Рішення

від 30.10.2024 по справі 757/11748/22-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/11748/22-ц

пр. 2-2652/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Новака Р.В.,

при секретарі судового засідання - Бурячок А.І.,

справа № 757/11748/22-Ц

сторони

позивач: ОСОБА_1

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3

предмет та підстави позову - визнання недійсним правочину та припинення права власності

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному порядку провадження в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним правочину та припинення права власності, -

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним правочину та припинення права власності. Відповідно до позовних вимог позивач просить: визнати недійсним укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договір про поділ майна подружжя, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О.В. 16.08.2017 та зареєстрований за № 1915; визнати недійсним укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договір про внесення змін до договору про поділ майна подружжя від 16.08.2017, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О.В. 17.08.2017 та зареєстрований за №1923; припинити право власності ОСОБА_3 на об`єкти нерухомого майна: 6-ти кімнатну квартиру загальною площею 287,7 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 913660480382), житловий будинок загальною площею 561,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 866974732231), земельну ділянку площею 1512 кв.м., кадастровий номер 3223155400:05:099:0077, за адресою в АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1328924932231). В обґрунтування позову зазначено, що спірні договори було укладено сторонами з метою ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх фінансових зобов`язань перед ОСОБА_1 щодо повернення позики у сумі понад 1800000,00 доларів США згідно договору позики від 15.02.2014, що підтверджено рішенням Печерського районного суду м. Києва від 20.08.2022 по справі №757/38771/17.

Одночасно з позовною заявою подав клопотання про витребування доказів, а саме, просив витребувати у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Голубничої О.В. засвідчену належним чином копію договору про поділ майна подружжя, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О.В. 16.08.2017 року за №1915; витребувати у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Голубничої О.В. засвідчену належним чином копію укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договору про внесення змін до договору про поділ майна подружжя, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О.В. 17.08.2017 року та зареєстрований за №1923.

Ухвалою від 24.05.2022 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

01.06.2022 представник позивача подав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 01.06.2022 у справі відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами загального (позовного) провадження. Вказаною ухвалою було задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Голубничої О.В. засвідчену належним чином копію договору про поділ майна подружжя, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О.В. 16.08.2017 за №1915; засвідчену належним чином копію укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договору про внесення змін до договору про поділ майна подружжя, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О.В. 17.08.2017 та зареєстрований за №1923.

01.06.2022 представником позивача - адвокатом Лагутіним І.В. подано заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відчуження наступних об`єктів нерухомого майна: 6-ти кімнатна квартира загальною площею 287,7 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 913660480382); житловий будинок загальною площею 561,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 866974732231); земельна ділянка площею 0,151 га. кадастровий номер 3223155400:05:099:0077, за адресою в АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1328924932231); нежилі приміщення з №1 по №5 (групи приміщень №15)-офіс (1 поверх літера А) загальною площею 129,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 778688880000); машиномісце № НОМЕР_1 загальною площею 15 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 151507480382); машиномісце № НОМЕР_2 загальною площею 15,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 150207980382); заборонити всім державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав щодо наступних об`єктів нерухомого майна: 6-ти кімнатна квартира загальною площею 287,7 кв.м.: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 913660480382); житловий будинок загальною площею 561,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 866974732231); земельна ділянка площею 0,151 га. кадастровий номер 3223155400:05:099:0077, за адресою в АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1328924932231); нежилі приміщення з №1 по №5 (групи приміщень №15)-офіс (1 поверх літера А) загальною площею 129,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 778688880000); машиномісце № НОМЕР_1 загальною площею 15 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 151507480382); машиномісце № НОМЕР_2 загальною площею 15,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 150207980382).

Ухвалою суду від 01.06.2022 заяву представника позивача про забезпечення позову задоволено, забезпечено позов шляхом заборони відчуження об`єктів нерухомого майна, які є предметом спірного договору та заборонено всім державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав щодо об`єктів нерухомого майна які є предметом спірного договору.

05.07.2022 через канцелярію суду від представника відповідача-1 надійшов відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнав просив закрити провадження по справі на підставі положень ст. 255 ЦПК України у зв`язку з тим, що по справі №757/64782/17-ц постановлено та набрало законної сили судове рішення з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, також просив у разі розгляду справи по суті застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Також у відзиві відповіача-1 заперечується існування позикових відносин між відповідачем-1 та позивачем. Представник відповіача-1 посилається на те, що подружжя звернулося до нотаріуса щодо укладення договору про поділ майна до звернення ОСОБА_1 до судів з позовами про стягнення позик, а спірний договір було укладено у зв`язку з надходженням погроз життю на адресу ОСОБА_2 через його професійну діяльність. Також у відзиві представник відповіача-1 посилається на те, що ОСОБА_2 в період з 2014 по 2017 роки набував майно, не приховував його та публічно декларував.

15.07.2022 через канцелярію суду представник позивача подав відповідь на відзив в якій зазначав, що предмет та підстава позову по справі №757/64782/17-ц не є тотожною з предметом та підставою у даній справі, що факт наявності позикових відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а також невиконання відповідних фінансових зобов`язань ОСОБА_2 встановлено судовими рішеннями по справі №757/38771/17, яке набрало законної сили, що спірний договір було укладено через місяць після звернення ОСОБА_1 до суду з позовами про стягнення. Крім того, у відповіді на відзив заперечується пропуск позивачем строку позовної давності, оскільки позивачу про порушення його прав спірним договором стало відомо після встановлення обсягу майна ОСОБА_2 , а саме його недостатності для виконання його фінансових зобов`язань, в процесі виконання судового рішення про стягнення коштів.

