Постанова

від 28.11.2024 по справі 554/2399/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/2399/24 Номер провадження 22-ц/814/3300/24Головуючий у 1-й інстанції Савченко Л.І. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Карпушина Г.Л.; суддів Дряниці Ю.В., Кузнєцової О.Ю., при секретарі судового засідання Буйновій О.П., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавська міська спілка споживчих товариств» - адвоката Гордієнка Юрія Юрійовича на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 30 липня 2024 року у справі запозовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавська міська спілка товариств» про скасування наказу про звільнення, зобов`язання видати наказ про звільнення та внесення відповідного запису до трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час несвоєчасної видачі дублікату трудової книжки та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2024 року ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив скасувати наказ ТОВ «Полтавська міська спілка товариств» від 20.05.2019 про звільнення ОСОБА_1 за невиконання роботодавцем законодавства про працю, за ч.3ст. 38 КЗпП України; зобов`язатиТОВ «Полтавська міська спілка товариств» видати наказ про звільнення ОСОБА_1 за невиконання роботодавцем законодавства про працю, за ч.3ст. 38 КЗпП України, із зазначенням дати звільнення 26.02.2024 та внести відповідний запис до трудової книжки позивача, стягнути з ТОВ «Полтавська міська спілка товариств» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час несвоєчасної видачі дублікату трудової книжки НОМЕР_1 з 13.02.2020 року по 26.02.2024 року у сумі 312995 грн., стягнути з ТОВ «Полтавська міська спілка товариств» на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди за час несвоєчасної видачі дублікату трудової книжки НОМЕР_1 у сумі 687005 грн.

Обгрунтовуючи позов ОСОБА_1 посилався на те, що він працював в Полтавській обласній спілці споживчих товариств на різних посадах до 2019 року, яка у 2023 році реорганізована в ТОВ «Полтавська міська спілка товариств».

Розпорядженням №20-к від 04.06.2019 позивача звільнено з підприємства за начебто прогули датою 07.12.2018. Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 01.10.2019 у справі № 554/5630/19 звільнення за прогули визнано незаконним та скасовано розпорядження № 2-К від 04.06.2019. Змінено дату і формулювання звільнення «20 травня 2019 року за невиконання роботодавцем законодавства про працю, заст. 38 КЗпП України». Постановою Полтавського апеляційного суду від 02.12.2019 у справі № 554/5630/19 відповідача зобов`язано видати трудову книжку серії НОМЕР_1 , яку він протиправно не видав при звільненні. Позивачем звернуто постанову до виконання і виконавче провадження відкрито.

Також зазначав, що рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 21.07.2020 у справі № 554/4025/20 на користь позивача стягнуті невиплачені лікарняні і середній заробіток у сумі 2033, 25 грн., яке залишено в силі постановою Полтавського апеляційного суду від 28.09.2020 року. Також рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 12.02.2020 у справі № 554/10940/19 стягнуто на користь позивача невиплачену при звільненні заробітну плату, вихідну допомогу і середній заробіток з дня звільнення по 12.02.2020 включно. Постановою Полтавського апеляційного суду від 22.04.2020 це рішення залишено в силі. Вказаними рішеннями встановлено середній заробіток позивача у сумі 212, 20 грн.

Вказував, що 26.02.2024 року державним виконавцем Шевченківського ВДВС складено акт прийому-передачі дублікату трудової книжки, зазначено, що відповідач втратив трудову книжку № НОМЕР_2 яку він мав видати на виконання постанови Полтавського апеляційного суду від 02.12.2019 у справі № 554/5630/19, а тому на виконання вимог Інструкції по заповненню трудових книжок видано її дублікат. Того ж дня було закінчено виконавче провадження № 62341745.

Зазначав, що є підстави для зміни дати звільнення позивача та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що за період з 13.02.2020 по 26.02.2024 року скаладає 1475 днів та відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої постуновою КМУ від 08.02.1995 року № 100, стягненню з відповідача підлягає середній заробіток у сумі 312995 грн.

