Постанова

від 20.11.2024 по справі 914/2576/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 914/2576/23(462/5116/22)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В. В. - головуючого, Васьковського О. В., Погребняка В. Я.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Приватного підприємства "Торгівельно-логістичний центр"

на постанову Західного апеляційного господарського суду

від 29.08.2024

у складі колегії суддів: Гриців В.М. (головуючого), Малех І.Б., Кравчук Н.М.

та на додаткову ухвалу Господарського суду Львівської області

від 11.04.2024

у складі судді: Морозюка А.Я.

за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінера Україна"

про ухвалення додаткового судового рішення щодо вирішення питання про розподіл судових витрат

у справі № 914/2576/23(462/5116/22)

за позовом Приватного підприємства "Торгівельно-логістичний центр"

до 1) Приватного підприємства "Едель"; 2) Акціонерного товариства "Міжнародний інвестиційний банк"; 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінера Україна"; 4) ОСОБА_1

про визнання права власності, скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсними договорів

у межах справи № 914/2576/23

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Омега"

про банкрутство Приватного підприємства "Едель",-

ВCТАНОВИВ:

1. Господарським судом Львівської області, у межах справи №914/2576/23 про банкрутство Приватного підприємства "Едель" (далі - ПП "Едель"), розглядалась справа №914/2576/23(462/5116/22) за позовом Приватного підприємства "Торгівельно-логістичний центр" (далі - ПП "Торгівельно-логістичний центр") до Приватного підприємства "Едель", Акціонерного товариства "Міжнародний інвестиційний банк" (далі - АТ "Міжнародний інвестиційний банк"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінера Україна" (далі - ТОВ "Грінера Україна"; відповідач-3), ОСОБА_1 про визнання права власності, скасування державної реєстрації права власності та визнання недійсними правочинів.

2. 18.03.2024 позивач подав через канцелярію суду заяву від 18.03.2024 про залишення позову без розгляду, в якій посилаючись на п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України та правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 10.04.2020 у справі №548/2531/18, від 05.10.2021 у справі №308/13199/17, від 04.04.2022 у справі №441/1609/19, просив позовну заяву у справі №914/2576/23(462/5116/22) за позовом ПП "Торгівельно-логістичний центр" до ПП "Едель", АТ "Міжнародний інвестиційний банк", ТОВ "Грінера Україна", ОСОБА_1 про визнання права власності, скасування державної реєстрації права власності та визнання недійсними правочинів залишити без розгляду.

3. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.03.2024 у справі №914/2576/23(462/5116/22) заяву позивача ПП "Торгівельно-логістичний центр" від 18.03.2024 про залишення позову без розгляду - задоволено; позов ПП "Торгівельно-логістичний центр" до ПП "Едель", АТ "Міжнародний інвестиційний банк", ТОВ "Грінера Україна" та ОСОБА_1 про визнання права власності, скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсними договорів - залишено без розгляду.

4. ТОВ "Грінера Україна" звернулось до суду із заявою від 28.03.2024, яка надійшла до суду 29.03.2024, про відшкодування судових витрат з додатками, в якій відповідач-3 просить ухвалити додаткове рішення про стягнення з ПП "Торгівельно-логістичний центр" на користь ТОВ "Грінера Україна" судових витрат у сумі 76 975,00 грн на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції

5. Додатковою ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.04.2024 у справі №914/2576/23(462/5116/22) задоволено заяву ТОВ "Грінера Україна" про ухвалення додаткового судового рішення щодо вирішення питання про розподіл судових витрат; стягнуто з ПП "Торгівельно-логістичний центр" на користь ТОВ "Грінера Україна" 76 975,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

6. Не погодившись з додатковою ухвалою місцевого господарського суду, ПП "Торгівельно-логістичний центр" звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

7. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 29.08.2024 додаткову ухвалу Господарського суду Львівської області від 11.04.2024 року у справі №914/2576/23(462/5116/22) залишено без змін, апеляційну скаргу ПП "Торгівельно-логістичний центр" - без задоволення.

8. Обставини справи щодо розгляду справи, встановлені судами попередніх інстанцій:

8.1. Приватне підприємство "Торгівельно-логістичний центр" подало до Залізничного районного суду міста Львова позов до відповідача-1: Приватного підприємства "Едель", відповідача-2: Акціонерного товариства "Міжнародний інвестиційний банк", відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінера Україна", до відповідача-4: ОСОБА_1 ; про визнання права власності, скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсними договорів.

