Постанова

від 19.11.2024 по справі 160/22973/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 листопада 2024 року м. Дніпросправа № 160/22973/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Кругового О.О., Баранник Н.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 р. (суддя Озерянська С.І .) в адміністративній справі №160/22973/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Юніф ЛТД" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 р. здійснено розподіл судових витрат за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Юніф ЛТД" та стягнуто на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області 7000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

У поданій апеляційній скарзі Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить додаткове рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про стягнення судових витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги, відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено про те, що представник позивача не подавав до суду письмових клопотань або заяв, не просив викликати до суду свідків та не подавав додаткових письмових пояснень, що, за своєю сукупністю, є підставою для зменшення витрат на правничу допомогу.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити додаткове рішення суду першої інстанції без змін, вказуючи на те, що заяві про розподіл судових витрат він просив відшкодувати 26 000,00 грн. Суд додатковим рішенням стягнув лише 7 000,00 грн., тобто самостійно зменшив суму витрат на правничу допомогу заявлену до відшкодування, з якою позивач погодився.

Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження наявними у справі матеріалами у відповідності до статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України. Обґрунтування обраного апеляційним судом виду провадження наведено в ухвалі суду від 23 вересня 2024 р.

Здійснюючи перевірку оскарженого додаткового рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Перевірка оскарженого рішення здійснюється також в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції врахував критерії розподілу судових витрат, передбачених у частині 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, та визначив обґрунтованими та пропорційними судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.

Колегія суддів зазначає наступне.

Згідно положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать також витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивач заявив до відшкодування 26000 грн. витрат, понесених ним на професійну правничу допомогу.

Суд першої інстанції здійснив аналіз наданих позивачем документів на підтвердження заявленої суми: договір про надання правової (правничої) допомоги від 12.06.2023, протокол від 12.06.2023 узгодження вартості правової (правничої) допомоги до Договору, акт прийому-передачі наданої правової (правничої) допомоги від 10.04.2024 до Договору. Вартість виконаних адвокатом робіт узгоджена сторонами у 26 800,00 грн.

Колегія суддів вважає, що визначена судом першої інстанції до відшкодування сума витрат у розмірі 7000 грн. на професійну правничої допомогу відповідає критеріям, визначеним у частині 5 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, та є співмірною із складністю справи (загальне позовне провадження), ціною позову 1087927,75 грн., обсягом виконаних адвокатом робіт (у т.ч. позовна заява 34 арк., подані до суду документи 3 томи письмових доказів.), часом, витраченим адвокатом, у тому числі 4 години участі в судових засіданнях.

Також, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив заявлене позивачем до відшкодування за рахунок відповідача додаткового гонорару у розмірі 10000 грн.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Враховуючи те, що додаткове рішення ухвалено судом першої інстанції з дотриманням норм процесуального права, за результатом дослідження змісту наданих позивачем доказів на підтвердження заявлених витрат, тому скасуванню не підлягає.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 р. в адміністративній справі №160/22973/23 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили 19 листопада 2024 р. і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - суддяА.В. Шлай

суддяО.О. Круговий

суддяН.П. Баранник