Ухвала

від 27.11.2024 по справі 487/9566/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_5 ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 6 листопада 2024 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно

ОСОБА_5 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Херсон, мешкає в АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №4202223000000504.

Учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_7 ,

захисник ОСОБА_6 .

Короткий зміст рішення слідчого судді.

Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 6 листопада 2024 року відносно підозрюваної ОСОБА_5 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 02.01.2025 р.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого через необґрунтованість клопотання.

Узагальнені доводи апелянта.

Захисник ОСОБА_6 зазначає, що рішення слідчого судді є незаконним, необґрунтованим та таким, що постановлено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Захисник вважає, що жоден ризик, передбачений ст. 177 КПК України, у клопотанні слідчого не доведений, клопотання є формальним, без долучення необхідних доказів на підтвердження існування ризиків, які б зумовили тримання підозрюваної під вартою.

Крім того, захисник звертає увагу на те, що прокурором не доведено неможливості застосування відносно підозрюваної ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу, а слідчий суддя обмежився наведенням переліку законодавчих підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи.

Обставини, встановлені слідчим суддею.

Слідчим відділом СУ ГУНП в Херсонській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №42022230000000504, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , в червні-липні 2022 року (точного часу досудовим розслідуванням не встановлено), перебуваючи на території тимчасово окупованого російськими військами м.Херсон, будучи обізнаною про введення воєнного стану в Україні, внаслідок незаконного вторгнення збройних сил та інших військових формувань РФ на її територію, маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду для розуміння фактів ведення РФ агресивної війни проти України, тобто застосування збройної сили проти суверенітету, територіальної недоторканності або політичної незалежності України, захоплення та подальшого утримання РФ території Херсонської області, зокрема, обласного центру м. Херсона, переслідуючи прямий злочинний умисел, перебуваючи на посаді економіста по фінансовій роботі бухгалтерської служби КНП «Обласна лікарня відновного лікування» Херсонської обласної ради, маючи на меті підвищення на посаді та кар`єрне зростання, з метою завдання шкоди Україні, вчинила дії, направлені на підтримку рішень та дій держави-агресора та окупаційної адміністрації держави-агресора РФ.

Так, ОСОБА_5 , діючи з метою підтримки рішення окупаційної влади розпорядження №077-р від 08.06.2022 р. «Про реорганізацію державних закладів охорони здоров`я Херсонської області» та дій окупаційної адміністрації щодо забезпечення створеного окупаційною владою діяльності закладу охорони здоров`я, в липні 2022 року прийняла пропозицію так званого «в.о. головного лікаря «Державної бюджетної установи охорони здоров`я Херсонської області «Обласна лікарня відновлювального лікування» ОСОБА_8 та написала заяву на заняття посади виконуючої обов`язки головного бухгалтера бухгалтерської служби.

Наказом в.о. головного лікаря № 396/к від 25.07.2022 «Про перевід ОСОБА_9 », остання призначена на посаду виконуючої обов`язки головного бухгалтера бухгалтерської служби так званої «Державної бюджетної установи охорони здоров`я Херсонської області «Обласна лікарня відновлювального лікування» з 19.07.2022 р. з посадовим окладом 25363,12 рублів.

В подальшому, ОСОБА_5 , перебуваючи на посаді виконуючої обов`язки головного бухгалтера, здійснювала збір та прийом документів для оформлення трудових відносин з працівниками так званої «Державної бюджетної установи охорони здоров`я Херсонської області «Обласна лікарня відновлювального лікування» у відповідності до законодавства держави-агресора, вимагала від працівників суворого дотримання вимог ведення документації на російській мові, забезпечувала перевірку та збір документів для здійснення видачі заробітної плати у безготівковій формі, а також одноосібно здійснювала ведення бухгалтерського обліку та фінансової діяльності так званої Державної бюджетної установи охорони здоров`я Херсонської області «Обласна лікарня відновлювального лікування» відповідно до законодавства РФ, чим підтримала та реалізувала рішення окупаційного органу влади РФ щодо функціонування на тимчасово окупованій території України системи та закладів охорони здоров`я держави-агресора РФ.

Крім того, перебуваючи на посаді виконуючої обов`язки головного бухгалтера так званої «Державної бюджетної установи охорони здоров`я Херсонської області «Обласна лікарня відновлювального лікування» ОСОБА_5 , діючи умисно, з метою завдання шкоди Україні та підтримки рішень окупаційної адміністрації держави-агресора, а саме указу так званого «голови військово-цивільної адміністрації Херсонської області» № 027-р від 23.05.2022р., яким затверджено на території Херсонської області обіг національної валюти держави-агресора РФ російського рубля, проведення безготівкових операцій суб`єктами господарювання в російських рублях та конвертацію української гривні в російський рубль, достовірно знаючи про відкриття в так званій філії № 4 КБ «МРБ Банк» БИК, який є банківською установою держави-агресора розрахункового рахунку так званої «Державної бюджетної установи охорони здоров`я Херсонської області «Обласна лікарня відновлювального лікування» № 401068104400010000 у валюті російський рубль, в період з липня по вересень 2022 року здійснювала нарахування та видачу заробітної плати працівникам так званої «Державної бюджетної установи охорони здоров`я Херсонської області «Обласна лікарня відновлювального лікування» у валюті державиагресора російському рублі, чим підтримала та реалізувала рішення та дії окупаційної адміністрації держави-агресора РФ щодо введення в обіг в м. Херсоні російського рубля, як платіжного засобу та єдиної грошової одиниці на окупованій території м. Херсон для інтеграції в банківську систему російської федерації.