Окрім того вказував, що у зв`язку із несвоєчасною видачею дублікату трудової книжки і втратою відповідачем оригіналу, є підстави для стягнення моральної шкоди.

Зазначав, що трудова книжка НОМЕР_3 була видана ще під час першого працевлаштування в житті і містила інформацію про весь трудовий шлях за життя позивача.

Наголошував не те, що невидача оригіналу трудової книжки завдала позивачу суттєву моральну шкоду та життєві незручності, оскільки він не міг підтвердити свій трудовий стаж, що необхідно було для участі в різних конкурсах. Також відсутність трудової книжки в принципі унеможливлювала працевлаштування позивача взагалі, а відновити всю інформацію є неможливим, так як він починав свій трудовий шлях у 1970 році у Донецькій області, а тому вважає, що 687005 грн., буде достатнім та обґрунтованим розміром моральної шкоди.

Ухвалою Октябрського районного суд м. Полтави від 30 липня 2024 року провадженняу у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Полтавська міська спілка товариств» про скасування наказу ТОВ «Полтавська міська спілка споживчих товариств» від 29.05.2019 року про звільнення ОСОБА_1 за невиконання роботодавцем законодавства про працю, за ч.3 ст. 38 КЗпП України, - закрито у зв`язку із відсутністю предмету спору.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 30 липня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов`язано ТОВ «Полтавська міська спілка товариств» видати наказ про звільнення ОСОБА_1 за невиконання роботодавцем законодавства про працю, за ч.3ст. 38 КЗпП України, із зазначенням дати звільнення 26.02.2024 та внести відповідний запис до трудової книжки позивача.

Стягнуто з ТОВ «Полтавська міська спілка товариств» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час несвоєчасної видачі дублікату трудової книжки НОМЕР_1 з 22.07.2020 року по 26.02.2024 року у сумі 190767 грн. 80 коп.

Стягнуто з ТОВ «Полтавська міська спілка товариств» на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди за час несвоєчасної видачі дублікату трудової книжки НОМЕР_1 у сумі 10000 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимогвідмовлено.

Стягнуто з ТОВ «Полтавська міська спілка товариств» на користь держави судовий збір у сумі 3 220 грн. 47 коп.

Решту суми судового збору віднесено на рахунок держави.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Полтавська міська спілка товариств» судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5400 грн.

З вказаним рішенням суду не погодився ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення районного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позову.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що районний суд невірно обрахував середній заробіток, оскільки його слід обраховувати виходячи із календарних днів, а не з робочих.

Також відмовляючи частково у стягненні моральної шкоди районний суд значно занизив її розмір та не навів мотивів, а також не врахував обсягу зусиль, які позивач приклав для того, щоб повернути собі трудову книжку.

Окрім того, не згоден із рішенням суду у частині стягнення витрат на правову допомогу, оскільки відповідач не навів доказів щодо розміру витрат на правову допомогу та клопотання про стягнення витрат на правову допомогу, ані позивачу, ані його представнику не були надані, що позбавило права подати клопотання про зменшення розміру цих витрат, а тому відсутні підстави для їх стягнення.

Окрім того із апеляційною скаргою звернувся представник ТОВ «Полтавська міська спілка споживчих товариств» - адвокат Гордієнко Ю.Ю., в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги встановлених обставин судовими рішеннями у справах № 554/9488/20, 554/2989/22, оскільки даними рішеннями вже було вирішено питання про стягенння середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки за період з 13.10.2020 року по 25.01.2022 року та з 26.01.2022 року по 11.04.2023 року. Даними рішеннями було відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки.

Окрім того, при ухваленні оскаржуваного рішення районним судом не взято до уваги, що відповідач виконав всі вимоги ст. 47 КЗпП України в частині видачі відповідачу належно оформленої трудової книжки, що встановлено судовими рішеннями у справі № 554/9488/20, 554/2989/22.