05.07.2022 через канцелярію суду від представника відповідача-1 надійшло клопотання про закриття провадження по справі на підставі положень ст. 255 ЦПК України у зв`язку з тим, що по справі №757/64782/17-ц постановлено та набрало законної сили судове рішення з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

05.07.2022 через канцелярію суду від представника відповідача-1 надійшла заява про непідсудність справи Печерському районному суду м. Києва, Заява вмотивована тим, що спірна 6-ти кімнатна квартира загальною площею 287,7 кв.м.: АДРЕСА_1 , не є найдорожчим об`єктом нерухомого майна, які є предметом спору у даній справі.

05.07.2022 через канцелярію суду від представника відповідача-1 надійшли заперечення на заяву про забезпечення позову.

05.07.2022 через канцелярію суду від представника відповідача-1 надійшло клопотання про зупинення провадження по справі у зв`язку з перебуванням відповідача - ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України.

04.08.2022 через канцелярію суду від представника відповідача-1 надійшли додаткові пояснення щодо необхідності зупинення провадження у справі.

18.08.2022 через канцелярію суду від представника відповідача-1 надійшли доповнення до заяви щодо закриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 01.11.2022 зупинено провадження у справі до припинення перебування відповідача - ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України.

01.05.2024 через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, у зв`язку зі звільненням ОСОБА_2 з військової служби.

Ухвалою суду від 03.05.2024 поновлено провадження по справі у зв`язку з надходженням інформації про звільнення відповідача ОСОБА_2 зі служби у Збройних Силах України.

20.06.2024 на адресу суду від представника позивача надано прошиті і засвідчені судом копії матеріалів справи № 757/64782/17-ц та заперечення проти клопотання про закриття провадження.

20.06.2024 на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про витребування копій реєстраційних справ на спірні об`єкти нерухомого майна.

Ухвалою суду від 20.06.2024 у задоволенні клопотань представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_4 про закриття провадження по справі та непідсудність справи відмовлено з тих підстав, що у справі №757/64782/17-ц та у даній справі суб`єктний склад та підстави позову є відмінними, у зв`язку з чим відсутні підстави для закриття провадження по справі передбачені ст. 255 ЦПК України, представником відповідача-1 не надано суду належних та достовірних доказів того, що вартість спірних об`єктів житлового будинку та земельної ділянки є вищою від вартості спірної квартири.

Ухвалою суду від 20.06.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 11.07.2024, витребувано у Відділу державної реєстрації Виконавчого комітету Бориспільської міської ради, копію реєстраційної справи щодо об`єкта нерухомого майна, а саме: земельної ділянки кадастровий номер 3220886000:02:001:0169 за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с/рада. Процівська (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1328927832208), витребувати з Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області (вул. Київська, 14 м. Обухів, Київська область, 08700) належним чином засвідчені копії реєстраційних справ щодо об`єктів спірного нерухомого майна, а саме: житловий будинок загальною площею 561,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 866974732231), земельна ділянка площею 1512 кв.м. кадастровий номер 3223155400:05:099:0077, за адресою в АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1328924932231).

21.06.2024 через канцелярію суду від представника відповідача-1 надійшла заява щодо долучення додаткових доказів, а саме декларацій ОСОБА_2 за 2017-2018 роки.

10.07.2024 від представника відповідача-1 надійшли заперечення по справі.

10.07.2024 від представника відповідача-2 адвоката Пащенко О.О. надійшла заява щодо строків позовної давності, в якій він просить відмовити у задоволенні позову з підстав пропуску позивачем строків позовної давності.

10.07.2024 від представника відповідача-2 адвоката Пащенко О.О. надійшло клопотання про закриття провадження по справі на підставі положень ст. 255 ЦПК України у зв`язку з тим, що по справі №757/64782/17-ц постановлено та набрало законної сили судове рішення з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

11.07.2024 від представника відповідача-2 адвоката Пащенко О.О. надійшло клопотання про повернення до підготовчого провадження та відкладення розгляду справи.

11.07.2024 від представника відповідача-2 адвоката Пащенко О.О. надійшло клопотання про витребування доказів, а саме витребувати у ОСОБА_1 та у суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 оригінали звітів про оцінку майна, які долучені до позовної заяви.

11.07.2024 від представника відповідача-2 адвоката Пащенко О.О. надійшла заява про передачу справи на розгляд до Обухівського районного суду Київської області, в обґрунтування якої представник відповідача надав звіти про оцінку спірного майна та відзив на позов.

11.07.2024 від представника відповідача-1 адвоката Бєлкіна М.Л. надійшла заява щодо доказів, в якій він просить залучити до матеріалів справи довідку банку, договір банківського вкладу та квитанції про внесення коштів ОСОБА_2

30.10.2024 під час розгляду справи по суті суд, керуючись ст. 222 ЦПК України, заяви та клопотання представника відповідача-2 адвоката Пащенко О.О. залишив без розгляду. Крім того, роз`яснено, що ухвалою суду від 20.06.2024 у задоволенні клопотань про закриття провадження по справі та непідсудність справи, заявлених представником відповідача-1 Бєлкіним М.Л. з аналогічних підстав, було відмовлено. Оригінали звітів про оцінку, готовність надання яких для огляду в судовому засіданні висловлена представником позивача при обговоренні клопотання представника відповідача-2, будуть оглянуті під час дослідження доказів.

Представник позивача Мартиненко А.М. у судовому засіданні позовні вимоги просив задовольнити.

Представник відповідача-1 Бєлкін М.Л. у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у відзиві.

Представники відповідача-2 Пащенко О.О. та Євсєєв М.В. у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_6 , представника відповідача-1 ОСОБА_4 , представників відповідача-2 ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, дійшов наступних висновків.

Судовим розглядом встановлено, що 15.02.2014 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, за яким ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 16091775,12 грн., що являється еквівалентом 1888706,00 доларів США. На підтвердження отримання зазначеної суми позики ОСОБА_2 видав ОСОБА_1 письмову розписку від 15.02.2014.

Пунктом 4.1. вказаного договору позики передбачено, що строк позики розпочинається з моменту набрання чинності цим договором і встановлено строк повернення позики не пізніше 15.08.2014.

В липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики від 15.02.2014.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва 08.08.2017 відкрито провадження по справі №757/38771/17.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 20.08.2020 по справі №757/38771/17-ц позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 56477309,30 грн, з яких: суму боргу за договором позики від 15.02.2014 в розмірі 1888706,00 доларів США, що в еквіваленті становить 51591893,10 грн. та три відсотки річних, що становить 4885416,21 грн, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 8000,00 грн., в решті вимог позов задоволенню не підлягає.

Постановою Київського апеляційного суду від 24.02.2021 рішення Печерського районного суду м. Києва від 20.08.2020 скасовано, у позові відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду від 10.11.2021 скасовано постанову Київського апеляційного суду від 24.02.2021 та залишено в силі рішення Печерського районного суду м. Києва від 20.08.2020.

На виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 20.08.2020 по справі №757/38771/17-ц 13.12.2021 видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 56477309,30 грн. з яких: суму боргу за договором позики від 15.02.2014 в розмірі 1888706, доларів США, що в еквіваленті становить 51591893,10 грн. та три відсотки річних, що становить 4885416,21 грн. та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судового збору в розмірі 8000,00 грн.

15.12.2021 відкрито виконавче провадження ВП НОМЕР_10 з примусового виконання рішення на підставі виконавчого листа №757/38771/17-ц виданого 13.12.2021 Печерським районним судом міста Києва.

На час розгляду справи виконавче провадження не завершене. Відповідно до наданої приватним виконавцем Олефір О.О. інформації станом на 14.06.2024, ОСОБА_2 декларацію про доходи та майно приватному виконавцю не надав, на виклики не з`являвся, ОСОБА_2 07.12.2021 знятий з реєстрації місяця проживання за адресою АДРЕСА_1 , в добровільному порядку грошові кошти боржником не перераховуються, загальна сума стягнутих з боржника коштів складає 80025,17 грн., заходи з пошуку та виявлення майна боржника тривають, вживаються інші заходи спрямовані на виконання судового рішення, обсяг та вартість виявленого майна (активів) боржника є недостатньою для забезпечення вимог стягувача, покриття основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження.

Крім того, 10.07.2014 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено ще один договір позики, за яким ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 14716609,11 грн. еквівалентом 1249287,70 доларів США.

На підтвердження отримання зазначеної суми позики ОСОБА_2 видав ОСОБА_1 письмову розписку від 10.07.2014.

Пунктом 4.1. вказаного договору позики передбачено, що строк позики розпочинається з моменту набрання чинності цим договором і встановлено строк повернення позики не пізніше 10.09.2014.

В липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики від 10.02.2014.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва 24.07.2017 відкрито провадження по справі №757/38773/17.

26.02.2018 ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просив визнати недійсним договір позики від 10.07.2014, укладений між ним та ОСОБА_1 .

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 19.11.2020 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики від 10.09.2014, також відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики.

Постановою Київського апеляційного суду від 23.02.2021 рішення Печерського районного суду міста Києва від 19.11.2020 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 10.11.2021 рішення Печерського районного суду міста Києва від 19.11.2020 та постанову Київського апеляційного суду від 23.02.2021 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Станом на час розгляду даної справи та ухвалення рішення справа №757/38773/17 перебуває у провадженні Печерського районного суду м. Києва, судове рішення по суті позовних вимог по справі №757/38773/17 не ухвалено.

Крім того, судовим встановлено, що між ОСОБА_9 та його дружиною ОСОБА_3 16.08.2017 було укладено договір про поділ майна подружжя, посвідчений приватним нотаріусом Київського МНО Голубничою О.В. за №1915. Відповідно до п. 3 Договору про поділ майна подружжя сторони домовилися розподілити майна, набуте у шлюбі, що належить їм на праві спільної сумісної власності, придбане за грошові кошти, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, яке складається з:

квартира під номером АДРЕСА_5 житловою площею 165 кв.м., загальною площею 287,7 кв.м. право власності на яку зареєстроване на ім`я ОСОБА_2 , зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №14366290, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 913660480382;

житлового будинку під номером АДРЕСА_6 загальною площею 561,4 кв.м., житловою площею 104,9 кв.м. Право власності на який на ім`я ОСОБА_2 зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.02.2016 за №13551456, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 866974732231;

земельної ділянки площею 0,1510 га за кадастровим номером 3223155400:05:099:0077, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, громадських будівель і споруд (присадибна ділянка), право власності на яку зареєстроване на ім`я ОСОБА_2

земельної ділянки площею 0,0370 га за кадастровим номером 3223155400:05:099:0076, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства, право власності на яку зареєстроване на ім`я ОСОБА_2

земельної ділянки площею 0,1200 га за кадастровим номером 3220886000:02:001:0169, що розташована на території Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області, цільове призначення земельної ділянки - для індивідуального садівництва, право власності на яку зареєстроване на ім`я ОСОБА_2

нежилих приміщень з №1 по №5 (групи приміщень №15) - офіс загальною площею 129,7 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 , право власності на які на ім`я ОСОБА_3 зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.11.2015 за №12088870 та №12087376, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 778688880000,

машиномісця під номером 69, що знаходиться за адресою АДРЕСА_4 загальною площею 15,1 кв.м., право власності на яке на ім`я ОСОБА_3 зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.06.2017 за №20956711, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 150207980382,

машиномісця під номером 70, що знаходиться за адресою АДРЕСА_4 загальною площею 15 кв.м., право власності на яке на ім`я ОСОБА_3 зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.06.2017 за №20957178, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 151507480382,

автомобіля марки MERSEDES-BENZ, моделі GLE 400 4 MATIC, легковий універсал-В, 2016 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , білого кольору реєстраційний номер НОМЕР_4 , право власності на який зареєстроване на ім`я ОСОБА_3 ,

автомобіля марки MERSEDES-BENZ, моделі S 500L 4 MATIC, легковий седан-В, 2015 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 , чорного кольору реєстраційний номер НОМЕР_6 , право власності на який зареєстроване на ім`я ОСОБА_2 .

