Рішення

від 20.11.2024 по справі 925/643/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року Справа № 925/643/24

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання Ібрагімова Є.Р.,

за участі представників сторін:

від позивача за первісним позовом Чемерис О.В. - адвокат,

від першого відповідача за первісним позовом Саражан Н.М. - представник,

від другого відповідача за первісним позовом Очколяс О.В. - адвокат,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за первісним позовом

товариства з обмеженою відповідальністю Черкасигаз Збут,

м. Черкаси

до 1. акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи

Черкасигаз, м. Черкаси;

2. товариства з обмеженою відповідальністю Газорозподільні

мережі України, м. Київ

про визнання недійним правочину та визнання відсутнім права

оренди,

за зустрічним позовом

товариства з обмеженою відповідальністю Газорозподільні

мережі України, м. Київ

до 1. товариства з обмеженою відповідальністю Черкасигаз Збут,

м. Черкаси;

2. акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи

Черкасигаз, м. Черкаси

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області з позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Черкасигаз Збут до акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Черкасигаз про визнання недійсним одностороннього правочину акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Черкасигаз, по достроковому розірванню договору оренди нежитлових будівель, який було посвідчено приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Довгань О.Я. 28 лютого 2024 року, зареєстрованого в реєстрі за №233, викладеному в листі-повідомленні №544/01 від 01 травня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 21 травня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10 год. 00 хв. 20 червня 2024 року.

Ухвалу суду від 22 травня 2024 року заяву товариства з обмеженою відповідальністю Черкасигаз Збут про забезпечення позову від 17 травня 2024 року залишено без задоволення.

20 червня 2024 року від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, в якій останній просив суд:

- визнати недійсним односторонній правочин акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Черкасигаз, ідентифікаційний код юридичної особи 03361402, по достроковому розірванню договору оренди нежитлових будівель, який було посвідчено приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Довгань О. Я. 28 лютого 2024 року, зареєстрованого в реєстрі за №233, викладеному в листі-повідомленні №544/01 від 01 травня 2024 року;

- визнати відсутнім у товариства з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України права оренди на нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: Черкаська область, м. Черкаси, вул. Залізняка Максима, буд. 142 , який належить акціонерному товариству Оператор газорозподільної системи Черкасигаз (код ЄДРПОУ 03361402) на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер САС №485928, виданого 22 листопада 2010 року Черкаською міською радою, на підставі договору оренди нерухомого майна від 30 жовтня 2023 року №149-РД/23 (строк дії цього договору з 30 жовтня 2023 року по 30 вересня 2026 року).

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 20 червня 2024 року, суд прийняв заяву про зміну предмету позову до розгляду.

Ухвалою суду від 20 червня 2024 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача товариство з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України та відкладено підготовче засідання на 11 год. 00 хв. 18 липня 2024 року.

Ухвалою суду від 28 червня 2024 року заяву товариства з обмеженою відповідальністю Черкасигаз Збут про вжиття заходів забезпечення позову задоволено та вжито судом відповідні заходи.

08 липня 2024 року від товариства з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України надійшла зустрічна позовна заява до товариства з обмеженою відповідальністю Черкасигаз Збут та акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Черкасигаз про визнання недійсним договору оренди нежитлових будівель від 28 лютого 2024 року, укладеного між акціонерним товариством Оператор газорозподільної системи Черкасигаз та товариством з обмеженою відповідальністю Черкасигаз Збут, який було посвідчено приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Довгань О.Я., зареєстрованого в реєстрі за № 233.

Ухвалою суду від 11 липня 2024 року прийнято зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України до спільного розгляду з первісним позовом. Вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 18 липня 2024 року, суд продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів та відклав розгляд справи в підготовчому засіданні на 10 год. 30 хв. 11 вересня 2024 року.

07 серпня 2024 року від позивача за зустрічними позовом - товариства з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України надійшла заява про зміну (уточнення) позовних вимог.

Ухвалою суду від 11 вересня 2024 року, занесеною до протоколу судового засідання, суд прийняв до розгляду заяву про зміну (уточнення) зустрічних позовних вимог, надав відповідачам за зустрічним позовом строк для подання додаткових доказів та відклав розгляд справи в підготовчому засіданні на 11 год. 00 хв. 20 вересня 2024 року.

Ухвалою суду від 20 вересня 2024 року, занесеною до протоколу судового засідання, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 11 год. 00 хв. 15 жовтня 2024 року.

Однак, судове засідання призначене на 11 год. 00 хв. 15 жовтня 2024 року не відбулося, у зв`язку з оголошенням на території Черкаської області в цей час повітряної тривоги.

Ухвалою суду від 15 жовтня 2024 року розгляд справи по суті призначено на 14 год. 15 хв. 31 жовтня 2024 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 31 жовтня 2024 року суд оголосив перерву до 11 год. 00 хв. 20 листопада 2024 року.

У зв?язку з відсутністю в приміщенні суду електроенергії з 12 год. 01 хв. до 14 год. 04 хв., в судовому засіданні, яке відбулося 20 листопада 2024 року суд оголосив перерву до 14 год. 15 хв. 20 листопада 2024 року.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

В обґрунтування своїх первісних вимог позивач зазначав, що між товариством з обмеженою відповідальністю Черкасигаз Збут (орендар) та акціонерним товариством Оператор газорозподільної системи Черкасигаз (орендодавець) 28 лютого 2024 року було укладено договір оренди нежитлових будівель, який було посвідчено нотаріально.

Право оренди зареєстровано 28 лютого 2024 року.

Проте, орендодавець 01 травня 2024 року всупереч ст.ст. 525, 629, 651 ЦК України, а також ст.ст. 193, 188 ГК України вчинив односторонній правочин у формі листа-повідомлення, яким відмовився від договору оренди.

Водночас, позивач за первісним позовом зазначав, що під час розгляду даної справи йому стало відомо про те, що 30 жовтня 2023 року між акціонерним товариством Оператор газорозподільної системи Черкасигаз та товариством з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України ніби то також було укладено договір оренди рухомого та нерухомого майна, зокрема, приміщень за адресою: м. Черкаси, вул. Залізняка Максима, 142.

Товариство з обмеженою відповідальністю Черкасигаз Збут зазначає, що у товариства з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України відсутнє право оренди на приміщення, яке орендує позивач з тих підстав, що між відповідачами за первісним позовом договір оренди від 30 жовтня 2023 року є неукладеним, оскільки зі сторони орендодавця договір підписано не уповноваженою особою.

Проти зустрічних позовних вимог товариство заперечувало.

Представник акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Черкасигаз первісні позовні вимоги в частині вимог про визнання недійсним правочину від 01 травня 2024 року визнав повністю, про що суду було надано відповідну письмову заяву (а.с.147-148, т.1), проти зустрічних позовних вимог також заперечував.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України проти первісних позовних вимог заперечував з підстав викладених у відзиві.

Так, товариство з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України у своєму відзиві зазначало, що між товариством з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України (орендар) та акціонерним товариством Оператор газорозподільної системи Черкасигаз (орендодавець) відсутній спір щодо дійсності договору оренди від 30 жовтня 2023 року.

Позивач не є стороною цього договору, а отже його суб`єктивна незгода із веденням іншими юридичними особами господарської діяльності не може бути підставою для визнання відсутнім у товариства права оренди.

Позивач не наділений компетенцією на втручання у господарську діяльність інших юридичних осіб.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі ЄДР), головою правління АТ Черкасигаз з 25 вересня 2023 року та станом на 30 жовтня 2023 року була Денисова Тамара Олексіївна, яка підписала договір оренди зі сторони орендодавця.

Договір оренди між сторонами було укладено 30 жовтня 2023 року, у той час як ухвалою Черкаського окружного адміністративного судому у справі №580/10024/23, якою було забезпечено позов шляхом зупинення на час розгляду справи №580/10024/23 дію реєстраційного запису №1000261070093001179, проведений 29.09.2023 о 20:10:16 державним реєстратором Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради Слобожаником Дмитром Андрійовичем та забезпечено позов шляхом відновлення на час розгляду справи №580/10024/23 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (в тому числі, але не виключно, шляхом зміни атрибутів) відомості про те, що керівником акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Черкасигаз (ідентифікаційний код 03361402) є Дімітрій Шульц, прийнято 31 жовтня 2023 року.

