Постанова

від 27.11.2024 по справі 757/11748/22-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2024 року м. Київ

Справа № 757/11748/22

Провадження: № 22-ц/824/14358/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,

суддів Нежури В. А., Соколової В. В,

секретар Сакалош Б.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Пащенка Олександра Олександровича в інтересах ОСОБА_1

на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 01 червня 2022 року постановлену під головуванням судді Новак Р. В.,

за заявою адвоката Лагутіна І. В. в інтересах ОСОБА_2 про забезпечення позову

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання недійсним правочину та припинення права власності,

у с т а н о в и в:

У травні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом.

01.06.2022 адвокат Лагутін І. В. в інтересах ОСОБА_2 подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відчуження наступних об`єктів нерухомого майна: 6-ти кімнатна квартира загальною площею 287,7 кв.м.: АДРЕСА_1 ; житловий будинок загальною площею 561,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 ; земельна ділянка площею 0,151 га. кадастровий номер 3223155400:05:099:0077, розташована в АДРЕСА_2 ; нежилі приміщення з АДРЕСА_3 ; машиномісце № НОМЕР_1 загальною площею 15 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 ; машиномісце № НОМЕР_2 загальною площею 15,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 . Окрім того, просив заборонити всім державним реєстраторам, а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав щодо вищевказаних об`єктів нерухомого майна.

В обґрунтування заяви представник позивача посилається на те, що вищевказаний спірний договір було укладено сторонами з метою ухилення ОСОБА_3 від виконання своїх фінансових зобов`язань перед ОСОБА_2 , зокрема, щодо повернення позики у сумі понад 1,8 млн. доларів США згідно відповідного договору від 15.02.2014 року та підтверджених рішенням Печерського районного суду м. Києва від 20.08.2022 року у справі №757/38771/17. Вказує, що відповідно до спірного договору про поділ майна сторони визначили долю об`єктів нерухомості, які хоча і були зареєстровані на ім`я ОСОБА_1 , однак, перебували у спільній сумісній власності подружжя. Так, визнання недійсним договору про поділ, повертає майно в право спільного сумісного майна подружжя, та дозволяє розпочати процедуру визначення частки чоловіка у цьому майні та звернення на неї примусового стягнення. У зв`язку з чим, вважає, що заборона на відчуження такого майна є передумовою ефективного захисту порушеного права ОСОБА_2 .

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 01 червня 2022 року заяву представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Лагутіна І.В. про забезпечення позову задоволено.

Заборонено відчуження наступних об`єктів нерухомого майна:

- 6-ти кімнатна квартира загальною площею 287,7 кв.м.: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 913660480382),

- житловий будинок загальною площею 561,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 866974732231),

- земельна ділянка площею 0,151 га. кадастровий номер 3223155400:05:099:0077, розташована в АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1328924932231),

- нежилі приміщення з №1 по №5 (групи приміщень№15)-офіс (1 поверх літера А) загальною площею 129,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 778688880000),

- машиномісце № НОМЕР_1 загальною площею 15 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 151507480382),

- машиномісце № НОМЕР_2 загальною площею 15,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 150207980382).

Заборонено всім державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав щодо наступних об`єктів нерухомого майна:

- 6-ти кімнатна квартира загальною площею 287,7 кв.м.: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 913660480382),

- житловий будинок загальною площею 561,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 866974732231),

- земельна ділянка площею 0,151 га. кадастровий номер 3223155400:05:099:0077, розташована в АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1328924932231),

- нежилі приміщення з №1 по №5 (групи приміщень№15)-офіс (1 поверх літера А) загальною площею 129,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 778688880000),

- машиномісце № НОМЕР_1 загальною площею 15 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 151507480382),

- машиномісце № НОМЕР_2 загальною площею 15,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 150207980382).