8.2. Залізничний районний суд м. Львова ухвалами від:

- 02.11.2022 (після виконання позивачем недоліків на виконання вимог ухвали суду від 03.10.2022 про залишення позовної заяви без руху) прийняв до розгляду позовну заяву ПП "Торгівельно-логістичний центр" до ПП "Едель", АТ "Міжнародний інвестиційний банк", ТОВ "Грінера Україна" та ОСОБА_1 про визнання права власності, скасування державної реєстрації права власності та визнання недійсними правочинів, та відкрив провадження у справі, яку ухвалив розглядати в порядку загального позовного провадження; призначив підготовче засідання;

- в підготовчому засіданні Залізничний районний суд м. Львова розгляд справи відклав;

- 21.07.2023 завершив підготовче провадження та призначив справу №462/5116/22 до судового розгляду;

- 31.10.2023 задовольнив клопотання представника відповідача ТОВ "Грінера Україна" адвоката Гнитки Т.В., справу №462/5116/22 за позовом ПП "Торгівельно-логістичний центр" до ПП "Едель", АТ "Міжнародний інвестиційний банк", ТОВ "Грінера Україна" та ОСОБА_1 про визнання права власності, скасування державної реєстрації права власності та визнання недійсними правочинів передав до Господарського суду Львівської області, в провадженні якого перебуває справа №914/2576/23 про банкрутство ПП "Едель".

8.3. Господарський суд Львівської області ухвалами від:

- 04.12.2023 прийняв справу №462/5116/22 за позовом ПП "Торгівельно-логістичний центр" до ПП "Едель", АТ "Міжнародний інвестиційний банк", ТОВ "Грінера Україна" та ОСОБА_1 про визнання права власності, скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсними договорів, до розгляду за правилами загального позовного провадження в межах справи №914/2576/23 про банкрутство ПП "Едель"; призначив підготовче засідання;

- 16.01.2024 продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відклав;

- 20.02.2024 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті;

- 19.03.2024 у справі №914/2576/23(462/5116/22) задовольнив заяву позивача ПП "Торгівельно-логістичний центр" від 18.03.2024 про залишення позову без розгляду; позов ПП "Торгівельно-логістичний центр" до ПП "Едель", АТ "Міжнародний інвестиційний банк", ТОВ "Грінера Україна" та ОСОБА_1 про визнання права власності, скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсними договорів - залишив без розгляду.

- 29.03.2024 від відповідача-3 (ТОВ "Грінера Україна") до суду надійшла заява про відшкодування судових витрат від 28.03.2024 з додатками (серед яких докази надіслання заяви всім учасникам справи), в якій відповідач-3 просить ухвалити додаткове рішення про стягнення з Приватного підприємства "Торгівельно-логістичний центр" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінера Україна" судових витрат у сумі 76 975,00 грн.

Рух касаційної скарги

9. 30.09.2024 ПП "Торгівельно-логістичний центр" звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою від 30.09.2024 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.08.2024 та на додаткову ухвалу Господарського суду Львівської області від 11.04.2024 у справі № 914/2576/23(462/5116/22), підтвердженням чого є відтиск календарного штемпелю відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

10. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ПП "Торгівельно-логістичний центр" у справі № 914/2576/23(462/5116/22) визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Васьковського О.В., судді - Погребняка В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2024.

11. Ухвалою Верховного Суду від 21.10.2024, серед іншого, відкрито касаційне провадження у справі № 914/2576/23(462/5116/22) за касаційною скаргою ПП "Торгівельно-логістичний центр" від 30.09.2024 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.08.2024 та на додаткову ухвалу Господарського суду Львівської області від 11.04.202, призначено розгляд касаційної скарги в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

12. Аргументи касаційної скарги полягають у наступному.