Щодо позовних вимог в частині видачі наказу про звільнення позивача із зазначенням дати звільнення 26.02.2024 року вказують наступне.

Вважає, що судом необґрунтовано визначено дату звільнення позивача, саме з 26.02.2024 року, оскільки відновлена трудовова книжка неодноразово була передана державному виконавцю значно раніше ніж позивач з`явився для її отримання, а тому вважають, що ОСОБА_1 систематично ухилявся від отримання трудової книжки та самостійно обрав час для її отримання, що не залежало від волі відповідача. Вказує, що підстави та формулюваня звільнення ОСОБА_1 встановлені рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 01.10.2019 року яке є чинним на даний час.

Окрім того вказує, що позивачем не доведено, що внаслідок не видачі трудової книжки було завдано йому моральної шкоди, оскільки позивачем не надано будь яких доказів стосовно цього, та не надано доказів, що завдана шкода вплинула на його психоемоційний стан та те, що він не міг працевлаштуватися.

Відповідачем було надані письмові пояснення щодо перебування ОСОБА_1 в трудових відносинах із СТ «АГАВА» та СТ «КООПЗАГОТПРОМ-МКК», що не заперечувалося стороною позивача. Також судом першої інстанції невірно обраховано витрати на правову допомогу, оскільки керуючись принципом пропорційності стягненню підлягали витрати у розмірі 36523,31 грн.

06.09.2024 року від ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

13.09.2024 року від ТОВ «Полтавська обласна спілка споживчих товариств» надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому товариство просило апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. На момент розгляду справи був присутній представник відповідача, інші особи по справі будучи належним чином та завчасно повідомленими про час та місце слухання справи в судове засідання не з`явилися.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляційних скарг, приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає відхиленню, а апеляційну скаргу ТОВ «Полтавська обласна спілка споживчих товариств» слід задовольнити частково виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 374 ч. 1 п. 2 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно із ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено що ОСОБА_1 працював в Полтавській обласній спілці споживчих товариств на різних посадах до 2019 року, яка у 2023 році реорганізована в ТОВ «Полтавська міська спілка товариств». Також встановлено, що розпорядженням №20-к від 04.06.2019 ОСОБА_1 звільнено з підприємства за прогули датою 07.12.2018.

Згідно рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 01.10.2019 у справі № 554/5630/19 визнано протиправним і скасовано розпорядження Полтавської обласної спілки споживчих товариств №20-к від 04.06.2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади помічника голови правління з економічної та інформаційної безпеки на підставі ст.40 п.4 КЗпП України, з 07.12.2018 року; змінено формулювання підстав та дати звільнення та вважається, що ОСОБА_1 звільнений з Полтавської обласної спілки споживчих товариств за власним бажанням, у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю, на підставі ч.3ст.38 КЗпП України, з 20.05.2019 року; зобов`язано Полтавську обласну спілку споживчих товариств внести запис до трудової книжки ОСОБА_1 про його звільнення з посади помічника голови правління з економічної та інформаційної безпеки за власним бажанням, у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю, на підставіст.38 КЗпП України, з 20.05.2019 року.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 02 грудня 2019 року у справі № 554/5630/19 рішення Октябрського районногосуду м.Полтавивід 01 жовтня 2019 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог про покладення на Полтавську обласну спілку споживчих товариств обов`язку видати ОСОБА_1 трудову книжку серії № НОМЕР_3 із записом про звільнення з 20.05.2019 року за ч.3ст. 38 КЗпП України, копію наказу про звільнення з 20.05.2019 року за ч.3ст. 38 КЗпП України, копії всіх наказів про надання йому відпусток а також довідку із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати за весь період його роботискасовано, ухвалено у цій частині нове рішення. Зобов`язано Полтавську обласну спілку споживчих товариств надати ОСОБА_1 трудову книжку серії № НОМЕР_3 із записом про звільнення з 20.05.2019 року за ч.3ст. 38 КЗпП України, зобов`язано Полтавську обласну спілку споживчих товариств надати ОСОБА_1 копію наказу про звільнення з 20.05.2019 року за ч.3ст. 38 КЗпП України, копії всіх наказів про надання йому відпусток а також довідку із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати за весь період його роботи. В іншій частині рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 01 жовтня 2019 року залишено без змін.