Відповідно до п. 3 Договору про поділ майна подружжя сторони домовилися, що визначене сторонами спільне сумісне майно розподіляється у наступному порядку - у особисту власність ОСОБА_3 переходять:

квартира під номером АДРЕСА_5 житловою площею 165 кв.м., загальною площею 287,7 кв.м.

житловий будинок під номером АДРЕСА_6 загальною площею 561,4 кв.м., житловою площею 104,9 кв.м.,

земельна ділянка площею 0,1510 га за кадастровим номером 3223155400:05:099:0077, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, громадських будівель і споруд,

земельна ділянка площею 0,0370 га за кадастровим номером 3223155400:05:099:0076, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства.

земельна ділянка площею 0,1200 га за кадастровим номером 3220886000:02:001:0169, що розташована на території Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області, цільове призначення земельної ділянки - для індивідуального садівництва,

нежилі приміщення з №1 по №5 (групи приміщень №15) - офіс загальною площею 129,7 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 ,

машиномісце під номером НОМЕР_2 , що знаходиться за адресою АДРЕСА_4 загальною площею 15,1 кв.м.,

машиномісце під номером АДРЕСА_7 загальною площею 15 кв.м.,

автомобіль марки MERSEDES-BENZ, моделі GLE 400 4 MATIC, легковий універсал-В, 2016 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , білого кольору реєстраційний номер НОМЕР_4 ;

у особисту власність ОСОБА_2 переходить:

автомобіль марки MERSEDES-BENZ, моделі S 500L 4 MATIC, легковий седан-В, 2015 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 , чорного кольору реєстраційний номер НОМЕР_6 ,

Отже, згідно Договору про поділ майна подружжя 16.08.2017 все нерухоме майно визначене сторонами у спірному договорі як майно, що набуте у шлюбі та належить їм на праві спільної сумісної власності, у тому числі об`єкти нерухомого майна зареєстровані до укладення спірного договору на ім`я ОСОБА_2 , переходять у особисту власність ОСОБА_3 , у особисту власність ОСОБА_2 переходить лише рухоме майно, а саме: один з належних подружжю автомобілів.

Крім того, між ОСОБА_2 та його дружиною ОСОБА_3 17.08.2017 укладено договір про внесення змін до договору про поділ майна подружжя від 16.08.2017, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О.В. та зареєстровано за номером 1923.

Згідно даних Державного реєстру прав на нерухоме майно на підставі Договору про внесення змін до Договору про поділ майна подружжя від 16.08.2017 було зареєстровано право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,12 га кадастровий номер 3220886000:02:001:0169, що розташована на території Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області, цільове призначення земельної ділянки - для індивідуального садівництва.

31.10.2017 ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Голубнича О.В., в якому просив визнати договір про поділ майна подружжя укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 посвідчений приватним нотаріусом Київського МНО Голубничою О.В. 16.08.2017 за №1915, скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про проведену державну реєстрацію права власності на житловий будинок під номером АДРЕСА_6 за ОСОБА_3 , (номер запису про право власності №21908841), скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про проведену державну реєстрацію права власності на квартира під номером АДРЕСА_5 за ОСОБА_3 , (номер запису про право власності №21908814).

Вказаний позов було обґрунтовано тим, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26.07.2017 по справі №757/38773/17-ц забезпечено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 , а саме на житловий будинок під номером АДРЕСА_6 та на квартиру під номером АДРЕСА_5 . Про існування заборони відчуження майна ОСОБА_2 дізнався 15.08.2017, тобто напередодні укладення спірного договору. У зв`язку з тим, що ОСОБА_2 був обізнаний про існування ухвали про арешт майна на момент укладення спірного договору про поділ майна подружжя, незалежно від наявності/відсутності відповідних записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, останній не мав права таке майно відчужувати.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24.11.2017 відкрито провадження по справі №757/64782/17-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Голубнича О.В. про визнання недійсним договору про поділ майна подружжя.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 19.07.2018 відмовлено у задоволенні позову. Постановою Київського апеляційного суду від 15.01.2019 оскаржуване рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судові рішення обґрунтовані тим, що ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 19.09.2017 ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 26.07.2017 по справі №757/38773/17-ц про забезпечення позову скасовано як незаконну та необґрунтовану, в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що сторонами при укладенні спірного договору було порушено заборону на відчуження майна. Крім того, суди вказали на передчасність звернення ОСОБА_1 з відповідним позовом, оскільки судові справи за позовами про стягнення коштів на підставі договорів позики не завершені, рішення судів по суті позовних вимог не ухвалені. З огляду на відсутність рішення суду про стягнення коштів суди вказали, що станом на дату розгляду справи №757/64782/17-ц відсутні підстави вважати, що спірний договір порушує права та законні інтереси позивача.

Надаючи оцінку встановленим обставинам суд приходить до наступних висновків.

Ухвалою суду від 20.06.2024 у задоволенні клопотань представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_4 про закриття провадження по справі та непідсудність справи відмовлено.

Додатково суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з висновками Верховного Суду щодо застосування п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, що викладені в постановах від 10.06.2020 у справі №366/2099/17, від 27.05.2020 у справі №761/35475/18, від 13.05.2020 у справі №265/4455/19, від 08.04.2020 у справі №910/16868/19, від 27.11.2019 у справі №303/4229/16-ц, від 27.11.2019 у справі №235/4711/15-ц, від 22.05.2019 у справі №640/7778/18, від 19.11.2019 у справі №640/5563/19, від 09.10.2019 у справі №285/3912/18, від 19.06.2019 у справі №59/488/17, закриття провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України можливе лише за умови, що позов за результатами розгляду якого ухвалено рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто, збігаються сторони, предмет і підстави позовів.