З посиланням на правові висновки Верховного Суду другий відповідач за первісним позовом вказував, що добросовісність поведінки третьої особи залежить від того, чи відповідало укладення договору її внутрішній волі, чи бажала третя особа реального настання правових наслідків, обумовлених договором, і чи настали такі наслідки насправді.

Отже, позов про визнання недійсним правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2024 року скасовано ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року зі справи №580/8736/23, якою було забезпечено позов шляхом заборони будь-яким державним реєстраторам вносити зміни до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо керівника акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Черкасигаз до часу вирішення цього спору.

А тому, незаконне судове рішення не призводить до жодних юридичних наслідків.

На підставі договору оренди від 30 жовтня 2023 року фактично приміщення були передані від АТ Черкасигаз до ТОВ ГРМУ 01 грудня 2023 року.

Нормами чинного законодавства не передбачено можливості одночасної передачі в оренду майна, яке вже перебуває в оренді на підставі іншого чинного договору, а тому договір оренди нежитлових будівель між АТ Черкасигаз і ТОВ Черкасигаз Збут має ознаки недійсного (фіктивного) правочину через порушення при його укладенні вимог ч.ч.1, 5 ст.203 ЦК України, оскільки АТ Черкасигаз було відомо про неможливість передачі в оренду будівель, які вже перебувають на праві оренди у ТОВ ГРМУ.

Договір оренди приміщень, що був укладений між АТ Черкасигаз і ТОВ ГРМУ 30 жовтня 2023 року не підлягав нотаріальному посвідченню та державній реєстрації в розумінні ст.ст.793, 794 ЦК України, як такий, що укладений менше ніж на три роки.

Акціонерним товариством Черкасигаз, як єдиним засновник та учасником ТОВ Черкасигаз Збут безпідставно вказано в п.1.3 договору оренди із ТОВ Черкасигаз Збут про те, що об`єкт оренди станом на 28 лютого 2024 року не переданий в оренду іншій особі.

Акт приймання-передачі об`єкту оренди від 28 лютого 2024 року не має жодної юридичної значимості, оскільки фактично об`єкт оренди переданий не був на користь ТОВ Черкасигаз Збут.

Лист-повідомлення АТ Черкасигаз від 01 травня 2024 року №544/01 про одностороннє розірвання договору не несе жодних юридичних наслідків, оскільки ТОВ Черкасигаз Збут фактично не було орендарем спірної будівлі.

Товариство з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України вважає, що дії АТ Черкасигаз та ТОВ Черкасигаз Збут спрямовані на неправомірне позбавлення ТОВ ГРМУ права користування майном.

Другий відповідач за первісним позовом зазначав, що оскільки фактично ТОВ Черкасигаз Збут не набуло права оренди, то у товариства взагалі відсутнє порушене право яке підлягає юридичному захисту в рамках спірних правовідносин, внаслідок чого у задоволенні позову в частині, що стосується товариства з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України слід відмовити.

Вимоги викладені у зустрічному позові представник товариства з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України підтримав та просив суд їх задовольнити.

У відповіді на відзив товариства з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України позивач за первісним позовом вказував, що станом на 22 вересня 2023 року керівником акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Черкасигаз був Шульц Дімітрій, про що було внесено відомості до Державного реєстру.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року у справі №580/8736/23 про забезпечення позову, яка набрала законної сили, було заборонено будь-яким державним реєстраторам вносити зміни до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо керівника акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Черкасигаз до часу вирішення цього спору.

Дана ухвала була скасована постановою Шостого апеляційного адміністративного суду лише 18 січня 2024 року.

Таким чином, заборона будь-яким державним реєстраторам вносити зміни до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців

та громадських формувань щодо керівника акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Черкасигаз діяла з 22 вересня 2023 року по 18 січня 2024 року.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року по справі №580/10024/23 визнано протиправним та скасовано реєстраційний запис проведений 29.09.2023 о 20:10:16 державним реєстратором Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради Слобожаником Дмитром Андрійовичем.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року по справі №580/10024/23 рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року залишено без змін.

Таким чином, судами підтверджено незаконність вчинення реєстраційного запису про зміну керівника, на який, як на підставу своїх заперечень, посилається другий відповідач за первісним позовом.

Судом апеляційної інстанції у справі №925/589/23 також встановлено відсутність повноважень у ОСОБА_1 діяти від імені АТ Черкасигаз у період з 22 вересня 2023 року по 31 жовтня 2023 року.

У своїх письмових поясненнях (т.2 а.с.1-2) акціонерне товариство Оператор газорозподільної системи Черкасигаз зазначало, що будь - які договори оренди рухомого та/або нерухомого майна, нежитлових будівель за адресою: м. Черкаси, вул. Максима Залізняка, буд. 142 між відповідачами (за первісним позовом) не укладалися.

Акти приймання-передачі рухомого та/або нерухомого майна сторонами не підписувались.

Наданий другим відповідачем договір оренди, яким останній обґрунтовує своє право користування майном акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Черкасигаз зі сторони орендодавця підписаний неуповноваженою особою.

З посиланням на обставини, що встановлені постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2024 року та рішенням Черкаського окружного адміністративного суду зі справи № 580/10024/23, акціонерне товариство Оператор газорозподільної системи Черкасигаз вказувало, що починаючи з 29.09.2023 ОСОБА_1 , не мала право вчиняти будь-які дії від імені АТ Черкасигаз.

Документ(и) підписані неуповноваженою особою Денисовою Тамарою Олексіївною, від імені АТ Черкасигаз не створюють юридичні наслідки для АТ Черкасигаз.

Товариство з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України у своїх запереченнях щодо доводів АТ Черкасигаз (т.2 а.с.28-30) зазначало, що письмові пояснення підписано від імені товариства особою, повноваження якої не підтверджено.

Водночас, другий відповідач за первісним позовом зазначав, що на момент підписання ОСОБА_1 договору оренди рухомого та нерухомого майна від 30.10.2023 за №149-РД/23 від імені АТ Черкасигаз, відомості про неї як уповноваженого керівника АТ Черкасигаз містились у Єдиному державному реєстрі, а значить, були достовірними для іншої сторони договору та третіх осіб.

Зміна керівника юридичної особи, не є підставою для односторонньої відмови юридичної особи від виконання своїх договірних зобов`язань за договором.

Зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України, з посиланням на ст.234 ЦК України обґрунтований тим, що спірний договір оренди нежитлових будівель від 28 лютого 2024 року має ознаки фіктивного правочину, оскільки в оренду було передано нежитлові будівлі, які раніше вже були передані АТ Черкасигаз в оренду ТОВ Газорозподільні мережі України на підставі іншого договору від 30 жовтня 2023 року за №149-РД/23.

У відзиві на зустрічний позов (т.2 а.с. 54-59) акціонерне товариство Оператор газорозподільної системи Черкасигаз вказувало, що 01 липня 2015 року між публічним акціонерним товариством По газопостачанню та газифікації Черкасигаз, правонаступником якого є акціонерне товариство Оператор газорозподільної системи Черкасигаз та товариством з обмеженою відповідальністю Черкасигаз збут також було укладено договір №24 оренди невід`ємної частини нежитлових приміщень обладнане офісними меблями та технікою за адресою: АДРЕСА_1 (з урахуванням перейменування об`єктів топоніміки в м. Черкаси вул. Максима Залізняка,142) строком до 31.12.2015 року).

В подальшому, з урахуванням додаткових угод № 1 від 31.12.2015 року, № 2 від 29.12.2017 року строк дії цього договору продовжувався.

Згідно умов вказаного договору, орендар мав першочергове право на його переукладання.

