Ухвала

від 18.11.2024 по справі 185/862/24

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 185/862/24

провадження № 61-14535ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 квітня

2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 вересня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Пітер» про стягнення недоплаченої орендної плати за договорами оренди земельних ділянок та

ВСТАНОВИВ:

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Фермерського господарства«Пітер» про стягнення недоплаченої орендної плати за договорами оренди земельних ділянок, в якому з урахуванням уточнень просив стягнути з відповідача недоплачену орендну плату за три земельні ділянки в розмірі 84 111,79 грн та пеню в розмірі 15 980,90 грн.

30 квітня 2024 року рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області, яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 вересня 2024 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.

14 жовтня 2023 року ухвалою Верховного Суду відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 квітня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 вересня 2024 року.

31 жовтня 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області

від 30 квітня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 18 вересня 2024 року, в якій просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, з огляду на таке.

Однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) учасники справи,а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Пунктом 3 частини другої статті 394 ЦПК України передбачено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення касаційної скарги цієї особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.

У силу вказаної імперативної норми процесуального права повторне касаційне оскарження судового рішення однією і тією ж особою заборонено, а тому у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Таке процесуальне обмеження, передбачене пунктом 3 частини другої

статті 394 ЦПК України щодо повторної подачі касаційної скарги після відмови у відкритті касаційного провадження на те саме судове рішення, є загальним для всіх суб`єктів, що узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а тому не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За результатом розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 квітня

2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 вересня 2024 року в справі № 185/862/24 судом касаційної інстанції постановлено ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження від 14 жовтня 2024 року на підставі пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України та пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України.

Отже, відсутні правові підстави для повторного розгляду поданої

ОСОБА_1 касаційної скарги на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 квітня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 вересня 2024 року.

Верховний Суд як суд касаційної інстанції відповідно до норм чинного ЦПК України не наділений повноваженнями щодо перегляду касаційних скарг на судове рішення, коли є ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.

ЦПК України не передбачає інституту перегляду судових рішень після їх перегляду в касаційному порядку.

Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод

(далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини

(далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з позицією ЄСПЛ, висловленою у рішенні від 21 лютого 1975 року в справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства», заява № 4451/70, право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції.

«Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (рішення ЄСПЛ від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі», заява

№ 28249/95).

Правова визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов`язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (рішення у справі «Світлана Науменко проти України»

від 09 листопада 2004 року, заява № 41984/98, § 53).

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

Процесуальному праву притаманний принцип процесуальної доброї совісті (постанова Верховного Суду від 30 травня 2024 року в справі № 229/7156/19 (провадження № 61-4283св24)).

В ухвалах від 05 листопада 2024 року в справі № 182/1163/21 (провадження

№ 61-14043ск24), від 06 листопада 2024 року в справі № 367/6682/21 (провадження

№ 61-14701ск24), від 08 листопада 2024 року в справі № 534/1005/22 (провадження

№ 61-14892ск24) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду також виснував про відсутність правових підстав для відкриття провадження в справі з огляду на те, що повторне подання касаційної скарги після відмови у відкритті касаційного провадження на те саме судове рішення не передбачено.

Керуючись статтею 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 квітня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 вересня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Пітер» про стягнення недоплаченої орендної плати за договорами оренди земельних ділянок.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Ситнік

В. М. Ігнатенко

І. М. Фаловська