Згідно відкритих даних Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2022 року зупинено виконання рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 01 жовтня 2019 року в частині зобов`язання Полтавської обласної спілки споживчих товариств внести запис до трудової книжки ОСОБА_3 про його звільнення з посади помічника голови правління з економічної та інформаційної безпеки за власним бажанням у зв`язку із невиконанням роботодавцем законодавства про працю на підставістатті 38 КЗпП України, з 20 травня 2019 року до закінчення його перегляду в касаційному порядку; зупинено виконання постанови Полтавського апеляційного суду від 02 грудня 2019 року в частині покладення на Полтавську обласну спілку споживчих товариств обов`язку видати ОСОБА_1 трудову книжку серії НОМЕР_3 із записом про звільнення з 20 травня 2019 року на підставі частини третьоїстатті 38 КЗпП України.

Постановою Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі №554/5630/19постанову Полтавського апеляційного суду від 02 грудня 2019 року в частині задоволення позовних вимог щодо видачі наказу про звільненнявід 20 травня 2019 року за частиною третьоюстатті 38 КЗпП Українискасовано, залишено в силі в цій частині рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 01 жовтня 2019 року. В іншій частині рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 01 жовтня2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 02 грудня 2019 року залишено без змін. Поновлено виконання рішення Октябрського районного суду м. Полтавивід 1 жовтня 2019 року в частині зобов`язання Полтавської обласної спілки споживчих товариств внести запис до трудової книжки ОСОБА_1 про його звільнення з посади помічника Голови правління з економічної та інформаційної безпеки за власним бажанням у зв`язку із невиконанням роботодавцем законодавства про працю на підставістатті 38 КЗпП Україниз 20 травня 2019 року. Поновлено виконання постанови Полтавського апеляційного суду від 02 грудня 2019 року в частині покладення на Полтавську обласну спілку споживчих товариств обов`язку видати ОСОБА_1 трудову книжку серії № НОМЕР_3 із записом про звільнення з 20 травня 2019 року на підставі частини третьоїстатті 38 КЗпП України.

Постановою державного виконавця від 27.11.2023 року виконаче провадження щодо видачі ОСОБА_1 трудової книжки було відновлено.

Районним судом також встановлено, що 26.02.2024 року державним виконавцем Шевченківського ВДВС у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у ВП № 62341745 складено акт прийому-передачі дублікату трудової книжки, зазначено, що відповідач втратив трудову книжку серії № НОМЕР_3 , яку він мав видати на виконання постанови Полтавського апеляційного суду від 02.12.2019 у справі № 554/5630/19, а тому на виконання вимог Інструкції по заповненню трудових книжок видано її дублікат. Того ж дня закінчено виконавче провадження № 62341745 (а.с.11-13).

Задовольняючи частково позовні вимоги районний суд вірно виходив з того, що оскільки датою вручення трудової книжки є 26.02.2024 року наявні підстави для зобов`язання відповідача видати наказ про звільнення ОСОБА_1 за невиконання роботодавцем законодавства про працю, за ч. 3 ст. 38 КЗПП України із зазначенням дати звільнення 26.02.2024 року та внести відповідний запис до трудової книжки позивача, що узгоджується із п.4.1,4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Міністерством юстиції та Міністерством соціального захисту населення від 29 липня 1993 року №58.