04.11.2024 р. ОСОБА_5 затримано в порядку п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України та, цього ж дня, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, а саме умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво), окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинені громадянином України з метою завдання шкоди Україні, шляхом: реалізації та підтримки рішень та дій держави-агресора та окупаційної адміністрації держави-агресора.

Слідчий звернувся до суду з клопотанням про застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Своє клопотання слідчий мотивував наявністю обґрунтованої підозри ОСОБА_5 тяжкістю кримінального правопорушення, наявністю ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3 ч.1 ст. 177 КПК України та неможливістю застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Врахувавши, що підозрювана ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, характер ймовірно вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваної, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України слідчий суддя дійшов висновку, що застосування іншого, більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваної.

З урахуванням даних про особу підозрюваного та обставин кримінального правопорушення його правової кваліфікації, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для визначення розміру застави.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора, який вважав ухвалу законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали надані судом, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного.

Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходить при постановленні ухвали, і положення закону, яким керується.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя відповідно до вимог ст. 178 КПК України, перевіряє вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей та інші обставини, які забезпечать належну процесуальну поведінку особи під час досудового розслідування та судового розгляду.

Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ).

Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.

Вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об`єднаного Королівства»).

З наведеного слідує, що рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.

ЄСПЛ наголосив, що п. 3 ст. 5 Конвенції гарантовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження. У рішеннях «Кудла проти Польщі» та «МакКей проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ констатував, що основною метою ст. 5 Конвенції, якою гарантовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження, є запобігання свавільному або необґрунтованому позбавленню свободи. Безперервне тримання під вартою є виправданим лише за умови, якщо у справі наявний значний суспільний інтерес, який переважає принцип поваги до особистої свободи.

Конвенцією покладається обов`язок вжити заходи до забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.

Як зазначив ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції» особлива тяжкість деяких злочинів викликає таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення принаймні протягом певного часу. За виняткових обставинах, цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має перебувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути «формою очікування» обвинувального вироку.

Вказані вимоги закону та норм міжнародного права слідчим суддею дотримані, а також оцінені у сукупності всі обставини, які відповідно до ст. 178 КПК України, враховуються при обранні запобіжного заходу.

Застосовуючи відносно підозрюваної ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею перевірено, що в матеріалах провадження є достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні останньою кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 111-2 КК України.

Так, наявні докази, які містяться в матеріалах клопотання слідчого, зокрема дані протоколів допиту свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , пред`явлення особи для впізнання за участю зазначених свідків, огляду приміщення КНП «Обласна лікарня відновного лікування» Херсонської обласної ради, висновку експерта №СЕ-19/122-24/4462-ПЧ від 27.08.2024 р. та інші матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_5 .

Вирішуючи питання про необхідність застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_5 під вартою, апеляційний суд доходить висновку про існування процесуальних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують прийняття такого рішення.

Так, ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливого здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Ризик переховування від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності підтверджується тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від 10до 15 років та з конфіскацією майна або без такої, міцних соціальних зв`язків не має, має стійкі зв`язки з ОСОБА_8 , який є підозрюваним у даному кримінальному провадженні та перебуває на тимчасово окупованій території Херсонської області.

Зважаючи на те, що досудове розслідування не завершене та триває, встановлюються обставини інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, збираються докази, тому остання, будучи обізнаною про місцезнаходження речей та документів, що підтверджують її участь протиправній діяльності, тому ризик знищення, сховання, або спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення є дійсним.

Оцінюючи наявність ризику незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, апеляційний суд враховує те, що, в даному кримінальному провадженні, підозрювана обізнана про свідків кримінального правопорушення, які в своїй більшості, є працівниками установи в якій працювала підозрювана, а відтак перебуваючи на волі, може незаконно впливати на свідків, з метою зміни їх показань.

Отже, доводи захисника про недоведення прокурором існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України є безпідставними, в цій частині, рішення слідчим суддею прийнято на основі об`єктивно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому досліджені всі матеріали провадження та наведені в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.

Крім того, апеляційним судом враховуються й імперативні вимоги ч.6 ст.176 КПК України, за змістом яких, під час дії воєнного стану, до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ст. 111-2 КК України, за наявністю ризиків, визначених ст. 177 КПК України, застосовуванню підлягає запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

З урахуванням наведених обставин, апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді про те, що саме така міра запобіжного заходу, як тримання під вартою, забезпечить виконання ОСОБА_5 процесуальних обов`язків, і, застосування іншого, більш м`якого запобіжного заходу, про що просить апелянт, не забезпечить виконання підозрюваною процесуальних обов`язків.

Отже, оскільки рішення слідчого судді є обґрунтованим та вмотивованим, а прокурором доведено, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, ухвала слідчого судді відповідає вимогам кримінального процесуального закону, підстав для її скасування та вирішення питання про застосування відносно ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу, апеляційний суд не вбачає, тому апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 6 листопада 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 залишити без змін, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3