12.1. Судом апеляційної інстанції неправильно застосовано ч. 5 ст. 130, статті 86, 236, 237 ГПК України, при цьому судом апеляційної інстанції не враховано висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема:

- у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень ч. 5 ст.130 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вказана норма є спеціальною по відношенню до загальних правил розподілу судових витрат, встановлених ст.129 Господарського процесуального кодексу України. Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 року у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 року у справі № 922/592/17, додаткових ухвалах Верховного Суду від 20.05.2021 року у справі № 910/14162/17, від 26.04.2021 року у справі № 910/12099/17, від 12.07.2021 року у справі № 903/317/20, від 12.07.2021 року у справі № 903/254/20, від 23.07.2021 року у справі № 910/13025/19;

- стягнення (з позивача) компенсації понесених (відповідачем) витрат, зокрема і витрат на правничу допомогу у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача. Така правова позиція є сталою і послідовною, та викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.06.2023 року у справі № 925/1372/21, від 11.05.2023 року у справі № 921 /811 /21, від 25.04.2023 року у справі № 924/341/22;

- Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України) не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача в контексті застосування ч. 5 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, однак очевидно, що під такими діями не можна розуміти реалізацію позивачем своїх процесуальних прав. Близька за змістом послідовна та стала правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.07.2021 року у справі № 910/13025/19, від 02.09.2021 року у справі № 922/2568/20, від 23.12.2021 року у справі № 910/16777/20 та від 26.05.2022 року у справі № 905/460/21;

- інша стала правова позиція Верховного Суду, відповідно до якої Господарський процесуальний кодекс України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду (правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.02.2021 року у справі № 905/121/19, від 13.05.2021 року у справі № 910/16777/20, від 15.09.2021 року у справі № 902/136/21 та від 18.01.2022 року у справі № 922/2017/17);

- ч. 5 ст. 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/ необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин. Подібної правової позиції дотримано Верховним Судом у постанові від 23.01.2024 року у справі №903/648/23;

12.2. Судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень, не встановлено, що позивач у справі відносно відповідача-3 діяв недобросовісно, зловживав процесуальними правами, протидіяв вирішенню спору, чи мав на меті ущемлення прав та інтересів відповідача; не встановлено необгрунтованості дій позивача.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

13. ТОВ "Грінера Україна" подано відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги. Також у відзиві зазначає попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи в суді касаційної інстанції, що складаються з витрати на надання правової (правничої) допомоги та витрат на надсилання поштової кореспонденції в орієнтовній загальній сумі 16 300, 00 грн і що протягом п`яти днів після ухвалення Верховним Судом постанови у цій справі, відповідачем-3 буде надано докази на підтвердження розміру судових витрат, які він сплатив у зв`язку з розглядом справи №914/2576/23 (462/5116/22) у суді касаційної інстанції.

Позиція Верховного Суду

14. Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судом першої та апеляційної інстанції норм права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

15. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

16. Предметом касаційного розгляду є додаткова ухвала суду першої інстанції, залишена без змін постановою суду апеляційної інстанції про задоволення заяви відповідача-3 про стягнення з позивача судових витрат на професійну правничу допомогу.

17. Відповідно до частини першої статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

18. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (частина третя статті 123 ГПК України).

19. В силу приписів частини першої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

20. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частина друга статті 126 ГПК України).

21. Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції та додаткову ухвалу суду першої інстанції у межах доводів і вимог касаційної скарги, виходить із такого.

22. У статті 130 ГПК України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат.

23. Відповідно до частин 5, 6 статті 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами 3-5 цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у в`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини 8 статті 129 цього Кодексу.

24. Так, ч.5 ст.130 ГПК передбачає, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

25. Аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат (статті 129 - 130 ГПК) дає підстави для висновку, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень ч. 5 ст. 130 ГПК, оскільки вказана норма є спеціальною (постанови Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 09.07.2019 у справі №922/592/17, від 20.06.2023 у справі №925/1372/21).

26. Верховний Суд зазначав, що ГПК не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача в контексті застосування ч.5 ст.130 ГПК, однак очевидно, що під такими діями не можна розуміти реалізацію позивачем своїх процесуальних прав. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 23.07.2021 у справі №910/13025/19, від 02.09.2021 у справі №922/2568/20, від 23.12.2021 у справі №910/16777/20.

27. Поняття "необґрунтованість дій позивача" не є тотожнім таким поняттям як "зловживання правом", "неправомірність дій" або ж "встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача".

28. Водночас підлягає врахуванню й правова позиція Верховного Суду, відповідно до якої під необґрунтованими діями позивача можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду (постанови Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №905/121/19, від 13.05.2021 у справі №910/16777/20, від 15.09.2021 у справі №902/136/21, від 18.01.2022 у справі №922/2017/17).

29. Таким чином, ч.5 ст.130 ГПК не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин, що і було зроблено судом апеляційної інстанції в основному судовому рішенні - постанові від 25.07.2024.