Аналіз положень п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України дає підстави для висновку, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільної справи, матеріально-правовими вимогами та обставинами, якими обґрунтовується звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Звертаючись до суду у 2017 році ОСОБА_1 обґрунтовував недійсність спірного договору про поділ майна подружжя тим, що предметом договору був перехід права власності від ОСОБА_2 до ОСОБА_3 на житловий будинок та квартиру, відносно яких ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26.07.2017 по справі №757/38773/17-ц було вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на таке майно. Даний позов обґрунтовано тим, що сторони спірного договору вжили «право на зло» уклавши договір, який формально не порушує вимог чинного цивільного законодавства, однак фактично спрямований на приховування майна боржника та унеможливлення виконання судового рішення про стягнення з ОСОБА_2 боргу.

З огляду на викладене, позови по справі №757/64782/17-ц та у даній справі не є тотожними, а отже наразі відсутні підстави для закриття провадження по справі. На підставі викладеного, суд, зберігаючи об`єктивність, не вбачає підстав для закриття провадження, в тому числі з підстав, наведених представником відповідача-1 адвокатом Бєлкіним М.Л. та представником відповідача-2 адвоката Пащенко О.О.

Позивачем разом з позовною заявою надано звіти про незалежну оцінку спірного майна від 13.01.2022, згідно яких вартість спірної квартири складає 22489900,00 грн. (т. 1 а.с. 207), вартість спірного будинку складає 17820560,00 грн. (т. 1 а.с. 229), вартість спірної з/д складає 1480920,00 грн. (т. 2 а.с. 2).

В звітах про оцінку зазначено термін дії звітів - 6 місяців з дати оцінки, тобто з 13.01.2022.

Надані до суду позивачем звіти про оцінку виконані уповноваженою особою та зареєстровані відповідно до чинного законодавства у єдиній базі даних звітів про оцінку, станом на дату подання позову були чинними та актуальними.

Представником відповідача не надано доказів того, що надані позивачем звіти не відповідають чинному законодавству, викладені у них дані щодо вартості об`єктів є спотвореними тощо. Такі, звіти відповідачами не оспорено, не рецензовані.

Таким чином, суд приходить до висновку, що надані до суду звіти про оцінку є належними доказами вартості об`єктів нерухомого майна. Чинне законодавство не містить норм, які би визначали перевагу одного звіту про незалежну оцінку над іншим. Наявність альтернативного звіту про оцінку не відміняє чинності попереднього звіту.

Відповідно до п. 1 розділу IV. Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку, затв. Наказом Фонду державного майна України від 17.05.2018 № 658 звіт про оцінку підлягає реєстрації в Єдиній базі протягом п`яти робочих днів від дати складання такого звіту про оцінку суб`єктом оціночної діяльності (оцінювачем). Для реєстрації звіту про оцінку суб`єкт оціночної діяльності (оцінювач) вносить інформацію зі звіту про оцінку до Єдиної бази через сервіс внесення інформації.

Згідно п. 9. розділу IV. Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку, затв. Наказом Фонду державного майна України від 17.05.2018 № 658 Єдина база автоматично відмовляє у реєстрації звіту про оцінку у разі: виявлення недоліків та/або порушень під час внесення інформації зі звіту про оцінку до Єдиної бази; якщо з дати складання звіту про оцінку (або у разі здійснення рецензування звіту про оцінку - з дати завершення такого рецензування) минуло більше п`яти робочих днів; якщо визначена у звіті про оцінку ринкова вартість об`єкта нерухомості виходить за межі допустимого 25-відсоткового діапазону вартості на співставні об`єкти нерухомості, визначеного Модулем; відсутності електронної версії звіту про оцінку та електронної версії висновку про вартість, внесених суб`єктом оціночної діяльності (оцінювачем) до Єдиної бази.

Отже, реєстрація звіту в Єдиній базі передбачає верифікацію звіту та його перевірку на відповідність нормативним документам та знаходження визначеної ціни у межах допустимого законодавством діапазону.

На відміну від звітів наданих стороною відповідача, звіти надані стороною позивача зареєстровані у Єдиній базі та мають унікальний номер, тобто пройшли верифікацію та є достовірними.

Крім того, судом враховано, що спірна квартира є об`єктом елітного сектору нерухомого майна, про що свідчить її розташування на АДРЕСА_8 , площа якої 287,7 кв.м.

У звіті наданому стороною відповідача-2 проводилося порівняння спірної квартири площею 287,7 кв.м. з квартирами площею 70 кв.м., 65 кв.м., 78 кв.м., 84 кв.м., тобто з квартирами, що відносяться до іншого сегменту ринку нерухомості з відмінними умовами ринку.

Натомість у звітах наданих позивачем порівняння проводилося з квартирами, які дійсно перебувають у одному сегменті ринку нерухомості зі спірною квартирою (т. 1 а.с. 214-215). Так, порівняння проводилося виключно з квартирами, розташованими у тому ж будинку за адресою АДРЕСА_8 і площа квартир використаних для порівняння складала від 121 кв.м.

Крім того, всупереч ч. 9 ст. 83 ЦПК України копії звітів про незалежну оцінку майна надані до суду представником відповідача-2 адвокатом Пащенком О.О. не надсилалися іншим учасникам справи, подані до суду після закриття підготовчого провадження, а отже не можуть бути взяті з огляду на процесуальні порушення подання письмових доказів.

З урахуванням викладеного, суд не вбачає наявності підстав не враховувати належні та допустимі звіти про оцінку майна надані стороною позивача, не вбачає порушень при визначення підсудності справи та необхідності передачі справи іншому суду, в тому числі з підстав, наведених представниками відповідача-1 та відповідача-2.

Щодо змісту позовних вимог та доводів сторін слід зазначити наступне.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

Для приватного права апріорі властивою є така засада як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.06.2021 у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2022 у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20).

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (ч. 2 ст. 13 ЦК України).

