Ухвала

від 15.11.2024 по справі 477/2249/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/2249/24

Провадження №1-кс/477/1194/24

УХВАЛА

про скасування арешту майна

15 листопада 2024 року місто Миколаїв

Слідчий суддя Жовтневого районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах третьої особи, щодо майна якої вирішено питання про накладення арешту ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12024150000000665 від 24 липня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

13листопада 2024року адвокат ОСОБА_3 ,діючи вінтересах третьоїособи,щодо майнаякої вирішенопитання пронакладення арешту ОСОБА_4 звернувся дослідчого суддіЖовтневого районногосуду Миколаївськоїобласті зклопотанням проскасування арештумайна,подане вмежах кримінальногопровадження №12024150000000665від 24липня 2024року,в якомупросить скасуватиарешт,накладений ухвалоюслідчого суддіЖовтневого районногосуду Миколаївськоїобласті від01жовтня 2024року усправі №477/2249/24на майно,що належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на праві власності, а саме: мобільний телефон, марки «Iphone 15 Pro Max», ІМЕІ: НОМЕР_1 та сім картою № НОМЕР_2 .

Клопотання вмотивовано тим, що 24 вересня 2024 року під час обшуку житла та іншого володіння особи за місцем проживання ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 , було виявлено та вилучено речі та документи, належні останньому, на які ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду Миколаївської області від 01 жовтня 2024 року накладено арешт, у подальшому застосуванні якого на даний час відпала потреба.

У судове засідання адвокат ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 , будучи повідомленими про час та місце розгляду справи не з`явилися. Захисником подано заяву про розгляд клопотання про скасування арешту майна без його участі, просив клопотання задовольнити.

Прокурор групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_5 в судове засіданні по розгляду клопотання не з`явився.

Згідно з положенням частини четвертої статті 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Дослідивши клопотання про скасування арешту майна та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Абзацом 2 частини першої статті 174 КПК передбачено, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Із аналізу наведеної норми вбачається, що прийняття рішення про скасування арешту майна за клопотанням вищенаведених осіб можливе лише за таких умов:

вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба;

вони доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.

У клопотанні адвокат ОСОБА_3 , діючи в інтересах власника вилученого майна ОСОБА_4 зазначає про те, що у застосуванні арешту майна відпала потреба, тому, з огляду на принцип диспозитивності, суд має встановити наявність або відсутність лише вказаної підстави для скасування арешту.

На підставі наявних матеріалів, слідчим суддею встановлено, що в провадженні СУ ГУНП в Миколаївській області перебуває кримінальне провадження №12024150000000665 від 24 липня 2024 року за правовою кваліфікацією, передбаченою частиною третьою статті 332 КК України за фактом організації діяльності щодо незаконного переправляння осіб через державний кордон України,.

У межах вказаного провадження ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 332 КК України.

На підставі протоколу огляду предмета від 11 вересня 2024 року, органом досудового розслідування на мобільному телефоні затриманого ОСОБА_6 виявлено листування через мобільні додатки з невстановленими особами, предметом якого є можливість виготовлення документів ряду осіб, що надавали б можливість перетину державного кордону України, однією з яких є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду Миколаївської області від 19 вересня 2024 року, проведено обшук житла та іншого володіння особи за місцем фактичного проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по АДРЕСА_1 під час якого, було виявлено та вилучено мобільний телефон, належний останньому.

У подальшому, ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду Миколаївської області від 01 жовтня 2024 року на вказане майно накладено арешт з метою його збереження як речового доказу.

Враховуючи мету і підставу арешту, а також доводи учасників провадження, слідчому судді необхідно з`ясувати, чи відпала подальша потреба у збереження вилученого майна як речових доказів у цьому кримінальному провадженні.

Вирішуючи вказане питання, слідчий суддя виходить з того, що за змістом частини першої, другої статті 98 КПК, речовими доказами є, зокрема, матеріальні об`єкти, які містять відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, які встановлюються під час кримінального провадження.

Відповідно до поданого клопотання про скасування арешту майна, вбачається, що органом досудового розслідування здійснено огляду вилученого у ОСОБА_4 майна, зокрема мобільного телефону та інформації, яка має значення для досудового розслідування не знайдено.

Прокурор у поданій слідчому судді заяві також не заперечував проти задоволення клопотання захисника, та не надав відповідних доводів які б вказували на необхідності у подальшому збереження вилученого майна.

При цьому слідчий суддя враховує, що з часу вилучення майна, що є предметом розгляду у даному клопотанні, пройшов тривалий час, та з вилученим телефоном, мали бути виконані усі необхідні дії, проведено його огляд та встановлено наявність або відсутність будьяких даних на цьому електронному засобі, які б мали значення для кримінального провадження.

При цьому слід зауважити, що мобільний телефон, марки «Iphone 15 Pro Max», ІМЕІ: НОМЕР_1 та сім картою № НОМЕР_2 , як технічні пристрої не мають самі по собі доказового значення у даному кримінальному провадженні, а є лише матеріальним носієм інформації, на якому збережені відомості, які мають значення для кримінального провадження.

У випадку копіювання електронних документів, які є самостійними джерелами доказів, на інший матеріальний носій за умови належного фіксування результатів такої дії, немає необхідності у збереженні матеріальних носіїв інформації, на яких такі електронні документи початково містились.

За положенням статті 131 та статті 170 КПК України вбачається, що утримання органом досудового розслідування речей, правомірно належних особі на праві приватної власності, має бути спрямоване виключно на досягнення завдань кримінального провадження. Тому після проведення з вилученими речами всіх необхідних процесуальних дій (оглядів, експертних досліджень) і належної процесуальної фіксації виявленої доказової інформації, такі речі як найшвидше мають бути повернуті власнику, що відповідає приписам статті 100 КПК України..

Оскільки слідчим суддею не встановлено обставин, які б свідчили про наявність на вилученій у ОСОБА_4 мобільній техніці логічного захисту, інформації, що має значення для досудового розслідування цього кримінального провадження, що обумовлювало б його подальше його утримання стороною обвинувачення, то відсутні підстави для подальшого утриманні стороною обвинувачення відповідних електронних пристроїв.

За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що на даний час мобільний телефон, марки «Iphone 15 Pro Max», ІМЕІ: НОМЕР_1 та сім картою № НОМЕР_2 доказового значення не мають, а отже більше не відповідає критеріям, визначеним статтею 98 КПК, а тому у подальшому його арешті потреба відпала.

Враховуючи викладене, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність скасування арешту з відповідного майна.

При цьому не підлягає задоволенню клопотання в частині покладення обов`язку слідчого повернути майно на яке скасовано арешт ОСОБА_4 , з огляду на ту обставину, що нормами частини третьої, четвертої статті 169 КПК України встановлено обов`язок слідчого, прокурора після отримання судового рішення про відмову в задоволенні або про часткове задоволення клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, судового рішення про повне або часткове скасування арешту тимчасово вилученого майна вжити заходів щодо виконання судового рішення та направити повідомлення про його виконання слідчому судді.

Керуючись статтями 174, 372 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити частково.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду Миколаївської області від 01 жовтня 2024 року у справі №477/2249/24 (провадження 1-кс/477/996/24) на майно, вилучене 24 вересня 2024 року під час проведення обшуку житла та іншого володіння особи за місцем фактичного проживання ОСОБА_4 , а саме на мобільний телефон, марки «Iphone 15 Pro Max», ІМЕІ: НОМЕР_1 та сім картою № НОМЕР_2 .

В іншій частині клопотання відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_7