Разом з тим колегія суддів не погоджується із висновок районного суду щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки з 22.07.2020 року по 26.02.2024 року у розмірі 190767, 80 грн. з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є гарантією того, що учасник справи, незалежно від рівня фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, має можливість забезпечити захист своїх прав та інтересів.

Статтею 47 КЗпП Українивстановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку й провести з ним розрахунок у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 2.4, 2.5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Міністерством юстиції таМіністерством соціального захисту населення від 29 липня 1993 року № 58, записи в трудову книжку при звільненні вносяться власником або уповноваженим ним органом після видачі наказу; з кожним записом, який вноситься до трудової книжки на підставі наказу про звільнення, власник зобов`язаний ознайомити працівника під розписку в особовій картці, авідповідно до пункту 4 цієї Інструкції власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення звнесеним до неї записом про звільнення.

Згідно з пунктом 4.1 Інструкції при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним.

У постанові Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі №569/6979/20 (провадження №61-429св21) зазначено: «Частиною 5статті 235КЗпП Українивизначено, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачуєтьсясередній заробіток за весь час вимушеного прогулу. За змістом зазначеної норми закону середній заробіток у зв`язку із затримкою видачі трудової книжки виплачується працівникові, якщо така затримка призвела до вимушеного прогулу працівника,тобтозатримка видачі трудової книжки перешкодила його працевлаштуванню. Отже, для застосування цієї норми права необхідна наявність таких умов: затримка видачі трудової книжки; вина власника або уповноваженого ним органу; вимушений прогул, викликаний затримкою видачі трудової книжки».

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі №712/12727/19, від 14 липня 2021 року у справі №569/6979/20.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2024 року від 14 липня 2021 року у справі №569/6979/20, оскільки у трудовому праві превалює підхід, за яким вимушений прогул визначають як час, протягом якого працівник з вини роботодавця був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудові функції, обумовлені трудовим договором, виплата середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу законодавцем пов`язується з певним діянням роботодавця, наслідком яких стала неможливість працівника належним чином реалізовувати своє право на працю.

За змістом статей94,116,117 КЗпП Українита статей1,2 Закону України «Про оплату праці», середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є різновидом матеріальної відповідальності роботодавця перед працівником і не входить до структури заробітної плати.

Вичерпний перелік підстав виплати працівникові середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу визначено статтями235,236 КЗпП Україниі вони не підлягають розширеному тлумаченню.

Отже, оплата вимушеного прогулу у встановлених указаними статтямиКЗпП Українивипадках є мірою матеріальної відповідальності роботодавця за порушення права працівника на працю. Підставою матеріальної відповідальності роботодавця є трудове майнове правопорушення, тобто винне протиправне порушення роботодавцем своїх трудових обов`язків, унаслідок чого заподіюється майнова шкода працівникові.

У справі, що переглядається, судом встановлено, що Октябрським районним районним судом м. Полтави видані виконавчі листи по справі № 554/5630/19, які з 24 червня 2020 року перебували на примусовому виконанні Шевченківського ВДВС у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), зокрема, виконавче провадження ВП № 62341745.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 21 липня 2020 року, яке залишено без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 28 вересня 2020 року (справа № 554/4025/20), стягнуто з Полтавської обласної спілки споживчих товариств на користь ОСОБА_1 невиплачену допомогу по тимчасовій непрацездатності у сумі 2033,25 грн, середній заробіток за час затримки виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності за період з 13 лютого 2020 року по 21 липня 2020 року у сумі 2033,25 грн., а всього 4066,50 грн.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 25 січня 2022 року позов ОСОБА_1 до Полтавської обласної спілки споживчих товариств про стягнення середнього заробітку за час затримки у видачі трудової книжки задоволено, стягнуто середні заробіток за період з 13.10.2020 року по 25.01.2022 року у розмірі 97064,15 грн. Постановою Полтаського апеляційного суду від 05 травня 2022 року рішення районного суду скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 06 вересня 2022 року відмовлено ОСОБА_1 у стягенні середнього заробітку за час затримки у видачі трудової книжки за період з 26.01.2022 року по 06.09.2022 року. Постановою Полтавського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року рішення районного суду залишено без змін.