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч. 3 ст. 13 ЦК України).

Рішенням Конституційного Суду України від 28.04.2021 № 2-р(II)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) визнано, що ч. 3 ст. 13, ч. 3 ст. 16 ЦК України не суперечать ч. 2 ст. 58 Конституції України та вказано, що «оцінюючи домірність припису ч. 3 ст. 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису ч. 1 ст. 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука «а також зловживання правом в інших формах», що також міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що ч. 3 ст. 13 та ч. 3 ст. 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною)».

Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Про зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають);враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.06.2021 в справі № 747/306/19 (провадження № 61-1272св20).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28.07.2021 в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21).

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав взагалі).

Необхідно розмежовувати конкурсне оспорювання та позаконкурсне оспорювання фраудаторних правочинів. Недійсність фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні має гарантувати інтереси кредитора (кредиторів) «через можливість доступу до майна боржника», навіть і того, що знаходиться в інших осіб. Метою позаконкурсного оспорювання є повернення майна боржнику задля звернення на них стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.04.2023 в справі № 523/17429/20 (провадження № 61-2612св23).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) зроблено висновок, що: «позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена ст. 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена ст. 228 ЦК України».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.07.2018 у справі № 922/2878/17 зазначено, що «цивільно-правовий договір (в тому числі й договір купівлі-продажу) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення боргу, що набрало законної сили. Укладення боржником, проти якого розпочате судове провадження про стягнення боргу, договору купівлі-продажу, і в першу чергу, з тривалою відстрочкою платежу, може свідчити про його недобросовісність та зловживання правами стосовно кредитора, оскільки такий договір купівлі-продажу може порушити майнові інтереси кредитора і бути направлений саме на недопущення звернення стягнення на майно боржника.

У постанові Верховного Суду від 14.01.2020 у справі № 489/5148/18 зазначено, що правочин, учинений боржником у період настання в нього зобов`язання щодо погашення заборгованості перед кредитором, унаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, вчиненого боржником на шкоду кредитору). При цьому та обставина, що правочин з третьою особою, якій боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства.

У постанові Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 922/1903/18 зазначено, що боржник, який вчиняє дії, пов`язані із зменшенням його платоспроможності після виникнення у нього зобов`язання із повернення суми позики, діє очевидно недобросовісно і зловживає правами стосовно кредитора. Водночас будь-який правочин, вчинений боржником, у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину.

У постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 317/3272/16-ц вказано, що згідно ч. 3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Верховний Суд у постанові від 06.08.2023 у справі № 755/3563/21 вказав, що договором, який вчиняється на шкоду кредитору (фраудаторним договором), може бути й шлюбний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при вчиненні шлюбного договору має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати такий договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення шлюбного договору; те, що внаслідок вчинення шлюбного договору відбувається унеможливлення звернення стягнення на майно боржника чи зменшується обсяг майна боржника (наприклад, подружжя про непоширення на майно, набуте ними за час шлюбу, положень ст. 60 СК України).

Подружжя, яке домовляється в шлюбному договорі про непоширення на майно, набуте ними за час шлюбу, положень ст. 60 СК України, після настання строку повернення позики чи пред`явлення позову про стягнення боргу, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки оспорюваний договір направлено на недопущення звернення стягнення на майно боржника чи зменшення обсягу майна боржника.

Верховний Суд у постанові від 07.09.2023 по справі № 509/2517/20 також зазначив про можливість поширення конструкції «фраудаторності» на договори що укладаються подружжям та спрямовані на визначення долі спільного сумісного майна.

Як встановлено судом ОСОБА_2 укладаючи спірний Договір про поділ майна, був обізнаний про наявність боргу перед позивачем та про звернення ОСОБА_1 з позовами до Печерського районного суду м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 боргу за договорами позики від 15.02.2014 та 10.09.2014 на загальну суму понад 3 мільйони доларів США.

З матеріалів справ №757/64782/17-ц та №757/38773/17-ц вбачається, що напередодні укладення спірного договору ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку отримав ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 26.07.2017 по справі №757/38773/17-ц, якою було накладено арешт на майно, що стало предметом спірного договору та було віднесено до особистої власності ОСОБА_3 .

Отже, відповідачі ОСОБА_2 та його дружина ОСОБА_3 могли передбачити негативні наслідки для себе у випадку виконання судового рішення про стягнення заборгованості за договорами позики, зокрема втратити об`єкти житлової та комерційної забудови внаслідок примусової реалізації майна.

Укладаючи спірний договір сторони відступили від принципу рівності часток подружжя у спільному сумісному майні, передбачивши, що все набуте подружжям нерухоме майно переходить в особисту власність ОСОБА_3 . Такий суттєвий дисбаланс інтересів подружжя у договорі, при відсутності жодного обґрунтування відступлення від принципу рівності часток подружжя у спільному сумісному майні, свідчить про навмисне відчуження частки ОСОБА_2 у об`єктах спільного сумісного майна на користь дружини без отримання розумного еквіваленту.

Такі дії свідчать про недобросовісну поведінку відповідачів, яка була спрямована виключно на унеможливлення звернення стягнення на таке майно на виконання судового рішення про стягнення боргу, та на зменшення обсягу майна ОСОБА_2 в цілому, оскільки очевидним є факт, що належне ОСОБА_2 майно у вигляді автомобіля та однієї земельної ділянки площею 0,12 га не здатні забезпечити виконання зобов`язань перед кредитором з сумою вимог понад 3 мільйони доларів США.

Відсутність іншого майна, за рахунок якого можливо забезпечити вимоги позивача, зокрема в частині примусового виконання судового рішення по справі №757/38771/17-ц, підтверджується також матеріалами виконавчого провадження ВП НОМЕР_10.