Станом на 27.02.2024 року сторонами було ініційовано припинення дії договору з 28.02.2024 року, з метою укладення іншого договору оренди на цілісний комплекс нежитлових будівель за вищезазначеною адресою, який посвідчено приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Довгань О. Я., зареєстрованого в реєстрі за №233 та підписано двосторонній акт приймання-передачі об`єкту оренди.

Отже, станом на 30.10.2023 року невід`ємна частина нежитлових приміщень що обладнані офісними меблями та технікою за адресою: м. Черкаси, вул. Максима Залізняка, буд. 142, вже перебувала в оренді ТОВ Черкасигаз збут, що виключало можливість передачі орендованого майна в користування третім особам.

В силу існування судової заборони (ухвала Черкаського окружного адміністративного суду від 22.09.2023 у справі №580/8736/23) будь-яким державним реєстраторам вносити зміни до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо керівника акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Черкасигаз, ніхто окрім Шульца Дімітрія не міг бути керівником АТ Черкасигаз у період з 22.09.2023 по 18.01.2024, а отже, і підписувати будь-які договори від імені АТ Черкасигаз.

Обставини відсутності у ОСОБА_1 повноважень діяти від імені АТ Черкасигаз встановлені як для АТ Черкасигаз, так і для ОСОБА_1 , яка на сьогоднішній день є керівником філії позивача за зустрічним позовом.

Позивачем за зустрічним позовом не надано жодного допустимого доказу, що підтверджує реальне виконання начебто існуючого договору оренди між АТ Черкасигаз та ТОВ Газорозподільні мережі України 30.10.2023 року.

Водночас, договір оренди нежитлових будівель від 28 лютого 2024 року укладений у відповідності до вимог чинного законодавства, є діючим та відсутні правові підстави для визнання його недійсним.

Товариство з обмеженою відповідальністю Черкасигаз Збут у своєму відзиві на зустрічний позов (т.2 а.с. 83- 85) також заперечувало щодо фіктивності договору оренди від 28 лютого 2024 року з аналогічних підстав.

Додатково ТОВ Черкасигаз Збут вказувало, що посилання позивача на прийняття НКРЕКП рішень щодо діяльності ліцензіата в даному випадку є безпідставним, оскільки жодним чином прийняті рішення Регулятора не впливають на право власника володіти, користуватися та розпоряджатися власним майном.

У відповіді на відзив товариства з обмеженою відповідальністю Черкасигаз Збут, позивач за зустрічним позовом зазначав, що ТОВ ГРМУ було орендовано у АТ Черкасигаз не всю будівлю за адресою АДРЕСА_1 , а лише її частину.

Вказана обставина і обумовлена тим, що нежитлові приміщення третього поверху (кімнати №№301 308, 316) не могли бути передані в оренду ТОВ ГРМУ, оскільки частина цих приміщень перебували в користуванні іншої особи ТОВ Черкасигаз Збут.

За таких обставин договір оренди від 30.10.2023 року жодним чином не міг порушити прав та інтересів ТОВ Черкасигаз Збут, оскільки раніше орендовані ТОВ Черкасигаз Збут приміщення в оренду ТОВ ГРМУ не передавались.

В договорі від 01.07.2015 №24 не ідентифіковано конкретних нежитлових приміщень площею 63,74 кв.м., які від АТ Черкасигаз були передані в оренду ТОВ Черкасигаз Збут.

Станом на 27 лютого 2024 року (дата припинення дії договору від 01 липня 2015 року за №24) АТ Черкасигаз було відомо про те, що нежитлові будівлі за адресою м. Черкаси, вул. Максима Залізняка, 142, крім нежитлових приміщень третього поверху №№301 308, 316 загальною площею 161,4 кв.м. перебувають на праві оренди у ТОВ ГРМУ на підставі договору від 30.10.2023 №149-РД/23.

Водночас, згідно п.8.2 договору оренди від 30.10.2023 №149-РД/23, АТ Черкасигаз (орендодавець) зобов`язано було не чинити дії, які б перешкоджали ТОВ ГРМУ (орендар) користуватись майном на умовах цього договору.

В діях АТ Черкасигаз і ТОВ Черкасигаз Збут при укладенні додаткової угоди № 4 від 27.02.2024 та подальшому виключно документальному оформленні договірних відносин шляхом підписання договору оренди від 28.02.2024 №233 була відсутня ділова мета (розумна економічна причина), оскільки майно, яке на цей час вже перебувало на праві оренди в ТОВ ГРМУ без будь-яких юридичних підстав повторно передавалось в оренду іншій особі.

Як наслідок, оскільки АТ Черкасигаз при укладенні із ТОВ Черкасигаз Збут договору оренди від 28.02.2024 не мало наміру та фізично не могло передати в оренду нежитлові будівлі за вказаною вище адресою, крім нежитлових приміщень третього поверху №№301 308, 316 загальною площею 161,4 кв.м., такий договір підлягає визнанню недійсним, як фіктивний.

Посилання ТОВ Черкасигаз Збут на постанову суду апеляційної інстанції по справі №925/589/23, на думку позивача за зустрічним позовом, є безпідставними.

Відповідно до п.2 постанови НКРЕКП від 29.11.2023 №2226, серед іншого, було зобов`язано акціонерне товариство Оператор газорозподільної системи Черкасигаз до 31 грудня 2024 року передати відповідно до договору (конфіденційна інформація) грошові кошти та майно (рухоме та нерухоме), належне АТ Черкасигаз на праві власності, для забезпечення виконання товариством з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України невиконаних АТ Черкасигаз зобов`язань за періоди провадження ним господарської діяльності з розподілу природного газу, визначених за результатами здійснених НКРЕКП заходів державного контролю діяльності АТ Черкасигаз з розподілу природного газу за попередні роки та які будуть покладені за результатами заходу державного контролю НКРЕКП діяльності АТ Черкасигаз у 2023 році.

При цьому, НКРЕКП по відношенню до ТОВ Черкасигаз Збут в рамках спірних правовідносин не приймалось жодних постанов, розпорядчих актів або інших актів індивідуальної дії.

До того ж, ТОВ Черкасигаз Збут не є власником спірного майна та фактично не є особою у якої спірне майно перебуває на праві оренди.

В матеріалах справи відсутні докази уповноваження ТОВ Черкасигаз Збут на представництво інтересів АТ Черкасигаз.

Як наслідок, позивач за зустрічним позовом дійшов висновку, що фактично всі доводи ТОВ Черкасигаз Збут, викладені у відзиві на зустрічну позовну заяву направлені на незгоду із правомірністю договору оренди, укладеному між АТ Черкасигаз і ТОВ ГРМУ, до якого ТОВ Черкасигаз Збут не має жодного відношення.

У відповіді на відзив акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Черкасигаз позивач за зустрічним позовом зазначав про суперечливість доводів особи, відповідальної за складання відзиву від Черкасигаз, оскільки з однієї сторони така особа зазначає про не укладення договору оренди між АТ Черкасигаз і ТОВ ГРМУ, а з іншої сторони вказує на підписання договору від ТОВ ГРМУ неуповноваженою особою.

При цьому, юридичні наслідки не укладення договору та підписання договору неуповноваженою особою (з перевищенням повноважень) не є тотожними.

Представником Черкасигаз не наведено норми, за якою договір оренди рухомого та нерухомого майна, підписаний від імені АТ Черкасигаз і ТОВ ГРМУ особами, які на дату підписання були внесені в ЄДР як керівники вказаних суб`єктів господарювання, є недійсним в силу закону.

АТ Черкасигаз фізично не могло передати спірний об`єкт на користь ТОВ Черкасигаз Збут 28 лютого 2024 року, оскільки на цей час об`єкт перебував під охороною поліції охорони на підставі договору, укладеного виключно із ТОВ ГРМУ.

Згідно договору від 01.12.2023 №126/ПГ-4912-К з додатками (додаток 5), укладеного між ТОВ ГК Нафтогаз України і ТОВ ГРМУ, Черкаська філія, підтверджується факт постачання природного газу на корить товариства в особі Черкаської філії, в тому числі за адресою: Черкаська область, м. Черкаси, вул. Громова (Максима Залізняка), 142.