30. Так, у цій справі судами встановлено, що представник відповідача-3 (ТОВ "Грінера Україна") у поданому суду відзиві від 14.12.2022 на позовну заяву (який подано на вимогу Залізничного районного суду м. Львова, том-1, а.с. 90-97), зазначила, що попередній орієнтовний розмір судових витрат, які відповідач-3 очікує понести у зв`язку із розглядом цієї справи, становить орієнтовну суму 43 000,00 грн. Детальний розрахунок судових витрат, понесених відповідачем-3, та докази на підтвердження таких судових витрат будуть надані за результатами розгляду справи у строки, визначені ЦПК України. До відзиву, разом з доказами які його обґрунтовують, додано ордер про надання правничої (правової) допомоги №1174068 та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЛВ №000140.

31. Як встановлено судами попередніх інстанцій, Відповідач-3 на підтвердження своїх витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 76 975,00 грн надав копію Договору №3011/19-1 про надання правової допомоги від 30.11.2019 року, укладеного між ТзОВ "Грінера Україна" (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Айемпартнерс" та Додаткову угоду від 05.12.2022 року, укладену до нього, за умовами яких сторони погодили наступне:

-адвокатське об`єднання надає професійну правову (правничу) допомогу Клієнтові у судовій справі № 462/5116/22 за позовом ПП "Торгівельно-логістичний центр" до ПП "Едель", Акціонерного товариства "Міжнародний інвестиційний банк", Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінера Україна" та ОСОБА_1 про визнання права власності, скасування державної реєстрації права власності та визнання недійсними правочинів, на стадії розгляду справи в суді першої інстанції, на умовах передбачених договором та додатковою угодою (п.1 в редакції додаткової угоди від 05.12.2022 року);

-адвокатське об`єднання, на підставі звернення Клієнта, приймає на себе зобов`язання з надання наступної правової допомоги, зокрема: представляє у встановленому порядку інтереси в судах усіх юрисдикцій та інстанцій (п. 2.1.1. договору); Здійснює підготовку та забезпечення подання до судових органів заяв про видачу судових наказів, про стягнення заборгованості з боржників (п. 2.1.3 договору);

-пунктом 2.8 договору визначено, що для надання правничої допомоги Клієнту адвокатське об`єднання призначає адвоката Гнитку Т.В. та помічника адвоката Вітіва В.;

-пунктом 3 додаткової угоди визначено, що в доповнення до прав Адвокатського об`єднання, визначених договором, партнери Адвокатського об`єднання та/або його адвокати в рамках виконання договору да додаткової угоди мають наступні права, зокрема: Представляти Клієнта з усіма правами, які надано законом учаснику цивільної справи (позивачу, відповідачу), третій особі, заявнику, скаржнику, заінтересованій особі, у т.ч. з правом підписувати та подавати документи, зокрема позовні заяви, відзиви, відповіді на відзиви, заперечення, мирову угоду, заяви, клопотання, відводи, скарги тощо;

-пунктом 4 додаткової угоди сторони домовилися, що мінімальний орієнтовний гонорар за надання правничої допомоги згідно договору та додаткової угоди становить 43 000,00 грн.(за умови розгляду справи в строк що не перевищує трьох місяців без необхідності подання письмового заперечення, додаткових доказів (окрім тих що будуть подані разом з відзивом) та інших заяв, клопотань, пояснень по суті спору). Точна ціна договору дорівнюватиме гонорару, який визначається як сума вартості окремих видів наданої правової (правничої) допомоги помножених на 1 (коефіцієнт складності справи, визначений п. 2 додаткової угоди);

-пунктом 4.1 додаткової угоди передбачено, що вартість окремих видів правової допомоги погоджена сторонами та до кінця 2022 року визначається "Мінімальними ставками адвокатського гонорару Адвокатського об`єднання "Айемпартнерс" на 2022 рік" від 25.01.2022. Вартість правової допомоги, яка буде надана у 2023 році та наступних роках, визначатиметься "Мінімальними ставками адвокатського гонорару Адвокатського об`єднання "Айемпартнерс", затвердженими на відповідний рік;

-пунктом 5 додаткової угоди сторони домовились, що гонорар, передбачений додатковою угодою, Клієнт сплачує після завершення розгляду справи судом першої інстанції на підставі відповідного акту приймання-передачі послуг з надання правової (правничої) допомоги, частинами - по 20% від загальної суми гонорару, визначеної в Акті, не пізніше 30 числа кожного календарного місяця в продовж п`яти місяців.

