Ухвала

від 20.01.2025 по справі 477/2249/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/2249/24

Провадження №1-кс/477/25/25

УХВАЛА

про відмову у задоволенні клопотання

20 січня 2025 року місто Миколаїв

Слідчий суддя Жовтневого районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , власника майна, щодо якого вирішується питання про арешт ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві клопотання прокурора відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_4 в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12024150000000665 від 24 липня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 332 КК України про арешт майна

ВСТАНОВИВ:

10 січня 2025 року до Жовтневого районного суду Миколаївської області надійшло клопотання прокурора відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_4 , подане в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12024150000000665 від 24 липня 2024 року про накладення арешту на майно, що було вилучено 10 січня 2025 року в ході проведення санкціонованого обшуку житла та іншого володіння за місцем проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування поданого клопотання вказує, що слідчим відділом СУ ГУНП в Миколаївській області за фактом організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України місцевим мешканцем Миколаївської області 24 липня 2024 року внесено відомості до ЄРДР за №12024150000000665 та розпочато досудове розслідування за частиною третьою статті 332 КК України.

Досудовим розслідуваннямвстановлений факт ймовірного вчинення дій спрямованих на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України ОСОБА_5 , який діяв з корисливих мотивів.

В ході досудового розслідування здобуто докази які вказують на те, що до вчинення дій пов`язаних з організацією незаконного переправлення осіб через державний кордон України, окрім ОСОБА_5 може бути причетною також і ОСОБА_3

10 січня 2025 року в ході проведення санкціонованого обшуку житла та іншого володіння за місцем проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 було виявлено та вилучено майно згідно переліку.

Оскільки майно, вилучене в ході проведення обшуку, що здійснено на підставі ухвали слідчого судді, може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже відповідає критеріям речових доказів, визначених частиною першою статті 98 КПК України, тому з метою забезпечення збереження речових доказів прокурор ОСОБА_4 звернувся з даним клопотанням.

У судове засіданні прокурор ОСОБА_4 не з`явився. Від прокурора групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_6 надійшла заява про розгляд клопотання без його участі та подані витребувані слідчим суддею докази.

ОСОБА_3 , як володілець вилученого майна в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання прокурора посилаючись на те, що вилучене під час обшуку майно не відповідає критеріям речового ознаку, оскільки не містить у собі будь-яких відомостей про предмет кримінального правопорушення, так як вилучений ноутбук наданий їй за місцем роботи для дистанційної роботи, мобільний телефон придбаний нею у жовтні 2024 року, тоді як обставини вчинення кримінального правопорушення інкриміновані підозрюваному ОСОБА_5 мали місце у червні 2024 року. Крім того посилається і на те, що нею не обмежувався доступ до мобільного терміналу, шляхом надання коду доступу до телефону.

Заслухавши пояснення ОСОБА_3 , перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, приходжу до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з представлених матеріалів, що слідчим відділом СУ ГУНП в Миколаївській області за фактом організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України місцевим мешканцем Миколаївської області 24 липня 2024 року внесено відомості до ЄРДР за №12024150000000665 та розпочато досудове розслідування за частиною третьою статті 332 КК України.

Досудовим розслідуванняцього кримінальногопровадження встановлено,що ОСОБА_5 керуючись злочинним умислом, спрямованим на незаконне збагачення, розуміючи суспільно- небезпечний характер своїх дій, розробив злочинний план виконання ряду дій, спрямованих на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, у тому числі шляхом виготовлення документів, які дають право військовозобов`язаним чоловікам право на перетин державного кордону України, керівництво діями таких осіб під час перетину державного кордону, сприяння їх вчиненню в тому числі порадами та вказівками, наданням засобів та усуненням перешкод, за грошову винагороду від таких осіб.

30 серпня 2024 року ОСОБА_5 під час розмови з ОСОБА_7 , за допомогою мобільного телефону, запропонував їм зустрітися на території автомобільної мийки за адресою: вулиця Айвазовского, у місті Миколаєві Миколаївської області для обговорення плану дій, щодо організації незаконного переправлення через державний кордон та узгодження суми за вчиненні ОСОБА_5 дії.

Цього ж дня, близько 14:31 год., ОСОБА_5 в ході особистої зустрічі з ОСОБА_7 на раніше обумовленому місці, повідомив останньому, що за грошову винагороду в сумі 12 000 доларів США зможе організувати його незаконне переправлення через державний кордон України. З цією метою та виготовлення пакету документів для вільного пересування на території країн Європейського Союзу після перетину невстановленого досудовим розслідуванням пункту пропуску Республіки Молдова або Румунії, ОСОБА_7 необхідно надати копію паспорта громадянина України, ідентифікаційний код, та військовий квиток за наявності.