Тобто майно, передане від АТ до ТОВ по вказаному договору фактично використовується ТОВ ГРМУ в особі Черкаської філії для провадження власної господарської діяльності.

Наявність печатки на оскаржуваному правочині, за умови відсутності доказів протиправності використання печатки чи доказів її втрати та/або доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки, є додатковим аргументом на користь того, що правочин відповідав волі особи, від імені якої підписано оспорюваний документ та проставлено печатку.

Такий реквізит, як відтиск печатки відповідно до внутрішньої політики АТ Черкасигаз є підтвердженням правомочності директора на вчинення правочину від імені підприємства, внаслідок чого доводи представника АТ Черкасигаз в цій частині є безпідставними.

Договір оренди приміщень укладений між АТ Черкасигаз і ТОВ ГРМУ від 30.10.2023 не підлягав нотаріальному посвідченню та державній реєстрації в розумінні ст.ст.793, 794 ЦКУ, як такий, що укладений менше ніж на три роки.

У той же час, сама по собі обставина нотаріального посвідчення договору оренди від 28.02.2024, укладеного між АТ Черкасигаз і ТОВ Черкасигаз Збут не є належним і допустимим доказом правомірності вчинення такого правочину.

Як наслідок, з урахуванням вищевикладеного, позивач за зустрічним позовом дійшов висновку, що фактично всі доводи Черкасигаз, викладені у відзиві на зустрічну позовну заяву направлені на незгоду із правомірністю договору оренди, укладеному між АТ Черкасигаз і ТОВ ГРМУ, при тому що правомірність такого договору зі сторони АТ Черкасигаз не оскаржується.

У запереченні на відповідь на відзив товариство з обмеженою відповідальністю Черкасигаз Збут спростовує доводи позивача за зустрічним позовом та зазначає про відповідність спірного договору вимогам Закону.

Між відповідачами за зустрічним позовом відсутні договори на право користування нежитловими приміщеннями, що визначені як кімнати № 301 308, 316 за адресою: м. Черкаси, вул. Максима Залізняка, буд. 142, на які посилається позивач за зустрічним позовом.

Будь-які підтвердження щодо розподілу вказаних приміщень між сторонами відсутні.

Товариство вказує, що орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності.

У своєму запереченні на відповідь на відзив акціонерне товариство Оператор газорозподільної системи Черкасигаз вказувало, що позивачем за зустрічним позовом не надано доказів існування сукупності обставин, наявність яких свідчила б про існування договору оренди рухомого та нерухомого майна, зокрема, але не виключно за адресою: м. Черкаси, вул. Максима Залізняка, буд. 142, укладеного між АТ Черкасигаз та ТОВ Газорозподільні мережі України.

Наданий позивачем за зустрічним позовом документ, який іменується договір оренди рухомого та нерухомого майна № 149-РД/23, яким останній обґрунтовує своє право користування майном АТ Черкасигаз суперечить статутній діяльності АТ Черкасигаз та інтересам товариства вцілому.

Вказаний документ підписаний особою, яка ніколи не мала права вчиняти дії від імені АТ Черкасигаз та яка на сьогоднішній день є керівником Черкаської філії позивача за зустрічним позовом.

Пунктом 3.6 договору від 30 жовтня 2023 року передбачено, що початок перебігу строку оренди майна починається з дати отримання орендарем Ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території міста Черкаси та Черкаської області (крім міста Умань, Уманського району Христинівського та Маньківського районів Черкаської області), згідно територіальних меж визначених постановою НКРЕКП та закінчується в останній день строку дії договору, у який майно підлягає поверненню орендарем відповідно до цього договору на підставі акту приймання майна з оренди.

Проте, НКРЕКП ніколи не видавало позивачу за зустрічним позовом ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах зазначених територій.

Отже, навіть якщо припустити, що договір оренди між сторонами укладався 30.10.2023 року (що заперечується другим відповідач за зустрічним позовом), то право оренди за цим правочином у позивача за зустрічним позовом не виникло.

Також АТ Черкасигаз звертає увагу на той факт, що на підтвердження виконання договору оренди від 30.10.2023 року позивачем за зустрічним позовом було надано 1 сторінку Додатку 1 до вказаного договору оренди Індивідуальне визначене рухоме та нерухоме майно, що передається в оренду (надалі - Додаток -1), який не містить дати його складання, місця складання, та підписів сторін, а отже не може вважатися укладеним.

Водночас, в даній судовій справі № 925/643/24 в.о. директора Черкаської філії ТОВ Газорозподільні мережі - Тамарою Денисовою на підтвердження факту передачі майна за договором оренди був наданий зовсім інші документи акт приймання-передачі майна № 1, складений 01.12.2023 у м. Києві та акт приймання- передачі індивідуально визначеного рухомого та нерухомого майна, що передається в оренду складений 01.12.2023 року в м. Черкаси.

При цьому змісти двох актів різняться.

Інших належних та допустимих доказів, що підтверджують виконання договору оренди позивачем за зустрічним позовом не надано.

Решта заперечень АТ Черкасигаз по своїй суті є аналогічними до тих, що наведені в раніше наданих суду заявах.

В судовому засіданні, яке відбулося 20 листопада 2024 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/643/24.

Місцевим господарським судом під час розгляду справи було встановлено, що 01 липня 2015 року між публічним акціонерним товариством По газопостачанню та газифікації Черкасигаз (правонаступником якого є акціонерне товариство Оператор газорозподільної системи Черкасигаз) (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю Черкасигаз Збут (орендар) було укладено договір оренди невід`ємної частини нежитлових приміщень (т.2 а.с.87-88).

Згідно п. 1.1. вищевказаного договору орендодавець зобов?язався передати орендарю у тимчасове платне користування невід`ємну частину нежитлових приміщень загальною площею 63,74 кв.м., розташованих за адресою: м. Черкаси, вул. Громова, 142 для здійснення господарської діяльності, що відповідає цільовим призначенням приміщення.

Згідно п. 8.1. договору першочергове право переукладання договору на орендоване приміщення надається орендарю, який належним чином виконував умови договору.

У відповідності до п. 7.1. договору останній діє до 31 грудня 2015 року.

Додатковим договором № 1 від 31 грудня 2015 року п. 7.1. договору викладено в новій редакції: Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та укладається на строк до 31 грудня 2017 року включно.

Додатковим договором № 2 від 29 грудня 2017 року пункт 7.1. договору оренди викладено в наступній редакції: Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та укладається на строк до 31 грудня 2018 року включно.

Якщо за 30 днів до дати закінчення договору, жодна із сторін не попередила у письмовій формі іншу сторону про припинення його дії, даний договір вважається автоматично продовженим на наступний календарний рік.

Додатковою угодою №3 від 17 квітня 2020 року в преамбулі по тексту, в усіх додатках та додаткових договорах по договору оренди невід`ємної частини нежитлових приміщень №24 від 01 липня 2015 року публічне акціонерне товариство По газопостачанню та газифікації Черкасигаз змінено на акціонерне товариство Оператор газорозподільної системи Черкасигаз.

Додатковою угодою №4 від 27 лютого 2024 року за взаємною згодою сторони домовилися припинити дію договору оренди невід`ємної частини нежитлових приміщень № 24 від 01 липня 2015 року з 28 лютого 2024 року.

В цей же день - 28 лютого 2024 року між акціонерним товариством Оператор газорозподільної системи Черкасигаз (орендодавець) в особі голови правління Дімітрія Шульца та товариством з обмеженою відповідальністю Черкасигаз Збут (орендар) було укладено новий договір оренди нежитлових будівель (т.1 а.с.5-7), який є спірним за зустрічним позовом.

Згідно з п. 1.1 вищевказаного договору від 28 лютого 2024 року орендодавець зобов`язався передати у строкове платне користування орендарю, а орендар - прийняти у строкове платне користування від орендодавця нежитлові будівлі за адресою: Черкаська область, м. Черкаси, вул. Залізняка Максима, буд. 142.