32. Відповідно до положень статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

33. З огляду на предмет договору об`єктом оплати за договором є надані адвокатом юридичні послуги, у зв`язку із вирішенням спору в суді першої інстанції.

34. Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

35. Судами також встановлено наступне:

35.1. Актом №28/03/24 від 28.03.2024 приймання-передачі послуг з надання правової (правничої) допомоги згідно Договору №3011/19-1 про надання правової допомоги від 30.11.2019 зі змінами, внесеними Додатковою угодою від 05.12.2022 (підписаний та скріплений печатками Адвокатського бюро та Клієнта) сторони підтвердили, що Адвокатським об`єднанням у період з 05.12.2022 по 19.03.2024 надано Клієнту правничу допомогу загальною вартістю 74 475,00 грн.

35.2. Акт №28/03/24 від 28.03.2024 містить перелік наданих послуг який складає 27 позицій, серед яких, зокрема: правовий аналіз позовної заяви та документів наданих клієнтом, аналіз судової практики, законодавства, та підзаконних актів, консультація та інформування клієнта з приводу поточного стану справи в суді, дистанційне (через систему електронний суд та інші засоби) ознайомлення з клопотаннями, заявами позивача, моніторинг відкритих джерел та веб ресурсів з приводу отримання інформації щодо стану розгляду справи, аналіз та технічна підготовка доказів, вартістю 10 000,00 грн.; написання відзиву вартістю 8 000,00 грн.; складання адвокатських запитів вартістю 1 500,00 грн.; складання заяви про застосування позовної давності вартістю 2 000,00 грн; складання клопотань про приєднання доказів з формуванням додатків вартістю 4 250,00 грн.; ознайомлення із матеріалами реєстраційної справи (томи №3893, №3892) вартістю 3 675,00 грн., ознайомлення із матеріалами реєстраційної справи (томи №1 та №2) на нежитлове приміщення "Г-1" вартістю 4 625,00 грн., ознайомлення із матеріалами інвентаризаційної справи вартістю 5 425,00 грн.; складання клопотання про передачу справи до Господарського суду Львівської області вартістю 2 000,00 грн.; складання заяви про відшкодування витрат з розрахунком судових витрат від 28.03.2024 (з додатками) вартістю 3 500,00 грн.; участь в судових засіданнях 20.12.2022, 23.01.2023, 14.02.2023, 06.03.2023, 07.04.2023, 28.04.2023, 21.07.2023, 08.09.2023, 16.10.2023, 31.10.2023, 16.01.2024, 20.02.2024, 19.03.2024 - вартістю 29 500,00 грн (вартість наданих послуг, відображених в Акті, нараховано у відповідності до Ставок гонорару, визначених "Мінімальними ставками адвокатського гонорару Адвокатського об`єднання "Айемпартнерс" на 2022-20244 роки).

35.3. Також, в Акті №28/03/24 від 28.03.2024 приймання-передачі послуг з надання правової (правничої) допомоги зазначено, що згідно п. 1 Акту послуги (правова допомога), Адвокатським об`єднанням надано належним чином, зауважень чи будь-яких претензій у Клієнта немає; Згідно п. 5 Додаткової угоди від 05.12.2022 до Договору та п. 1 Акту Клієнт сплачує Адвокатському об`єднанню 20% від загальної суми гонорару, що становить 14 895,00 грн. до 30 березня 2024 року. Решта гонорару Клієнт сплачує на рахунок Адвокатського об`єднання частинами по 20% від загальної суми гонорару, визначеної Актом не пізніше 30-го числа кожного календарного місяця у період з квітня до липня 2024 року.

35.4. Платіжною інструкцією №10358 від 28.03.2024 відповідач-3 підтверджує перерахування на рахунок Адвокатського об`єднання "Айемпартнерс" 14 895,00 грн. за правничу допомогу у справі №462/5116/22.