Не погодившись із таким судовим рішенням, адвоката Пащенко О. О. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду та постановити нову про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд не оцінив обгрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, а саме, судом не взято до уваги, що в матеріалах справи відсутні докази про те, що ОСОБА_1 має або мала намір здійснити відчуження нерухомого майна. При цьому, поведінка ОСОБА_1 навпаки свідчить про те, що вона не вчиняла жодних дій щодо відчуження будь-якого майна протягом всього часу існування спору. Окрім того, вважає, що одночасне накладення заборони відчуження та заборони вчиняти дії є неприпустимим. Вказує, що не підлягають доведенню обставини правовідносин, які встановлені в рішенні суду №757/64782/17-ц, яке набрало законної сили. Поряд з цим, звертає увагу й на те, що суд мав відмовити у задоволенні такої заяви, з огляду на те, що будь-яких пропозицій щодо зустрічного забезпечення в заяві наведено не було.

Також вважає, що у разі теоретичного задоволення позову, ОСОБА_1 , в будь-якому випадку, буде володіти щонайменше 50% нерухомого майна, тому незрозуміло, чому заборона відчуження стосується всього майна, а не відповідної його частини.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 28 жовтня 2024 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

14 листопада 2024 року від адвоката Пащенка О. О. в інтересах ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення на апеляційну скаргу, відповідно до яких зазначив, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням правил виключної підсудності, окрім того, не погоджується зі звітами щодо оцінки майна, що надані позивачем.

21 листопада 2024 року від ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, аналогічний змісту додаткових пояснень ОСОБА_1 , в якому, зокрема, апеляційну скаргу просив задовольнити. Окрім того, доповнив, що звіт, долучений до позовної заяви ОСОБА_2 не мав братися судом до уваги, з огляду недопустимості такого доказу. Відмітив, що ОСОБА_1 було проведено власний звіт пр. оцінку вартості нерухомого майна, відповідно до якого, найдорожчий об`єкт нерухомого майна знаходиться в смт. Козин, Обухвіського району, вартість якого , згідно наданого звіту складає 18 792 100 грн, за таких обставин, вважає, що справа не підсудна розгляду в Печерському районному суді м. Києва.

Від ОСОБА_2 відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судовому засіданні адвокат Мартиненко А. М. в інтересах ОСОБА_2 заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважав їх необґрунтованими.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, від адвоката Бєлкіна М. Л. в інтересах ОСОБА_3 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з його перебуванням на лікарняному.

Адвокат Мартиненко А. М. в інтересах ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти клопотання про відкладення розгляду справи, вважав, що наявних в матеріалах справи доказів в повній мірі достатньо для правильного вирішення апеляційної скарги.

Відповідно до статті 372 ЦПК суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Верховний Суд у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 зазначив, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності сторони спору.

Зважаючи на те, що правова позиція ОСОБА_3 у повній мірі викладена у відзиві на апеляційну скаргу, а у справі достатньо матеріалів для розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання.

Слід також звернути увагу на положення статті 153 ЦПК України, згідно якої, питання щодо забезпечення позову у справі здійснюється без виклику учасників, а тому така явка учасників справи у даних правовідносинах є необов`язковою.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у справі, своєчасне невжиття заходів може стати перешкодою для належного та повного захисту і відновлення порушених цивільних прав позивача, в зв`язку з тим, що вказане майно може бути відчужено надалі на користь третіх осіб, ураховуючи наявну непогашену заборгованість ОСОБА_3 перед ОСОБА_2 .

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року (справа № 183/5864/17-ц, провадження № 61-38692св18).

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших

учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

З огляду на зміст порушеного права, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що в даному випадку, співмірним способом захисту відносно предмету позову та порушеного права позивача є саме заборона відчуження об`єктів та заборона вчинення реєстраційних дій щодо таких об`єктів, з огляду на те, що таким способом захисту як заборона вчиняти дії не охоплюється поділ, зміна адреси, технічних характеристик об`єкту, тощо.

З матеріалів справи убачається, що між сторонами у справі існує спір, предметом розгляду якого є оспорювання договору з підстав його фраудаторності. Так, є встановленою обставина, що відповідач має непогашене зобов`язання перед позивачем. Тобто, метою звернення ОСОБА_2 з цим позовом стало те, що договір вчинений з метою приховання майна від майбутнього стягнення на користь позивача.