Об`єкт оренди знаходиться на земельній ділянці, площею 1,1570 га, кадастровий номер 7110136700:06:036:0004, яка надана в користування відповідно до Державного акту ІІ-ЧР 001263 від 13 липня 2000 року.

Пунктом 1.2. договору визначено, що об?єкт оренди належить орендодавцеві на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Черкаської міської ради 22 листопада 2010 року згідно рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради №1875 від 16 листопада 2010 року.

Право власності на об`єкт оренди зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 227311171101, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав, сформованого 22 лютого 2024 року за номером 367784362.

Відповідно до п.п. 1.6 та 1.7 договору об`єкт оренди передається орендареві для використання його у господарській діяльності орендаря. Об`єкт оренди передається у строкове платне користування строком на 3 роки з моменту нотаріального посвідчення цього договору.

Право оренди об`єкта оренди зареєстроване за товариством з обмеженою відповідальністю Черкасигаз Збут 28 лютого 2024 року о 15:15:17 за номером 53905166 в Державному реєстрі речових прав па нерухоме майно, що підтверджується витягом від 28 лютого 2024 року.

Пунктами 2.1 та 2.2 договору встановлено, що орендар починає користуватися об`єктом оренди з моменту підписання акту приймання-передачі.

Передача об`єкта оренди здійснюється не пізніше 5-ти днів з моменту укладення цього договору та засвідчується актом приймання-передачі, що підписується сторонами. В акті зазначається об`єкт оренди, що передається в користування, та його фактичний стан.

Підпунктами а, б, и п. 4.1. договору встановлено, що орендодавець зобов`язується передати орендареві об`єкт оренди в користування у строки, обумовлені цим договором; забезпечити безперешкодне використання орендарем об`єкта оренди за його цільовим призначенням та нормальну роботу тепло-водо-енергозабезпечення; забезпечити реальну можливість цілодобового використання об`єкта оренди.

Згідно п. 6.1. договору орендодавець має право вимагати розірвання договору, якщо:

а) орендар користується об`єктом оренди всупереч договору або призначенню об`єкту оренди;

б) орендар без дозволу орендодавця передав об`єкт оренди у користування іншій особі;

в) орендар своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження об`єкта оренди;

г) орендар не вносить плату за користування об`єктом оренди протягом трьох місяців;

д) сторони не дійшли згоди щодо перегляду розміру орендної плати.

Пунктом 6.2. договору визначено, що орендар має право вимагати розірвання договору, якщо:

а) орендодавець передав у користування об`єкт оренди, якість якого не відповідає умовам договору;

б) орендодавець не виконує свого обов`язку щодо проведення капітального ремонту об`єкта оренди у разі необхідності;

в) сторони не дійшли згоди щодо перегляду розміру орендної плати.

Договір оренди від 28 лютого 2024 року посвідчено приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Довгань О.Я. 28 лютого 2024 року, зареєстрованого в реєстрі за №233

Також 28 лютого 2024 року між сторонами було підписано акт приймання-передачі об`єкту оренди до договору від 28 лютого 2024 року, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежитлові будівлі за адресою: Черкаська область, м. Черкаси, вул. Залізняка Максима, буд. 142, який належить AT Черкасигаз на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер САС №485928, виданого 22 листопада 2010 року Черкаською міською радою, що розташований на земельній ділянці, площею 1,1570 га, кадастровий номер 7110136700:06:036:0004, яка надана в користування відповідно до державного акту II - ЧР 001263 від 13 липня 2000 року.

У пункті 2 акту передбачено, що підписанням цього акту сторони підтверджують прийняття орендарем об`єкту оренди в справному стані, придатному для використання за призначенням, що відповідає істотним умовам договору оренди нежитлових будівель від 28 лютого 2024 року, зареєстрованого в реєстрі за № 233, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Довгань О.Я, а також те, що орендар не має претензій до орендодавця відносно експлуатаційно-технічного, та санітарного стану приміщення.

В подальшому, 01 травня 2024 року акціонерним товариством Оператор газорозподільної системи Черкасигаз направлено (вручено) керівнику товариства з обмеженою відповідальністю Черкасигаз Збут лист-повідомлення від 01 травня 2024 року за №544/01 про дострокове припинення договору оренди нежитлових будівель від 28 лютого 2024 року, зареєстрованого в реєстрі за №233.

В повідомленні від 01 травня 2024 року №544/01, акціонерне товариство Оператор газорозподільної системи Черкасигаз вказало, що у зв`язку з необхідністю використання об`єкту оренди у власних цілях, керуючись положеннями Цивільного кодексу України та умовами договору, відмовляється від договору оренди нежитлових будівель від 28 лютого 2024 року, який було посвідчено приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Довгань О.Я. 28 лютого 2024 року, зареєстрованого в реєстрі за №233, з 01 травня 2024 року .

Водночас, з матеріалів справи (т.1 а.с.55-58) вбачається, що 30 жовтня 2023 року між акціонерним товариством Оператор газорозподільної системи Черкасигаз (орендодавець), в особі голови правління Денисової Тамари Олексіївни та товариством з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України (орендар) також було підписано договір оренди рухомого та нерухомого майна № 149-РД/23.

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець зобов`язався передати, а орендар прийняти у строкове платне користування окреме індивідуально визначене рухоме та нерухоме майно, зазначене у Додатку 1 до цього договору.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що орендодавець заявляє, що майно, яке передається орендарю на підставі цього договору, належить йому на праві власності, в іпотеку/заставу не передано. Право власності орендодавця на майно підтверджується відповідними документами (свідоцтвами, реєстраційними посвідченнями тощо), виданими у відповідності до положень чинного законодавства України.

Згідно з п. 15.1. договору договір укладається строком на 2 роки і 11 місяців та набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (у разі їх наявності).

Пунктом 3.6 договору від 30.10.2023 року передбачено, що початок перебігу строку оренди майна починається з дати отримання орендарем Ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території міста Черкаси та Черкаської області (крім міста Умань, Уманського району Христинівського та Маньківського районів Черкаської області), згідно територіальних меж визначених постановою НКРЕКП та закінчується в останній день строку дії договору, у який майно підлягає поверненню орендарем відповідно до цього договору на підставі акту приймання майна з оренди.

Підписи представників сторін скріплені печатками сторін.

Судом враховано, що відповідно до ч.1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з додатком №1 до договору від 30 жовтня 2023 року № 149-РД/23 під назвою Акт приймання передачі індивідуально визначеного рухомого майна, що передається в оренду від 01 грудня 2023 року до договору від 30 жовтня 2023 року №149-РД/23 нежитлові будівлі, зокрема, за адресою: Черкаська область, м. Черкаси, вул. Залізняка Максима, буд. 142 передані в оренду ТОВ Газорозподільні мережі України.

Вказаний додаток до договору зі сторони акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Черкасигаз підписано 01 грудня 2023 року в м. Черкаси головою правління Тамарою Денисовою, а підпис скріплено печаткою підприємства (т.1 а.с.60-61).

Разом з тим, в цей же день 01 грудня 2023 року в м. Києві між акціонерним товариством Оператор газорозподільної системи Черкасигаз та товариством з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України було підписано Акт приймання-передачі №1 згідно п. 1. якого орендодавець передає, а орендар приймає майно, згідно переліку зазначеного в Додатку 1 до договору (т.1 а.с. 59).

Зі сторони акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Черкасигаз вищевказаний акт прийманняпередачі також був підписаний Тамарою Денисовою.

Також 01 грудня 2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України, Черкаська філія товариства з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України (споживач) було укладено договір постачання природного газу (рамковий) №126-ПГ-4912-К (т.2 а.с. 121-131).

Згідно п.1.1. вищевказаного договору постачальник зобов`язався поставити споживачеві природний газ, власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, а споживач зобов`язався прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Зокрема, за умовами цього договору газ мав постачатися також до точок комерційного обліку споживача за адресою: м. Черкаси, вул. Громова, 142 (п. 1.6. договору).

