиття заходів щодо забезпечення позову, якою є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів заявника.

За висновками суду, визначені заявником заходи забезпечення позову гарантуватимуть ефективний захист оспорюваних прав та інтересів заявника, за захистом яких останінй звернувся до суду.

При цьому суд зазначає, що вказані заходи забезпечення позову мають наслідком лише збереження існуючого становища до розгляду справи по суті та ніяким чином не зумовлюють фактичного вирішення спору по суті.

Водночас, місцевий господарський суд обґрунтовано зазначив про те, що у випадку задоволення позовних вимог у цій справі і не застосування заходів забезпечення позову може мати місце ситуація, коли позивач при чинному договорі оренди та зареєстрованому у встановленому законом порядку праві оренди, фактично буде позбавлений можливості значний проміжок часу належним чином здійснювати свою господарську діяльність за адресою орендованих приміщень, а майно та речі, які знаходяться в цих приміщеннях може бути знищеним (викраденим тощо), а тому останньому доведеться звертатися з новими позовами до суду з метою захисту свого права, тобто буде порушено право позивача на ефективний захист.

Спір щодо наявності у позивача підстав для користування орендованими нежитловими приміщеннями або ж підстав для їх повернення вирішується в межах цієї справи по суті заявлених позовних вимог (за результатами розгляду справи підлягає встановленню обставина правомірності або ж неправомірності відмови першого відповідача від договору та наявності чи відсутності у другого відповідача права на оренду), що виключає необхідність звернення відповідачів до суду з додатковими позовами.

При цьому судом враховано, що на момент розгляду судом заяви про забезпечення позову від Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» надійшла заява про визнання позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасигаз Збут» у повному обсязі.

Тобто, власник приміщень фактично визнає право позивача на їх оренду.

Враховуючи негативні наслідки для позивача у разі невжиття заходів забезпечення позову (блокування його підприємницької діяльності) і необхідності у додатковому судовому захисті (звернення з новим позовом) у разі задоволення позову, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що вжиття заявлених заходів забезпечення позову дасть змогу досягти збалансованості інтересів сторін та, як наслідок, забезпечить ефективний судовий захист прав позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших осіб.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для забезпечення позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи відповідача 2, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 28.06.2024 про забезпечення позову у справі №925/643/24 .

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги розподіляються за результатами розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 28.06.2024 про забезпечення позову у справі №925/643/24 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 28.06.2024 про забезпечення позову у справі №925/643/24 залишити без змін.

3. Матеріали оскарження у справі №925/643/24 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 28.11.2024.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.О. Мальченко

О.О. Хрипун