Оскільки визнання недійсним правочину, який є безпосередньою підставою для зміни власника нерухомого майна, на яке судом накладено заборону вчинення реєстраційних дій, а також заборони його відчуження, так чи інакше вплине на подальший правовий режим цього нерухомого майна, застосовування заходів забезпечення позову на окрему частину такого майна буде неефективним способом захисту прав позивача.

Визначений судом вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки нерухоме майно продовжує фактично перебувати у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Аналогічний висновок викладений в постанові ОП КГС ВС від 03 березня 2023 року у справі № 905/448/22.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення правил підсудності, колегія суддів відмічає, що питання дотримання правил підсудності розгляду справи суд визначає на стадії відкриття провадження у справі.

Так, позивач, визначаючи Печерський суд для розгляду справи, надав відповідні звіти щодо оцінки нерухомого майна, яке було предметом спірного договору, згідно яких, квартира, яка розташована в межах територіальної підсудності Печерського суду, є більшою за ціною.

В ході судового розгляду справи звіти щодо оцінки нерухомого майна відповідачами під сумнів поставлені не були, питання щодо зміни підсудності у даній справі також не порушувалось. Більш того, відповідач, ОСОБА_3 , будучи достеменно обізнаним про відкриття провадження у справі та забезпечення позову в обраний позивачем спосіб, правом апеляційного оскарження не скористався, в тому числі із наведених ним у відзиві на апеляційну скаргу підстав.

Колегією суддів не приймаються до уваги долучені відповідачем до апеляційної скарги звіти про оцінку майна, оскільки суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обгрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Тому на цій стадії судового розгляду апеляційний суд не має повноважень на прийняття нових доказів у справі.

Також є неприйнятними доводи скаржниці про неможливість одночасного накладнення заборони відчуження майна та заборони вчиняти реєстраційні дії, оскільки, такий спосіб заходу забезпечення позову як заборона вчиняти дії, охоплюється поняттям накладення арешту та передбачає заборону відчужувати його, що також охоплює в собі таке поняття як заборона вчинення будь яких реєстраціїних дії щодо майна, тобто, такі заходи є взаємопов`язаними між собою, а тому їх одночасне застосування є доцільним.

Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що дані правовідносини вже були предметом розгляду у справі №757/64782/17, в якій було відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 а також відмовлено в забезпеченні такого позову, та вважає їх неприйнятними з огляду на таке.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18) зазначено, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір.

Чимала кількість справ, які є в провадженні суду, ще не є достатньою підставою для того, щоб вважати ці справи типовими. У контексті цього звернення колегія суддів також звертає увагу на те, що поняття «аналогічні» вимоги і підстави позову не можна ототожнювати з поняттям «однакові» вимоги і підстави позову(ухвала Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі № 540/406/19).

З матеріалів справи убачається, що у справі №757/64782/17 позовні вимоги ґрунтувались на недійсності договору поділу майна подружжя з підстав укладення такого договору під час дії ухвали про арешт майна ОСОБА_3 .

Проте, у даному випадку, предметом розгляду справи є укладення договору з підстав його фраудаторності, що є відмінним від обставин справи, на яку посилається ОСОБА_1 . За таких обставин доводи скаржниці щодо тотожності справ не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду.

Доводи ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції мав відмовити у задоволенні заяви у зв`язку із не наведенням пропозицій щодо зустрічного забезпечення позову також не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на те, що не зазначення в заяві про такі пропозиції не можуть слугувати безумовною підставою для відмови в забезпеченні позову, оскільки реалізація заходів зустрічного забезпечення позову є дискреційним правом суду, а не його обов`язком, за виключенням випадків, передбачених положеннями ч. 3 ст. 154 ЦПК України.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є необгрунтованими, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому, а також про те, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, для забезпечення якого заявник просить вжити відповідні заходи.

За правилами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката адвоката Пащенка Олександра Олександровича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 01 червня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 02 грудня 2024 року.

Головуючий Т. О. Невідома

Судді В. А. Нежура

В. В. Соколова