35.5. У заяві про відшкодування судових витрат відповідач-3 також вказав, що крім судових витрат, детальний опис яких викладено в Акті №28/03/24 від 28.03.2024 приймання-передачі послуг з надання правової (правничої) допомоги, ним буде понесено судові витрати на оплату засідання з розгляду цієї заяви щодо розподілу судових витрат у розмірі 2 500,00 грн (вартість судового засідання, згідно до Ставок гонорару на 2024 рік, визначених "Мінімальними ставками адвокатського гонорару Адвокатського об`єднання "Айемпартнерс" на 2024 рік" від 01.01.2021). До заяви додано рахунок на оплату №29/03-1 від 29.03.2024 р., щодо попередньої оплати ТОВ "Грінера Україна" на користь Адвокатського об`єднання "Айемпартнерс" гонорару за участь у судовому засіданні (щодо розгляду судових витрат) у справі №914/2576/23(462/5116/22), на суму 2 500,00 грн.

35.6. Суди встановили, що представництво інтересів ТОВ "Грінера Україна" здійснювалось адвокатом Гнитка Т.В. на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги, виданого 06.12.2022 Адвокатським об`єднанням "Айемпартнерс", яка взяла участь у судових засіданнях, призначених Залізничним районним судом м. Львова та Господарським судом Львівської області по розгляду спору (дати зазначені в Акті №28/03/24 від 28.03.2024 приймання-передачі послуг з надання правової (правничої) допомоги) та в судовому засіданні (11.04.2024) по розгляду заяви про відшкодування судових витрат.

36. Судами також встановлено, що у цій справі Залізничний районний суд м. Львова, а надалі Господарський суд Львівської області у межах справи №914/2576/23 про банкрутство ПП "Едель", розглядав справу №914/2576/23(462/5116/22) за позовом Приватного підприємства "Торгівельно-логістичний центр" до Приватного підприємства "Едель", Акціонерного товариства "Міжнародний інвестиційний банк", Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінера Україна", ОСОБА_1 , в якому позивач просив:

1) Визнати за ПП "Торгівельно-логістичний центр" право власності на 49/100 частки об`єкту нерухомості реєстраційний номер 36404360 - будівлі автостоянки КАМАЗ, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 30, та складається з: 1) трансформаторної літ. "Д-1", площею 51,6 кв.м.; 2) артскважини літ. "Є-1", площею 11,3 кв.м.; 3) артскважениліт. "Ж-1", площею 8,3 кв.м.; 4) естакади літ. "З-1", насосної літ. "І-1", площею 51,8 кв.м., 5) замощення літ. "І", навісу з воротами літ. "Ґ-1", площею 170,2 кв.м.; 6) нежитлового приміщення (контрольно-пропускний пункт) під літ. "Г-1", площею 151,8 кв.м. загальною площею 445 кв.м.;

2) Скасувати державну реєстрацію права власності ПП "Едель" на нежитлове приміщення, реєстраційний номер майна 6842349, під літ. "Г-1", загальною площею 151,8 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, буд. 28, частка власності 1/1;

3) Скасувати державну реєстрацію права власності ПП "Едель" на нежитлову будівлю, реєстраційний номер майна 6842945, під літ. "Ґ-1", загальною площею 170,2 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, буд. 28, частка власності 1/1;

4) Визнати недійсним Іпотечний договір № 00006.13-СBD/PL.108 від 31.05.2013 в частині передачі ПП "Едель" в іпотеку ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк" предмету іпотеки №2, а саме нежитлової будівлі (навіс з воротами), реєстраційний номер 6842945, позначену в плані під літерою "Ґ-1", загальною площею 170,2 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, буд. 28, та предмету іпотеки №3, а саме нежитлового приміщення (контрольно-пропускний пункт), реєстраційний номер 6842349, позначену в плані під літ. "Г-1", загальною площею 151,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, буд. 28;

5) Визнати недійсним Договір купівлі продажу від 21.07.2022 року, що посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Черник Н.С. (зареєстровано в реєстрі за №638) в частині продажу ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк" у власність в рівних частках (по 1/2 частці) ТзОВ "Грінера Україна" та фізичній особі ОСОБА_1 нежитлового приміщення (контрольно-пропускний пункт), реєстраційний номер 72143046101, позначену в плану під літ. "Г-1", загальною площею 151,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, буд. 28, та нежитлової будівлі (навіс з воротами), реєстраційний номер 72329746101, позначену в плані під літерою "Ґ-1", загальною площею 170,2 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, буд. 28.