04 вересня 2024 року під час особистої зустрічі ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_7 обставини за яких має відбутися його перетин кордону та подальші дії після перетину кордону, а 05 вересня 2024 року ОСОБА_5 під час телефонної розмови через месенджер WhatsApp із ОСОБА_7 повідомив, що отримав фото паспорта громадянина України, картки платника податків ОСОБА_7 , та може зустрітися із ним 06 вересня 2024 року для отримання грошової винагороди в сумі 12000 доларів США, після чого забезпечить організацію незаконного перетину державного кордону України.

06 вересня 2024 року об 11.00 годині ОСОБА_5 зустрівся з ОСОБА_7 біля приміщення ресторану «New York Street Pizza», за адресою: проспект Центральний, 138в, Миколаїв, Миколаївська область, де повідомив, що вже розпочато процес виготовлення документів для перетину державного кордону України та вільного пересування по території країн Європейського Союзу та після надання коштів він повідомить про час виїзду.

Отримавши від ОСОБА_7 кошти у обумовленому раніше розмірі 12000 доларів США, злочинні дії ОСОБА_5 були припинені співробітниками правоохоронних органів, шляхом його затримання.

За змістом протоколу огляду предмета від 11 вересня 2024 року, вбачається що на мобільному телефоні, який було вилучено 06 вересня 2024 року в ході затримання ОСОБА_5 органом досудового розслідування виявлено листування через мобільні додатки з невстановленими особами, предметом якого є можливість виготовлення документів ряду осіб, що надавали б можливість перетину державного кордону України.

На виконання доручення слідчого, органом досудового розслідування встановлено, що однією з осіб, якій було адресовано відправлення фотознімків документів військовозобов`язаних осіб є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою АДРЕСА_1 .

10 січня 2025 року проведено обшук житла та іншого володіння особи за місцем проживання ОСОБА_3 під час якого були виявлено та вилучено мобільні телефони, та ноутбук.

Постановою слідчого від 10 січня 2025 року, вилучені під час обшуку мобільні телефони та ноутбук визнано речовими доказами та долучено до матеріалів кримінального провадження.

Вважаючи, що вилучена органом досудового розслідування комп`ютерна та мобільна техніка має ознаки речового доказу, оскільки зберегла на собі сліди злочину та могла використовуватися як засіб вчинення кримінального правопорушення, з метою забезпечення його збереження, прокурор ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді з даним клопотанням.

Як вбачається з поданого клопотання, прокурор ОСОБА_4 , звертаючись до слідчого судді з даним клопотанням посилається на те, що вилучене майно має значення для досудового розслідування у кримінальному провадженні, оскільки є доказами злочинної діяльності, а тому відповідно до статті 170 КПК України, з метою досягнення дієвості кримінального провадження, існують правові підстави для арешту вилученого майна.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для арешту вилученого майна, слідчий суддя виходить з такого.

Так, у відповідності до положень частини першої, другої статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема є доказом злочину. Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно частин другої статті 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Згідно із частиною третьою статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Тобто, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно зі статтями 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно зі статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Вимогами частини першої статті 16 КПК України визначено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Тому, за змістом частини третьої статті 170 КПК у справах про арешт майна з метою, наведеною у пункті 1 частини другої статті 170 КПК України, відповідність майна будь-якому з критеріїв речових доказів перевіряється згідно зі стандартом доведення «достатні підстави». Наведений стандарт не вимагає від сторони обвинувачення надання безумовних та беззаперечних доказів, а передбачає хоча б необхідність наведення достатньо вагомих фактів та об`єктивних відомостей, аналіз яких у їх взаємозв`язку між собою дозволяє дійти висновку про відповідність вилученого майна критеріям речових доказів.

При цьому під час оцінки відповідності майна, відносно якого подано клопотання про арешт, ознакам речових доказів, слідчий суддя враховує зміст поняття «речові докази», що розкривається у статтях 84, 98 КПК України.

Зокрема, відповідно до частини першої статті 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

За положенням статті 98 КПК України, речові докази - це матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, серед іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення тощо.

Оцінка доказів із точки зору їх допустимості є заключним етапом доказування та здійснюється судом за наслідком розгляду справи по суті. Під час здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування, вказане питання не входить до повноважень слідчого судді.

Натомість, під час розгляду клопотання про арешт майна на стадії досудового розслідування слідчий суддя має оцінити можливість використання майна, на яке слідчий, прокурор бажає накласти арешт, як доказу у кримінальному провадженні.