Доказів виконання між сторонами вказаного договору матеріали справи не містять.

Постановою НКРЕКП від 29 листопада 2023 року № 2224 внесені зміни до додатка до постанови НКРЕКП від 26.12.2022 № 1839 Про видачу ліцензії з розподілу природного газу ТОВ Газорозподільні мережі України, виклавши його в новій редакції, що додається.

Додатком до постанови НКРЕКП від 29.11.2023 № 2224 встановлена територія де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації ТОВ Газорозподільні мережі України.

Згідно Додатку до постанови НКРЕКП, від 29.11.2023 № 2224 Черкаська філія ТОВ Газорозподільні мережі України з 29.11.2023 здійснює господарську діяльність з розподілу природного газу на території Черкаського району, у тому числі місто Черкаси, Звенигородського району, Золотоніського району, Уманського району: місто Жашків; місто Монастирище; село Соколівка; село Лемищиха; село Бузівка; село К.Хутори; село Олександрівка; село Острожани; село Тетерівка; село Сорокотяга; село Баштечки; село Скибин; село Нагірна; село Конела; село Королівка;село Безпечна; село Конельська; село Пугачівка (Жашківська МГ); село Литвинівка;село Житники; село Охматів; село Кривчунка; село Цибулів; село Антоніна; село Бачкурино; село Долинка; село Зарубенці; село Зюбриха; село Івахни; село Княжа Криниця; село Княжики; село Копіювата; село Лесько; село Лукашівка; село Матвіїха; село Новосілка; село Попудня; село Сатанівка; село Теолин; село Халаїдово; село Шарнопіль.

Разом з цим, постановою НКРЕКП від 29.11.2023 № 2226 АТ Черкасигаз зупинено дію ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, виданої відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 29 червня 2017 року № 840, у зв`язку з передачею цілісного майнового комплексу з розподілу природного газу іншому суб`єкту господарювання, який отримав відповідну ліцензію.

Проте, судом встановлено, що ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 29.11.2023 у справі №757/54636/23-ц було вжито заходи забезпечення позову та, серед іншого, заборонено Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг розглядати та вирішувати питання щодо внесення змін до постанови НКРЕКП від 26.12.2022 №1839 (уточнення території провадження господарської діяльності з розподілу природного газу ТОВ Газорозподільні мережі України) та питання зупинення дії ліцензії з розподілу природного газу, виданої АТ Черкасигаз.

Дана ухвала підлягала негайному виконанню.

Постановою Київського апеляційного суду від 12 червня 2024 року скасовано ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 29 листопада 2023 року зі справи №757/54636/23-ц.

Також ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.01.2024 у справі №320/45553/23 заяву ТОВ Міжрегіональна торговельна компанія про забезпечення позову задоволено.

Зупинено дію постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 29.11.2023 № 2224 Про внесення змін до додатка до постанови НКРЕКП від 26 грудня 2022 року № 1839 та врегулювання питань щодо провадження ТОВ Газорозподільні мережі України діяльності з розподілу природного газу».

Також зупинено дію постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 29.11.2023 № 2226 Про зупинення дії ліцензії з розподілу природного газу, виданої АТ Черкасигаз.

Дана ухвала підлягала негайному виконанню.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2024 року зі справи №320/45553/23 ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 02 січня 2024 року - скасовано та прийнято постанову, якою у задоволені заяви товариства з обмеженою відповідальністю Міжрегіональна торговельна компанія про забезпечення позову - відмовити.

Водночас судом встановлено, що 29.09.2023 о 20:10:16 державним реєстратором була проведена реєстрація змін до відомостей про Акціонерне товариство Оператор газорозподільної системи Черкасигаз (ідентифікаційний код 03361402) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно з якими керівником цієї юридичної особи зазначено Денисову Тамару Олексіївну (реєстраційний запис №1000261070093001179).

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 у справі №580/10024/23 про забезпечення позову було зупинено на час розгляду цієї справи дію реєстраційного запису №1000261070093001179, проведеного 29.09.2023 о 20:10:16 державним реєстратором Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради Слобожаником Дмитром Андрійовичем; відновлено на час розгляду справи №580/10024/23 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (в тому числі, але не виключно, шляхом зміни атрибутів) відомості про те, що керівником Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Черкасигаз (ідентифікаційний код 03361402) є Дімітрій Шульц.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05 березня 2024 року касаційну скаргу акціонерного товариства Державне акціонерне товариство ЧОРНОМОРНАФТОГАЗ залишено без задоволення, а ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року - без змін.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року по справі №580/10024/23 визнано протиправним та скасовано реєстраційний запис №1000261070093001179, проведений 29 вересня 2023 року о 20:10:16 державним реєстратором Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради Слобожаником Дмитром Андрійовичем.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року по справі №580/10024/23 апеляційну скаргу державного реєстратора Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради Слобожаника Дмитра Андрійовича залишено без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року - без змін.

Тобто, судовим рішенням, яке набрало законної сили встановлено протиправність реєстраційного запису №1000261070093001179, проведеного 29 вересня 2023 року о 20:10:16 державним реєстратором Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради Слобожаником Дмитром Андрійовичем щодо внесення змін до реєстру про керівника акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Черкасигаз.

Також з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року зі справи №580/8736/23 заяву (вх. від 21.09.2023) адвоката Тищенка Ю.П. від імені товариства з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України про забезпечення його позову до Державного реєстратора Слобожаника Дмитра Андрійовича Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити дії задоволено частково.

Забезпечено його позов шляхом заборони будь-яким державним реєстраторам вносити зміни до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо керівника акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Черкасигаз до часу вирішення цього спору.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суд від 18 січня 2024 року ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року скасовано.

Тобто, станом на 29 вересня 2023 року діяла заборона державним реєстраторам вносити зміни до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо керівника акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Черкасигаз.

Водночас судом враховано, що відповідно до статті 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад.

Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу.

Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Назвою виконавчого органу товариства відповідно до установчих документів або закону може бути правління, дирекція тощо.

Відповідно до частини п`ятої статті 65 ГК України керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Згідно ч. 6 ст. 82 Закону України Про акціонерні товариства (в редакції Закону чинного станом на 30.10.2023 року) голова колегіального виконавчого органу обирається наглядовою радою товариства, якщо інше не передбачено статутом акціонерного товариства.

Голова колегіального виконавчого органу організовує його роботу, скликає та проводить засідання, забезпечує ведення протоколів засідань.

Голова колегіального виконавчого органу має право без довіреності діяти від імені товариства відповідно до рішень колегіального виконавчого органу, зокрема представляти інтереси товариства, вчиняти правочини від імені товариства, видавати накази та надавати розпорядження, обов`язкові для виконання всіма працівниками товариства. Інший член колегіального виконавчого органу також може бути наділений такими повноваженнями, якщо це передбачено статутом акціонерного товариства.

Статутом акціонерного товариства може передбачатися можливість кожного чи окремих членів колегіального виконавчого органу діяти від імені товариства без довіреності або можливість усіх чи окремих членів виконавчого органу вчиняти дії від імені товариства без довіреності виключно разом. Статутом акціонерного товариства може передбачатися право голови колегіального виконавчого органу вчиняти правочини від імені товариства лише разом з іншим членом (членами) виконавчого органу.

Матеріали справи не містять статуту акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Черкасигаз.

Відповідно до п.13 ч.2 ст.9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта, інформація для здійснення зв`язку з керівником юридичної особи (телефон та/або адреса електронної пошти)), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

Згідно із ст.237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів.

Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Отже, внесення відомостей про керівника юридичної особи до державного реєстру по своїй суті не способом призначення (обрання) особи на керівну посаду та не є підставою виникнення представництва.

Згідно ч. 1. ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Водночас, суду не надано прийнятого уповноваженим органом акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Черкасигаз рішення про призначення (обрання) головою правління товариства Денисової Тамари Олексіївни.

Водночас, як вже зазначалося вище, реєстраційний запис, яким 29 вересня 2023 року було внесено зміни до реєстру щодо відомостей про керівника акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Черкасигаз визнано протиправним.