Відмовляючи у стягненні середнього заробітку за час затримки у видачі трудової книжки у вищевказаних справах судами встановлено, що при звільненні позивача із займаної посади згідно розпорядження роботодавця за № 20-к від 04.06.2019 року, трудова книжка, за заявою працівника, надіслана йому засобами поштового зв`язку та фактично отримана 14.06.2019, що підтверджується підписом отримувача на поштовому відправленні № 3603926389146. Таким чином, дійшли висновку про те, що роботодавець виконав вимоги ст.47КЗпП Українив частині видачі працівникові належно оформленої трудової книжки.

Окрім того встановлено, що позивачем не доведено, що така затримка призвела до вимушеного прогулу працівника, тобто затримка видачі трудової книжки перешкодила його працевлаштуванню.

Звертаючись до суду із даним позовом ОСОБА_1 надав нові докази про те, що 26.02.2024 року державним виконавцем Шевченківського ВДВС у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у ВП № 62341745 складено акт прийому-передачі дублікату трудової книжки, зазначено, що відповідач втратив трудову книжку серії № НОМЕР_3 , яку він мав видати на виконання постанови Полтавського апеляційного суду від 02.12.2019 у справі № 554/5630/19, а тому на виконання вимог Інструкції по заповненню трудових книжок видано її дублікат. Того ж дня закінчено виконавче провадження № 62341745 (а.с.11-13).

Враховуючи вказні обставини вважав, що має право на стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у звязку із затримкою видачі трудової книжки саме з 13.02.2020 року по 26.02.2024 року.

Відповідно до вимог статті 12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Слід зазначити, що для стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, слід довести, що така затримка призвела до вимушеного прогулу працівника.

Отже, для стягнення середнього заробітку необхідно наявність таких умов: затримка у видачі трудової книжки; вина власника або уповноваженого ним органу; вимушений прогул, викликаний затримкою видачі трудової книжки.

Наведене відповідає позиції Верховного Суду по справі №569/6979/20 від 14.07.2021.

Разом з тим, як встановлено судовим рішенням у справі № 554/9488/20 року при звільненні ОСОБА_1 із займаної посади згідно розпорядження роботодавця за №20-к від 04.06.2019, трудова книжка, за заявою працівника, була надіслана йому засобами поштового зв`язку та фактично отримана 14.06.2019, що підтверджується підписом отримувача на поштовому відправленні №360392638914.

Таким чином за наявності оригіналу трудової книжки, позивач мав можливість реалізувати своє право на працю.

Окрім того слід зазначити, що, позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що не отримання дублікату трудової книжки йому перешкоджало у працевлаштуванні. Інших доказів які б давали підстави для висновку про те, що затримка видачі трудової книжки призвела до вимушеного прогулу суду не надано.

Тоді як оголошення про проведення конкурсу для призначення на посади у центральному апараті ДБР не є доказами порушення його законних прав на працю, оскільки не доводять, що він приймав участь у конкурсних відборах.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, щовідсутні підстави вважати, що у зв`язку із затримкою видачі трудової книжки мав місце вимушений прогул позивача та були перешкоди для його працевлаштування, а на роботодавця слід покласти матеріальну відповідальність у виді стягнення середнього заробітку за вимушений прогул.

Доводи апеляційної скарги щодо невірного нарахування середнього заробітку не беруться до уваги, оскільки позивачем не доведно самого факту того, що не видача дублікату трудової книжки перешкоджала у його працевлаштуванні.Таким чином відсутні підстави дл нарахування середнього заробітку.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами винних дій відповідача у затримці видачі дублікату трудової книжки та відсутні докази того, що у зв`язку із затримкою видачі дублікату трудової книжки мав місце вимушений прогул позивача та були перешкоди для його працевлаштування, а тому відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.