За змістом протоколу обшуку від 10 січня 2025 року вбачається, що під час віднайдення мобільних телефонів та ноутбуку, органом досудового розслідування встановлено власника цього майна, а також отримано доступ до інформації що міститься на вказаному майні.

Отже,мобільний телефон, марки «iPhone 15 Pro Max», мобільний телефон марки «iPhone 5s» та ноутбук, марки «НР», які вилучені за місцем постійного проживання ОСОБА_3 відповідатимуть за одним із наведених критеріїв ознакам речових доказів за наявності достатніх підстав вважати, що вони, або один з них 1) був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, 2) зберіг на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, 3) містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, 4) був об`єктом кримінально протиправних дій, 5) набутий кримінально протиправним шляхом.

Застосовуючи наведений підхід до тлумачення норм кримінального процесуального закону в контексті обставин цього клопотання, слідчий суддя зважує на ту обставину, що посилаючись у клопотанні на необхідність накладення арешту на вищевказане майно, яке було вилучено за місцем проживання ОСОБА_3 , прокурор повинен був зазначити, яке відношення до кримінального провадження №12024150000000665 від 24 липня 2024 року, внесеного до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 332 КК України має майно, що було вилучене органом досудового розслідування, як власне і особа, у якої таке майно було вилучене.

Однак, жодних об`єктивних даних, які б підтверджували, що вилучене майно було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, слідчий суддя з наданих до суду матеріалів провадження не вбачає.

Так долученими до матеріалів клопотання документами, що витребувані слідчим суддею, зокрема протоколом огляду від 16 січня 2025 року не встановлено наявності на вилучених телефонах та ноутбуці відомостей, щодо спілкування їх власника з будь-якими особами стосовно обставин вчинення кримінального правопорушення, пов`язаного із вчиненням дій спрямованих на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України ОСОБА_5 .

За змістом вказаного протоколу огляду вбачається, що оглянувши вилучене майно органом досудового розслідування не виявлено інформації яка б свідчила про причетність ОСОБА_3 до вчинення зазначених вище протиправних дій.

Як встановлено під час розгляду клопотання прокурора про арешт майна, ухвалою слідчого судді від 08 січня 2025 року про надання дозволу на проведення обшуку за вказаною адресою, надано дозвіл на обшуки з метою виявлення та вилучення речей та документів, що мають доказове значення у кримінальному провадженні, зокрема засобів телекомунікації мобільного зв`язку, які можуть мати доказове значення у цьому кримінальному провадженні.

Таким чином, згідно з прямо встановленими в ухвалі слідчого судді про проведення обшуків обмежень, в ході обшуків підлягали виявленню та можливому вилученню, в тому чи іншому порядку не будь-які речі та документи, виявлене на місці проведення обшуку, а виключно те, щодо якого мається достатні дані для висновку поза розумним сумнівом, що вказані речі та документи, які мають відношення до фактів організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України.

У свою чергу, звертаючись до слідчого судді з цим клопотанням, органом досудового розслідування не долучено жодного документа, який вказував би про причетність ОСОБА_3 до обставин кримінального правопорушення, що розслідується, та не дає слідчому судді можливості дійти висновку про правомірність вилучення цього майна, підстави для такого вилучення, тощо.

При цьому, як слушно зазначила в судовому засіданні ОСОБА_3 , що також підтверджено відомостями протоколу обшуку від 10 січня 2025 оку та протоколу огляду від 16 січня 2025 року, остання повідомила пароль від логічного захисту телефона, тобто доступ до нього не обмежувався, що надавало органу досудового розслідування здійснити його огляду безпосередньо під час проведення обшуку та виявити відсутність у ньому будь-якої інформації, що має значення для подальшого досудового розслідування цього кримінального правопорушення.

За викладеного, слідчий суддя вважає неналежними доводи органу досудового розслідування, щодо наявності підстав для арешту майна, що було вилучено під час проведення обшуку житла за адресою: АДРЕСА_1 .

Обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог статті 132 КПК України, орган досудового розслідування хоч і визнав постановою вищезазначене майно речовим доказом, проте не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні. Вказане свідчить про відсутність правових підстав для накладення арешту на майно, а саме мобільний телефон, марки «iPhone 15 Pro Max», мобільний телефон марки «iPhone 5s» та ноутбук, марки «НР» з метою забезпечення збереження речових доказів.

На підставі викладеного, керуючись статтями 170-173, 175, 372 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання прокурора відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_4 , яке внесене у кримінальному провадженні №12024150000000665 від 24 липня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 332 КК України про арешт майна відмовити.

Роз`яснити слідчому та прокурору у цьому кримінальному провадженні, що за приписами частини третьої статті 173 КПК України відмова у задоволенні клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі тимчасово вилученого майна.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_8