Судом під час розгляду даного спору також враховано, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11 січня 2024 року по справі №925/589/23 за позовом акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Черкасигаз до приватного акціонерного товариства Азот, закрито апеляційне провадження, оскільки довіреність від 12.10.2023 на представника акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Черкасигаз (адвокату Вітюку В.В) видана не уповноваженою на те особою Денисовою Тамарою Олексіївною.

Нормами чинного законодавства (ст.ст. 207, 208 ЦК України) передбачено, що договори між юридичними особами повинні вчинятись у письмовій формі, при цьому правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) - особами, уповноваженими на це їх установчими документами.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд погоджується з доводами позивача за первісним позовом та доводами другого відповідача за зустрічним позовом стосовно того, що договір оренди рухомого та нерухомого майна № 149-РД/23 від 30 жовтня 2023 року зі сторони акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Черкасигаз було підписано не уповноваженою особою.

Згідно ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Непідписаний однією із сторін правочин набуває юридичної сили укладеного, тобто за ним виникають права і обов`язки і він може досліджуватись на предмет його недійсності у випадку, якщо відбулось його подальше схвалення цією особою, що є таким способом волевиявлення особи до вчинення правочину, що вбачається із норм статті 241 ЦК України (Постанова КГС ВС від 18 липня 2023 року у справі №908/1960/18).

Настання передбачених статтею 241 ЦК України наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин саме особою, яка мала, однак не підписала спірний правочин, а не будь-якою іншою особою, та чи було такою особою вчинено юридично значимі дій спрямовані на його виконання (п. 43 - 44 постанови Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 908/2130/20)

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 18 січня 2023 року у справі №752/22077/16 зробив висновок, що вказана норма (ст.241 ЦК України) презюмує наявність у представника певного обсягу повноважень, належним чином та у встановленому порядку наданих йому особою, яку він представляє, а також встановлює випадки й умови набуття чинності правочином, вчиненим від імені довірителя його представником, коли останній перевищив обсяг наданих йому повноважень. За таких обставин ця норма ЦК України не може бути застосована до правовідносин, коли правочин укладений від імені особи іншою особою, яка взагалі не була уповноважена на таке представництво і не мала жодних повноважень діяти від імені свого довірителя, а, отже, не могла їх перевищити.

Тобто, Верховний Суд вказав, що ст.241 ЦК України не може бути застосована до правовідносин, коли правочин укладений від імені особи іншою особою, яка не мала жодних повноважень діяти від імені свого довірителя.

Водночас, матеріали справи не містять допустимих доказів того, що акціонерне товариство Оператор газорозподільної системи Черкасигаз в особі уповноважених представників товариства, зокрема, голови правління Дімітрія Шульца в подальшому своїми діями схвалили договір оренди рухомого та нерухомого майна № 149-РД/23 від 30 жовтня 2023 року.

Підставою виникнення прав та обов`язків, зокрема є правочини (ст.11 ЦК України).

Оскільки правочин, який підписаний особою, яка не мала жодних повноважень діяти від імені товариства по своїй суті є неукладеним, то слід дійти висновку, що у товариства з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України не виникло прав та обов`язків орендаря за договором оренди рухомого та нерухомого майна № 149-РД/23 від 30 жовтня 2023 року.

Водночас, щодо заявленої вимоги за первісним позовом іншого орендаря того самого майна про визнання відсутнім у товариства з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України права оренди за договором, то судом враховано наступне:

У силу статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власності та мирно володіти своїм майном; право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, сформульованих у постанові від 18.04.2023 у справі №357/8277/19 щодо володіння орендарем нерухомим майном: тимчасове володіння нерухомими речами може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації такого права на це майно у встановленому порядку, тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право тимчасового володіння, визнається тимчасовим фактичним володільцем нерухомого майна; судове рішення про задоволення позовних вимог про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння є підставою для внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, специфіка книжкового володіння полягає, серед іншого, в тому, що нерухомістю можуть володіти одночасно кілька осіб, але щодо різних речових прав. Зокрема, якщо зареєстровані право власності і право оренди нерухомого майна, то і особа, зареєстрована як власник, і особа, зареєстрована як орендар, визнаються фактичними володільцями нерухомої речі щодо права власності і права оренди відповідно (див. правовий висновок у постанові Верховного Суду від 02.08.2023 у справі № 911/665/22, у постанові Верховного Суду від 20.09.2023 у справі № 910/3453/22, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.04.2024 у справі №640/14353/19 (п. 6.14), у постанові Верховного Суду у справі № 920/14/23 від 24.07.2024 (п. 50)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 513/879/19 міститься правова позиція про те, що належним способом захисту прав власника, який у спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача.

Водночас, в даному випадку право оренди на нерухоме майно за адресою: Черкаська область, м. Черкаси, вул. Залізняка Максима, буд. 142 за товариством з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України в Державному реєстрі не зареєстроване.

Отже, суд вважає, що обраний позивачем за первісним позовом спосіб захисту (визнання відсутнім у відповідача права оренди), в даному випадку, не призведе до відновлення його права користування нерухомим майном, як орендаря за іншим правочином.

Товариство з обмеженою відповідальністю Черкасигаз Збут не позбавлене можливості на звернення до суду з негаторним позовом у разі порушення іншими особами його прав.

Враховуючи вищенаведене, підстав для задоволення вимоги про визнання відсутнім у товариства з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України права оренди на нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: Черкаська область, м. Черкаси, вул. Залізняка Максима, буд. 142 суд не вбачає.

Щодо решти вимог за первісним позовом суд зазначає наступне:

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (частина третя статті 651 ЦК України).

У цивільному законодавстві закріплено конструкцію розірвання договору (статті 651 - 654 ЦК України). Вона охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору.

У спеціальних нормах ЦК України досить часто використовується формулювання відмова від договору (наприклад, у статтях 665, 739, 766, 782). Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов`язків (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року в справі № 727/898/19 (провадження № 61-7157св20).

Договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків.

За допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть регулювати, зокрема, вчинення між сторонами односторонніх правочинів, підстави для односторонньої відмови і коли ці правочини породжують відповідні правові наслідки щодо розірвання договору (див. подібний висновок в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2023 року в справі № 465/5980/17 (провадження № 61-1178св20).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (частини перша, друга статті 202 ЦК України).

Правочин є найбільш поширеним юридичним фактом, за допомогою якого набуваються, змінюються, або припиняються права та обов`язки учасників цивільних правовідносин.

До односторонніх правочинів, зокрема, належить: видача довіреності, відмова від права власності, складання заповіту, публічна обіцянка винагороди, прийняття спадщини, згода іншого співвласника на розпорядження спільним майном, одностороння відмова від договору.

При вчиненні одностороннього правочину воля виражається (виходить) однією стороною. Разом з тим така сторона може бути представлена декількома особами, прикладом чого може бути видання довіреності двома і більше особами, спільний заповіт подружжя тощо. Результат аналізу розуміння як правочину, так і одностороннього правочину свідчить, що односторонні правочини: є вольовими діями суб`єкта; вчиняються суб`єктами для здійснення своїх цивільних прав і виконання обов`язків; спрямовані на настання правових наслідків (набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків).

Залежно від сприйняття волі сторони одностороннього правочину такі правочини поділяються на:

суто односторонні - не адресовані нікому та без потреби в прийнятті їх іншою (іншими) особою. До них, зокрема, належить відмова від права власності, відмова від спадщини, прийняття спадщини;

такі, що розраховані на їх сприйняття іншими особами, до яких можливо віднести, зокрема, оголошення конкурсу, публічну обіцянку винагороди, відмову від спадщини на користь іншої особи, видачу довіреності, видачу векселя, розміщення цінних паперів, односторонню відмову від договору (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року в справі № 357/15284/18 (провадження № 61-13518св21).