Суд відхиляє доводи представника відповідача-1 щодо наявності грошових коштів на рахунках ОСОБА_2 , а також рухомого майна у 2017 та 2018 роках, як обґрунтування відсутності наміру ОСОБА_2 приховати майно, на яке може бути звернене стягнення. Як вбачається з інформації наданої приватним виконавцем грошові кошти в установах банків, щодо яких зазначається у запереченнях відповідача-1, станом на період здійснення заходів примусового виконання рішення відсутні, декларацію про майновий стан боржника ОСОБА_2 не надав, у добровільному порядку рішення суду не виконує, що свідчить про умисне ухилення ОСОБА_2 від виконання рішення та приховування грошових коштів та/або рухомого майна за його наявності.

Отже, суд доходить до висновку про фраудаторний характер оспорюваних правочинів з відчуження відповідачем-1 на користь відповідача-2 наявних у боржника об`єктів нерухомого майна, зловживання Відповідачем-1 при цьому належним йому суб`єктивним правом на укладання цих угод та розпорядження власністю не для задоволення легітимних інтересів, а з метою уникнення відповідальності перед кредитором за договорами позики, враховуючи безоплатний характер оспорюваних правочинів, що не мали для відповідача-1 очевидної легітимної мети при їх вчиненні і були спрямовані на завдання шкоди кредитору, так як призвели до неможливості виконати свої зобов`язання перед кредитором, зокрема, за рахунок цього майна, та до неплатоспроможності відповідача-1.

А тому суд приходить до висновку про визнання недійсними оспорюваних правочинів та повернення у власність відповідача-1 відчужених об`єктів шляхом відновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідного запису щодо відповідача-1 та скасування запису про реєстрацію за відповідачем-2 права власності на відповідні об`єкти.

Суд відхиляє доводи відповідача-1 викладені у відзиві, згідно яких укладення спірних договорів не пов`язано з існуванням судових проваджень за позовами ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договорами позики від 15.02.2014 та від 10.07.2014. В ході судового розгляду відповідачами не надано доказів того, що сторони завчасно (до звернення ОСОБА_1 до суду з позовами про стягнення боргу) мали намір укласти спірний договір, в тому числі доказів того, що у подружжя існували домовленості щодо відступлення від принципу рівності часток подружжя у спільному сумісному майні, а також того, що існують об`єктивні передумови для відступу від такого принципу. Відповідачами також не надано доказів того, що майно після укладення спірних договорів не використовується в інтересах сім`ї або режим використання майна змінився.

Відповідачами суду не надано доказів, існування фактичних передумов для укладання спірного Договору (зокрема припинення спільних відносин, існування спору сторін щодо порядку користування та розпорядження майном тощо) та того що під час укладення спірного договору їхня внутрішня воля відповідала зовнішньому її прояву.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, зокрема інформації наданої приватним виконавцем, зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 до 07.12.2021 року було за адресою АДРЕСА_1 .

Представник відповідача-1 у відзиві послався на те, що укладення спірного договору було пов`язано з надходженням погроз життю на адресу ОСОБА_2 через його професійну діяльність та з метою убезпечити дружину від ризиків, пов`язаним із потенційним спадкуванням його майна та строками прийняття спадщини. Отже, суд приходить до висновку, що сторона відповідача визнає ту обставину, що укладення спірного договору не мало мети дійсний поділ спільного сумісного майна подружжя.

Відповідачі у справі не довели суду, що їхні дії, як сторін договору, не направлені були на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно (частки у праві спільної сумісної власності), з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за рахунок відповідача стягнення коштів.

Суд відхиляє доводи відповідача-1 про відсутність у ОСОБА_2 зобов`язань перед ОСОБА_1 . Рішенням Печерського районного суду м. Києва по справі №757/38771/17, яке набрало законної сили встановлено наявність позикових відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а також невиконання грошових зобов`язань ОСОБА_2 за договором позики від 15.02.2014.

Також, суд відхиляє доводи відповідача-1, що судовими рішеннями по справі №757/64782/17 встановлена преюдиція відносно того, що спірний договір про поділ майна подружжя укладений відповідно до вимог чинного законодавства України, що права позивача, укладенням між подружжям договору, щодо поділу їх майна не порушені. Так суд відповідно до вимог процесуального законодавства розглядає справи в межах заявлених предмету і підстав позову. Предмет та підстави позову у справі №757/64782/17 не є тотожними з предметом і підставами позову у даній справі, відповідно і висновки щодо відсутності порушеного права у справі №757/64782/17 є оцінкою суду зробленою в межах підстав позову, а не встановленими обставинами, які можуть мати преюдиційний характер.

Вирішуючи питання про наявність підстав для визнання недійсним правочину внаслідок укладення договору, зміст якого суперечить ЦК України, судом враховано, що: 1) відповідач ОСОБА_2 відчужив майно (свою частку у праві спільної сумісної власності) після пред`явлення до нього позову про стягнення заборгованості; 2) майно (частка у праві спільної сумісної власності) відчужене без отримання розумного еквіваленту, сторони істотно відступили від принципу рівності часток подружжя у спільному сумісному майні на користь ОСОБА_3 , яка не обтяжена грошовими зобов`язаннями; 3) майно (частка у праві спільної сумісної власності) відчужене на користь члена сім`ї; 5) режим використання майна, як спільної сумісної власності подружжя не змінився після укладення договору, 4) після відчуження спірного майна (частки у праві спільної сумісної власності) у відповідача відсутнє інше майно, в обсязі достатньому для виконання зобов`язань перед кредитором.

Отже, при складенні оспорюваних правочинів воля сторін не відповідала зовнішньому її прояву та вони не передбачали реального настання правових наслідків, обумовлених вказаними договорами, їх дії вчинені на перехід права власності на нерухоме майно з метою приховання майна від виконання в майбутньому рішення суду про стягнення грошових коштів з ОСОБА_2 . Тобто дії відповідачів свідчать про недобросовісну поведінку, спрямовану на уникнення примусового стягнення майна. Таким чином, оспорювані договори є фраудаторними, тобто вчинені без наміру створення правових наслідків, обумовлених ним, зі спрямованістю дій сторін договору на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про наявність підстав, передбачених ст.234 ЦК України, для визнання недійсними укладених між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договору про поділ майна подружжя, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О.В. 16.08.2017 та зареєстрований за № 1915 та договору про внесення змін до Договору про поділ майна подружжя від 16.08.2017, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О.В. 17.08.2017 та зареєстрований за №1923.