37. Господарський суд Львівської області ухвалою від 19.03.2024 у справі № №914/2576/23(462/5116/22) за заявою позивача позов ПП "Торгівельно-логістичний центр" до ПП "Едель", Акціонерного товариства "Міжнародний інвестиційний банк", Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінера Україна" та ОСОБА_1 про визнання права власності, скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсними договорів - залишив без розгляду в порядку п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

38. Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

39. Надаючи оцінку діям позивача, які призвели до залишення позову без розгляду, на предмет їх обґрунтованості/необґрунтованості в розумінні приписів, які містяться у статті 130 ГПК України, суд першої інстанції врахував, що розгляд цієї справи неодноразово відкладався, у судовому засіданні з розгляду справи, після з`ясування обставин справи, заслуховування пояснень представників сторін та дослідження доказів, на стадії судових дебатів представник позивача заявив про відмову від позову, подавши суду письмову заяву.

40. Суди попередніх інстанцій також врахували наступні обставини:

-аналогічний позов у справі №914/2731/19 повернутий без розгляду ( за позовом риватного підприємства Торгівельно-логістичний центр, м. Львів до Приватного підприємства Едель, Акціонерного товариства Міжнародний інвестиційний банк, третя особа-1, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю Львівська автоколона №2207, про визнання права власності, скасування державної реєстрації права власності та визнання недійсним договору іпотеки);

-слухання у Справі №914/2576/23(462/5116/22) відбувались протягом півтора року двома судами і безпідставно подані клопотання позивача були спрямовані на затягування процесу (17 призначених судових засідань);

-позивач не заявив клопотання про зменшення витрат, не зазначив про необґрунтованість чи неспівмірність, заявлених до стягнення витрат, не заперечував факт надання професійної правничої допомоги, не забезпечив участі свого представника у судовому засіданні 19.03.2024;

- мотиви наведені у заяві позивача про залишення без розгляду позову обґрунтована лише тим, що сторони вільні розпоряджатися своїми правами на власний розсуд.

41. Так, колегія суддів погоджується із доводами скаржника про його право на звернення до суду, подання клопотань, заяв, натомість, реалізація позивачем своїх прав не позбавляє ТОВ "Грінера Україна" реалізовувати своє право звернення до суду про компенсацію судових витрат.

42. Отже суди, на підставі встановлених обставин справи щодо непослідовності дій позивача у їх сукупності із зверненням з позовом, подання заяви про залишення позову без розгляду) встановили і зазначили у судовому рішенні про необґрунтовані дій позивача і в чому вони полягали. А тому доводи скаржника щодо недотримання судами обов`язку зі встановлення обставин, які вказують на необґрунтованість дій позивача не відповідають дійсності.

43. Суд касаційної інстанції відповідно до частини другої статті 300 ГПК України не має права вирішувати питання про перевагу одних доказів.

44. Натомість у справі, яка переглядається, позивач, звертаючись до суду із заявою про залишення позову без розгляду, не навів жодної причини подання такої заяви, а лише обмежився посиланням на таке право, передбачене пунктом 5 частини першої статті 226 ГПК України.

45. Відтак, здійснивши касаційне провадження у даній справі, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає, що вказані висновки судів попередніх інстанцій цілком узгоджуються із наведеними вище приписами ГПК України та висновками суду касаційної інстанції щодо них. Заперечень в частині наданих відповідачу-3 послуг позивачем не заявлялось.

46. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

47. З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, а Суд не вбачає підстав для скасування законних та обґрунтованих судових рішень, прийнятих за результатом розгляду заяви відповідача-3 про стягнення з позивача судових витрат на професійну правничу допомогу.

48. Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

49. Так, зокрема, скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах, зазначивши наступне: «у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень ч. 5 ст.130 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вказана норма є спеціальною по відношенню до загальних правил розподілу судових витрат, встановлених ст.129 Господарського процесуального кодексу України. Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 року у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 року у справі № 922/592/17, додаткових ухвалах Верховного Суду від 20.05.2021 року у справі № 910/14162/17, від 26.04.2021 року у справі № 910/12099/17, від 12.07.2021 року у справі № 903/317/20, від 12.07.2021 року у справі № 903/254/20, від 23.07.2021 року у справі № 910/13025/19.

50. Суд касаційної інстанції вважає такі аргументи необґрунтованими та зазначає, що у цій справі судом апеляційної інстанції вірно застосовано ч. 5 ст.130 Господарського процесуального кодексу України та не вбачає неврахування судом апеляційної інстанції вказаного висновку щодо її застосування.