Оскільки вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди є похідними і обґрунтовуються виною Товариства з обмеженою відповідальністю « Полтавська спілка товариств» тому, що позивач несвоєчасно отримав трудову книжку, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу слід зазначити наступне.

Згідно із частинами першою, другою та п`ятоюстатті 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

ЄСПЛ вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зроблено такі висновки: «Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостоїстатті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності».

За правилами статей 12,81 ЦПК Українироку кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, на підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником відповідача надано: договір про надання професійної правничої допомоги від 15.03.2024 року, акт про надані послуги від 15.03.2024 року, розрахунок суми гонорару за договором про надання професійної правничої допомоги від 15.03.2024 року на суму 34500 грн, акт № 2 про надані послуги від 03.05.2024 року, розрахунок суми гонорару за договором про надання професійної правничої допомоги від 15.03.2024 року на суму 27000 грн.

Таким чином, адвокатом було реалізовано право на подачу клопотання з процесуальних питань.

Згідно положень ч. 9ст. 83 ЦПК України докази понесення витрат на правничу допомогу є додатками до клопотання про стягнення таких витрат, а тому під час вирішення питання про прийняття до розгляду такої заяви суд має керуватись правилами статті 183 ЦП України, зокрема застосовувати наслідки недотримання таких правил як неподання доказів направлення копії заяви разом із додатками іншим учасникам справи - повернення заяви без розгляду, що відповідає правилу частини четвертоїстатті 183 ЦПК України.

Так,ст. 183 ЦПК Українивизначає правові наслідки не надсилання доказів понесення витрат на правничу допомогу іншій стороні по справі, згідно яких до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

Не дотримання вимоги про направлення на адреси інших учасників справи (позивачів) документів, які підтверджують понесені витрати на правничу допомогу, позбавляє позивача можливості подати до суду клопотання про неспівмірність розміру таких витрат відповідно до частини шостоїстатті 137 ЦПК України.

В даному випадку, матеріалами справи не доводиться виконання представником відповідача вимогЦПК Українищодо направлення іншім учасникам справи клопотання про стягнення витрат на правову допомогу з приєднаними до нього додатків як доказів понесених витрат на правничу допомогу.

За вказаних обставин, клопотання представника відповідача про відшкодування витрат на правничу допомогу, слід залишити без розгляду.

Відповідно до ч. 1ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 1 ч. 2ст. 141 ЦПК Українисудові витрати повязані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

Оскільки позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню тому необхідно здійснити перерозподіл судових витрат.

Враховуючи те, що позов задоволено частково, з відповідача на користь держави підлягає стягненню 1209,20 грн за подачу позовної вимоги.

При подачі апеляційної скарги сплаті підлягав судовий збір у розмірі 16813,80 грн. апелянтом саплачено 15000 грн. Таким чином недоплата склала 1813, 80 грн.

Враховуючи викладене, а також те, що апеляційну скаргу задоволено частково, слід компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Полтавська міська спілка товариств» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України 11977 грн. ( 15000 -3023) сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст.367,368, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавська міська спілка споживчих товариств» - адвоката Гордієнка Юрія Юрійовича, задовольнити частково.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 30 липня 2024 року в частині стягнення середнього заробітку за час несвоєчасної видачі дублікату трудової книжки НОМЕР_1 , відшкодування моральної шкоди, та судових витрат - скасувати, ухваливши в цій частині нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.

В іншій частині рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 30 липня 2024 року - залишити без змін.

Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Полтавська міська спілка товариств» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України 11977 грн. сплаченого судового збору.

Клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавська міська спілка товариств» - адвоката Гордієнка Юрія Юрійовичапро стягнення витрат на правову допомогу - залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 02 грудня 2024 року.

Головуючий суддя :

---

Г.Л. Карпушин

Судді:

---

Ю.В. Дряниця

---

О.Ю. Кузнєцова