У відзиві відповідача-1 міститься заява про застосування наслідків спливу позовної давності, яка обґрунтована тим, що позивачу було відомо про існування спірного договору ще з 2017 року, що підтверджується матеріалами справи №757/64782/17-ц.

Дослідивши доводи сторін та обґрунтування поважності причин пропуску строку позовної давності надані представником позивача, суд приходить до висновку про залишення заяви відповідача-1 про застосування наслідків спливу позовної давності без задоволення виходячи з такого.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.11.2021 у справі №925/1351/19, відзначила, що: «з урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності може бути пов`язаний з різними юридичними фактами та їх оцінкою правомочною особою. А тому питання щодо застосування позовної давності має вирішуватись судом в конкретній справі залежності від змісту порушеного права та конкретних обставин, на які посилається позивач в обґрунтування свого порушеного права як власника майна».

У постанові від 22.02.2022 у справі №761/36873/18 Велика Палата Верховного Суду, зробила висновок, що справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є гарантією того, що учасник справи, незалежно від рівня фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, має можливість забезпечити захист своїх прав та інтересів.

Однією з передумовою звернення до суду з позовом про визнання спірного договору недійсним, на підставі того, що такий договір є фраудаторний, є набуття позивачем статусу кредитора/стягувача відносно боржника - відчужувача майна.

Суд враховує, що ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовами до ОСОБА_2 у липні 2017 року. ОСОБА_2 в судових справах №757/38773/17-ц та №757/38771/17-ц заперечував не лише наявність заборгованості, але і факт укладення договорів позики. Судами в рамках зазначених справ проводилися судові експертизи.

Лише 20.08.2020 по справі №757/38771/17-ц було ухвалено судове рішення про стягнення боргу, яке набрало законної сили лише 10.11.2021. Розгляд справи №757/38773/17-ц наразі триває.

Крім того, така підстава визнання недійсним договору як фраудаторність, пов`язана з тим, що внаслідок укладення такого договору боржник стає неплатоспроможним або майно, яке залишається у боржника є недостатнім для задоволення вимог кредитора.

Тобто для звернення до суду з відповідним позовом мають бути встановлені конкретні обставини щодо обсягу заборгованості боржника та співвідношення активів боржника, які залишилися після укладення спірного правочину, з такою заборгованістю. В іншому випадку позивач не може стверджувати про порушення його прав внаслідок укладення спірного договору.

З огляду на викладене право на звернення до суду у позивача виникло з моменту набрання законної сили рішенням Печерського районного суду м. Києва від 20.08.2020 по справі №757/38771/17-ц, а саме 10.11.2021. З цих міркувань суд приходить до висновку, що позивачем строки позовної давності не пропущено.

Крім того, 11.03.2020 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», відповідно до якої, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 установлено карантин на усій території України з 12.03.2020.

У подальшому дія карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020, продовжувалася.

Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020 (з урахуванням останніх внесених до неї змін), дія карантину на усій території України, встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020, була продовжена до 30.06.2023.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України був доповнений, зокрема пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Зазначений Закон України набрав чинності 02.04.2020.

Отже на час дії установленого на території України карантину строки, визначені ст. 257, 258 ЦК України, були продовжені.

Така правова позиція викладена зокрема в постановах Верховного Суду від 02.02.2023 у справі № 916/2767/21, від 24.01.2023 у справі № 907/566/21, від 07.09.2022 у справі № 679/1136/21.

Відповідно до ч.2 ст.3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно з ч.1 ст.10 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державним реєстратором є нотаріус.

У ч.1 ст. 9 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що до повноважень суб`єктів державної реєстрації прав належить забезпечення проведення державної реєстрації прав.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» 3. Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених п. 1 ч. 7 ст. 37 цього Закону.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому п. 1 ч. 7 ст. 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому п. 1 ч. 7 ст. 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до п. 1 ч. 7 ст. 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Оскільки суд дійшов висновку про визнання недійсними договору про поділ майна подружжя та договору про внесення змін до договору про поділ майна подружжя укладених між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , тому наявні підстави для припинення права власності ОСОБА_3 на об`єкти, які перейшли їй на підставі недійсного договору.

При таких обставинах позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідачів на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі по 6202,50 грн. з кожного.

На підставі наведеного, керуючись, ст. 41 Конституції України, ст.ст. 15, 202, 203, 215, 234, 1046, 1047 ЦК України, ст.ст. 2, 4-5, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 352 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійними договорів та припинення права власності задовольнити.

Визнати недійсним укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договір про поділ майна подружжя, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О.В. 16.08.2017 та зареєстрований за № 1915.

Визнати недійсним укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , договір про внесення змін до договору про поділ майна подружжя від 16.08.2017, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О.В. 17.08.2017 та зареєстрований за №1923.

Припинити право власності ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_7 ) на об`єкти нерухомого майна: 6-ти кімнатна квартира загальною площею 287,7 кв.м.: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 913660480382), житловий будинок загальною площею 561,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 866974732231), земельна ділянка площею 1512 кв.м. кадастровий номер 3223155400:05:099:0077, за адресою в АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1328924932231).

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 пропорційно задоволених вимог на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 12405 (дванадцять тисяч чотириста п`ять) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_9 , РНОКПП: НОМЕР_8

відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_10 , РНОКПП: НОМЕР_9

відповідач: ОСОБА_3 , АДРЕСА_10 , РНОКПП: НОМЕР_7

Суддя Р.В. Новак