Вчинення стороною договору такого одностороннього правочину як відмова від договору, за відсутності рішення суду про визнання його недійсним або підстав нікчемності, зумовлює необхідність з`ясовувати чи зумовив такий правочин припинення цивільних прав та обов`язків (тобто чи є підстави для односторонньої відмови від договору передбачені договором та/або законом). Це обумовлено тим, що одностороння відмова від договору як вид одностороннього правочину розрахована на сприйняття іншими особами. У разі, якщо встановлена відсутність підстав для односторонньої відмови від договору, то такий односторонній правочин не зумовлює розірвання договору.

При цьому слід розмежовувати підстави недійсності цього одностороннього правочину (зокрема, суперечність імперативній цивільно-правовій нормі) від підстав для односторонньої відмови від договору (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року в справі № 357/15284/18 (провадження № 61-13518св21).

Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами (частина третя статті 202 ЦК України).

Тлумачення статті 651 ЦК України з урахуванням принципу розумності свідчить, що:

сторони в договорі як універсальному регуляторі можуть визначити момент з якого договір вважатиметься розірваним внаслідок вчинення односторонньої відмови від договору;

у випадку якщо сторони не встановили момент з якого договір вважатиметься розірваним внаслідок вчинення односторонньої відмови від договору, то з урахуванням що такий односторонній правочин відноситься до таких, що розраховані на їх сприйняття іншими особами, і таким моментом має бути момент одержання іншою стороною повідомлення про відмову від договору.

При цьому судом враховано висновки викладені у постанові від 24 травня 2023 року у справі №756/420/17 Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що лист-повідомлення від 01 травня 2024 року за №544/01 є по своїй суті одностороннім правочином про відмову орендодавця від договору оренди нежитлових будівель від 28 лютого 2024 року.

Водночас, відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Пункти 6.1, 6.2 договору оренди від 28 лютого 2024 року не передбачають права орендодавця в односторонньому порядку відмовитися від договору оренди.

Водночас, відповідно до ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд.

У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Тобто, за законом наймодавець має право в односторонньому порядку відмовитися від договору найму у випадку, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд.

Проте, таких обставин судом не встановлено і з цих підстав спірний односторонній правочин орендодавцем не вчинявся.

Отже, односторонній правочин від 01 травня 2024 року про відмову від договору в даному випадку не відповідає положенням ст.ст. 525, 629, 782 ЦК України.

Як зазначалося вище, під час розгляду справи перший відповідач (орендодавець) первісний позов в цій частині визнав.

Відповідно до ст. ч. 4 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Підстав для відмови у прийнятті визнання акціонерним товариством Оператор газорозподільної системи Черкасигаз позову судом не встановлено.

Отже, первісний позов в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо заявлених зустрічних позовних вимог суд зазначає наступне:

Як вже зазначалося вище, підставою зустрічного позову є фіктивність договору оренди нежитлових будівель від 28 лютого 2024 року, що був укладений між акціонерним товариством Оператор газорозподільної системи Черкасигаз та товариством з обмеженою відповідальністю Черкасигаз Збут.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 234 передбачено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Фіктивний правочин виключає наявність наміру створити юридичні наслідки в момент його вчинення, що, в свою чергу, унеможливлює виникнення будь-яких майнових наслідків, оскільки такий правочин їх не породжує.

Оскільки на підставі фіктивного правочину відсутня можливість передачі майна, restitutio in integrum виключається юридичною конструкцією фіктивного правочину. Якщо ж буде встановлено, що така передача de facto відбулася, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний, і тому норма статті 234 ЦК України не підлягає застосуванню, адже фіктивний правочин de jure не породжує будь-яких правових наслідків. В свою чергу, правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами (ч. 3 ст. 234 ЦК України).

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони не бажають настання правових наслідків, обумовлених договором; усі сторони договору поінформовані про його фіктивність; письмовим текстом договору створюється лише видимість правовідносин між сторонами; мета вчинення фіктивного правочину не має значення.

Відповідно до висновків Верховного Суду, якщо хоча б одна зі сторін оспорюваного договору намагалася досягти правового результату, то цей правочин не може визнаватися фіктивним.

Зокрема, як зазначено в постанові ВС від 03 вересня 2019 року у справі №904/4567/18, в разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для вигляду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Причому такі цілі можуть бути протизаконними або фіктивний правочин може взагалі не мати правової мети. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. Сам по собі факт невиконання сторонами умов правочину не робить його фіктивним. Для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його лише для вигляду має бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не можна визнати фіктивним (постанова ВС від 19.11.2019 у справі № 924/1014/18).

Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 910/11715/17, від 08.08.2018 у справі № 920/1144/17, від 21.08.2018 у справі № 910/11565/17, від 26.02.2019 у справі №925/1453/16.

Як вже зазначалося вище, судом було встановлено, що з 01 липня 2015 року між відповідачами за зустрічним позовом існують орендні правовідносини, зокрема, щодо оренди нежитлових приміщень загальною площею 63,74 кв.м., розташованих за адресою: м. Черкаси, вул. М.Залізняка, 142 для здійснення господарської діяльності.

28 лютого 2024 року сторони уклали між собою новий, нотаріально посвідчений договір оренди, предметом якого також є майно, що раніше перебувало в оренді.

Крім того, орендар зареєстрував в установленому Законом порядку своє право оренди.

Ці обставини спростовують доводи позивача за зустрічним позовом, який не є стороною спірного правочину, про його фіктивність.

Крім того, судом враховано, що згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (ч. 2 ст. 20 ГК України).

Виходячи з системного аналізу ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України та ГПК України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Тобто, відповідно до ГПК України обов`язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних інтересів покладено саме на позивача, а відсутність порушеного права встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду при розгляді справи № 910/12787/17 зазначила, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме підтвердити, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого він не є, зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд має перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

Так, за змістом статей 203, 215, 217 ЦК України оспорювати правочин у суді може одна зі сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття заінтересована особа такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину.

Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша законна реалізація заінтересованою особою її прав. Самі по собі дії осіб щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.

Як встановлено судом під час розгляду даного спору, у товариства з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України не виникло права оренди за договором від 30 жовтня 2023 року №149-РД/23 на нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: Черкаська область, м. Черкаси, вул. Залізняка Максима, буд. 142, та які є предметом спірного договору від 28 лютого 2024 року.

Отже, суд вважає, що позивач за зустрічним позовом не має майнового інтересу в оспорюваному договорі оренди, його право не порушено, а тому це є самостійною та достатньою підставою для відмови у позові.

Інші доводи сторін не мають значення для вирішення даного спору, оскільки вони не спростовують встановлені обставини та наведені вище висновки.

Згідно ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.10.2010 у справі Трофимчук проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, суди мають належним чином зазначати підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

З огляду на викладене суд зазначає, що у цьому рішенні надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Згідно ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна норма міститься в ч. 3 ст. 7 Закону України Про судовий збір.

В зв`язку з тим, що першим відповідачем за первісним позовом було визнано позов до початку розгляду справи по суті, то позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України 50% судового збору, сплаченого при поданні позову, а решту суми судового збору слід покласти на акціонерне товариство Оператор газорозподільної системи Черкасигаз, як сторону, що вчинила спірний односторонній правочин.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Первісний позов задовольнити частково.

2.Визнати недійсним односторонній правочин акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Черкасигаз, викладений в листі-повідомленні №544/01 від 01 травня 2024 року про дострокове розірвання договору оренди нежитлових будівель, який було посвідчено приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Довгань О. Я. 28 лютого 2024 року, зареєстрованого в реєстрі за №233.

3.В решті первісних позовних вимог в позові відмовити.

4.Стягнути з акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Черкасигаз, вул. Максима Залізняка, 142, м. Черкаси, ідентифікаційний код 03361402 на користь товариства з обмеженою відповідальністю Черкасигаз Збут, вул. Максима Залізняка, 142, м. Черкаси, ідентифікаційний код 39672471 1 514 грн. 00 коп. судового збору.

5.У задоволенні зустрічного позову - відмовити повністю.

Видати відповідний наказ після набрання рішення суду законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 02 грудня 2024 року.

Суддя А.В.Васянович