51. Щодо посилання скаржника на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 20.06.2023 року у справі № 925/1372/21, від 11.05.2023 року у справі № 921/811 /21, від 25.04.2023 року у справі № 924/341/22, які на думку скаржника не були враховані судом апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне:

- щодо постанови Верховного Суду від 20.06.2023 року у справі № 925/1372/21, то у справі № 925/1372/21 дійсно розглянуто спір щодо розподілу судових витрат внаслідок залишення позовної заяви без розгляду за заявою позивача. Водночас, у справі №925/1372/21 касаційну скаргу подавали відповідачі у зв`язку з незгодою із частковим скасуванням додаткової ухвали апеляційним судом і зменшенні стягнутих витрат на правничу допомогу на 10 000, 00 грн, а не через на порушенні судами першої та апеляційної інстанцій ч. 5 ст. 130 ГПК України. Інша частина справи №925/1372/21 стосується розгляду касаційної скарги одного з відповідачів на додаткову постанову суду апеляційної інстанції, який стягнув на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції (позивач просила стягнути 16 080,00 грн, а суд стягнув 3 595,08 грн. В рівних частинах з кожного відповідача). У цій касаційній скарзі заявник касаційної скарги дійсно покликався на порушення судом апеляційної інстанції норми ч. 5 ст. 130 ГПК України, втім обставини справи №925/1372/21 абсолютно відмінні від справи, що розглядається, оскільки Верховний Суд виснував, що загалом положення ч. 5 ст. 130 ГПК України у цій справі застосуванню не підлягали, оскільки вони визначають право відповідача на звернення до суду з вимогою про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необгрунтованих дій позивача. Проте, апеляційний господарський суд розглядав заяву позивача про розподіл судових витрат понесених останнім за наслідками розгляду та часткового задоволення його апеляційної скарги. Водночас, у справі, що розглядається апеляційний суд переглядав додаткову ухвалу суду першої інстанції саме на предмет наявності чи відсутності порушень ч. 5 ст. 130 ГПК України, на яку покликався апелянт, і суд апеляційної інстанції проаналізував обставини справи на предмет наявності необґрунтованих дій позивача. Відтак вищевказана постанова у справі № 925/1372/21, не врегульовує подібних правовідносин.

- щодо постанови від 11.05.2023 року у справі № 921/811 /21, то у вказаній справі заявник не обґрунтовував у своїх заявах вчинення позивачем необґрунтованих дій, які призвели до понесення відповідачем-1 витрат, пов`язаних з розглядом справи, на відміну від справи, що розглядається, де відповідач-3 їх обґрунтував, а суд апеляційної інстанції відповідно проаналізував вказані заявником обставини справи на предмет наявності необґрунтованих дій позивача. Відтак, постанова Верховного Суду від 11.05.2023 у справі № 921/811/21 прийнята за відмінних обставин справи, не є релевантною до справи що розглядається;

- щодо посилання на постанову Верховного Суду від 25.04.2023 року у справі № 924/341/22, колегія суддів зазначає, що вказана справа дійсно врегульовує подібні правовідносини, але у цій справі спір вирішено на користь відповідача, а не на користь позивача.

52. Крім того, скаржник у касаційній скарзі наводить нібито витяг із правової позиції Верховного Суду такого змісту: «Господарський процесуальний кодекс України не містить норм, які би встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями не можна розуміти реалізацію позивачем своїх процесуальних прав». Проте, висновок Верховного Суду сформульований інакше: «ГПК України не містить норм, які б визначали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду». Отже, вказані скаржником аргументи є безпідставними та зводяться до власного, довільного тлумачення висновків Верховного Суду.

53. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

54. Згідно з статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

55. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку, що постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.08.2024 та додаткову ухвалу Господарського суду Львівської області від 11.04.2024 у справі № 914/2576/23(462/5116/22), за результатами розгляду заяви відповідача-3 про стягнення з позивача судових витрат на професійну правничу допомогу прийняті відповідно до фактичних обставин справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для їх зміни або скасування відсутні.

56. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та додаткової ухвали суду першої інстанції немає, то судовий збір згідно статті 129 ГПК України за подання касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства Торгівельно-логістичний центр" від 30.09.2024 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.08.2024 та на додаткову ухвалу Господарського суду Львівської області від 11.04.202 залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.08.2024 та додаткову ухвалу Господарського суду Львівської області від 11.04.2024 у справі № 914/2576/23(462/5116/22) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді О. В. Васьковський

В. Я. Погребняк